Методологічні підходи до управління ризиками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологічні підходи до управління ризиками

Проскура В.Ф.

У статті наведено авторське розуміння процесу управління ризиком, перераховано основні принципи, якими керуються при розробці та реалізації стратегії управління ризиками на підприємстві. Запропоновано власну розробку алгоритму оцінки ризиків та охарактеризовано особливості окремих елементів блок-схеми комплексної оцінки ризиків. Звернуто увагу на відмінності у проведенні якісного та кількісного аналізу ризиків, визначено особливості методики їх проведення. Значна увага приділена визначенню переваг і недоліків осно вних методів оцінки ризиків, перераховано методи мінімізації ризиків, наведено коротку їх характеристику та як результат узагальнено визначення терміну «ризик». Особлива увага звернута на сучасну трансформацію підходу до оцінки ймовірності ризику із фінансовоорієнтованого на кадроорієнтований та роль людського чинника у загальній системі управління ризиками на підприємстві.

Ключові слова: ризик, ризик-менеджмент, управління ризиками, страхування ризиків, диверсифікація.

В статье приведено авторское понимание процесса управления риском, перечислено основные принципы, которыми руководствуются при разработке и реализации стратегии управления рисками на предприятии. Предложено собственную разработку алгоритма оценки рисков и охарактеризованы особенности отдельных элементов блок-схемы комплексной оценки рисков. Обращено внимание на различия в проведении каче ственного и количественного анализа рисков, определены особенности методики их проведения. Значи тельное внимание уделено определению преимуществ и недостатков основных методов оценки рисков, перечислено методы минимизации рисков, приведено краткую их характеристику и как результат обобще но определение термина «риск». Особое внимание обращено на современную трансформацию подхода к оценке вероятности риска с финансовоориентированного на кадроориентированный и роль человеческого фактора в общей системе управления рисками на предприятии.

Ключевые слова: риск, риск-менеджмент, управление рисками, страхование рисков, диверсификация.

In this article the author's understanding of risk management are the main principles that guide the development and implementation of risk management strategies in the enterprise. A developing its own risk assessment algorithm and describes features of individual elements flowchart comprehensive risk assessment. Attention is paid to the differences in qualitative and quantitative risk analysis, the peculiarities of their methods. Much attention is given to determine the advantages and disadvantages of methods for assessing the risks listed methods of minimizing risk are their short description and as a result of generalized definition of "risk". Particular attention is paid to the modern transformation approach to assessing the probability of risk risk-based personnel-oriented on the role of the human factor in the overall risk management system in the enterprise.

Keywords: risk, risk management, insurance risk, diversification.

Постановка проблеми

Підприємства, на яких проблемі визначення та запобігання виникнення ризикових ситуацій приділя ється достатньо уваги, як правило, працю ють більш стабільно і з вищими прибутками, ніж підприємства, на яких питанням ризику належної уваги не приділяється. Визначення причин та прогнозування наслідків ризиків, а також їх природи, джерел необхідно перш за все для прийняття ефективних управлін ських рішень. Проблема управління ризиком не є особистою, тобто вона не постає тільки перед керівництвом підприємства лише час від часу і при прийнятті окремих управлін ських рішень. Оцінка ступеня ризику та роз робка перспективних програм його зниження є частиною щоденної управлінської роботи, однією з функцій управління підприємством поряд з управлінням фінансами, кадрами, якістю. Особливої актуальності ця проблема набуває в сучасних умовах нестабільної еко номіки.

Аналіз останніх досліджень і публіка цій. За останні роки питанням запобігання виникнення ризикових ситуацій, або змен шенню негативного їх впливу на фінансово- господарську діяльність підприємства при ділялась значна увага. Дослідженням даної тематики присвячені друковані праці таких зарубіжних та вітчизняних вчених як Старо- стіна А.О., Балабанов І., Писаревський І.М., Стешенко О.Д., Уткін Є.Л., Чернова Г.В., Малашіхіна М.М., Лапуста М., Мінаєва Є.С. та ряду інших, праці яких присвячені дослі дженню сутності ризику, визначенню факто рів і причин його виникнення, характеристиці методів оцінки ступеня ризику.

Неефективність трансформаційних проце сів в економіці України в деякій мірі поясню ється відсутністю дієвих теоретичних і прак тичних доробок щодо управління ризиком господарської діяльності. На жаль, до цьогочасу відсутня ефективна комплексна система оцінки та управління ризиками на підприєм стві, недостатньо досліджені та висвітлені практичні аспекти управління господарським ризиком із врахуванням сучасних досягнень провідних країн світу та галузевої специфіки сучасних вітчизняних підприємств, діяльність яких орієнтована переважно на співпрацю із закордонними партнерами. На даний момент часу існує нагальна потреба у створенні комп лексної системи управління господарським ризиком, яка адаптована до сучасних тенден цій розвитку економіки України.

Мета статті (постановка завдання). В економічній літературі з'явилося багато публікацій у яких автори вважають, що ризик- менеджмент - це сукупність управлінської стратегії і прийомів фінансового менеджменту в діяльності підприємця, тобто ризик-менедж- мент являє собою частину фінансового менеджменту [1]. Такої ж думки дотриму ються і ті, хто визначає ризик-менеджмент як систему оцінки ризику, управління ризиком і фінансовими відносинами в процесі ведення бізнесу [6]. На нашу думку, таке трактування є дещо обмеженим і потребує більш глибокого дослідження та висвітлення.

Виклад основного матеріалу дослі дження. Ми притримуємося думки, що управління ризиком - це процес прийняття управлінських рішень, які мінімізують неспри ятливий вплив зовнішніх та внутрішніх чинни ків на підприємство, а також знижують збитки, викликані випадковими подіями. Причому, мінімізація можливого несприятливого впливу є пріоритетним завданням, вирішення якого не дозволяє виникнути ситуації, коли підпри ємство стикається з фінансовими збитками та іншими втратами. Таким чином, управління ризиками потрібно розглядати у більш широ кому розумінні ніж як один з методів фінансо вого менеджменту.

Управління ризиком базується на резуль татах оцінки ризику, техніко-технологічному і економічному аналізі потенціалу та серед овища функціонування діючого підприємства, а також на прогнозуванні нормативної базигосподарювання, економіко-математичних методах, маркетингових та інших досліджен нях. Окрім того, управління ризиками включає в себе розробку стратегії і тактики.

До основних принципів, необхідних при роз робці та реалізації стратегії управління ризи ками на підприємстві, відносять: системність, безперервність, баланс відповідальності та ініціативи, поєднання аналітики і ризикової евристики, багатоваріантність, проактивність.

Сучасні дослідники пропонують різні алго ритми оцінки ризиків. Узагальнивши їх досвід, ми пропонуємо (як один із варіантів) наступ ний алгоритм (рис. 1).

На стадії «Отримання та обробка інформа ції» проводиться вибір факторів ризику, вплив яких на діяльність підприємства потрібно зменшити. Основна мета «аналізу ризику» - встановити гранично допустимий ризик для певного виду випадків, а для досліджених і відомих факторів ризику - значення гранично допустимих значень ризику. Кількісний та якіс ний - це два основних види аналізу ризиків. На основі отриманої інформації проводиться якісний і кількісний аналіз ризиків.

На рисунку 2 наведено процедури, які застосовуються при аналізі ризиків.

Основна специфічна особливість якісного підходу в дослідженні ризиків полягає в тому, що спочатку проводиться ідентифікація ризи ків, а потім вартісна оцінка наслідків ризику і розроблених заходів боротьби з ними. Якіс ний аналіз повинен проводитися на стадії розробки бізнес-плану.

Кількісний аналіз, який базується на інстру ментарії теорії ймовірності та математичної статистики, складається в числовому вимірі з впливу змін ризикових факторів проекту на зміну ефективності проекту і спирається на базисний варіант бізнес-плану проекту та проведений якісний аналіз [8].

Основні методи якісного аналізу наведені в таблиці 1, кількісні методи аналізу представ лені в таблиці 2.

управління оцінка ризик

Таблиця 1 Основні якісні та кількісні методи аналізу

Таблиця 2 Основні кількісні методи аналізу

За ідентифікацію всіх можливих ризиків відповідає якісний аналіз, який визначає фак тори ризику, послідовність робіт, при вико нанні яких виникає ризик і т.д.

За виявлення розміру збитку від різних підвидів ризику відповідає кількісний аналіз,який виявляє причини, джерела ризику і вели чину ймовірних наслідків.

На нашу думку, саме система контролю і діагностики банкрутства близька до дослі дження та оцінки фінансових ризиків, оскільки за основу беруться всі аналогічні фінан сово-економічні показники, що визначають «здоров'я підприємства». В даний час най більш поширеним є: двофакторна модель, коефіцієнти Альтмана, чотирифакторна модель Таффлера, експертні оцінки, доціль ність витрат, аналітика.

Однак для оцінки величини та ймовірності ризику використання тільки математичного апарату, обумовленого набором вихідного інформаційного потоку, мало.

Переваги та недоліки даних методів пред ставлені у табл. 3.

Таблиця 3

Переваги і недоліки основних методів оцінки ризиків

Статистичний спосіб оцінки ризиків вивчає інформаційний масив збитків і при бутків даного підприємства, визначається розмір і частота ризикового випадку. На основі виявленої закономірності визначається прогноз перспективного стану сис теми.

Експертні оцінки дозволяють, узагальню ючи думки фахівців про ймовірність збитків, отримати величину допустимого ризику або величину втрат. Експерту пропонується з пере ліку можливих оцінити ймовірність настання ризиків, використовуючи певну шкалу від 0 (несуттєвий ризик), до 100 (ризикова ситуа ція настане обов'язково). Потім визначається суперечливість оцінок за допомогою коефі цієнта конкордації або іншої методики, коли максимальна різниця між оцінками двох екс пертів за видами ризику не перевищує 50:

де аi, bi - оцінки експертів.

За участю декількох експертів - попарно порівнюються думки всіх експертів.

Експертна оцінка підприємницького ризику залежить від кваліфікації експертів, що безпо середньо визначає якість прогнозу і управлін ського рішення.

Серед найбільш поширених методів отри мання експертних оцінок можна виділити: метод «Делфі» (за допомогою опитувань, інтерв'ю, мозкових штурмів домагаються мак симальної одностайності експертів при визна ченні управлінського рішення), метод «Сніго вої кулі» (розгляд всіх можливих альтернатив, і ймовірностей, що призводить до лавинопо дібного збільшення інформаційного потоку), метод «Дерева цілей» (структуризація мети до рівня робіт прогнозованих і керованих), метод «Комісії круглого столу» (обговорення кількох поглядів на проблему з метою вине сення найбільш правильного рішення), метод евристичного прогнозування (на основі еврис тичних прийомів і логічного аналізу прогнозної моделі побудова і подальше усічення дерева пошуку експертної оцінки), матричний метод (розглядається з позицій аналізу доцільності витрат, побудови кривої ризиків або аналогій).

Таким чином, існує сукупність методів визначення ймовірності втрат, які дозволяють зробити приблизну оцінку загального обсягу ризиків для підприємства.

Підприємство, здійснюючи свою діяль ність, може відмовитися від реалізації того чи іншого рішення, пов'язаного з ризиками, причому дані методи можуть застосовуватися щодо значних ризиків як на стадії попере днього опрацювання рішення, так і в процесі діяльності як коригуючий вплив в разі несанк ціонованого зростання ризиків.

На сьогоднішній день існує велика кіль кість методів мінімізації ризику. Основні спо соби мінімізації ризиків наступні: ухиляння від ризику; розподіл ризику між учасниками; страхування ризику; самострахування; диверсифікація; лімітування; здійснення аль тернативного планування; створення гнучкої структури виробництва; створення резервних фондів; моніторинг інформації; навчання і тренування; застосування гнучких технологій.

Страхування є одним з основних методів управління ризиками, що зумовлені негатив ним впливом зовнішнього навколишнього середовища, причому, як правило, страху ються ті ризики, які виникають як результат впливу макросередовища і не піддаються управлінню. Знижуючи можливий збиток, стра хування дозволяє стабілізувати доходи підпри ємства і уникнути негативного впливу зовніш нього середовища. Також підприємство може скористатися в разі настання ризикової події створеними резервами (самострахування).

Суть методу страхування полягає в поділі відповідальності за результат управлінського рішення, при якому ризикова діяльність не виражається в серії нових збитків. Осно вними напрямками тут є диференціація і лімі тування.

Диференціація має на увазі повторюва ність основних елементів системи, що забез печують конкурентні переваги, і, при цьому, є критичними з позиції ймовірності ризику. Про сторовий розподіл джерел виникнення збит ків дозволяє отримати бажаний рівень ризику для систем життєзабезпечення підприємства або для продовження функціонування.

Лімітування, як інструмент зниження ризиків, призначений для нівелювання піків господар ської діяльності підприємства, дозволяє вста новити економічно обґрунтовані межі функці онування систем підприємства. Лімітування знаходить відображення в плануванні діяль ності підприємства, як ситуаційний план дій в різних ситуаціях, обумовлених економічними факторами (вартість сировини, енергоносіїв, зміни попиту на продукцію підприємства і ін.).

Ефективними методами управління ризи ками є розподіл ризику, резервування коштів, хеджування.

Розподіл ризику (можливої шкоди) прово диться між учасниками господарської діяль ності таким чином, що кожен учасник відпо відає за «своїм» ризиком, а можливі втрати кожного учасника, таким чином, стають не критичними.

Резервування грошових коштів, або ж їх мобілізація на покриття можливих збитків, що залишаються всередині підприємства і призначені для формування резервів різного роду, не дозволяють розподілити відповідаль ність за управлінськими рішеннями з іншими учасниками господарської діяльності, але дозволяють забезпечити ритмічність функціо нування підприємства в разі збільшення нега тивного впливу зовнішнього навколишнього середовища.

Хеджування, тобто страхування від мож ливих втрат через цінові ризики за допомо гою укладення рівноважної угоди за рівною, але протилежною позицією на іншому ринку дозволяє в достатній мірі убезпечити підпри ємство від кон'юнктурних коливань цін.

Проте кожен з вищеперерахованих методів зниження ризиків має також і недоліки (табл. 4).

Основні недоліки методів зниження ризиків

Таким чином, використання методів зни ження ризиків діяльності підприємства дозво ляє ефективно оцінювати ризик і підвищувати рівень доходу та прибутку, однак це потребує всебічної та комплексної оцінки і достовірних прогнозів з розвитку.

Перераховані вище способи зниження ризиків дозволяють підприємствам більш стабільно функціонувати в сучасних умовах динамічно мінливої економіки України.

Однак всі перераховані методи почина ють працювати тоді коли ризик реалізувався (або обов'язково повинен реалізуватися) у збитках і втратах. Такий підхід до побудови ефективної системи управління ризиками не відповідає принципу проактивності: не потрібно закладати в кошторис витрат підпри ємства витрати на усунення наслідків ризику, потрібно закладати витрати на недопущення виникнення ризику. При такому підході пре вентивні та адекватні заходи дозволяють зни зити витрати на ризик, а також вибрати опти мальний рівень ризику, який визначається мінімальними витратами (рис. 3).

Отже, ризик - це економічна категорія, що характеризує можливість від хилення фактичного стану від запланованого під впливом невизначеності у господар ських відносинах. Сучасна економічна література з тео рії ризиків характеризується неоднозначністю у тракту ванні рис, властивостей та елементів ризику, в розумінні його змісту, співвідношенні об'єктивних і суб'єктивних сто рін. Поняття «ризик» в даний час не є сталим, а сам тер мін «ризик» пройшов досить тривалий історичний період розвитку. До того ж існуванняневизначеності і ризику є невід'ємним компо нентом підприємницької діяльності. На сьо годні немає однозначного розуміння сутності ризику. Це пояснюється, зокрема, багатоас- пектністю цього явища, а також безліччю різ них, а іноді протилежних реальних основ.

Таким чином, можна розглядати термін «ризик» як економічну категорію, що визнача ється, з одного боку, як загроза того, що під приємство зазнає втрат у вигляді додаткових витрат або отримає доходи нижчі за ті, на які воно розраховувало, а з іншого - як небезпека можливої втрати ресурсів або недоотримання доходів у порівнянні з плановим варіантом, який розрахований на раціональне викорис тання потенціалу підприємства.

Отже, при розробці та реалізації управлін ських рішень з мінімізації наслідків впливу чин ників невизначеності формується ризик отри мати помилку «першого» або «другого роду». Помилка «першого роду» полягає в недосяг- ненні планових показників діяльності підпри ємства, що виражається в планових витратах, але недоотриманні доходів. Помилка «дру гого роду» полягає в перевищенні планових показників діяльності підприємства, що вира жається в непропорційному збільшенні витрат у порівнянні зі зростанням доходів. Помилка «першого роду» формується як результат зміни ринкової кон'юнктури, а помилка «дру гого роду» є результатом непрофесіоналізму системи управління підприємством.

Сучасні підходи до вирішення проблем, пов'язаних з ризиком господарської діяль ності, не в повному обсязі відображають роль і значення людини в системі управління ризи ками підприємства. Мотиваційні, управлінські, професійно кваліфікаційні, соціально-психо логічні, фізіологічні ризики, зумовлені участю підприємства, найчастіше є єдино реальними ризиками.

Отже, ризик визначає можливість відхи лення, тобто неспівпадіння запланованого і фактично одержуваного результату рішення, що зумовлюється наявністю певної кількості обмежень мотиваційного, управлінського, професійно-компетентнісного, соціально-пси хологічного і фізіологічного характеру.

Таким чином управління ризиками - це моделювання можливості відхилення, тобто неспівпадіння запланованого і фактично одер жуваного результату рішення, що зумовлю ється дією певних обмежень мотиваційного, управлінського, професійно компетентніс- ного, соціально-психологічного і фізіологіч ного характеру.

Розгляд категорій «ризик» і «управління ризиком» з даних позицій дозволяє транс формувати підхід до оцінки ймовірності та наслідків ризику з фінансовоорієнтірованого на кадроорієнтірований. Базовим елементом сучасної системи управління є людина - дже рело і власник інтелектуального потенціалу, причому більша частина отриманого еконо мічного ефекту підприємства стає резуль татом застосування загальнонаукових, нор мативних і дескриптивних знань. Особливі властивості економічного знання в інтелекту альному потенціалі людини полягають в тому, що на відміну від загальнонаукових, вони роз глядають досить вузький діапазон штучних систем і діяльність людини як економічного агента, разом з тим і з тих же причин захо плюють більш широку область, ніж традиційні технологічні та галузеві знання.

Людський потенціал - це здатність про понувати неочевидні рішення, він джерело оновлення і прогресу. Головне призначення людського потенціалу підприємства - ство рення і вдосконалення ефективної системи управління, що забезпечує розширення під приємства, підвищення його конкурентоспро можності, інгібування ризиків виробничо-гос подарської діяльності. Одним з основних показників людського потенціалу підприєм ства є здатність адаптуватися до змін зовніш нього навколишнього середовища, інверту вати знак впливу з негативного на позитивний, перетворювати загрози в можливості.

При якісному управлінні максимальна сума прибутку від інвестицій в людський потенціал майже втричі перевищує прибуток від інвести цій в основні фонди підприємства. Дослідження залежності продуктивності праці від освіти пока зало, що при десятивідсотковому підвищенні рівня освіти продуктивність зростає на 8,6%. При такому ж збільшенні акціонерного капіталу продуктивність зростає на 3-4% [2].

Розвиток людського капіталу підприєм ства відбувається через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфі кації, що підвищує конкурентоспроможність працівників, дозволяє отримати навички сис темного управління, коли підприємство роз глядається не як моноструктура, а як елемент системи вищого рівня. При такому підході до формування людського капіталу керівник під ходить до управління підприємством з позиції теорії стейкхолдерів - зацікавлених сторін.

При досягненні цілей діяльності організа ції слід брати до уваги різноманітні інтереси різних зацікавлених сторін, які будуть пред ставляти якийсь тип неформальної коаліції. Між ними можуть існувати різні відносини. Однак усіх стейкхолдерів можна розглядати як єдине суперечливе ціле, рівнодіюча інтер есів частин якого буде визначати траєкторію розвитку організації, яка, як правило, спрямо вана на отримання прибутку.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Враховуючи сучасне розуміння про цесу управління ризиком як частини страте гічного управління організацією, приходимо до висновку, що на сучасному підприємстві система управління ризиками не просто пови нна бути як така, а органічно інтегруватися в систему планування та управління підприєм ством.

Наявність системи управління ризиками на підприємстві дасть можливість ідентифіку вати наявні ризики, визначити рівень небез пеки та застосовуючи певні методи і техніку управління ризиками зменшити їх негатив ний вплив на фінансово-господарську діяль ність підприємства. На даний час проходить трансформація підходу до оцінки ризику та організації створення системи запобігання ризикам із фінансовоорієнтованої на кадроо- рієнтовану, що підкреслює визначальну роль людини у загальній системі управління.

Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку практичних рекомендацій щодо створення системи управління ризиками на підприємстві та застосування певних методів та техніки управління ризиком в залежності від його рівня та виду.