Господарський механізм удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємствах агропромислового комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Господарський механізм удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємствах агропромислового комплексу

Шелегеда Б.Г., Шарнопольська О.М., Шарнопольська К.В.

Анотація

Господарський механізм удосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємствах агропромислового комплексу

Шелегеда Б.Г., д.е.н., професор ДонНТУ,

Шарнопольська О.М., к.е.н., доцент ДонНТУ,

Шарнопольська К.В., магістрант ДонНТУ.

В статті досліджено і встановлено основні проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств та запропоновано пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управління зовнішньоекономічною діяльністю виробників агропромислового комплексу України, який забезпечує стабільність експортоорієнтованого та конкурентоспроможного стану на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Ключові слова: господарський механізм, зовнішньоекономічна діяльність, управління, агропромисловий комплекс. розвиток.

Abstract

Economic mechanisms to improve management of foreign economic activity at the agricultural enterprises

Shelegeda B.G., Sharnopolskaya О.N., Sharnopolskaya K.V.,

The paper investigated and found major problems of foreign economic activity of agricultural enterprises and offered suggestions for improving the economic mechanism of international management producers of agriculture of Ukraine, which ensures the stability of export-oriented and competitive state of the domestic and foreign markets.

Keywords: economic mechanism, foreign trade, management, agriculture, development.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку національної економіки визначаються умовами глобалізації і інтеграції товарних, фінансових, інвестиційних та інших ринків. Все це зумовлює специфіку та особливості зовнішньоекономічної діяльності, яка відіграє вирішальну роль у міжнародних інтеграційних процесах, створенні передумов для нарощування темпів соціально-економічного розвитку держави, регіону, окремих галузей та підприємств. Зовнішньоекономічна діяльність є найскладнішою проблемою для товаровиробників в динамічних умовах формування ринкових відносин. Вступ України до СОТ загострив проблеми розвитку підприємств агропромислового комплексу в сучасних умовах і потребує досконалого механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських виробників на вітчизняному та світовому ринку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми розвитку, управління та стимулювання зовнішньоекономічної діяльності України, у т.ч. й агропромислового комплексу, досліджувалися багатьма вченими. У першу чергу, слід назвати наукові праці С. Дем'яненка [1], Т. Зінчук [2], О. Кириченка [3], А. Кредісова [4], А. Мокія [5], А. Мазаракі [6], П. Саблука [1] та ін. Вже впродовж тривалого часу приділяється значна увага дослідженню ефективності управління зовнішньоекономічною діяльністю, формуванню та використанню експортного потенціалу у працях Ф. Бутинця, І. Васіної, А. Вічевича, І. Жиглей, Ф. Зінов'єва, Л. Кадуріної, Ю. Макогона, О. Максимця, В. Пархоменка, І. Паски, Л. Островського та ін.

Не зважаючи на достатньо велику кількість напрацювань вчених, нерозкритими досі залишаються питання комплексного підходу до обґрунтування перспективних напрямів розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК, пошуку науково обґрунтованих факторів зростання ефективності виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції та розробки ефективного механізму удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств в агропромисловому комплексі.

Мета статті. Основною метою статті є дослідження та вдосконалення господарського механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу України з забезпеченням споживачів якісними та доступними сільськогосподарськими продуктами на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Виклад основного матеріалу

Агропромисловий сектор України є стратегічною областю економіки держави, яка характеризує об'єми пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, формує валютні прибутки держави за рахунок експорту, зумовлює стан і тенденції розвитку сільських територій. Сільське господарство є базою для розвитку багатьох галузей економіки, що забезпечує продовольчу безпеку всередині країни, позитивне торговельне сальдо за зовнішньоекономічними операціями, вирішує питання зайнятості населення, і стимулює стратегічний розвиток регіону.

Ринкові відносини і організація фондового та товарного ринків створюють сприятливі умови для здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій АПК, підвищення рівня та обсягів виробництва. У нових економічних умовах господарювання підприємства і об'єднання АПК отримали право безпосередньо здійснювати експортно-імпортні операції. Незважаючи на велику зацікавленість суб'єктів підприємницької діяльності у використанні права виходу на зовнішній ринок і здійсненні експортно-імпортних операцій та отриманні валютних коштів, практика показує, що результати цієї діяльності не завжди є позитивними.

Для створення умов щодо ефективної зовнішньоекономічної діяльності підприємствами агропромислового комплексу необхідно привести у відповідність основні інструменти управління розвитком відповідно до нормативно-правових положень. З одного боку, важливе значення мають процеси на мікрорівні. Це передбачає встановлення прямих економічних зв'язків між господарюючими суб'єктами держав, розвиток кооперації між підприємствами різних країн, створення спільних підприємств і інтеграційних фінансово-промислових груп, розробку і здійснення спільних інвестиційних проектів тощо. З іншого боку, даний процес необхідний і на макроекономічному рівні, який передбачає узгодження на міждержавному рівні цілей соціально-економічного розвитку країн, які повинні мати конкретну, кількісно визначену форму. Виходячи з цього, формування узгодженої зовнішньоекономічної, структурної, науково-технічної, інвестиційної, соціальної політики повинна забезпечувати найбільш повну реалізацію поставлених цілей. Між двома рівнями економіки потрібно встановити оптимальну єдність.

Головне завдання сільського господарства - забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, що є основою задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня використання досягнень науково-технічного прогресу, поглиблення зв'язків сільського господарства з усіма галузями агропромислового комплексу, радикальних перетворень в економічних відносинах.

Запровадження ефективної зовнішньоекономічної діяльності в АПК може вирішити не лише проблему завантаження виробничих потужностей переробних підприємств за рахунок забезпечення якісною сировиною, створення економічно вигідних умов в аграрному секторі для вирощування сільгосппродукції, забезпечення гарантованої зайнятості сільськогосподарських виробників, а й створення умов для виходу вітчизняних виробників на світові ринки, що особливо актуально в умовах світової продовольчої кризи.

Прийняті на державному рівні заходи з реформування АПК, зокрема щодо істотного збільшення державної підтримки, відновлення фінансування нових програм, а також покращення ефективності фінансових інструментів та інститутів відбилися на результатах діяльності аграрного сектору у 2011 р.. Так, відбулося зростання виробництва валової продукції сільського господарства порівняно з відповідним періодом минулого року на 10,5 %, зросли відрахування аграрного сектору до зведеного бюджету - на 19,2 % та обсяги кредитування аграрної галузі більш, ніж вдвічі.

За результатами дослідження встановлено, що основними проблемами розвитку зовнішньоекономічної діяльності аграрних підприємств є:

- нестабільна динаміка експортно-імпортних операцій, яка характеризується протиріччям між валютними надходженнями і структурою від загального обсягу;

- використання застарілих технологій сільськогосподарськими виробниками, що призвело до низької економічної ефективності підприємств агропромислового комплексу;

- домінування в структурі експорту продукції з низьким рівнем переробки, невідповідність загальноприйнятої зовнішньоторговельної політиці по виробництву і реалізації високотехнологічних продуктів;

- неефективний механізм державної підтримки сільгоспвиробництва, що потребує активізації регуляторних інструментів впливу на виробництво;

- низька конкурентоспроможність продукції та її невідповідність міжнародним стандартам якості й безпеки;

- недостатня інвестиційна привабливість.

Кількісною ознакою ефективності зовнішньоекономічної діяльності може служити частка взаємного товарообміну сільськогосподарською продукцією між країнами в їх загальному зовнішньоторговельному обороті (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка експорту-імпорту сільськогосподарської та продовольчої продукції України (млн. дол. США)

Джерело: [7]

Дані таблиці демонструють позитивну динаміку валютних надходжень до держави, що за останні шість років зросли майже утричі. Проте, відсоток експорту сільськогосподарської та продовольчої продукції в загальній структурі експорту держави зменшився, при тому що обсяги світової торгівлі сільгосппродукцією демонструють стійкий зріст з 696 млрд. дол. у 1992 р. до 2006 млрд. дол. у 2011 р. За даними ООН, Україна замикає трійку світових лідерів за динамікою виробництва сільськогосподарської продукції після Бразилії та Росії. В умовах економічної кризи утримати рівень конкурентоспроможності на світовому ринку серед вітчизняних галузей змогли лише виробники сільськогосподарської продукції, і це підтверджують дані 2009 р.

Експортно-імпортні операції підприємств та організацій АПК здійснювалися із країнами всіх континентів. Проте, в останні роки спостерігається тенденція до зміни географічної структури зовнішньої торгівлі. Якщо в 2000 р. зовнішньоторговий оборот із країнами СНД та Балтії складав близько 62,8 %, то у 2011р. він знизився до 45,5 %. Поряд з тим у 2011 р. збільшилася частка зовнішньоторговельного обороту з іншими країнами світу - з 39,1 до 54,5 %, у тому числі загального експорту - з 44,2 до 60,2 %. Помітно зросла роль європейських країн як споживачів українських товарів.

Асортимент продукції агропромислового комплексу, який займає одну з найбільших частин українського експорту, свідчить про невичерпані можливості галузі (табл. 2).

Таблиця 2 - Динаміка структури експорту-імпорту сільськогосподарської та продовольчої продукції (%)

Джерело: [7].

Динаміка експорту продукції рослинного походження демонструє зниження після кризового періоду 2008-2009 рр. Імпорт, напроти, має тенденцію до збільшення, і це не є позитивним щодо вітчизняного споживача, забезпечуючи продукцією не завжди високої якості і товаровиробника, створюючи цінову конкуренцію.

Прибуток сільськогосподарських підприємств у 2011 р. склав 19,9 млрд. грн., що на 63,9 % більше, ніж у попередньому році, а рентабельність, без врахування бюджетних дотацій та доплат склала 27,0 проти 21,1 % в 2010 р., а ефективність виробництва, навпаки, відрізняється від інших держав. Врожайність зернових в Україні в усіх категоріях господарств склала 34,6 ц/га, натомість у країнах ЄС в середньому, 51,6 ц, в тому числі у Німеччині та Великобританії - 70-72 ц, у США - 65,4 ц. Надої на одну корову в Україні досягають 3793 кг, а у вищезгаданих країнах відповідно вдвічі-тричі більше.

Низьку ефективність сільськогосподарського виробництва держави зумовлює технічна і технологічна відсталість сільського господарства. Аграрним підприємствам не вистачає сучасної сільськогосподарської техніки, досконалої система кредитування.

Реформування системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК України проходило за основними етапами: становлення законодавчої бази, період лібералізації, застосування обмежень щодо імпорту та захисту національного виробника та вдосконалення системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до вимог СОТ. Вступивши до СОТ Україна прийняла зобов'язання з обсягу заходів підтримки "жовтої скриньки" та отримала резерви зі збільшення державної підтримки за рахунок "зеленої скриньки" та модифікації надання податкових пільг.

Незважаючи на наявність достатнього законодавчого і нормативно-правового забезпечення щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва, державній політиці у цій сфері притаманна низка проблем, основні з яких полягають у зменшенні фінансування заходів прямої підтримки аграрного сектору, а саме: у 2012 р. передбачено спрямування 2,82 млрд. грн., що на 31 % менше, ніж у 2011 р., і значно менше суми, яку Україна може виділяти згідно домовленості з СОТ [8]. Не ефективно використовується податкове стимулювання розвитку галузі АПК у вигляді пільг по ПДВ через непропорційне накопичення фондів акумульованих коштів нарахованого податку. А відтак, чинна система не забезпечує оптимального перерозподілу фінансового ресурсу у відповідності до потреб тих чи інших пріоритетних напрямків, що потребують додаткової підтримки. Механізм бюджетної підтримки галузі забезпечується на рівні 10-20 % від загальної потреби. Постійне недофінансування галузі призводить до суттєвого зниження ефективності використання бюджетних коштів та не призводить до підвищення економічних показників розвитку галузі. Складний процедурний механізм і непрозорість отримання державної допомоги залишає вітчизняних товаровиробників поза її межами. У 2010 р. із 52 тис сільськогосподарських підприємств підтримкою скористалися лише 2,3 тис, пільгові кредитні ресурси використовували лише одно з 10 фермерських господарств, соціально спрямовані консультаційні послуги в 11 регіонах країни взагалі не надавалися.

Недостатні обсяги фінансування державних програм, а також неефективність використання коштів призвели до припинення державних цільових програм Так, з червня 2011 р. втратили чинність Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р. та Державна цільова програма створення оптових ринків сільськогосподарської продукції. В Україні відсутні програми щодо охорони сільськогосподарських земель, їх раціонального землекористування, консервації деградованих та малопродуктивних земель. Не розроблено механізми державної компенсації при страхуванні сільськогосподарської продукції [8].

Основна частка бюджетних витрат на АПК спрямована на підтримку поточної діяльності господарств (табл. 3).

Таблиця 3 - Видатки державного бюджету зі спеціального і загального фонду на програми Міністерства аграрної політики та продовольства України

Джерело: [9-13].

Така структура підтримки різко відрізняється від практики переважної більшості стран-членів ЄС, де значна частка витрат на сільське господарство припадає на розвиток і підтримку ринкової інфраструктури, аграрної науки та служб консалтингу і впровадження сучасних технологій. Необхідна переорієнтація програм бюджетної підтримки з поточної на довгострокову.

Роль державного регулювання аграрного сектору за умов євроінтеграції посилюється, що передбачає використання значно ширшого набору економічних інструментів державного регулювання і удосконалення механізму фінансування і підтримки агропромислового комплексу держави.

Непередбачуваність адміністративного регулювання цін і обмежень експорту, неефективні механізми державної підтримки сільгоспвиробництва, відсутність ринку землі сільськогосподарського призначення не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості сільського господарства, як для власних товаровиробників, так і іноземних фірм та компаній, стримує розвиток агропромислового комплексу держави про що свідчать дані доведені у табл. 4.

Таблица 4 - Інвестиції в сільське господарство за 2008-2011 рр.

Джерело: [7].

За весь період незалежності держави в агропромисловий комплекс надійшло приблизно $ 2,5 млрд. прямих іноземних інвестицій, на рівні майже 7 % від загального обсягу в економіку України, що свідчить про значний потенціал і незадовільний стан сільськогосподарського виробника. Тим часом, ЄБРР щороку нарощує інвестиції в аграрний сектор України: в 2009 р. обсяг фінансування склав 138 млн., а в 2011 р. досяг 190 млн.. Встановлено, що 76,2 % загальної суми інвестицій вкладено у спільні підприємства, які в змозі впроваджувати сучасні технології, іноземний досвід менеджменту та сприяють виходу вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки.

Створення експортноорієнтованого агропромислового виробництва вимагає чіткого визначення конкурентоспроможних вітчизняних товарів та підприємств, які здатні вивести країну з кризи та відкрити шлях на світові ринки. Важливим фактором є підвищення якості продукції. Низька якість пов'язана перш за все з домінуванням дрібних приватних підприємств у загальній структурі сільгоспвиробників, які обмежені в фінансових ресурсах і не спроможні на впровадження інноваційних технології виробництва, не здатні задовольнити переробну галузь у необхідних сировинних ресурсах, промислові вимоги до великих партій, єдиних стандартів, придатності до транспортування, стабільності виробництва, за рахунок яких, наприклад, Ізраїль та Іспанія лідирують у світових поставках сільгосппродукції.

Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках може забезпечити переробний сектор. Дані табл. 2 демонструють значну частку, яка припадає на готові харчові продукти в загальній структурі імпорту, а показники експорту аналогічної продукції вдвічі менш. Переорієнтація дотаційною допомоги на переробну галузь дасть змогу не лише підвищити конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках, але й отримати набагато більшу фінансову вигоду від розвитку переробних підприємств, адже саме вони формують основну додану вартість сільгосппродукції. Тенденції розвинених країн світу підтверджують, що саме від переробних підприємств залежить функціонування сільського господарства і раціональне використання виробничих потужностей та впровадження безвідходних технологій.

Диверсифікація видів виробничої діяльності підприємств агропромислового комплексу є одним із важливих факторів розширення виробництва та виходу підприємств на зовнішні ринки, що дозволяє певною мірою стабілізувати виробництво і збільшити грошові надходження від реалізації продукції на 20-25 %.

Питання створення та розвитку сільськогосподарських кооперативів в Україні останнім часом простежується у державних програмах щодо підтримки і розвитку сільгоспкооперативів в Україні. Це дасть можливість сільгоспвиробнику самостійно налагоджувати канали реалізації продукції, минаючи посередників, а це позитивно вплине на збільшення доходів товаровиробників, підвищить рентабельність галузі і вирішить можливі суперечливості між господарствами-виробниками і переробними підприємствами. Продуктивність та економічна солідарність - це дві сучасні і нероздільні цінності кооперативів. Будучи ідентичними між собою за структурою і принципами, сільгоспкооперативи розвивають загальні стратегії і союзи, об'єднуючись за географічним розташуванням і спеціалізацією, для зміцнення їх економічної ефективності. Подібні об'єднання полегшують інтеграцію в агропромисловий сектор, дозволяють здійснити колективні інвестиції в інноваційні технології і маркетинг.

Узгодження інтересів суб'єктів агропромислового комплексу і державних органів управління при удосконаленні механізму управління зовнішньоекономічної діяльністю, використання можливостей, переваг ефективних форм інтеграційних відносин дозволить Україні зайняти достойне місце на світовому ринку сільськогосподарської продукції.

Висновки. Виявлені протиріччя у показниках кількісної динаміки експортно-імпортних операцій сільськогосподарських виробників потребують більш активної участі держави в розробці ефективного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу с оптимізацією відношень державних і недержавних форм, впровадження принципів і методів самоуправління на регіональному і галузевому рівнях.

Зарубіжний досвід свідчить про можливості сільськогосподарських виробників всіх галузей агропромислового комплексу використовувати сучасні технології вирощування і переробки сільськогосподарської сировини та дійового господарського механізму державної підтримки виробників. Суттєвими резервами досягнення цієї мети є реструктуризація експорту за рахунок збільшення переробної продукції.

Слід скористатися позитивним досвідом країн світу щодо здійснення державної підтримки додаткового фінансування заходів розвитку аграрної науки та впровадження у виробництво новітніх технологій, підвищення конкурентоспроможності сільського господарства, підтримка дрібних товаровиробників за умови зростання обсягів прямих виплат і встановлення цільових цін, одержання пільгових кредитних ресурсів, формування механізму страхування, удосконаленню фінансових інструментів державного регулювання. Використання механізму рефінансування НБУ, державних гарантій, лізингових програм, міжнародних фінансових інструментів буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності галузей агропромислового комплексу, поліпшенню природного середовища, підвищенню якості життя.

Підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції залежить від удосконалення зовнішньоекономічної діяльності на основі впровадження міжнародних стандартів якості що буде сприяти притоку іноземних інвестицій.

Стратегія розвитку аграрного сектору економіки України до 2020 р., яка розроблена на основі Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна реформа" і Програми розвитку України до 2020 року, визначає пріоритетні практичні напрямки з метою ефективного використання потенціалу аграрного сектора, що гарантує вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах агропромислового комплексу держави. Це передбачає стабільність експортоорієнтованого та конкурентоспроможного стану на внутрішньому і зовнішніх ринках, що дасть потужний імпульс інвестиційному, технологічному і соціальному підйому в Україні.

сільськогосподарське експортоорієнтований управління конкурентоспроможний

Перелік літератури

1. Дем'яненко М.Я. Державна політика фінансової підтримки розвитку аграрного сектору АПК: монографія [Дем'яненко М.Я., Саблук П.Т., Скупий В.М. та ін.]; за ред. М.Я. Дем'яненка. - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. - 372 с.

2. Зінчук Т.О. Європейська інтеграція: проблеми адаптації аграрного сектора економіки: монографія // - Ін-т економіки та прогнозування НАНУ. - Житомир: ДВНЗ "ДАУ", 2008. - 384 с.

3. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. К. Фінансист, 2000-634 с.

4. Кредісов О.А. Розвиток європейської інтеграції в умовах глобалізації світової економіки: Автореферат дис. канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1999. - 22 арк.

5. Мокій А. Регіонально - секторна модель зовнішньоекономічної інтеграції: передумови і стратегія реалізації / А. Мокій. - Л.: Коопосвіта, 1999. - 346 с.

6. Зовнішньоторговельні аспекти конкурентної політики України в умовах СОТ: монографія /А.А. Мазаракі, В.В. Юхименко, О.П. Гребельник, Т.М. Мельник [та ін.]; за заг. ред. А.А. Мазаракі. - К.: Київ. Нац. торг. -екон. ун-т, 2008. - 309 с.

7. Статистика сільського господарства [Електрон. ресурс]// Доступний з: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/katalog/kat_u/cat9_u.htm.

8. Щодо розбудови механізмів державної підтримки сільгоспвиробництва в Україні. Аналітічна записка. [Електрон. ресурс]// Доступний з: www.niss.gov.ua/articles/910/

9. Закон України Про Державний бюджет України на 2012 рік [Електрон. ресурс]// Доступний з: zakon.rada.gov.ua›go/4282-17.

10. Закон України Про Державний бюджет України на 2011 рік [Електрон. ресурс]// Доступний з: zakon.rada.gov.ua›go/2857-17.

11. Закон України Про Державний бюджет України на 2010 рік [Електрон. ресурс]// Доступний з: zakon.rada.gov.ua›go/2154-17.

12. Закон України Про Державний бюджет України на 2009 рік [Електрон. ресурс]// Доступний з: zakon.rada.gov.ua›go/835-17.

13. Закон України Про Державний бюджет України на 2008 рік [Електрон. ресурс]// Доступний з: zakon.rada.gov.ua›go/107-17.

Размещено на Allbest.ru