Оцінка стану і перспективи підвищення інноваційної активності персоналу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОЦІНКА СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Шилова Л.І. к.е.н., доцент ДонНТУ

Самара Є.О. магістрант ДонНТУ

Анотація

інноваційний активність персонал підприємство

Розглянуто сучасний стан інноваційної діяльності на вітчизняних підприємствах і встановлено основні тенденції інноваційного розвитку. Сформовано аналітичну оцінку інноваційної активності персоналу підприємств, на основі якої запропоновано напрями її вдосконалення з використанням інноваційних форм стимулювання.

Аннотация

Рассмотрено современное состояние инновационной деятельности на отечественных предприятиях и установлены основные тенденции инновационного развития. Сформирована аналитическая оценка инновационной активности персонала предприятий, на основе которой предложены направления ее совершенствования с использованием инновационных форм стимулирования.

Постановка проблеми

Збереження та якісний розвиток науково-технічного та кадрового потенціалів в контексті зростання ролі людського капіталу відіграють ключову роль для України на шляху до становлення інноваційної моделі економічного зростання. Важливим є розуміння причин системних проблем у вітчизняній економіці, які зосереджені довкола формування постіндустріальних економіко-правових відносин, якісно нової системи мотивації людей до праці.

Головним носієм новітніх конкурентоспроможних ідей, рішень незвичайних завдань або нових способів вирішення звичайних завдань є персонал організації. Практична діяльність підприємств і організацій показує, що реалізовані нововведення часто не сприймаються персоналом, не відбувається активізації творчих здібностей, персонал активно чинить опір проведеним змінам. У результаті інноваційна діяльність реалізується з низькою ефективністю, перевищуються витрати на втілення нововведення, не досягається очікуваний результат, зростає ризик інноваційної діяльності. Непідготовленість персоналу підприємства до реалізації нововведень і опір їм призводить до уповільнення розвитку організації, старіння способів управління, втрати конкурентоспроможності на ринку продуктів і послуг і як підсумок погіршення соціально-економічних характеристик діяльності. Людський фактор завжди був і буде визначальним в усі часи. Правильно побудована робота з персоналом, правильний набір персоналу, здійснення всіх заходів щодо створення системи стимулювання інноваційної активності персоналу є запорукою успішного функціонування підприємства на сучасному етапі економічного розвитку. Однак, не менш важливим є інформаційне забезпечення інноваційної активності персоналу, оскільки з цього починається будь-яка діяльність, в тому числі й інноваційна. Саме цим обґрунтовується актуальність обраної для дослідження теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За останні роки дана проблема знайшла відображення в роботах таких вчених, як В. Геєць, В. Найдьонов, В. Олександрова, В. Онищенко, В. Гальчинський, В. Стадник та ін. У своїх наукових працях вони розглянули мотиваційний механізм, форми та методи стимулювання інноваційної активності, висвітлили ступінь розвитку інноваційної діяльності підприємств на відповідних етапах. Однак, необхідно звернути увагу на первинну складову процесу створення інновацій - інформаційну. З отримання, пошуку та аналізу інформації починається інноваційна діяльність як на рівні підприємства, так і на рівні держави. Отже, постійні зміни умов господарювання, плинність інформації, зміна економічної ситуації потребують розгляду та аналізу інформаційного забезпечення стимулювання інноваційної активності персоналу підприємства.

Метою статті є оцінка стану інноваційної активності персоналу підприємств і обґрунтування напрямів її підвищення.

Основна частина дослідження

Інноваційний шлях розвитку економіки України підтверджується великою кількістю заходів, прийнятих на державному рівні, зокрема, прийняття в новій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [1]; Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України [2]; Закон України «Про інноваційну діяльність» [3]; Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [4]; Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) «Шляхом Європейської інтеграції», яка передбачає підвищення конкурентоспроможності економіки на основі структурно-інноваційної моделі економічного зростання, інтенсивного технічного та технологічного оновлення виробництва [5].

Як показав аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств України, зазначені заходи не стали повною мірою стимулом до активізації інноваційної діяльності промислових підприємств (табл. 1). Головними причинами цього є брак коштів у господарюючих суб'єктів та недосконалість системи менеджменту інновацій усередині підприємств [6].

Таблиця 1

Впровадження інновацій на промислових підприємствах України 2006-2009 рр.

Хоча й кількість впровадження нових технологічних процесів та освоєння виробництва нових видів продукції збільшується, однак в умовах трансформації економіки такий стан і обсяги інноваційних процесів є далекими від європейських стандартів. Таке становище безумовно є тимчасовим. Загальна тенденція до значного впливу інновацій на техніко-економічний рівень підприємств, яка існує в західних країнах ринкової економіки, поступово захопить і вітчизняну економіку, оскільки альтернативи цьому процесу просто не існує.

Перспективний розвиток інноваційної діяльності не можливий без підвищення інноваційної активності персоналу підприємств, оскільки інноваційна діяльність має розглядатися як використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу в господарській діяльності для створення нових конкурентоспроможних товарів та послуг. Важливою складовою інноваційної діяльності як системи має стати інноваційна активність персоналу в аспекті формування та ефективної підтримки прагнення персоналу підприємств до нововведень.

Обмежуючим чинником інноваційної активності персоналу є низький рівень ефективності використовуваних технологій, що становить близько 30 % від рівня ефективності передових світових технологій [7]. У період з 2007 по 2010 рр. процес оновлення технологічної бази промислових підприємств має стійку зростаючу динаміку, хоча у минулі роки ця динаміка була досить нестабільною. В 2010 р. кількість впроваджених інноваційних видів продукції промисловими підприємствами становила 2408 найменувань, в той час як у 2009 р. цей показник становив 2685 найменувань [6]. Отже, результативність інноваційної діяльності в 2010 р. за окремими напрямками виявилася нижчою у порівнянні з минулими роками.

Треба зазначити, що питома вага підприємств, які займалися інноваційною діяльністю у 2010 рр. зменшилася і становила 13,8%, порівняно з 2007 р., у якому цей показник складав 14,2%.

Керуючись метою отримання прибутку у короткостроковій перспективі, власники підприємств більш зацікавлені використовувати дешеву робочу силу, навіть за умови експлуатації енерговитратного устаткування, аніж впроваджувати у виробничий процес дорогі нововведення. Поєднання трьох факторів - високої ризикованості розробки та реалізації інноваційних ідей, сприятливих умов для використання дешевої робочої сили, застарілих виробничих технологій і техніки, створюють умови для відхилення на вітчизняних підприємствах 80-90% всіх запропонованих персоналом інноваційних ідей.

В Україні в нинішніх економічних умовах статистичні дані свідчать про незадовільний стан оплати праці в промисловості, що є результатом дії моделі соціально-економічного розвитку, орієнтованої на дешеві технології, техніку, сировину та робочу силу. Так, у 2010 р. середньомісячна заробітна плата у промисловості становила - 2580 грн. (у 2009 р. - 2117 грн.), у будівництві - 1754 грн. (у 2009 р. - 1511 грн.), у сфері фінансової діяльності - 4601 грн. (у 2009 р. - 4038 грн.), у сфері державного управління - 2747 грн. (у 2009 р. - 2513 грн.) [6].

Працівники найбільш наукомістких галузей промисловості, наприклад машинобудування, виробництва електричного устаткування, енергозберігаючого обладнання, які мають створювати і забезпечувати усі інші сфери економіки новітніми технологіями і технікою, наразі отримують заробітну плату нижчу, аніж користувачі цих нововведень. Натомість найвищі заробітки концентруються в паливно-енергетичному комплексі, металургії, вугільній промисловості, сфері фінансів, кредитування й страхування, роздрібній торгівлі, сфері операцій з нерухомістю. Отже, заробітна плата для інноваторів не виконує в достатній мірі відтворювальну і стимулюючу функції.

Стримує інноваційну діяльність персоналу й нинішній стан захисту інтелектуальної власності в Україні. Хоча кількість придбаних технологій за останні роки зросла, але це досягнуто переважно за рахунок придбаного устаткування, а не завдяки купівлі ліцензій на використання винаходів, промислових зразків, укладанню угод на придбання технологій.

Статистичні дані свідчать про скорочення, яке торкнулося і кількості впроваджених у виробництво раціоналізаторських пропозицій: у 2010 р. їх використано на 5,2% менше, ніж у 2009 р., у 2008 р. - на 4,8% менше, ніж у 2007 р. Такі показники спричиненні низьким рівнем матеріального заохочення працівників, невисокими обсягами фінансування НДДКР на промислових підприємствах, недосконалою системою реєстрації раціоналізаторських пропозицій, низькими темпами оновлення матеріально-технічної бази підприємств. Раціоналізаторство здебільшого підтримується на великих підприємствах, які мають достатні фінансові, матеріально-технічні ресурси для інноваційної діяльності та патентні відділи. Разом з тим, кількість великих інноваційних підприємств за період 2007-2010 рр. зменшилась, а кількість малих інноваційних підприємств, навпаки, має тенденцію до зростання [6].

Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств свідчить про панування на більшості великих підприємств жорстких адміністративних методів в управлінні науковими та науково-дослідними роботами, відсутністю розвиненої інноваційної інфраструктури і підтверджує недостатню увагу до можливостей використання економічних методів управління. Оскільки основним обмежуючим чинником інноваційного розвитку підприємства є низький рівень інноваційної активності персоналу, то можна вважати доцільним впровадження сучасних інноваційних форм стимулювання персоналу як практичну реалізацію теоретичних положень економічних методів управління.

Останнім часом світова теорія і практика все більше уваги звертає на стимулюючі можливості системи грейдів. Сам термін «грейд» походить від англ. grade, що означає ступінь, ранг і розуміється як група посад, які є однаково цінними для підприємства. Система грейдів або грейдинг розглядається як система дій з оцінювання і ранжування посад по групам відповідно до їх цінності для підприємства, що дозволяє побудувати посадову ієрархію для забезпечення гнучкої оплати праці в залежності від внеску працівників в інноваційні результати діяльності.

Негативно впливають на інноваційну активність персоналу обмежені інформаційні можливості підприємств. Зокрема, особливо відчутною для працівників-інноваторів є відсутність або закритий доступ до інформації про нові технології та техніку.

Висновки

Підвищення інноваційної активності персоналу потребує поєднання цілеспрямованих зусиль держави, науково-технічного співтовариства країни, капіталу приватних інвесторів, керівників підприємств з використанням комплексу організаційно-управлінських, фінансово-економічних та кадрових важелів впливу.

Важливе місце має бути відведено вдосконаленню методичних аспектів сучасних інноваційних форм стимулювання, що є необхідною умовою для забезпечення інноваційної активності персоналу підприємств.

Література

1. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 01.12.1998 №284-ХІV// Відомості Верховної Ради України, 1999, №2-3.

2. Про концепцію науково-технологічного і інноваційного розвитку України: постанова Верховної Ради України від 13.07.1999 №916-ХІV// Відомості Верховної Ради України, 1999, №37.

3. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 №40 - ІV// Відомості Верховної Ради України, 2002, №36.

4. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 року №433 - ІV// Відомості Верховної Ради України, 2003, №13.

5. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. Кол.: А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. Прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004.

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] / Режим доступу до сайту: http://www.ukrstat.gov.ua

7. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. К.: НІСД, 2008. 744 с.

Размещено на Allbest.ru