Економічна безпека підприємства в концепті процесного управління

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасний етап функціонування економіки потребує нового підходу до управління підприємствами, розробки такої господарської стратегії, яка дозволила організації підтримувати свої конкурентні переваги в довгостроковому періоді. Важливим є забезпечення стійкого і максимально ефективного функціонування підприємства в поточних умовах. Разом із формуванням високого потенціалу його розвитку і зростанням в майбутньому має саме економічна безпека.

У сучасних умовах господарювання забезпечення економічної безпеки підприємства є пріоритетним завданням для будь-якої його організаційно-правової форми, вирішення якого включає не лише усунення загроз появи кризових явищ, але і підтримку стійкого і максимально ефективного розвитку, а також формування економічно безпечної траєкторії сталого розвитку. Саме ці положення і визначають актуальність цього дослідження.

Аналіз останніх досліджень. Проблематика забезпечення і посилення економічної безпеки підприємства досить розлого висвітлена в наукових працях таких вчених, як: М. Байє, І. Бланк, С. Бір, О. Вишневська, С. Глазьєв, Є. Грандрі, Е. Готтельманн, З. Живко, О. Захаров, Є. Камишнікова, О. Кириченко, А. Лаптєв, Т. Логутова, Н. Майєр, І. Стратан, С. Фелтус, І. Яндулова, А. Яніогло.

Але у той же час можемо констатувати, що сучасна теорія і практика економічної безпеки стикається із серйозними проблемами, пов'язаними з відсутністю сутнісної визначеності довгострокової (стратегічної) економічної безпеки, недостатнім розумінням її ключових детермінант, в розрізі яких слід ідентифікувати загрози з метою їх нівелювання, що знижує прогнозованість перспектив розвитку і можливості стратегічного передбачення траєкторії життєвого циклу підприємства. У зв'язку з цим необхідними є наукові дослідження щодо забезпечення концептуального апарату оцінки економічної безпеки і формулювання варіативного інструментарію її забезпечення в довгостроковій перспективі.

Мета статті полягає у визначенні елементів економічної безпеки підприємства, на які спрямована «руйнівна» дія факторів його зовнішнього і внутрішнього середовища, та розробці онтологічної моделі забезпечення самої комплексної стратегічної економічної безпеки.

Економічна безпека підприємства є наслідком, результатом правильно вибудованих та налагоджених бізнес-процесів. Самі ж бізнес-процеси господарської діяльності є сукупністю різних видів діяльності підприємства, у межах якої на початку процесу («вході») використовується декілька видів ресурсів, а в результаті процесу («виході») створюється продукт, що становить цінність для споживача. Згідно з процесним підходом економічна безпека пронизує усі рівні організаційної структури підприємства. Вивчаються бізнес-процеси, існуючі на підприємстві, і їх вплив на економічну безпеку підприємства. Кожен процес при цьому на «виході» сконцентрований на досягненні результатів, що забезпечують економічну безпеку господарської діяльності.

Проте не слід обмежуватися процесним підходом для управління економічною безпекою, оскільки не менш важливими залишаються ресурси як необхідна умова для здійснення різних процесів, особи, що здійснюють роботу між «входом» і «виходом» процесу. У зв'язку з цим існують методологічні передумови використання інноваційного (циклічного) підходу при формуванні економічної безпеки підприємства.

Визначимо основні принципи формування стратегічної економічної безпеки підприємства:

1. Системність побудови. Управління економічною безпекою підприємства має будуватися як єдина взаємопов'язана сукупність елементів, що забезпечують ефективну розробку і реалізацію управлінських рішень. Формування такої системи передбачає чітку ідентифікацію і взаємозв'язок цілей і завдань управління, його об'єктів і суб'єктів, розмежування рівнів і функцій управління, вибір ефективних механізмів реалізації прийнятих рішень.

2. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Цей принцип визначається тим, що управління економічною безпекою здійснюється безпосередньо через зміну бізнес-процесів у сфері управління фінансами підприємства. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління економічною безпекою підприємства з іншими системами управління його економічною діяльністю і накладає на них певний відбиток.

3. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б ефективними не здавалися ті або інші проекти управлінських рішень у сфері поточного захисту економічних інтересів від особистих загроз, вони мають бути відхилені, якщо вступають в протиріччя із стратегічними цілями і напрямами економічного розвитку, підривають можливості ефективної реалізації заходів щодо забезпечення стратегічної економічної безпеки. Реалізація цього принципу забезпечується також, виходячи з філософії розвитку підприємства, що визначає найважливіші стратегічні параметри економічного зростання підприємства і формування системи захисту його пріоритетних економічних інтересів в довгостроковій перспективі.

4. Комплексний характер формованих управлінських рішень. Усі управлінські рішення у сфері забезпечення захисту економічних інтересів підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз тісним чином взаємопов'язані і чинять певну дію на результати його економічної діяльності. У деяких випадках ця дія може мати суперечливий характер. У зв'язку з цим управління економічною безпекою повинно розглядатися як комплексна система, що управляє, забезпечує розробку взаємозв'язаних, збалансованих і взаємозалежних управлінських рішень.

5. Високий динамізм управління. Встановлено, що управлінські рішення щодо забезпечення економічної безпеки, розроблені в попередніх періодах, часто не можуть бути використані повторно на подальших етапах економічного розвитку підприємства. Це обумовлено рухливістю зовнішнього і внутрішнього середовища, що формує нову систему загроз або міру їх прояву. У зв'язку з цим управлінню економічною безпекою має бути властивий високий динамізм реагування на несприятливу дію чинників зовнішнього і внутрішнього середовища [4].

6. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу розуміється так, що підготовка кожного управлінського рішення у сфері забезпечення економічної безпеки підприємства має враховувати альтернативні можливості дій.

7. Адекватність реагування на окремі загрози економічним інтересам. Застосовувана підприємством система економічних механізмів з нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз пов'язана з витратами фінансових ресурсів. При цьому рівень таких витрат знаходиться в прямій залежності від кількості і масштабів використання таких механізмів. Тому включення певних механізмів нейтралізації загроз економічної безпеки підприємства має виходити з реального рівня цієї загрози і бути адекватним за витратами на її усунення.

8. Адаптивність формованої системи економічної безпеки. Застосовувана система забезпечення економічної безпеки підприємства має бути гнучкою, такою, що адаптується до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища, а також до виникнення нових інтересів і нових видів загроз.

9. Ефективність управлінських рішень, що приймаються. Враховуючи, що встановити ефект від управління економічною безпекою в грошовому вираженні часто доволі складно, оцінка ефективності окремих заходів може мати порівняльний характер.

10. Законність управлінських рішень, що приймаються. Використання цього принципу управління економічною безпекою підприємства передбачає, що вся система отримання необхідних інформативних даних, а також механізмів забезпечення захисту від загроз повинна мати легітимний характер, тобто має здійснюватися на засадах чинного законодавства і не вступати в протиріччя з нормативно-правовими актами.

Необхідно зазначити, що розгляд стратегічної економічної безпеки підприємства як об'єкта управління потребує здійснення певної його змістовно наповненої декомпозиції [1]. Рівні декомпозиції економічної безпеки підприємства як об'єкта управління наведено на рис. 1.

З цього аналізу випливає, що стратегічна економічна безпека підприємства є таким станом захищеності функціонуючого підприємства (підрозділів, господарських операцій), при якому механізм захисту від реальних і потенційних зовнішніх і внутрішніх загроз, як сукупність взаємозв'язаних структурних елементів, забезпечує його перманентний стійкий розвиток і досягнення поставлених цілей в довгостроковому періоді [13].

Для того, щоб описати загрози економічної безпеки підприємства в контексті бізнес-процесів, необхідно структурувати процеси ведення бізнесу. Одним з найважливіших підсумків останніх років у сфері стратегії використання і проектування систем рівня підприємства стало виділення архітектурного підходу. Фактичним стандартом у сфері архітектури підприємства вважають модель Н. Майєра [14, с. 461-464], існуюча сукупність таблиць, що використовується для опису складних корпоративних і виробничих систем будь-якого типу. Концепція архітектури підприємства є способом об'єднання і синхронізації функціональних і бізнес-потреб організацій з можливостями систем безпеки в умовах їх зростаючої складності. Архітектурний підхід передбачається застосувати при управлінні бізнес-процесами підприємства з метою забезпечення його стратегічної економічної безпеки. Розгляд архітектури підприємства з точки зору бізнес-процесів і функціональної складової загроз дозволяє керівництву підприємства (організації) сформувати уявлення про об'єкт безпеки, визначити проблемні сфери, найбільш схильні до виникнення і дії загроз, детермінувати суб'єктів, чиї дії можуть привести до їх реалізації, сфокусувати увагу на способах оцінки ризику, висловитися про можливий час реагування, але, найголовніше розробити практичні заходи забезпечення економічної безпеки.

Рис. 1. Декомпозиція стратегічної економічної безпеки підприємства як об'єкта управління

стратегічний економічний конкурентний

До бізнес-процесів вдосконалення і розвитку включаються стратегічне управління, розвиток технологій, управління проектами, управління якістю. Бізнес-процеси ведення основної діяльності включають матеріально-технічне постачання і збут, виробничі процеси, маркетингову діяльність і продажі, обслуговування [8, с. 50].

Вважаючи цю систему бізнес-процесів такою, що якнайповніше описує діяльність підприємства, обґрунтуємо наявність загроз економічної безпеки за кожним окремо взятим процесом функціонування бізнесу (табл. 1).

Допоміжні бізнес-процеси складаються з підтримки інфраструктури підприємства, інженерно-технічного забезпечення, інформаційного забезпечення, документообігу і управління персоналом. Окремі компоненти стратегічної економічної безпеки підприємства можуть бути описані іншими мовами моделювання з використанням понять, введених у певну онтологічну модель економічної безпеки.

До таких компонент відносимо контрагентів, персонал і фінанси. Загрозою економічної безпеки з боку контрагентів є рівень їх благонадійності. Укладення різного роду угод, у тому числі інвестиційних, є невід'ємною частиною функціонування будь-якого бізнесу. Але не завжди вони виявляються успішними. Для того, щоб мінімізувати ризики підписання «провальних» контрактів, необхідно, в першу чергу, оцінювати економічну благонадійність контрагента. Однією з основних загроз економічної безпеки є втрата незалежності підприємства від контрагентів, причому не лише з юридичного боку, але й з точки зору «вилучення реального змісту за допомогою використання цінового механізму». Звідси випливає, що за рахунок інституціональних проблем, пов'язаних з організацією руху грошових потоків, здійснюється перерозподіл реального капіталу на користь контрагентів із стабільнішою і одночасно динамічнішою структурою трансакцій [6, с. 223-224].

Загрози економічної безпеки підприємства з точки зору
бізнес-процесів його функціонування [6, 12].

Таблиця 1