Сутність та значення ризик-апетиту в управлінні підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 330.131.7

Сутність та значення ризик-апетиту в управлінні підприємством

Федулова І. В.,

д.е.н., проф., професор кафедри менеджменту, Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

Анотація

ризик стратегічний апетит менеджмент

Доходи підприємств є проявом того ризику, на який вони погодяться і врахують у процесі своєї діяльності. Для цього використовується концепція ризик-апетиту, яка дозволяє встановити баланс між бажаним результатом і можливою небезпекою в процесі досягнення цілей. У статті розглядаються пропозиції, які можуть допомогти організаціям розробити та представити чітке уявлення про їх бажання ризику, щоб визначити, які завдання слід досягти в межах визначення і врахування апетиту організації до ризику. Ризик-апетит розглядається як допустимий для компанії рівень шкоди, який вона в змозі собі дозволити для досягнення своїх стратегічних цілей. Для кращого розуміння апетиту компанії до ризику також розглядається ємність ризику і толерантність до ризику. Визначено місце, значення й основні характеристики ризик-апетиту в загальному процесі ризик-менеджменту на підприємстві.

Ключові слова: ризик, ризик-менеджмент, ємність ризику, ризик-апетит, толерантність до ризику.

Abstract

Fedulova I. D.,

Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Managment, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

The essence and significance of risk appetite in enterprise management

Income of enterprises is a manifestation of such risk, which they will agree to and will take into account in the process of their activity. For this purpose, the concept of risk appetite is used, which allows to establish a balance between the desired result and the possible danger in the process of achieving the goals. The article discusses suggestions that can help organizations to develop and present a clear idea of their risk appetite in order to determine what tasks should be achieved in defining and taking into account the organization's appetite for risk. Risk appetite is seen as acceptable to the company for the level of harm that it is able to afford to achieve its strategic goals. To better understand the company's appetite for risk, risk capacity and risk tolerance are also considered. The place, significance and basic characteristics of risk appetite in the general process of risk management at the enterprise are determined.

Keywords: risk, risk management, risk capacity, risk appetite, tolerance to risk.

Постановка проблеми. Сьогодні кожна організація працює в умовах нестабільності й невизначеності зовнішнього середовища і, відповідно, в умовах ризику. В процесі досягнення своїх цілей суб'єкти господарювання стикаються з ризиком кожен день. Всі доходи, які вони можуть отримати, є проявом того ризику, на який вони погодяться і врахують у процесі своєї діяльності. Таким чином, кожна організація зазначає, який результат вона сподівається отримати; цей результат є відправною точкою формування портфелю стратегічних напрямів її розвитку. В даному контексті важливим є визначення, наскільки ризик є прийнятним у досягненні таких цілей. Для цього використовується концепція ризик-апетиту, яка дозволяє встановити баланс між бажаним результатом і можливою небезпекою в процесі досягнення цілей. Нові стратегічні ініціативи здатні відкрити привабливі можливості, але очікувані винагороди повинні бути збалансовані з відповідними ризиками. Це робиться за допомогою встановлення ризик-апетиту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням ризику і ризик-менеджменту приділило увагу багато вчених, зокрема є підстави виділити таких, як Ф. Найт [1], Т. Колеман і Б. Літтерман (Coleman and Litterman, 2012) [2], лауреат Нобелевської премії з економіки 2002 р. Д. Канеман [3], І. Бланк [4], В. Вітлінський, П. Верченко, А. Сігал, Я. Наконечний [5-6], А. Карол (Carol, 2008) [7], Т. ДеМарко, Т. Листер [8].

Значна кількість наукових праць присвячена питанням визначення сутності, класифікації, методам аналізу ризиків і формуванню системи ризик-менеджменту на підприємстві. Питанням ри- зик-апетиту приділили увагу D.Tattam (2015) [9], B. Hassani (2015) [10], L. Rittenberg і F. Martens (2012) [11]. Недостатня увага приділялася дослідженню ризик-апетиту у становленні системи ризик-менеджменту в організації. Виникає необхідність в уточненні сутності ризик-апетиту і розробленні рекомендацій його встановлення.

Постановка завдання. Метою статті є розроблення пропозицій, які можуть допомогти організаціям розробити та представити чітке уявлення про їх бажання ризику, щоб визначити, які завдання слід досягти в межах визначення і врахування апетиту організації до ризику.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ризик-апетит - це сукупний граничний розмір ризику, який компанія готова прийняти, виходячи із завдання підтримки на певному рівні ключових показників ефективності. Інакше кажучи, ризик-апетит - це допустимий для компанії рівень шкоди, який вона в змозі собі дозволити для досягнення своїх стратегічних цілей.

В дослідженні Larry Rittenberg and Frank Martens (2012) ризик-апетит розглядається як сума ризику, що організація готова прийняти з метою забезпечення бажаної цінності результату [11].

Рекомендації COSO (Committee of Sponsoring Organizations of the Treadway Commission) визначають, що відправною точкою при формуванні стратегії є ризик-апетит підприємства, котрий розглядається як прийнятне співвідношення між рівнем ризику та доходності або як збільшення вартості підприємства, скориговане на ризик [12].

Відповідно до стандарту FERMA (Федерація європейських асоціацій ризик-менеджменту) ризик-апетит розглядається на етапі оцінки стратегічних альтернатив, потім на етапі постановки цілей, які відповідають обраній стратегії, і при розробці механізмів управління відповідними ризиками [13].

Таким чином ризик-апетит поєднує оцінку і вибір альтернатив, які найкращим чином допоможуть досягти бажаних цілей у процесі прийняття стратегічних рішень із врахуванням ризиків.

Відповідно до стандарту ISO 31000:2009 схильність до ризику (ризик-апетит) - це рівні та типи ризиків, можливі наслідки від приймання або утримування котрих організація розглядає як прийнятні для себе [14].

Схильність до ризику визначає баланс між ризиком та винагородою з точки зору стратегії розвитку організації. Таким чином встановлюється баланс між отриманням бажаного результату в результаті реалізації стратегій розвитку і ризиком. Ризик-апетит при цьому використовується для обгрунтування напрямів обробляння, тобто свідомого впливу на ризик.

Цікаво, що в стандарті ISO 31000:2009 також розглядаються такі схожі поняття, як ставлення до ризику - поведінка організації стосовно ризику, яка проявляється в її підході до оцінювання ризику, а в кінцевому результаті до прагнення, утримання, прийняття або неприйняття ризику [14].

Толерантність до ризиків розглядається як готовність організації або причетних сторін прийняти певний діапазон відхилення ризиків після їх обробляння, це може бути наслідком юридичних або нормативних вимог. Неприйняття ризику розглядається як ставлення до ризику, що полягає в повній відмові від нього.

Відповідно до Проекту Положення про організацію системи управління ризиками в банках України (2017) [15] ризик-апетит розглядається як обмеження та економічні обґрунтування, згідно з якими банк має діяти під час впровадження своєї стратегії. Декларація схильності до ризиків банків розглядається як основний документ щодо управління ризиками. Вона повинна включати: загальний рівень ризик-апетиту; ризик-апетит до кожного з видів ризику, який має стати основою для встановлення лімітів щодо кожного з видів ризику; розрахунок банку з метою визначення ризик-апетиту та перелік припущень, що використовуються в процесі такого розрахунку; ризики, щодо яких банк визначив нульову толерантність; визначає обмеження та економічні обґрунтування, згідно з якими банк має діяти під час впровадження своєї стратегії.

Спостерігаються наукові позиції, які ототожнюють ризик-апетит та толерантність до ризику, але потрібно розділяти ці поняття. Для того, щоб краще зрозуміти апетит компанії до ризику, вводять додаткові категорії: ємність ризику (risk capacity) і толерантність до ризику (risk tolerance). На рис. 1 показано взаємодію термінів, які пов'язані із ризик- апетитом.

Як свідчить наведена вище схема, для того, щоб компанія визначилася зі своїм апетитом на ризик, вона повинна в першу чергу визначити свою ємність ризику. Простіше кажучи, це абсолютний ліміт, в межах чого компанія бажає працювати без банкрутства. Ґрунтуючись на цьому, компанія в змозі визначити, скільки вона готова дозволити собі втратити. Відповідно до даної концепції ризик-апетит повинен бути встановлений у межах своєї ємності ризику. Після того, як компанія визначилася з ємністю ризику і зі своїм апетитом на ризик, вона може вирішити, яка її толерантність до ризику, тобто дійсний рівень ризику, який компанія в змозі понести, з урахуванням специфічного фактора ризику. Виходячи з цього, сума ризиків всередині категорії толерантності до ризику не повинна перевищувати загальний ризик-апетит компанії.

Апетит і толерантність до ризику відображають поняття міри ризику, тобто максимально можливий обсяг втрат внаслідок ризиків, який організація готова понести внаслідок настання ризикової події. У той же час толерантність до ризику - це гранично допустиме значення неочікуваних втрат у зв'язку з реалізацією ризиків, яке підприємство може прийняти у ході реалізації стратегії управління ризиками.

Апетит ризику - це регулятор вищого рівня управління компанією, широкий рівень ризику, який менеджмент вважає прийнятним у відповідності із своїми бажаннями, пересторогами і рівнем комфорту господарської діяльності. Власники та інші наглядові органи повинні закликати до формалізації опису процесів управління ризиками організацій, в тому числі контролю з боку ради директорів. Ризик-апетит тісно пов'язаний із внутрішнім контролем, моніторингом і консультуванням всередині організації. Виходячи з наведеного, ризик-апетит - це здатність та бажання організації приймати, утримувати та ефективно управляти очікуваними втратами внаслідок настання ризикових подій для досягнення своїх стратегічних цілей. Апетит до ризику пов'язаний з довгостроковою стратегією того, що потрібно досягти, і наявними ресурсами для досягнення цього, вираженими кількісними показниками.

ідентифікованих ризикових подій, якщо вони трапляються, і наявністю необхідних ресурсів та контролю для управління таким ризиком, тобто це готовність до конкретної ризикової події.

Толерантність до ризику визначається для певних категорій ризиків, включаючи стратегічні, операційні, фінансові, людські тощо. Така толерантність виражає певний оперативний максимальний ризик, який організація готова прийняти щодо кожного конкретного виду ризику, часто в кількісному вираженні.

Для розуміння місця і сутності ризик-апетиту в загальному процесі ризик-менеджменту на підприємстві розглянемо сам процес управління ризиками.

Рис. 1. Структура апетиту до ризику

Джерело: побудовано автором

На рівень ризик-апетиту буде впливати стратегія суб'єкта, а сам ризик-апетит буде впливати на ступінь розробки всіх інших компонентів управління ризиками. Таким чином, чим вищий ризик-апетит, тим менш детальні і надійні процеси управління ризиками. Однак встановлення високого ризику-апетиту не обов'язково небажане для суб'єкта. Все залежить від економічної доцільності витрати ресурсів на впровадження процесів управління ризиками та можливими втратами у разі виникнення ризиків.

Введення до практики ризик-менеджменту концепції толерантності до ризику дозволить у повній мірі врахувати особливості ведення господарської діяльності окремих підприємств і окремих ризиків всередині підприємства. Толерантність до ризику пов'язана з прийняттям результатів конкретних

Такий процес передбачає систематичне застосування управлінських механізмів (політик, рішень, процедур та ін.) і передового досвіду в з'ясуванні контексту, ідентифікації, аналізуванні, атестуванні, обробленні, моніторингу та ревізуванні ризиків, а також при проведенні консультацій та здійсненні інформаційної взаємодії [14].

На самому базовому рівні процес ризик-менеджменту простий: виявити й оцінити критичні ризики по всій організації, визначити найкращий спосіб відповісти на дані ризики, а потім повідомити про це зацікавленим сторонам і контролювати результати.

У табл. 1 показано зміст, об'єкт, методи і завдання окремих етапів процесу ризик-менеджменту на підприємстві.

Характеристика етапів процесу ризик-менеджменту підприємства

Джерело: складено автором

Як бачимо з аналізу, ризик-апетит з'являється на етапі визначення ступеня ризику. Цей етап визначає оцінку ступеня ризику за найбільш важливими для підприємства характеристиками, а саме: ймовірність, вплив, значущість; саме на даному етапі відбувається визначення рівня ризик-апетиту для найбільш небезпечних ситуацій.

Хороший опис апетиту ризику компанії матиме як якісні, так і кількісні елементи, він може містити визначення того, що є прийнятним, а що ні.

Індикатори, які здатні виступати в якості визначення ризик-апетиту, показані в табл. 2.

Якщо організація не зробила формалізованої заяви про свої апетити на ризик, то вона має всі шанси стикнутися в майбутньому з проблемамиконтролю. Без такої заяви менеджери не здатні управляти компанією ефективно на тому рівні ризику, який їм дозволяється приймати, і не упустити важливі можливості там, де потрібно.

досягнення своїх бізнес-цілей, з урахуванням структури свого капіталу та доступу до фінансових ринків, а також професійних знань і компетентностей людського капіталу компанії.

Таблиця 2. Індикатори апетиту і толерантності до ризику