Метод квадрант-аналізу та феномен лідерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метод квадрант-аналізу та феномен лідерства

Т.В. Камок,

аспірант кафедри державного управління ХарРІ НАДУ, м. Харків

Висвітлено окремі аспекти моніторингу ефективності навчального процесу у вищих навчальних закладах, які готують фахівців у сфері управління. Запропоновано методику квадрант-аналізу як нового засобу та інструменту вимірювання ефективності навчального процесу у вишах. Визначено фактори впливу зовнішнього середовища на формування компетенцій сучасного керівника та зроблено висновки щодо необхідності оновлення навчальних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів.

Ключові слова: ефективність навчального процесу у вищому навчальному закладі, рівень кваліфікації педагогічного персоналу, рівень навчальних досягнень випускників, кваліметричні процедури, лідерство, лідерські якості

фахівець навчальний компетенція управління

Постановка проблеми. На початку ХХІ ст. одним із ключових чинників, від яких залежить успішність діяльності організацій, стає лідерство. Ефект лідерства і, зокрема, публічного лідерства вже тривалий час знаходиться у сфері наукових інтересів представників різних галузей знань.

Україна сьогодні знаходиться на шляху глибоких демократичних політико-правових перетворень, пов'язаних з реалізацією розпочатих державноуправлінських реформ. Цілком закономірно, що у вітчизняному державному управлінні триває пошук нових ефективних форм підготовки сучасних публічних лідерів, а також можливості розробки уніфікованих методів відбору найбільш талановитих управлінців. Проблематика публічного лідерства представляє особливий науковий інтерес для галузі науки «Державне управління», оскільки дозволяє розглянути формування управлінського корпусу не тільки як історичний феномен, що включає весь спектр суспільних відносин, а й простежити особливості становлення кадрового потенціалу державної служби, динаміку її розвитку стосовно процесів державотворення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Феномен лідерства є об'єктом наукового і практичного інтересу. Його вивчають соціологи, психологи, політологи і менеджери. Зокрема, дане питання досліджували такі відомі вяені, як Е. Белінська, М. Вебер, О. Віханський, Дж. П. Канджемі, Б. Карлоф, Р. Кричевський, Е. Кудряшова, І. Ломачинська, А. Менегетті, К. Наір, Наумов, Б. Паригін, В. Пугачов, Дж. Рассел, С. Седерберг, Е. Шейн, Е. Шестопал та інші, проте єдиного розуміння змісту цього феномену і механізмів його формування наразі не існує. Важливими для дослідження проблематики оцінки ефективності навчального процесу є праці В. Аванесова, О. Ануфрієвої, В. Беспалько, І. Булаха, Л. Гриневич, О. Жорнової, Ландсмана, О. Овчарук, Л. Паращенка, С. Ракова, О. Филипчука та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження. Лідерство розглядається в історії та політології як сугестивний ефект від впливу особистості на перебіг подій, у психології - як здатність соціальної згуртованості та єднання навколо особистості, у філософії - як прояв пасіонарності та акумулювання суспільних ідей і думок. Для галузі науки державного управління публічне лідерство може стати об'єктом наукових розвідок, виходячи з декількох об'єктивних причин: по-перше, трансформація будь-якої політико-правової системи розпочинається із визначення її мети, завдань і засобів реалізації, а саме таке завдання покладається на публічного лідера; по-друге, створення професійної системи державної служби неможливе без кваліфіковано підготовлених публічних лідерів, здатних не тільки знаходити відповіді на нетипові питання, а й об'єднувати навколо себе людей задля досягнення поставленої мети; нарешті, публічність такого лідерства означає невід'ємний зв'язок із громадськістю, вивчення попитів і запитів суспільства, узгодження власних дій із суспільними інтересами й потребами. І це узгодження з суспільними інтересами та потребою не є відміною рисою останнього часу. Якщо подивитися на світову панораму долі лідерства в історичному контексті, то лідер стає таким тільки, якщо «звалює» на себе масштаб виразника соціальних почуттів, думок, інстинкту, домінуючих в тому чи іншому суспільстві в тій або іншій історичній ситуації.

«Коли Ви святкуєте перемогу, коли все йде добре, краще залишатися в тіні, нехай інші будуть на очах. Ви берете на себе відповідальність, коли насувається небезпека. В цьому разі люди оцінують Ваші лідерські здібності», - зазначав Нельсон Мандела, відомий усьому світу як перший чорношкірий президент Південно-Африканської Республіки і людина, яка зіграла ключову роль у процесі викорінення апартеїду в цій країні [6]. Лауреат Нобелівської премії Нельсон Мандела вважається одним із найбільш значущих лідерів сучасності. Він зазначав, що справжнє лідерство проявляється у складній ситуації, в якій керівник не може залишити підлеглих на свавілля. Його твердження кореспондуються з повчанням китайського філософа Лао Цзи. Відповідно до точки зору цього філософа, лідер повинен м'яко направляти інших в потрібному русі, при цьому не бути у центрі уваги. Лідерство ґрунтується на силі переконання, а не на гучній посаді, - зазначав він [6].

Важливою вимогою для забезпечення ефективного професійного розвитку державних службовців, а саме публічних лідерів, є співпраця і взаємодія між системою управління персоналом державної служби та системою професійної підготовки державних службовців.

Працюючи над удосконаленням та модернізацією державної служби України, потрібно враховувати світовий досвід, перш за все, в аспектах взаємодії між системою управління персоналом державної служби та системою професійної підготовки державних службовців.

Якщо проаналізувати онтологію питання, то сам термін «Державна служба» має суттєво відмінне значення в інших країнах. Так, наприклад, французьке поняття «fonction publique» (дослівно - «публічна служба») є синонімом до британського «civil service» та німецького «offentlicher Dienst». Відповідно і терміни, що позначають поняття «державний службовець» у цих державах, - fonctionnaire, civil servants, Beamte, - стали синонімами для поняття розмовної мови «адміністрація», що розповсюджується в цілому на чиновників і центральних, і місцевих органів. При цьому розбіжності у національних та місцевих статутах, які юридично врегульовують їхній статус, дуже незначні.

Показовим прикладом є пропорційний розподіл кадрів між різними адміністративними рівнями держав - членів ЄС [4].

Сьогодні у світовій практиці існує кілька підходів до державної служби. В Англії і США концепція державної служби побудована на підпорядкованості її в структурі держави. Завдання державної служби тут полягає в проведенні в життя державної політики і здійсненні експертизи, характерне обмеження повноважень, державна служба не може виходити за межі того, що встановлено законом. В інших країнах (Франція, Японія) реалізовується інша концепція державної служби, заснованої на ідеї державної служби як лідера суспільства. У рамках даного підходу державна служба розглядається як професія, що передбачає підвищений соціальний статус і деякі привілеї державних службовців. Державна служба сама може розробляти і проводити, а також направляти розвиток суспільства [4].

В Україні також проводиться ця робота, але недостатньо системно та ефективно. Для власної безпеки та стабільного економічного розвитку країна потребує сильної держави. Сильна держава - це здатність запроваджувати раціональні правила поведінки і забезпечувати їх дотримання усіма. Чіткі і раціональні правила - це перша умова. Їх потрібно створити і вони повинні запрацювати. Мотивовані й підготовлені фахівці у держорганах - це умова друга.

У сучасній Україні з року в рік зростає кількість публічних установ, які не шкодують на підготовку своїх майбутніх лідерів ні часу, ні грошей. Проте, яким досконалим не був би «коктейль» із запропонованих програм і заходів, дуже часто їм не вистачає найважливішого компоненту, а саме навчання менеджерів умінню долати різні управлінські виклики.

Саме тому існує потреба у реновації професійної підготовки управлінців через феномен лідерства, починаючи з переусвідомлення такої підготовки задля отримання необхідних результатів у формі відповідних професійних компетенцій.

Чималу користь феномену лідерства повинен принести огляд та аналіз існуючих практик підготовки та удосконалення підготовки управлінського персоналу як у державних інституціях, так і в приватних компаніях. Це емпіричний шлях і він, як завжди, містить у собі, поряд з рутинним досвідом, захоплюючі «ноу-хау», які, безумовно, заслуговують вивчення, екстраполяції на нові середовища та впровадження в цих нових середовищах. Але все ж основна місія розкриття феномену лідерства знаходиться у сфері наукових досліджень.

Аналізуючи існуючі в Україні освітні програми підготовки публічних лідерів (спеціальність «Публічне управління та адміністрування»), можна констатувати, що компетентнісна модель, яка має бути покладена в основу розробки цих програм, ще до кінця не вибудована, відсутні стандарти професійної діяльності державних службовців, а також бракує сучасних технологій оцінки якості підготовки управлінських кадрів.

Іншими словами, має сформуватися концепція підготовки та удосконалення державних управлінців. Така концепція звичайно ж передбачає розробку саме поняття та феномену лідерства. А отже, повинна бути розроблена структура цього поняття в його соціальному, соціологічному та психологічному аспектах, відображено їх взаємозалежність і вплив на процес підготовки та удосканалення державних управлінців. Побудувати систему ефективних державних механізмів складно, а докладені зусилля не гарантують успіху. Проте лише така система гарантує незворотність змін.

Звертаємо увагу на останнє - брак сучасних технологій оцінювання. Але від того, що і як ми оцінюємо, залежить, що і як буде розвиватися. Це дуже важливий аспект, недарма один із найцікавіших і вже найпопулярніших винахідників наступного кроку розвитку освіти Патрік Гріффін вважає пошуки систем оцінювання навичок XXI ст. чи не найважливішим структурним елементом освіти майбутнього.

Існуюча практика фінішного соціолого-психологічного обстеження думок і досвіду державних службовців, які закінчили навчання, не дає об'єктивних показників якості навчання, тому що узагальнення суб'єктивних думок десятків та сотень респондентів, не робить ці висновки об'єктивними.

Потрібна методика оцінювання, яка б спиралася на дещо «дуже об'єктивне», здатне до кваліметричної обробки та топографічної демонстрації.

Запропонована нами методика квадрант-аналізу оцінювання ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі потребує введення безумовних факторів об'єктивного оцінювання [2]. Такими факторами ми вважаємо два показника: рівень кваліфікації професорсько-викладацького персоналу та рівень навчальних досягнень випускників.

Якщо перший з цих показників відображає ресурсний потенціал закладу, то другий - результативність його реалізації.

Особливість першого показника виражається в тому, що він підкреслює ресурс, який: 1) є в кожному навчальному закладі; 2) об'єктивно документується затвердженими державою кваліфікаційною характеристикою кожного представника професорсько-викладацького складу установи.

Другий показник - навчальна успішність випускників: 1) фіксується в кожному закладі та стосується всіх випускників; 2) документується державою в їх додатках до дипломів.

Інших показників, які б торкалися всіх учасників навчально-виховного процесу та документувалися б державою, не існує.

Вважаємо за необхідне зробити проміжні, але дуже важливі теоретичні висновки.

Успішність навчального процесу у вищому навчальному закладі визначається його ресурсним потенціалом, з якого виокремлено головну, як видається, складову - кваліфікаційний рівень професорсько-викладацького складу закладу. Особливістю цієї складової є те, що вона (1) є загальною та (2) є задокументованою державою.

Показник, який демонструє підсумкову, умовно-кінцеву результативність процесу навчання та є рівноцінним і рівновагомим першому показнику щонайменше за двома критеріями - загальність (тобто притаманність кожному вищому навчальному закладу) та задокументованість державою - це навчальна успішність випускників.

Запропонований нами метод дозволяє зробити релевантне випробування за допомогою інструменту квадрант-аналізу та дослідити в кваліметричному форматі, як знання та досвід професорсько-викладацького персоналу впливають на кінцевий результат навчання державних службовців.

Графічно результати нашого варіанту моніторингу ефективності освіти в установі представлені у вигляді квадрант-аналізу, який надає можливість диференціювати результати роботи кафедр за цими двома показниками: рівнем кваліфікації професорсько-викладацького персоналу та рівнем навчальних досягнень слухачів (рис. 1).

Рис. 1. Модель квадрограми

Зазначимо, що у площині розбитої на чотири квадранта, вісь абсцис - це показник рівня кваліфікації професорсько-викладацького персоналу, а вісь ордината - рівень навчальних досягнень випускників (категорія державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування).

Враховуючи, що обидві вісі мають однакову шкальну дрібність ми отримали модель квадрограми, яка і демонструє нам місце кожного суб'єкта дослідження.

Так, у I-му квадранті розташовані суб'єкти дослідження з високим зведеним показником рівня кваліфікації професорсько-викладацького персоналу і високим зведеним показником рівня навчальних досягнень випускників.

У II-му квадранті - суб'єкти дослідження з низьким зведеним показником рівня кваліфікації професорсько-викладацького персоналу та високим зведеним показником рівня навчальних досягнень випускників.

У III-му квадранті - суб'єкти дослідження з низьким зведеним показником рівня кваліфікації професорсько-викладацького персоналу та низьким зведеним показником рівня навчальних досягнень випускників.

У IV-му квадранті - суб'єкти дослідження з високим зведеним показником рівня кваліфікації професорсько-викладацького персоналу та низьким зведеним показником рівня навчальних досягнень випускників.

Керуючись зазначеною вище методикою, були проведені розрахунки ефективності навчального процесу в конкретному вищому навчальному закладі з підготовки державних службовців та отримані результати дозволяють нам зробити відповідні узагальнення. Оскільки базою цього дослідження були реально діючі кафедри конкретного вищого навчального закладу (з метою коректності) позначимо ці кафедри латинськими літерами: А, B, C, D, E, F, G (табл. 1).

Таблиця

Загальний рівень кваліфікаційної категорії викладачів на кафедрі та навчальних досягнень слухачів

Аналізуючи реальну квадраграму (рис. 2), бачимо, що кафедри A, C, E розташувались у першому квадранті з високим усередненим рівнем кваліфікації професорсько-викладацького складу та високим усередненим показником рівня навчальних досягнень випускників, тобто вищий навчальний заклад має не тільки високий рівень професорсько-викладацького складу, але й випускає слухачів з високим рівням знань.

Кафедра D розташована у другому квадранті з низьким усередненим показником рівня кваліфікації професорсько-викладацького складу та високим усередненим показником рівня навчальних досягнень випускників цікава для аналізу, оскільки заробітна плата педагогічного персоналу другого квадранту набагато менш ніж заробітна плата педагогічного персоналу першого квадранта, а ефективність навчального процесу така ж сама.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра G розташована у третьому квадранті з низьким усередненим показником рівня кваліфікації професорсько-викладацького складу й нижчим усередненим показником рівня навчальних досягнень випускників, а кафедра F розташувалась у четвертому квадранті з високим усередненим рівнем кваліфікації професорсько-викладацького складу та низьким усередненим показником рівня навчальних досягнень слухачів, ця ситуація потрібує втручання керівництва закладу у навчальний процес. Потрібно звернути увагу на якість викладання теоретичного та практичного матеріалу викладачами та засвоєння цього викладеного матеріалу випускниками, це ж стосується і кафедри В, яка знаходяться на вісі абсцис.

Таким чином, результати використання квадрант-аналізу дають змогу диференціювати підсумки роботи кафедр за критеріями їх ефективності. Запропонована методика визначення ефективності навчального процесу у ВНЗ стає інформаційною базою для керівника, яку він використовує для розробки диференційованих управлінських рішень та методичних рекомендацій.

Зазначимо, що наше дослідження відкриває нову складову дослідження феномену лідерства. Вона виражається в тому, що ми продемонстрували використання методу, який вносить у поле наукового аналізу топіку досліджуваної проблеми: ми отримали методику визначення кваліметричних характеристик місця (толос;), в якому розміщені найбільш успішні учасники навчально-виховного процесу в будь-якому вищому навчальному закладі. Це, звичайно ж, не тільки не закінчує дослідження феномену лідерства, але й відкриє можливості більш конкретно-орієнтованого включення психологічних і соціологічних технік і методик для вивчення окремої людини, що працює в колективі. Згадаємо Патріка Гріффіна: «Я сподіваюся, що через 5-6 років нас чекають нові підходи і методи думаю, більш ефективні, ніж нинішні» [5].

Список використаних джерел

Булах І. Є. Комп'ютерна діагностика навчальної успішності / І. Є. Булах. - К. : ЦМК МОЗ України, УДМУ, 1995. - 221 с.

Камок Т. В. Квадрант-аналіз як інструмент моніторингу ефективності навчального процесу у вищих навчальних закладах України / Т. В. Камок // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Вип. 1 (3) /2015. - С. 18-21.

Ландсман В. А. Про результати використання альтернативних методів моніторингових процедур в оцінюванні якості загальної середньої освіти / В. А. Ландсман, О. І. Деменко, Б. О. Житник // Вісник ТІМО. - Х. : Вид-во ТІМО, 2009. - № 6. - С. 20-30.

Методичні рекомендації з дисципліни «Вступ до спеціальності для слухачів спеціальності Державна служба» / уклад. Я. Ф. Жовнірчик. - К. : НУБіП, 2016. - 51 с.

Навички ХХІ сторіччя: нова реальність в освіті [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://erazvitie. org/article/navyki_xxi_veka_novaj a_realno st.

Размещено на Allbest.ru