Визначення складових надійності персоналу установи в контексті забезпечення інформаційної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення складових надійності персоналу установи в контексті забезпечення інформаційної безпеки

Князєв Сергій Олександрович

Аннотация: В статье рассматриваются теоретико-методологические основы, связанные с исследованием составляющих надежности персонала учреждения в контексте обеспечения информационной безопасности.

Ключевые слова: защита информации, информационная безопасность, утечка информации, информация с ограниченным доступом, надежность персонала.

Abstract: The theoretical and methodological bases for research of personnel reliability components in a context of information security support at institutional level were observed in the article.

Key words: information securing, data security, information leakage, classified information, reliability of the personnel.

Постановка проблеми. Зараз на вітчизняних підприємствах, в установах і організаціях (далі - установи) циркулюють різні види інформації з обмеженим доступом. Відповідно до законодавчого розмежування ця інформація поділяється на конфіденційну, службову та таємну. Втрата такої інформації або її неправомірне використання може завдати істотної шкоди особі, суспільству та державі.

Потребує врахування, що навіть неправомірне обмеження відкритої інформації, знищення, перекручування її змісту з метою маніпулювання свідомістю суспільства та окремих верств населення становлять серйозні загрози інформаційній безпеці.

Звідти забезпечення інформаційної безпеки установ вимагає застосування адекватних заходів (правових, адміністративних, організаційних, режимних, інженерно-технічних тощо), спрямованих на збереження інформації від неправомірного, несанкціонованого витоку та використання.

Реалізація подібних заходів знаходиться в прямій залежності від дій персоналу установи, задіяного у використанні різних видів інформації, забезпеченні їх поширення та охорони.

Разом з тим, за результатами даних, отриманих аналітичними організаціями, які спеціалізуються на вивченні питань, пов'язаних із інформаційною безпекою установ, 85 % фактів неправомірного витоку інформації безпосередньо залежать від дій персоналу [14].

Отже, важливим фактором забезпечення ефективної інформаційної безпеки установи стає надійність персоналу.

Незважаючи на загальне визнання важливості врахування фактора «надійності персоналу», питання щодо однозначного його розуміння та використання залишаються відкритими. Це призводить до суб'єктивного трактування його сутності, змісту, а також способів усвідомлення навіть науковцями.

Фахівці зазначають, що персонал є досить складною та специфічною категорією і в контексті інформаційної безпеки його доцільно розглядати комплексно як з позицій управління установою як системою, так і з позицій забезпечення інформаційної безпеки [1-3].

Формування технології управління персоналом дає можливість визначити найважливіші категорії цього процесу, до яких слід віднести функції, принципи, методи та прийоми роботи з персоналом.

Разом з тим відсутність достатньо теоретично обґрунтованої та практично апробованої системи врахування складових «надійності персоналу», яка б орієнтувалась на особливості певної галузі діяльності й об'єктивні можливості активізації резервів «людського фактора», негативно впливає на виконання головного завдання системи управління персоналом - забезпечення високого рівня професіоналізму та надійності персоналу в різних установах і в різних сферах діяльності.

Отже, виникає необхідність наукового осмислення й обґрунтування нової парадигми оптимізації розуміння поняття «надійність персоналу». У свою чергу, дослідження вимог, які висуваються до персоналу установ у різних сферах діяльності, повинно сприяти виокремленню основних складових надійності персоналу в контексті інформаційної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розгляд аспектів надійності персоналу в різних галузях діяльності здійснювався багатьма науковцями, серед яких варто відзначити: Л. М. Балабанову [1], Є. А. Бондаренка [2], О. О. Бондаренка [3], О. О. Євтушевську [5], Т. В. Мазило [6], П. В. Макаренка [7], Д. В. Малєєва [8], О. І. Малхазова [9], С. О. Ларіонова, О. А. Кокуна [9], І. М. Сочинську-Сибірцеву [10; 11], О. М. Цільмака [12], А. О. Чередниченка [13] та інших.

Зокрема, О. М. Цільмак досліджував надійність персоналу під час здійснення правоохоронної діяльності органами внутрішніх справ [12]. Т. В. Мазило у своїх роботах акцентувала увагу на актуальних питаннях надійності та управління персоналом комерційного банку в кризових умовах [6]. У свою чергу, А. О. Чередниченко досліджував фактори надійності персоналу будівельних підприємств у співвідношенні з інформаційною безпекою [13].

Крізь призму підвищення конкурентоспроможності комерційних установ досліджувала надійність персоналу І. М. Сочинська-Сибірцева [10; 11]. Можливі шляхи підвищення професійної надійності персоналу технічних галузей в сучасних умовах розглядав Є. А. Бондаренко [2].

Зокрема, як підкреслювала І. М. Сочинська-Сибірцева, ефективне функціонування суб'єктів господарювання в умовах посилення конкуренції та зростання економічної нестабільності може бути забезпечено максимальним уникненням або нейтралізацією існуючих загроз та створенням необхідних умов для фінансово-економічної безпеки бізнесу. При цьому одним із найважливіших чинників успішного бізнесу виступає саме надійність персоналу [10, с. 300].

Потребує врахування, що невиправданий суб'єктивізм у підходах до надійності персоналу може ставати на заваді його ефективного використання, в тому числі в контексті інформаційної безпеки.

Метою статті є дослідження складових надійності персоналу установ в контексті інформаційної безпеки.

Виклад основного матеріалу.

Робота з персоналом є одним з основних і найскладніших напрямів системи управління інформаційною безпекою будь-якої установи. Мета такої роботи досить часто визначається у співвідношенні з наступними чинниками:

- відбір і попередня перевірка персоналу, що приймається на роботу;

- навчання та мотивація співробітників в аспекті інформаційної безпеки;

- досягнення взаєморозуміння керівників і співробітників у питаннях забезпечення інформаційної безпеки;

- контроль за дотриманням працівниками режиму забезпечення інформаційної безпеки тощо.

Певним зразком вивчення надійності та подальшого використання персоналу можна вважати сферу охорони державної таємниці. Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» з цією метою запроваджуються так звані допускна і доступна системи.

Допуск до державної таємниці передбачає перевірку кандидата починаючи від його дієздатності та психічного стану і завершуючи аналізом можливої протиправної діяльності.

Зважаючи на підвищену уразливість державної таємниці, вивчення кандидата здійснюється, в тому числі із застосуванням оперативно- розшукових і контррозвідувальних заходів згідно із законами України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про контррозвідувальну діяльність».

У подальшому періодичне переоформлення допуску повинно сприяти здійсненню контролю за надійністю вже працівника установи. У свою чергу, доступна система, як доповнення до допуску, повинна обмежити до мінімуму відомості, що містять державну таємницю, з якими буде працювати особа виконуючи свої функціональні обов'язки.

Разом з тим на ступінь надійності персоналу, допущеного до інформації з обмеженим доступом, можуть впливати різноманітні чинники, до яких віднесені: зміна виробничих, службових умов, виникнення нестандартних і особливо екстремальних (надзвичайних), кризових ситуацій. У цих ситуаціях найімовірніше прояв ненадійності у тих людей, які не вважають себе зобов'язаними стосовно моральних вимог або ж володіють деякими особистісними недоліками.

Так, робота, пов'язана з використанням державної таємниці, досить часто відбувається у складних та особливо складних обставинах, що істотно впливає на персонал та висуває додаткові умови щодо його надійності.

У цьому контексті доцільно навести формулювання поняття «надійність персоналу», надане О. М. Ціль- маком: «здатність зберігати високу працездатність, дисциплінованість, принциповість й морально-психологічну стійкість, відданість справі, працювати ефективно, лояльно ставитись до колег та керівництва» [12, с. 60].

Подібний розгляд поняття «надійність», притаманний правоохоронній сфері, досить часто здійснюється в особистісній площині за допомогою таких понять, як морально-психологічна, моральна, морально-правова, морально-етична надійність, що відображають змістовно-особистісний рівень соціальної надійності.

Це цілком логічно, зважаючи на діяльність особового складу, наприклад, підрозділів органів внутрішніх справ (ОВС).

Так, серед найважливіших функцій правоохоронної діяльності, яку здійснює персонал ОВС, є забезпечення громадського порядку, охорона особливо важливих державних об'єктів, розшук і затримання правопорушників, особливо небезпечних та озброєних злочинців, припинення групових і масових порушень громадського порядку в населених пунктах тощо. Ця діяльність постійно супроводжується використанням інформації з обмеженим доступом, розпорядником якої виступає держава.

Потребує врахування, що зараз до відомих джерел загроз громадській безпеці додаються відносно нові, специфічні «фактори екстремальності», - це різні форми прояву екстремізму і тероризму. Подібна службово-бойова діяльність персоналу ОВС відбувається не просто в складних, а переважно в екстремальних умовах, стає все більш напруженою і стресовою.

Д. В. Малєєв визначає, що складні екстремальні умови призводять до високої плинності кадрів в ОВС (особливо на першому році служби), постійного збільшення дефіциту нових співробітників, високих показників дисциплінарних порушень, зловживань службовим становищем, особистісних трансформацій які носять кризовий характер і ведуть до деформації та навіть регресу в професійній діяльності. Подолання цих негативних явищ та тенденцій вимагає від особистості високого рівня розвитку професійної надійності, готовності, стійкості, сформованості спеціальних здібностей, якостей та властивостей [8, с. 57].

Л. М. Балабанова, розглядаючи питання особистісної ефективності у професійному зростанні фахівця органів внутрішніх справ МВС України, констатує, що надійність співробітника ОВС багато в чому визначається установками, переконаннями, «мотиваційною повнотою», коли людина бачить сенс всього, що відбувається в її житті, та бере на себе відповідальність за все, що трапляється в її побуті [1, с. 31]. Усвідомлення фахівцем своєї місії в діяльності, наповнення її смислами та мотивами, узгодженими з цінностями особистості, сьогодні набувають визначального значення у феноменології особистісної ефективності та надійності.

Змістовно-особистісний рівень соціальної надійності в правоохоронних органах досить часто визначається, в тому числі за рахунок використання поліграфу.

Технологія управління персоналом передбачає впровадження в процедуру професійного відбору спеціальних психофізіологічних досліджень, які дозволять алгоритмізувати процес розробки скринінгових (поліграфних) перевірок, тобто виявляти інформацію про кандидата, яку він з певних причин намагається приховати під час обстеження та вивчення його даних.

Опитування за допомогою поліграфа - це комплекс спеціальних тестів, технічних засобів, програмного та інформаційного забезпечення.

Закордонна практика свідчить, що перевірка надійності людського фактора здійснюється шляхом професійного відбору персоналу, планових і позапланових перевірок [11; 14].

Як наголошує І. М. Сочинська-Сибірцева, професійний відбір кандидатів обов'язково проводиться за сталими схемами: бесіда з експертом-психологом, психофізіологічне тестування та спеціальне психофізіологічне дослідження [11].

Застосування поліграфу під час визначення надійності персоналу отримало широке розповсюдження в установах та організаціях США.

Так, у цій країні надійність людського фактора розраховується через відношення кількості проведених опитувань за допомогою поліграфу до загальної чисельності населення і виражається у відсотках.

До складу загальної кількості перевірок входять: перевірки, пов'язані з процедурою професійного відбору кадрів, планові та позапланові скринінги, службові розслідування та заходи по боротьбі зі злочинністю.

За різними даними, з метою визначення надійності персоналу в США може використовуватися понад 15 000 поліграфів і приблизно стільки ж спеціалістів [14].

Розглянемо критерії надійності персоналу установ, де циркулює банківська та комерційна таємниці.

О. О. Бондаренко підкреслює, що до сьогодні в науковій літературі не існує одностайності в думках стосовно змісту категорії «надійність персоналу», хоча переважна більшість дослідників і практиків переконані, що саме надійність персоналу чи то в технічних, чи то в економічних системах є однією зі складових, зокрема, фінансово-економічної безпеки, стратегії змін та конкурентоспроможності бізнесу [3, с. 39].

У контексті діяльності комерційних установ персонал досить часто пропонується розглядати як найбільш цінний ресурс установи, головне джерело продуктивності і запорука конкурентоспроможності установи. Звідти з'являється нова ознака надійності персоналу - «конкурентоспроможність персоналу» [6].

Це поняття тлумачиться як складна економічна категорія, сутність якої розкривають такі концептуальні підходи до її визначення:

- здатність персоналу генерувати ідеї з використанням усіх можливостей, які виникають у зовнішньому та внутрішньому середовищі; своєчасно виявляти та усувати загрози для діяльності установи; винаходити й швидше за конкурентів упроваджувати інновації на всіх стадіях життєвого циклу товару; забезпечувати досягнення поставлених цілей і виконання установою своєї місії;

- здатність якісніше, порівняно з іншими претендентами на посаду, задовольняти вимогам роботодавців за рівнем знань, вмінь, навичок;

- вміння проявити свої особистісні, професійні та ділові якості, швидше і краще за інших працівників реалізувати власний потенціал, що дає можливість отримувати відповідну винагороду, досягти відповідного соціального статусу та забезпечити службово-професійне зростання;

- вміння ефективно виконувати управлінські функції та своєчасно приймати кваліфіковані рішення з метою розробки, виробництва та реалізації високоякісної, з особливими споживчими властивостями, продукції за умов ефективного використання всіх видів ресурсів (матеріальних, організаційних, фінансових, інформаційних, трудових).

Із перерахованих підходів бачимо, що в основу ефективності дій персоналу комерційних установ закладається так званий принцип змагальності. Проте в дійсності ставка лише на змагальність не завжди запорука надійності персоналу.

Так, Т. В. Мазило підкреслює, що в сучасних умовах (притаманно особливо для фінансової сфери) необхідне не формальне, а реальне визнання важливості не просто людського фактора чи надійності персоналу, а відношення до цього як до людського капіталу на підприємстві. На її переконання, зараз це стає особливо актуальним, зважаючи на те, що у вітчизняних банківських установах підхід до персоналу досить часто розглядається як певні витрати, які потрібно звести до мінімуму [6].

Суттєві проблеми комерційних установ досить часто пов'язані зі значними витоками інформації з обмеженим доступом. Американська асоціація професійних слідчих за результатами вивчення справ про банкрутства ще у 2000 році заявила, що власники третини збанкрутілих компаній визнали, що причиною їх розорення стали дії власного персоналу [14].

За результатами дослідження, проведеного компанією «The Risk Advisory Group», яка займається кадровою безпекою, встановлено таке: у 70 % випадків при наймі на роботу кандидати вказували недостовірні відомості, приховували чи навмисно перекручували факти попередніх звільнень та посади, які вони обіймали.

Проблема підбору надійного нового співробітника в комерційних установах досить часто вирішується за допомогою оцінювання випробувального терміну, який стає обов'язковим для нового кандидата на посаду. До цього додаються традиційні кадрові перевірки, суть яких полягає у вивченні біографії та трудового минулого кандидата для «прогнозу» його надійності в майбутньому. Такі перевірки здійснюються, як правило, уповноваженими співробітниками установи (найчастіше це фахівці служби безпеки). Звідти надійність кандидата зводиться до визнання справжності наданих документів, правдивості персональної інформації та оцінювання рівня ділових якостей.

Проаналізуємо особливості надійності персоналу, задіяного у технічних галузях діяльності установ нашої країни, де циркулює інформація з обмеженим доступом. Зокрема фахівців-операторів, які працюють на стратегічно важливих для держави об'єктах з цілодобовим циклом роботи.

Зважаючи на розгляд надійності персоналу для інформаційної безпеки установ інженерно-технічних галузей, варто навести окреме загальнодержавне визначення поняття «надійність» відповідно до ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення». Під таким визначенням розуміється властивість об'єкта зберігати у часі в установлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати потрібні функції в заданих режимах та умовах застосування, технічного обслуговування, зберігання і транспортування. У цьому визначенні під об'єктом розуміють систему, споруду, машину, підсистему, апаратуру, функціональну одиницю, одиницю обладнання, пристрій, елемент чи будь-яку їх частину, що розглядається відносно надійності як самостійна одиниця [4].

Надійність операторів, задіяних у процесі обслуговування енергетичного обладнання, здебільшого ґрунтується на наступних двох основних підходах [2; 13]:

1) процесуальний, коли під надійністю розуміється деяка властивість організму людини, що проявляється в процесі трудової діяльності (працездатність, завадостійкість та ін.), і не вказується при цьому, який результат був врешті досягнутий;

2) результативний (прагматичний), коли під надійністю розуміється властивість людини досягати результату незалежно від того, як складався процес діяльності.

Працездатність для цієї галузі в контексті надійності персоналу визначається з урахуванням наступних чинників, які визначаються протягом робочої зміни:

1) підготовчий до виконання обов'язків стан;

2) вивчення та врахування первинних даних (показників, інформації), необхідних для виконання своєї роботи;

3) сталий період;

4) втома;

5) зростання продуктивності завдяки емоційно-вольовій напрузі;

6) прогресивне зниження працездатності;

7) відновлення функцій.

Зважаючи на специфіку інженерно-технічної галузі, для комплексного вирішення питань надійності та ефективності діяльності персоналу, в обігу застосовується термін «культура безпеки» - це по суті нове для інженерно-технічної практики словосполучення, зміст якого варто розуміти як виявлення ставлення людини до проблеми безпеки, продемонстроване нею в процесі виконання службових обов'язків.

Під «культурою безпеки» розуміється кваліфікаційна й психологічна підготовленість всіх осіб, за якої забезпечення безпеки небезпечних об'єктів є пріоритетною метою й внутрішньою потребою, що приводить до самоусвідомлення відповідальності й самоконтролю під час виконання всіх робіт, що впливають на безпеку [2].

Висновки

Таким чином, проведений аналіз надійності персоналу у правоохоронній, фінансово-економічній та інженерно-технічній галузях дозволяє виокремити наступні спільні, типові складові, що в цілому впливають на надійність персоналу в контексті інформаційної безпеки:

- медико-біологічна складова - достатній психофізичний стан працівника для виконання своїх обов'язків;

- мотиваційна складова - рівень та способи стимулювання працівника до належного виконання своїх обов'язків;

- емоційно-вольова складова - моральна надійність, сприйняття своєї діяльності працівником як важливої і необхідної для установи, емоційна стійкість до складних ситуацій;

- технічна складова - умови праці (діяльності), за яких працівник постійно чи тимчасово здатний на достатньому рівні виконувати свої обов'язки;

- навчальна складова - можливість підвищення працівником свого професійного рівня, швидкість адаптування в нових умовах діяльності.

Визначені складові суттєво впливають на надійність персоналу установ у різних сферах діяльності. Їх врахування під час реалізації кадрової політики установи повинно сприяти, в тому числі підвищенню ефективності інформаційної безпеки установи.

Крім того, останні події, які відбулися в нашому суспільстві, вплинули на переоцінку загальнодержавних цінностей, сприяли становленню нової системи соціально-політичних, духовно-моральних цінностей особистості. Цей аспект у співвідношенні людський фактор і надійність персоналу, безперечно, теж потребує врахування в контексті забезпечення інформаційної безпеки установи.

надійність персонал інформаційний безпека

Список використаних джерел

1. Балабанова Л. М. Особистісна ефективність у професійному зростанні фахівця органів внутрішніх справ МВС України / Л. М. Балабанова // Проблеми екстремальної та кризової психології : зб. наук. праць. - Х. : НУЦЗУ, 2013. - Вип. 14, ч. IV. - С. 28-34.

2. Бондаренко Є. А. Шляхи підвищення професійної надійності електротехнічного персоналу в сучасних умовах / Є. А. Бондаренко // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2013. - № 5. - С. 59-66.

3. Бондаренко О. О. Окремі аспекти забезпечення надійності персоналу / О. О. Бондаренко // Агросвіт. - 2010. - № 10. - С. 38-47.

Размещено на Allbest.ur