Методичний базис прийняття управлінських рішень менеджментом промислового підприємства щодо інвестиційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Методичний базис прийняття управлінських рішень менеджментом промислового підприємства щодо інвестиційного розвитку

Курінна І. Г.

У статті досліджено аналітичні основи застосування методів прийняття управлінських інвестиційних рішень для промислових підприємств. Визначено роль та складники методів обґрунтування у процесах ефективного знаходження єдиного оптимального варіанту інвестиційного розвитку підприємства. Ключові слова: управлінське рішення, інвестиційний процес, інвестиційний проект, метод прийняття рішення, менеджмент підприємства, раціональний варіант.

промисловий інвестиційний управлінський

Постановка проблеми. У сучасних умовах господарювання серед безлічі проблем стратегічного управління однією з найважливіших є управління інвестиційною діяльністю промислових підприємств. Ефективність такого управління має важливе прикладне значення, яке зростає відповідно до ускладнення господарських ситуацій і управлінських завдань, що вимагають рішення. Процес ухвалення інвестиційних рішень займає центральне, ієрархічно головне місце в структурі управління інвестиційною діяльністю підприємства, оскільки саме він найбільшою мірою визначає зміст цієї діяльності. Саме ці постулати і зумовлюють актуальність досліджень у цьому напрямі менеджменту підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Практичне значення розробок і досліджень процесів ефективності управління інвестиційними процесами на підприємстві та розробки відповідних управлінських рішень містяться у наукових працях таких вітчизняних та іноземних учених як:

О. Балан [4], І. Гевко [5], Дж. Гібсон [1], Л. Грейнер [3], Д. Дерлоу [6], О. Зобов [7], Д. Іванцевич [1], О. Ковальчук [9], Н. Ковтун [11], О. Котляр [4], З. Миколайчик [8], С. Салига [2], І. Фішер [10], К. Фрайлінгер [10].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Завдання з управління інвестиційною діяльністю, що постали перед українськими підприємствами в жорстких умовах ринкових відносин, вимагають удосконалення методів прийняття управлінських рішень менеджментом промислового підприємства щодо інвестиційного розвитку. Контроль та аналіз ходу і результатів інвестиційної діяльності повинен носити характер як поточного, так і періодичного процесу, і саме тому актуальним є питання чіткого виділення і поєднання методів і моделей прийняття рішень на шляху розвитку промислового підприємства.

Мета статті полягає в аналізі провідних методів і моделей прийняття управлінських інвестиційних рішень, дослідженні процесу управлінського обґрунтування інвестиційних рішень на промислових підприємствах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Призначення поточного контролю й аналізу полягає в наданні керівникам підприємства регулярного потоку інформації для ухвалення оперативних рішень щодо використання виявлених можливостей або усунення виниклих загроз, тобто обґрунтованих даних для ухвалення адекватних ситуації, що склалася, рішень. Становище підприємства може бути домінуючим, сильним, сприятливим, нестійким, слабким або нежиттєздатним. Для спільного використання цих двох критеріїв застосовується критеріальна матриця (табл. 1).

Саме за її допомогою можна отримати первісне уявлення про становище підприємства та, відповідно, про реальність здійснення тих або інших інвестиційних проектів [1, c. 235-236].

Канонічний інвестиційний проект має три складові частини: конструкторсько-технологічну, будівельну та техніко-економічну (рис. 1). Розробку проекту здійснюють на основі завдання проектування або спеціалісти різних профілів підприємства, або спеціалізовані установи, з якими таких видів ефективності інвестиційних проектів (рис. 2) [4, с. 116-118].

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Метод контрольних питань полягає в активізації творчого пошуку рішення завдань удосконалення системи управління за допомогою заздалегідь підготовленого списку наведених питань. Форма питань має бути такою, щоб у них була «підказка» про те, що й як слід зробити для вирішення цих завдань.

Експертно-аналітичний метод удосконалення системи управління ґрунтується на залученні до процесу її модернізації висококваліфікованих фахівців. Під час використання цього методу дуже важливе опрацювання форм систематизації, запису й ясного представлення думок експертів. За допомогою цього методу виявляються основні напрями вдосконалення системи управління, оцінки результатів аналізу, причин, недоліків. Проте він не завжди має високу точність у зв'язку з тим, що у експертів відсутні єдині критерії оцінок. Цей метод найбільш ефективний під час багатокрокової експертизи.

Метод вирішальних матриць призначений для аналізу складних систем, таких як підприємства машинобудування. Тут експерт повинен указати відносний внесок кожної альтернативи під час реалізації альтернативи більш високого рівня.

Проміжне положення між неоптимізаційними й оптимізаційними методами обґрунтування управлінських рішень займає програмно-цільове управління, де залежно від мети ухвалення рішень можливі обидва підходи [8].

Єдність цілей, шляхів і засобів їх досягнення утілюється в програмно-цільовому управлінні в програму дій, що ведуть до намічених цілей. Наявність подібної програми дій, що показує, яким чином досягатимуться цілі управління, в які терміни і за яких витрат ресурсів, й є головною ознакою програмно-цільового управління [9, с. 170-172].

Таким чином, конкретна програма її досягнення (так звана «стратегія досягнення успіху») включає:

розробку «дерева цілей» для окремих елементів даної системи;

проектування ресурсного забезпечення, тобто визначення складу необхідних ресурсів, їх кількості і джерел отримання;

якісні і кількісні показники, які мають бути досягнуті на окремих етапах програми, і терміни їх досягнення;

організаційне забезпечення мети, тобто встановлення органів і окремих осіб, керівних розробкою і здійсненням програми і відповідальних за досягнення мети у затверджені терміни у разі раціонального використання запланованих ресурсів;

оцінку соціально-економічної ефективності програми [10].

Багато графічних методів пов'язано з геометричним зображенням функціональної залежності за допомогою ліній на площі. Графіки використовуються для швидкого знаходження значень функцій по відповідному значенню аргументу, для наочного зображення функціональних залежностей, а також кореляційних зв'язків між показниками.

Провідну роль серед графічних методів, безумовно, грає система мережевого планування й управління, що забезпечує топологічну побудову процесу досягнення кінцевої мети і що визначає склад операцій і логічні зв'язки між ними в часі.

Нині існує декілька десятків систем управління, заснованих на мережевих моделях (PERT, TOPS, LESS та ін.). Ці методи використовують одноцільові і багатоцільові, детерміновані і сто- хастичні мережеві моделі, дають змогу виробити їх розрахунок і оптимізацію по різних параметрах («час», «ресурси» і т. д.), а також визначити величину так званого критичного шляху (загального циклу виконання робіт за програмою) [7; 11].

Для розробки механізму оптимізації ухвалення управлінських рішень особливого розгляду потребують оптимізаційні методи їх обґрунтування. Ця група методів, званих також кількісними, характерна для прийняття тактичних і деяких оперативних рішень. В основі їх лежить науково-практичний підхід, що припускає вибір оптимальних рішень шляхом обробки (за допомогою електронно- обчислювальної техніки й економіко-математичних методів) великих масивів економічної й іншої інформації. Їх застосування найефективніше під час розробки управлінських рішень, якщо:

заздалегідь чітко визначена мета (критерій оптимізації);

відомі основні умови її досягнення (обмеження);

відбувається вибір шляхів рішення поставленого завдання, тобто йдеться про добре структуровані проблеми.

Особливістю оптимізаційних методів обґрунтування управлінських рішень є наявність у них конкретного алгоритму - точного припису виконувати строго в певному порядку деяку систему операцій для вирішення завдань певного класу.

Висновки

Таким чином, менеджменту підприємства необхідно враховувати, що хоча в результаті застосування певного оптимізаційного методу, відповідного особливостям вирішуваного завдання, всі нераціональні (по тому або іншому показнику, використовуваному як критерій оцінки) варіанти будуть відсіяні, отримати однозначну відповідь на питання, а який же із сукупності раціональних варіантів краще, ці методи, як уже відзначалося раніше, практично не в змозі. Це зумовлено тим, що особливість будь-якого раціонального варіанту полягає у тому, що значення одного з його показників не може бути поліпшене інакше як за рахунок погіршення іншого, тому питання про те, яким чином із безлічі раціональних варіантів вибрати найкращий, має явно неформальний характер. Звичайне застосування оптимізаційних методів тільки полегшує знаходження найкращого варіанту, оскільки зона пошуку звужується до сукупності раціональних варіантів, що залишилися.

Таким чином, основне призначення даних методів обґрунтування рішень не в тому, щоб забезпечити знаходження єдиного оптимального варіанту, а в тому, щоб виділити сукупність раціональних варіантів, із числа яких уже сам керівник повинен буде вибрати найкращий, спираючись на свою інтуїцію, досвід та інші чинники. А отже, напрями використання методів обґрунтування ухвалення управлінських рішень дають змогу виявити таку проблему, як розриви між ухваленням управлінського рішення та його реалізацією, що виражається як у затягуванні термінів здійснення, так і в недостатній ефективності реалізованих рішень. У цих умовах доцільно проводити оцінку адаптивності прийнятих управлінських рішень.

Список літератури

Гибсон Дж.Л. Организации: поведение, структура, процессы / Дж.Л. Гибсон, Д.М. Иванцевич, Д.Х.-мл. Доннелли ; пер. с англ. ; 8-е изд. - М. : ИНФРА-М, 2000. - 662 с.

Салига С.Я. Удосконалення методів оцінки ефективності діяльності підприємств / С.Я. Салига, К.С. Салига, Л.І. Кирилова, О.В. Скачкова. - Запоріжжя : ЗІДМУ, 2007. - 55 с.

Greiner L.E. Patterns of Organization Change / L.E. Greiner // Harvard Business Review. - 1997. - № 5-6. - P. 119-130.

Балан О.С. Класифікація управлінських рішень при розробці та супроводі інвестиційного проекту промислового підприємства / О.С. Балан, О.А. Котляр // Економічний форум. - 2013. - Т. 1. - № 3. - С. 114-121.

Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень / І.Б. Гевко. - К. : Кондор, 2009. - 187 с.

Дерлоу Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень : [посіб.] / Д. Дерлоу. - К. : Всесвіт ; Наукова думка, 2001. - 242 с.

Зобов О.С. Математичне моделювання інвестиційної стратегії підприємств / О.С. Зобов // Молодий учений. - 2014. - № 6(09). - С. 119-121.

Миколайчик З. Решения проблем в управлении. Принятие решений и организация работ / З. Миколайчик ; пер. с польск. - Харьков : Гуманитарный Центр, 2004. - 472 с.

Ковальчук О.С. Особливості прийняття управлінських рішень в умовах організаційного розвитку / О.С. Ковальчук // Актуальні проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. - 2011. - Вин. 30. - C. 168-174.

Размещено на Allbest.ru