Сучасний стан та проблеми розвитку проектного менеджменту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національного університету «Львівська політехніка»

Сучасний стан та проблеми розвитку проектного менеджменту в Україні

Постановка проблеми у загальному вигляді. Із переходом України до ринкової економіки, глобалізацією світових ринків, посиленням конкуренції перед вітчизняними підприємствами постало завдання пошуку нових шляхів забезпечення довгострокового існування та успіху. Запорукою досягнення успіху в боротьбі з конкурентами є реалізація інноваційних проектів.

У сучасних умовах уміння управляти про-ектами є вимогою часу. Згідно з досліджен-нями, застосування стандартних проектних технологій у великих проектах (якщо вар-тість цих технологій від 2% до 10% обсягу бюджету проекту) дає змогу досягти еконо-мічного ефекту від 15% до 20% [1]. Саме тому не лише великі корпорації, але й малі підприємства потребують керівників проек-тів, які будуть здатні успішно реалізувати їх нові бізнес-ідеї. Для впровадження методо-логії проектного управління на кожному під-приємстві та організації необхідні грамотні кадри - професіонали з управління проек-тами, які б забезпечили кваліфіковане управ-ління і реалізацію проектів.

Аналіз останніх досліджень і публіка-цій. Питанням вивчення та впровадження методології управління проектами присвя-чено наукові праці таких вітчизняних і зару-біжних учених: С.Д. Бушуєва, Н.С. Бушуєвої, І.В. Чумаченка, В. Верби, В. Рача, Н. Чух-рай, Р Фещура, Л.О. Збаразької, Л.В. Ноздріної, Л.П. Батенко, К. Грея, Е. Ларсона, Р Арчибальда та багатьох інших [1; 3-5; 7]. Незважаючи на прискіпливу увагу науковців до даної тематики, теоретичні засади розви-тку вітчизняних підприємств на основі вико-ристання проактивних інструментів залиша-ються актуальними і потребують подальших досліджень.

Формулювання цілей статті (поста-новка завдання). Метою дослідження є аналіз потреби вітчизняного ринку праці у компетентних фахівцях з управління про-ектами та стану підготовки проектних мене-джерів, визначення проблем, які гальмують розвиток проектного менеджменту як про-фесії в Україні.

Виклад основного матеріалу дослі-дження. Перманентні зміни в економіці кра-їни під впливом як глобальних, так і внутрішніх чинників протягом багатьох років зумовлюють необхідність пошуку вітчизняними підприєм-ствами нових інструментів для забезпечення їх сталого розвитку. Напрямом такого роз-витку може бути впровадження інновацій та сучасних методологій управління в діяльність піпдриємств.

Широке застосування проектного підходу до розвитку підприємств зумовили ефектив-ність проектних інструментів та їх універсаль-ність. У сучасних умовах господарювання інструменти проектного менеджменту дають змогу адаптуватися підприємству до умов біз- нес-середовища, знизити рівень невизначе-ності та забезпечити стійкий розвиток підпри-ємства. За кордоном і в Україні організації все активніше звертаються до проактивного роз-витку, що передбачає здійснення проектних дій для активної зміни бізнес-середовища в умовах нестабільності. Інструментом таких дій виступає програма розвитку, що включає в себе групи проектів [і].

Упровадження проектного менеджменту на підприємствах стикається з низкою проблем, а саме: нестачею сертифікованих фахівців із проектного менеджменту на ринку праці; від-сутністю досвіду управління розвитком органі-зацій у менеджерів підприємств; недостатньою мотивацією до впровадження інноваційних інструментів у діяльність організацій: опором нововведенням через відсутність формаліза-ції та неефективність організаційних структур управління; низьким рівнем довіри до консал-тингових організацій та навчальних закладів через недосконалу конкуренцію на ринку. Так, результати дослідження Державної служби статистики свідчать, що впродовж2012-2014 рр. частка підприємств, які займа-лися інноваційною діяльністю, становила 14,6%. Відзначимо, що серед інноваційно активних підприємств протягом 2012-2014 рр. (рис. 1) технологічні інновації здійснювали 65%, а нетехнологічні - 35% (маркетингові та/ або організаційні інновації) [4].

На жаль, серед джерел фінансування інно-ваційної діяльності витрати на інновації пере-важно здійснювалися за рахунок власних коштів (понад 90% загального обсягу фінан-сування в 2014 р. та близько 97% у 2015 р.), частка ж бюджетних коштів у 2015 р. стано-вила лише 0,4% [4]. Безумовно, це було ваго-мим фактором, який гальмував процес упро-вадження інновацій на підприємствах. Також установлено існування прямого зв'язку між розміром підприємства та його рівнем іннова- ційності, оскільки для впровадження іннова-цій необхідно мати певну кількість персоналу, задіяного у виконанні наукових досліджень і розробок. Саме тому найвища частка як техно-логічно активних, так і нетехнологічно активних підприємств була серед великих підприємств.

Доцільно відзначити, що для впровадження інновацій в Україні протягом 2012-2014 рр. понад 10% підприємств співпрацювали з науковими організаціями (консультантами, комерційними лабораторіями, університе-тами та іншими вищими навчальними закла-дами та науково-дослідними інститутами) [4]. Кожне п'яте підприємство проводило навчання та підготовку персоналу для розро-блення та/або впровадження ними нових або значно вдосконалених продуктів і процесів.

Застосування проектного підходу дає змогу віднайти нові шляхи для забезпечення ефективної діяльності підприємств та підвищення їх конкурентоспроможності в динаміч-них ринкових умовах. Компанії, які використо-вують проектне управління, генерують більше прибутку, а також істотно скорочують терміни і витрати на реалізацію своїх проектів. Саме тому в умовах сучасного ринку України все гострішою стає потреба у висококваліфіко-ваних компетентних фахівцях у сфері управ-ління проектами та в їх професіоналізації.

Результати діяльності будь-якого підприєм-ства залежать від рівня підготовки його персо-налу і, відповідно, від стану освітньої сфери, від її спроможності задовольняти потреби сучасного ринку, реальної економіки, суспіль-ства у цілому і кожної особистості зокрема. У сучасному вітчизняному класифікаторі професій такі фахівці отримали назву керів-ників проектів та програм. У контексті цього доцільно проаналізувати наявний попит та пропозицію на фахівців з управління проек-тами в Україні та за кордоном.

Професіонали в галузі управління проек-тами високо цінуються на світовому ринку. За результатами досліджень Інституту проек-тного менеджменту PMI (Project Management Institute), середньорічна заробітна плата у 34 досліджуваних країнах у 2015 р. становила 81 тис. дол. США. Країною з найвищою серед-ньорічною зарплатою проектних менеджерів (130 тис. дол. США) є Швейцарія, а країною з найнижчою середньорічною зарплатою є Єги-пет (19,602 дол. США). До прикладу, у Фран-ції фахівці з управління проектами в серед-ньому за рік отримували 63 533 дол. США, у Німеччині - 87 245 дол. США, у Польщі - 38 966 дол. США [7].

Професія проект-менеджера є затребува-ною в багатьох галузях. Основними з них є IT-технології (зокрема, рід час розроблення конкретних видів програмного забезпечення), архітектура (тут кожен новий об'єкт будівни-цтва - новий проект), машинобудування (під час упровадженні нового обладнання або початку виробництва нової моделі товарів), страхова та банківська сфери (під час упро-вадженні нових стандартів або технологій роботи) та ін.

У пропозиціях роботи вітчизняних кадро-вих агенцій віднедавна з'явилися вакансії із назвою керівника чи менеджера проекту. Розміщені дані щодо пропозицій вакансій на посаду проектного менеджера у містах України на сайтах пошуку роботи Work.ua та Rabota.ua за лютий-березень 2017 р. (рис. 2) свідчить про зростання попиту на кваліфіко-ваних фахівців з управління проектами.

Як бачимо, професія менеджера проектів є достатньо затребуваною в Україні, існує попит на кваліфікованих фахівців, які б могли забезпечити реалізацію конкретних інновацій-них проектів.

В Україні управління проектами - досить молода галузь знань. Тут існують дві катего-рії проектних менеджерів: сертифіковані про-ектні менеджери та менеджери з відповідною профільною освітою (зазвичай випускники ВНЗ зі спеціальності «Управління проек-тами»). Велике значення у світі має сертифі-кація проектних менеджерів як підтвердження досвіду та компетенцій, а також підвищення конкурентоспроможності на ринку праці. Останнім часом ця тенденція поширюється і на Україну, переважно це стосується інозем-них компаній, що працюють на ринку.

Сертифікацією вітчизняних фахівців займається Українська асоціація управління проектами «УКРНЕТ» UPMA (Ukrainian Project Management Association), яка з 1993 р. є чле-ном Міжнародної організації управління про-ектами ІРМА (International Project Management Association) - світового лідера у сфері управ-ління проектами.

Міжнародна асоціація управління проек-тами більше десяти років тому почала розро-бляти та здійснювати оцінювання компетенцій проектних менеджерів. На основі розроблених IPMA міжнародних вимог до компетентності фахівців з управління проектами Українською асоціацією управління проектами системати-зовано та викладено з урахуванням специ-фіки українського ринку основи професійних знань та систему оцінювання компетентності проектних менеджерів National Competence Baseline (NCB) [3]. На даний момент Україн-ською асоціацією управління проектами вже сертифіковано більше 400 професійних про-ектних менеджерів.

Також є можливість сертифікації проек-тних менеджерів на кваліфікацію PMP (Project Management Professional) на основі бази знань у галузі проектного менеджменту PMBOK (Project Management Body of Knowledge), стандарту США з 1997 р., який розробле-ний та підтримується Інститутом проектного менеджменту PMI® (The Project Management Institute). Результати дослідження PMI [6] свідчать про те, що сертифіковані менеджери (PMP) у світі отримують заробітну плату на 20% вище, ніж несертифіковані (рис. 3).

Розроблені иРМА національні вимоги щодо компетенцій проектних менеджерів NCB покладені в основу методологічного забез-печення сертифікації майбутніх фахівців та освітнього процесу у вітчизняних ВНЗ.

Спеціальність «Управління проектами та програмами» створювалася у 80-ті роки ХХ ст. провідними фахівцями світу в галузі систем-ного аналізу та інформаційних технологій. У результаті ця сфера стала світовим лідером із системного опису процесів, за рівнем стан-дартизації кращої практики та її поширенню, із застосування математичних моделей, методів і впровадження інформаційних технологій [2].

У ВНЗ України не лише вивчається дис-ципліна «Управління проектами», сьогодні 44 вищих навчальних заклади готують фахів-ців з управління проектами (рис. 4). Також є можливість подальшої освіти та захисту кан-дидатських і докторських дисертацій у спеці-алізованих вчених радах вітчизняних ВНЗ за спеціальністю 05.13.22 «Управління проек-тами і програмами», за якою на сьогоднішній день уже захищено більше 50 дисертацій [1]. праця освітній проектний менеджмент

Хоча за даними обстеження інноваційної діяльності в економіці України в 2012-2014 рр. найвищий рівень інноваційної активності спо-стерігався на підприємствах Рівненської, Івано-Франківської та Харківської областей [4], на жаль, результати вступної кампанії 2016 р. свідчать про низький рівень зацікав-леності в отриманні фахової освіти з управ-ління проектами у ВНЗ Західного регіону.

Серед ВНЗ Західного регіону безумовним лідером вступної кампанії 2016 р. став Націо-нальний університет «Львівська політехніка» (рис. 5). У 2016 р. до «Львівської політехніки» на ОКР «Магістр» за спеціалізацією «Управ-ління проектами» було зараховано 75 сту-дентів на денну та заочну форми навчання. Також у Львові набір на дану спеціальність здійснював Львівський державний універси-тет безпеки життєдіяльності, а до 2016 р. - Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії держав-ного управління при Президентові України.

Ефективність ринку освітніх послуг краще за все виявляється через ринок праці, дезосереджений професійно-кваліфікаційний потенціал спеціалістів і де відбувається їх професійна самореалізація. Але значною проблемою є невідповідність попиту і пропо-зиції молодих спеціалістів на цьому ринку, що ускладнює аналіз ефективності вищої освіти за отриманою спеціальністю [6].

Здебільшого роботодавці не задоволені тим, що заклади освіти поки що не в змозі дати спеціалісту актуальні знання. Водночас освіта стверджує, що бізнес не сформував чіткі і прозорі вимоги до майбутніх фахівців, їх компетенцій. Сучасні реалії вимагають від випускника вищого навчального закладу, і проектного менеджера зокрема, здатності генерувати ідеї, розуміти мету конкретного проекту та вміти працювати в команді. Неза-лежно від попереднього досвіду роботодав-цеві потрібне вміння науково обґрунтовувати проблеми, які необхідно вирішити.

Основною проблемою співпраці закладів освіти та зайнятості населення України в умо-вах ринкової економіки є незбалансованість механізмів розвитку ринку освітніх послуг та визначення попиту ринку праці та ринку робочої сили в кваліфікованих, актуальних кадрах. Незважаючи на те що ринок праці може регулювати потоки фахівців, поки що він не став безпосереднім замовником робо-чої сили за структурою. Ця проблема є акту-альною не лише для нашої держави, а й для ринків інших сучасних розвинених країн світу. Попит на працівників та професії створюють потреби бізнесу та економіки, а пропозиція, на жаль, формується модою та амбіціями замовників освітніх послуг, невідповідними до цих потреб. Високий попит в останні роки на «престижні» спеціальності призвів до того, що дисбаланс на ринку праці збільшився і ринок освітніх послуг і надалі не відповідає потре-бам ринку праці. І, як наслідок, збільшення безробіття, яке є важливим фактором якості життя, соціальних і професійних перспектив людини, її впевненості у завтрашньому дні.

Забезпечити рівновагу між попитом та про-позицією фахівців на ринку праці може впро-вадження дуальної системи освіти. Головна мета дуальної системи освіти полягає у співп-раці навчальних закладів і підприємств. Така співпраця передбачає підготовку саме тієї кіль-кості фахівців, із відповідною якістю знань та вмінь, яку в той момент потребує ринок праці. Це подвійна вигода, оскільки компанії потре-бують кваліфікованих кадрів, а випускники вишів - гарантію робочих місць. За системи дуальної освіти підприємство часто бере на себе витрати на навчання студента (інколи ще й виплачує стипендію), забезпечує місце стажування, «виховуючи» працівника під свої вимоги. А студент натомість зобов'язаний після закінчення університету почати свою тру-дову діяльність саме на цьому підприємстві. Тож такі фірми інвестують у власне майбутнє.

Дуальна система освіти дає можливість студентам разом із базовими теоретичними знаннями отримувати практичні навики, пра-цюючи за спеціальністю на підприємстві чи в установі. Перевага ще й у тому, що на семі-нарських заняттях обговорюють конкретні практичні ситуації, що виникають на підпри-ємствах, де стажуються студенти. Також тему дипломної роботи студенти узгоджують із майбутнім роботодавцем. Це теж подвійна користь: зробивши наукову роботу, студент зможе захистити диплом, а також бути впев-неним, що його напрацювання втілять у життя.

Подібна система підготовки фахівців мож-лива в Україні за умови, що керівники під-приємств усвідомлять пряму залежність між зростанням прибутку та наявністю кваліфіко-ваних кадрів.

Варто зазначити, що в Україні частково вже відбувається розвиток основоположних прин-ципів дуальної системи навчання. Прикладом є співробітництво компанії «Київстар» і Київ-ського національного інституту інформаційних технологій. Серед студентів П^курсів прово-дять олімпіади, переможці яких уже в період навчання отримують робоче місце у фірмі та можуть поєднувати роботу і навчання. Фірма забезпечує переможців не лише робочим міс-цем, а й базою для наукових та практичних досліджень і розробок.

Динамічний світ ставить нові вимоги до діяльності сучасних закладів освіти. Забез-печення належного рівня якості освіти є голо-вним стратегічним напрямом та завданням освітньої політики, декларованої Міністер-ством освіти і науки України.

У новій Європейській стратегії економіч-ного розвитку «Європа 2020: стратегія розум-ного, сталого і всеохоплюючого росту» [8] серед п'яти головних цілей одна визначена для освіти й одна - для поліпшення ситуа-ції на ринку праці, а у чотирьох із семи прі-оритетних напрямів діяльності йдеться про посилення результативності освітніх систем і сприяння залученню молодих людей на ринок праці, надання людям можливості отримувати нові знання і навики для збільшення можли-вості працевлаштування, поліпшення співвід-ношення попиту і пропозиції на ринку праці.

Висновки

У період кризи сприяти розвитку вітчизняних підпри-ємств може використання сучасних ефектив-них управлінських інструментів, одним з яких є проектна методологія.

Знання методології управління проектами дає змогу компаніям успішно, вчасно та якісно реалізовувати їх проекти, вклавшись у визна-чений бюджет. Однак забезпечити успішну реалізацію проектів можливо лише за наяв-ності ефективної команди висококваліфікова-них фахівців. Необхідно підвищувати рівень компетенції працівників у галузі проектного менеджменту під час навчання у ВНЗ України, в асоціаціях по стандартах PMI та UPMA, на тренінгах, конференціях, симпозіумах.

Важливими сьогодні як із теоретичного, так і з практичного погляду є проблеми, пов'язані з аспектами функціонування ринку освітніх послуг, а саме: проблеми незбалансованості ринку закладів освіти і ринку праці, дисба-лансу попиту та пропозиції, забезпечення належної якості освіти та проблеми адаптації випускників до вимог ринку тощо. Важливою перешкодою становлення та розвитку фаху управління проектами в Україні як професії є низький рівень розуміння вагомості методо-логії проектного менеджменту як інструменту розвитку сучасних підприємств.

Перспективи соціально-економічного роз-витку потребують розроблення механізму щодо вдосконалення системи управління у сфері освіти, модернізації матеріально-тех-нічної бази навчальних закладів, створення умов для їх інвестиційної привабливості. Водночас необхідно сформувати механізми визначення потреби в проектних менеджерах і розподілі випускників, створити умови щодо підвищення статусу молодих фахівців та їх ефективного використання. Не менш важли-вим є забезпечення доступності, якості і під-вищення ефективності вищої освіти.

Література

1. Багашова Н.В. Світові та вітчизняні тенденції розвитку управління проектами / Н.В. Багашова // Ефек-тивна економіка. - 2015. - № 6.

2. Бушуєв С.Д. Напрями дисертаційних наукових досліджень зі спеціальності «управління проектами та програмами» / С.Д. Бушуєв, В.Д. Гогунський, К.В. Кошкін // Управління розвитком складних систем. - 2012.

3. Бушуев С.Д. Управление проектами: основы професиональных знаний и система оценки компетент-ности проектных менеджеров (National Competence Baseline, NCB UAVersion 3.1) / С.Д. Бушуев, Н.С. Бушу-ева. ; изд. 2-е. - К. : ІРІДІУМ, 2010. - 208 с.

4. Шишковський С.В. Проекти і програми як інструменти розвитку підприємств / А.І. Якимів, В.Ю. Самуляк, С.В. Шишковський // Вісник Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Серія «Економіка». - Одеса : Гельветика, 2013. - Т. 18. - Вип. 2/1. - С. 231-235.

5. Яковенко О. Практична підготовка у вищих навчальних закладах Німеччини: особливості дуальної сис-теми. / О. Яковенко // Порівняльна професійна педагогіка. - 2012. - № 1. - С. 76-81.

Анотація

У статті обґрунтовано потребу вітчизняного ринку праці у висококваліфікованих фахівцях у сфері управ-ління проектами. Досліджено стан підготовки фахівців з управління проектами в Україні. Виділено найважли-віші проблеми, пов'язані з аспектами функціонування ринку освітніх послуг, які гальмують розвиток проектно-го менеджменту в Україні. Запропоновано шляхи вирішення зазначених проблем.

Ключові слова: проект, управління проектами, інновації, освіта.

В статье обоснована потребность отечественного рынка труда в высококвалифицированных специа-листах в сфере управления проектами. Исследовано состояние подготовки специалистов по управлению проектами в Украине. Выделены важнейшие проблемы, связанные с аспектами функционирования рынка образовательных услуг, которые тормозят развитие проектного менеджмента в Украине. Предложены пути решения указанных проблем.

Ключевые слова: проект, управление проектами, инновации, образование.

The article proved the need of the domestic labor market for highly qualified specialists in the project management field. The state of training specialists in project management in Ukraine was studied. The key issues related to the education market aspects that impede the project management development in Ukraine are highlighted. Also, the solutions of these problems are proposed.

Keywords: project, project management, innovation, education.

Размещено на Allbest.ru