Трудовий потенціал є невід'ємною частиною суспільного виробництва. Як специфічна характеристика населення, він впливає на співвідношення екстенсивного і інтенсивного способів економічного зростання, рівень зайнятості, розподіл зайнятих за видами економічної діяльності. Будучи важливою складовою економічного потенціалу, зростання і нарощування трудового потенціалу має важливий вплив на ріст виробництва. Разом з тим стан трудового потенціалу, його формування і раціональне використання залежить від різних чинників (факторів) або умов його відтворення.

Аналіз останніх досліджень. Значний внесок в дослідження проблем формування, використання трудового потенціалу і його складових внесли і вносять такі відомі вченні як О. Бугуцький, Д. Богиня, М. Голдін, М. Долішній, В. Дієсперов, В. Злупко, О. Котляр, В. Костаков, Г. Купалова, В. Лишиленко, Є. Лібанова, І. Лукінов, В. Онікієнко, Б. Попов, П. Саблук, М. Скаржинський, К. Якуба, та інші. Проте, в останній час зменшується кількість вчених, які глибоко вивчають процеси формування і використання трудового потенціалу, а також скорочується кількість публікацій, що висвітлюють сучасний стан та проблеми використання трудового потенціалу. До цього часу не існує єдиної думки, щодо визначення сутності трудового потенціалу та факторів його формування і використання.

В праці О.А. Бугуцького, Г.І. Купалової, М.К. Орлатого фактори, пов'язані з відтворенням трудового потенціалу, а отже його формуванням і використанням, поділяются на дві групи - організаційні та соціальні [1, с.147]. До першої групи автори відносять: відновлення поколінь працівників за рахунок поповнення чисельності їх контингентів; визначення рівня забезпечення господарств трудовим потенціалом; визначення статевого і вікового складу працівників аграрних підприємств; формування здатності до праці і постійне підвищення ділової кваліфікації; створення умов для ефективного використання трудового потенціалу; пом'якшення сезонності праці на селі; відповідність рівня оплати праці розміру трудових вкладень.

Соціальна група факторів, на думку авторів, включає забезпечення населення житлом, комунальними послугами, впорядкованими дорогами, медичним обслуговуванням, закладами освіти, культури, фізичного виховання, торгівлі, громадського харчування і зв'язку.

Пітюлич М.І., Бібен М.І., Мікловда В.В. у своїй праці відзначають, що ефективність використання трудового потенціалу опосередковується ринковими відносинами з обов'язковим врахуванням стану суспільно-політичного життя, рівня свідомості, культури, професійної підготовки, національної специфіки, інтересів, традицій, що склалися в сфері трудових відносин [2, с.15].

До факторів зростання трудового потенціалу Ким М.П. відносить: природний приріст населення, особливо працездатного; покращення стану здоров'я, фізичного стану, морального стану суспільства, які підсилюють дієздатність робочої сили; ріст культурно-технічного рівня населення, особливо освітнього і кваліфікаційного; обставини, що збільшують сукупний фонд робочого часу. При цьому, автор вважає, що фактором зміни величини трудового потенціалу виступає міграція працездатного населення, точніше сальдо міграційних потоків [3, с.39].

Постановка завдання. З метою планування та раціонального розвитку сільського трудового потенціалу, перед автором постало завдання розглянути особливості його формування. А саме дослідити, визначити та згрупувати соціально-економічні чинники формування трудового потенціалу.

Наукові результати. На процес формування і використання трудового потенціалу великий вплив мають зміни соціально-демографічних основ формування чисельності населення і його статево-вікової структури, освітньо-професійного складу і національного складу населення (склад, режими відтворення населення, спрямованість і інтенсивність міграційних процесів, щільність його розміщення і концентрації, рівень урбанізації, створення умов повного залучення до праці всіх верств населення шляхом роботи з неповним робочим днем, покращення медичного обслуговування жінок і дітей, матеріальне стимулювання народжуваності, заборона праці жінок в ряді професій).

Природною основою трудового потенціалу суспільства, регіону, території, галузі є економічно активне працездатне населення. Між його кількісно-якісними параметрами і масштабами виробництва існують прямі і зворотні зв'язки. Зростання виробництва швидшими темпами по відношенню до зростання чисельності населення є умовою відтворення і якісного вдосконалення трудового потенціалу, а рівень і перспективи розвитку техніко-економічних основ виробництва, в свою чергу, впливають на якісні параметри і напрямок розвитку трудового потенціалу. Крім того, певні вимоги до працівників, які вимагають умови праці, а саме рівень їх підготовки, інтелектуального розвитку, техніко-технологічні умови виробництва впливають на якісну структуру трудового потенціалу, сприяючи її вдосконаленню або деградації.

Динаміка показників чисельності і складу населення впливає на ефективність суспільного виробництва через показники економічної активності, тобто ступінь участі його працездатної частини в суспільному виробництві. Границі економічної активності визначаються статево-віковою структурою населення, що впливає на чисельність населення в працездатному віці, станом здоров'я і добробутом людей, за його можливостями і умовами зайнятості. Будь-які зміни у статево-віковій структурі працездатного населення внаслідок зміни тенденцій демографічного розвитку не можуть не позначатися на темпах зростання суспільного виробництва (особливо при переважанні екстенсивного типу економічного зростання).

Динаміка структури населення в послідовності вікових інтервалів за їх питомою вагою в чисельності економічно активного населення, однозначно відбиваючись на послідовності вікових інтервалів чисельності зайнятих і їх виробничій активності, впливає на співвідношення двох типів економічного розвитку через продуктивність праці. У залежності від зміни у віковій структурі зайнятих, демографічний фактор може виступати фактором зростання або зниження продуктивності суспільної праці. У разі кризових тенденцій демографічного розвитку амортизатором їх негативному впливу на найважливіші параметри суспільного виробництва може і повинно стати зростання продуктивності праці на основі оновлення техніки і технології виробництва і відповідного зростання освітньо-професійних характеристик працездатного населення.

На жаль, на сьогоднішній день в Україні негативні тенденції природного відтворення і розвитку матеріально-технічної складової економічного потенціалу не найкращим чином впливають на відтворення трудового потенціалу його кількісні і якісні характеристики та кінцеві результати суспільного виробництва. Негативний вплив тенденцій природної динаміки населення на кількісні параметри трудового потенціалу характерний для більшості регіонів країни.

На формування трудового потенціалу значний вплив мають також медико-біологічні умови, що визначають природно-біологічні якості його носіїв: стан здоров'я і психофізіологічну придатність до праці, їх відповідність вимогам виробництва. Здоров'я в широкому розумінні, як фізіологічному, так і в психічному, духовному стані людини забезпечує оптимальний рівень функціонування організму. Психофізіологічна здатність до праці в свою чергу обумовлюється санітарно-гігієнічними умовами праці, раціональним режимом праці і відпочинку, рівнем побутового обслуговування на виробництві. Перспективи науково-технічного прогресу в Україні надалі будуть чинити суперечливий вплив на людину, породжуючи неоднозначні тенденції в стані її здоров'я: з одного боку вдосконалюючи умови праці, з іншого - збільшуючи напруженість, психічні навантаження, стресові ситуації.

сільський трудовий потенціал формування використання

Науково-технічний рівень сучасного виробництва і інформаційна революція ставлять підвищені вимоги до психофізичного стану працівника, його реакції, зібраності, зосередженості, уважності, відповідальності і т.п. Ці нові вимоги сучасного виробництва до людини вступають інколи в суперечність з природними можливостями працівників. Виникають істотні втрати трудового потенціалу внаслідок зростання захворюваності, інвалідності і смертності.

На сьогоднішній день значно зростає вплив екологічних умов (збереження чистоти повітряного і водного басейнів, зниження рівня захворювань, пов'язаних з екологією, зниження рівня забрудненості навколишнього середовища, раціональне планування розміщення виробничих комплексів і житлових масивів, оптимальна густота населення і поселенської мережі) на режим відтворення і якість населення. Стан і зміна навколишнього середовища, будучи пов'язаними з результатами трудової діяльності і побутом, активно впливають на стан здоров'я і генетичні властивості людини, природно-біологічні якості і можливості розвитку населення. Вже сьогодні суспільство несе великі втрати трудового потенціалу і національного прибутку, оскільки стан екології зайнятості недостатньо враховується в господарській практиці.

При формуванні і розвитку трудового потенціалу будь-якого структурного рівня ведуча роль належить соціально-економічним чинникам таким як:

характер відносин власності, що визначає умови зайнятості, її рівень та використання праці різних статево-вікових груп населення, форми зайнятості, співвідношення рівнів зайнятості і безробіття, галузеву структуру; специфіка трудових відносин, яка відображає умови найму, рівень організації праці та її оплати, форми морального та матеріального стимулювання; система освіти та механізм підготовки і перепідготовки, що впливає істотним чином на якість і віддачу трудового потенціалу;

розподільні відносини, що визначають умови відтворення населення, рівень життя людей, можливості повноцінного харчування, лікування і відпочинку, професійного становлення, отримання освіти, житлово-побутові умови;

особливості виробничо-господарського механізму та психологічний клімат, який також має вагомий вплив на формування і використання трудового потенціалу. Він виражається через характер і зміст праці, рівень комплексної механізації і автоматизації виробництва, рівень організації праці, технічну озброєність праці і забезпеченість робочого місця. На жаль, на сьогоднішній день, багато керівників сільськогосподарських підприємств ігнорують позитивну дію даного фактору, що в свою чергу, призводить до зменшення зайнятих в сільському господарстві. Зокрема, мало уваги приділяється профорієнтаційній роботі з молоддю, як результат після навчання у містах мало хто повертається в сільську місцевість, а отже, і в сільське господарство.

Крім факторів загального характеру на кількісно-якісні параметри трудового потенціалу впливають конкретні умови господарювання різних територіальних суб'єктів.

Природно-географічні умови (кліматичні особливості, наявність і розробка природних ресурсів, природна родючість грунтів, рівень освоєння території і т.п.);

До вище згаданих чинників також можна віднести розвиток соціальної інфраструктури. За ступенем впливу на формування і розвиток міських і сільських населених пунктів, як і міської та сільської території вцілому, соціальне середовище відіграє важливу роль. Зокрема, від соціальних умов залежать розвиток та ефективність сільськогосподарського виробництва та відродження села взагалі. Проте, слід зазначити, що зараз більшість сільських поселень не в змозі надати селянам необхідний асортимент соціальних послуг. Через відсутність значної кількості об'єктів соціальної сфери на селі переважна частина сільських жителів змушена одержувати їх за межами постійного проживання. Тому, доступність їх для кожного сільського жителя є одним із визначальних показників соціальної характеристики населених пунктів та сільських територій. На цей показник впливають густота і людність населених пунктів, житлові умови, рівень забезпеченості об'єктами соціальної інфраструктури (дитячими дошкільними закладами, закладами охорони здоров'я, відпочинку, дозвілля), їх потужність, розвиток торгівлі, громадського харчування, транспортної та телефонної мережі та ін.

Нажаль, на сьогоднішній день, соціальний розвиток села переживає не найкращі часи, це породжує ряд досить складних проблем, внаслідок чого досить низьким залишається благоустрій сіл: постачання води, газифікація, телефонізація, забезпечення каналізаційними комунікаціями тощо. Як результат: погіршення умов праці та життєвого рівня спричиняють зростання захворювання та смертність сільського населення. Із сільської місцевості мігрує населення, і в основному - працездатного віку. Відбувається активний процес скорочення сільського населення. Відповідно це негативно впливає на процес формування і використання трудового потенціалу.

Таким чином, на трудовий потенціал, тенденції його відтворення, масштаби, якість і результативність використання впливають багато чинників. Для зручності аналізу їх можна звести в наступні укрупнені групи:

1) соціально-демографічні;

2) медико-біологічні;

3) соціально-економічні;

4) природно-географічні;

5) екологічні умови;

6) розвиток соціальної інфраструктури (Рис.). Вплив цих макрочинників здійснюється через основні сфери життєдіяльності людини - трудову, економічну і соціальну.

Політичні, етичні і екологічні умови формування здатності населення до праці впливають на трудовий потенціал через певні суспільні форми буття - відносини власності, спосіб життя, стан навколишнього середовища, інститут освіти. Мова йде про багатосторонній вплив на кожну людину різних чинників. Їх вплив працівник випробовує практично безперервно на всіх етапах становлення і розвитку - в сім'ї, учбових закладах, трудовому колективі і т.д.

Рис. Схема чинників впливу на формування і використання трудового потенціалу.

Для дії всіх перерахованих чинників характерні взаємозв'язок і соціальна спрямованість. На демографічний накладається комплекс генетичних, медико-біологічних, техніко-технологічних, соціально-економічних чинників; на соціально-економічний - вплив демографічного, еколого-географічного; на екологічний - техніко-технологічного і соціально-економічного. Крім того, на кожний чинник, а також їх сукупність впливає сукупність суспільних відносин.

Якщо розглядати сільський трудовий потенціал, то на його сучасний стан, формування і використання, також важливий вплив має специфіка розвитку та формування сільської території, природа соціально-економічних рис села, зокрема, специфіка зайнятості сільського населення. Специфічність і місце сільської місцевості в суспільній структурі полягає в тому, що сільська сфера історично сформувалася переважно, як аграрна.

Специфіка зайнятості в сільській сфері в порівнянні з міською виражається в наступному:

у переважанні сільського господарства, відповідно домінуючою сферою зайнятості на селі є сільськогосподарське виробництво, де у окремих регіонах частка працівників у ньому досягає 80%;

одна з найважливіших особливостей сфер зайнятості на селі це сезонність сільськогосподарських робіт. Саме сезонність при сформованій на селі виробничій структурі створює тимчасові значні резерви праці, однак, у визначені періоди з'являється потреба в додатковій робочій силі на деяких видах робіт, переважно ручних;

більш низькому рівні розвитку в ній виробничих і невиробничих галузей;

у різному співвідношенні виробничих і невиробничих галузей;

специфіка сільської зайнятості зв'язана з якісними характеристиками сфер прикладання праці на селі, який нажаль недостатній, про що свідчать низькі показники продуктивності та ефективності, фондо-, энерго - і электроозброєності праці. Особливо згадані показники найнижчі саме у сільському господарстві;

сільські сфери зайнятості відрізняються від міських більш вузьким набором фахів, за котрими можуть бути використані працівники, крім того, в сільській місцевості вужче коло посад і фахів у середині підприємств і обмежене число самих підприємств і організацій, сільські працівники не мають достатніх можливостей для переривання праці взагалі і з метою службового росту, відповідно, тут недостатні, а навіть можна сказати, відсутні умови для виробничого росту;

у сільській місцевості умови праці і життя сімей тісно пов'язані, як правило, з одним господарством і з результатами його діяльності, рівнем його економічного розвитку, що значно зменшує можливості маневрування сільського трудового потенціалу.

при нинішній структурі видів праці в сільському господарстві гостро постає проблема використання жіночої праці на селі, тому що на багатьох сільськогосподарських роботах, у тому числі і механізованих, умови праці несприятливі для жінок;

у сільській місцевості недостатньо розвинута соціальна інфраструктура, яка, на нашу думку, має досить вагомий вплив на закріплення тут працівників, їх здатність до праці.

Відповідно в сільській сфері формується специфічна професійно-кваліфікаційна, соціально-економічна і демографічна структура працівників. До цього можна додати, що одним з основних чинників, котрі впливають на використання сільських трудових ресурсів, у даний час є обмеженість видів діяльності на селі і незадоволеність працівників тими видами праці, що село їм може дати та недостатня увага держави в забезпеченні нормальних соціальних умов життя і праці сільських жителів.

Отже, визнання похідного характеру параметрів трудового потенціалу і стан його використання на всіх рівнях від сукупності матеріально-технічних, соціально-економічних, демографічних і природно-біологічних чинників принципово важливе. Виявлення механізму їх взаємовпливу показує необхідність і напрями вдосконалення форм і методів регулювання відтворювальних зв'язків трудового потенціалу, впровадження обгрунтованих заходів по забезпеченню його ефективного використання на рівні окремих територій і суспільства загалом, оскільки, поліпшення використання трудового потенціалу можна вважати основним джерелом соціально-економічного зростання. Звідси випливає очевидне значення постійного вивчення і аналізу основних чинників, які впливають на процеси формування, використання, відтворення сільського трудового потенціалу, його професійну структуру і кваліфікацію, рівень загальної і спеціальної підготовки та рівень ефективності праці, вносити пропозиції адекватні реформам та ринковим відносинам, щодо згаданих процесів.

У розв'язанні цих проблем необхідний системний підхід, який би передбачав дослідження проблем ефективності праці в тісному поєднанні з розвитком виробництва, вдосконаленням суспільних відносин та змінами в системі господарювання і управління.

При вивченні саме сільського трудового потенціалу завжди потрібно враховувати його специфіку, не можна процес його формування і використання пускати на самоплив. Ці процеси повинні мати підтримку як на державному так і на територіальному рівнях. Крім того, для характеристики та оцінки сільського трудового потенціалу необхідна своя, особлива система показників, яка дозволяла б виявляти його потенціальні можливості.

Литература

1. Аграрна праця та соціальний розвиток села / О.А. Бугуцький, Г.І. Купалова, М.К. Орлатий та ін.; За ред. О.А. Бугуцького. - К., 1996. - 302с.

2. Пітюлич М.І., Бібен М.І., Мікловда В.В. Трудовий потенціал регіону: стратегія розвитку і функціонування. - Ужгород: Каирпати, 1996. - 139с.

3. Ким М.П. Трудовой потенциал и занятость: Учеб. Пособие. - Х.: Изд-во ХГУ, 1993. - 112с.

Размещено на Allbest.ru