Професійно важливі якості менеджера в сучасних умовах

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Економіко-технологічний університет

Професійно важливі якості менеджера в сучасних умовах

С.І. Редько, кандидат психологічних наук

Анотація

У статті розглянуто погляди українських і зарубіжних вчених про місце і роль менеджерів в управлінні, їх професійно і психологічно важливі якості.

Аннотация

В статье рассмотрены взгляды украинских и зарубежных ученых о месте и роли менеджеров в управлении, их профессионально и психологически важные качества.

Abstract

This article is told about the problem of improvement the formation and development system of future managers' important qualities in the process of professional training in the higher educational establishment.

Кардинальні зміни, що відбуваються у суспільстві, висувають високі вимоги до особистісних та професійно значущих якостей національних кадрів. Проблема вдосконалення системи формування і розвитку професійно-значущих якостей менеджерів у процесі професійної підготовки завжди була і залишається актуальною. Це визначається чинниками як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

По-перше, за останні роки в Україні відбулися значні соціально-економічні зміни, що привели до появи професій, що є новими для вітчизняної практики. По-друге, у сфері управління значна частина керівників не мають достатньої фахової підготовки.

Дослідження психологічних передумов успішної діяльності менеджера є предметом вивчення та одним із найважливіших завдань соціальної психології. Існує значна кількість психологічних теорій та поглядів науковців на те, якими якостями повинна бути наділена людина, щоб стати успішним керівником, менеджером. Значну увагу вирішенню цієї проблеми приділяли вчені М.Д. Виноградський, В.С. Лозниця, В.В. Рибалка, О.Г. Романовський, А.Г. Ковальов, Г.С. Никифоров, Є.О. Уткін, Т. Коно, А. Маслоу, Р. Фішер, Ф. Тейлор та інші.

Змістовне визначення якостей менеджера належить французькому досліднику А. Файолю, якого вважають автором науки адмiнicтрування та наукового напрямку жорсткого раціоналізму в управленні. Він вказував, що менеджер - це калькуляторна машина, якій характерні три важливі якості: раціональне мислення, освіта, здатність планувати. А. Файоль вперше сформулював ділові і психологічні якості менеджера.

Менеджер, як зазначають М.Д. Виноградський, А.М. Виноградська i О.М. Шкапова, займає ключове положення в системі управління організації [1, с.41].

У термінологічному словнику-довіднику поняття “менеджер” трактується як людина, яка організовує конкретну роботу певної кількості працівників, керуючись сучасними методами [2].

До відмінних особливостей професійної діяльності менеджера необхідно віднести появу деяких не властивих керівникам державної системи управлінських функцій, розширення їх відповідальності та прав у вирішенні проблем організації. Менеджер - це спеціаліст із управління, який розробляє плани, визначає що i коли робити, як i хто буде виконувати намічене (управління персоналом), розробляє робочі процедури (технології) стосовно всіх стадій управлінського циклу, здійснює контроль [3, с.8 ].

У визначенні В.С. Лозницi поняття “менеджер” таке: “менеджер, якщо адаптувати це поняття стосовно до наших теперішніх умов, - це керівник структурного підрозділу в умовах ринкової економіки”[4, с.23]. Тобто поняття “менеджер” та “керівник” є синонімічні по суті, так як у особистості менеджера i керівника одні й ті ж самі завдання: керувати діяльністю колективу, спонукати підлеглих робити те, що передбачено їх функціональними обов'язками, контролювати їх професійну діяльність та вимагати результату.

Особистість менеджера слід ідентифікувати як складну систему, в якій “диференціюються й інтегруються різноманітні психічні властивості, що розвиваються в індивіда під впливом соціальних чинників протягом тривалого часу в умовах власної діяльності” [5, с.25].

Аналітичний огляд соціально-психологічної літератури показує, що професія менеджера перебуває в центрі ретельного вивчення науковців та практиків. Цікаво зіставити, як стверджує В.В. Рибалка, якості та цінності сучасного керівника, що запропоновані американськими й англійськими психологами. Англійська концепція віддає перевагу соціально-емоцiйним якостям: спроможності делегувати владу, комунікабельності, доступності, умінню слухати інших, авторитетності, компетентності, чесності, твердості переконань, інтересу до людей, статечності, рішучості, почуттю гумору, широті можливостей, продуктивності діяльності, дружелюбності, старанності, умінню спілкуватися, знанню фаху, небагатослівності тоді, як американська - сполученню інтелекту і соціально-психологічних якостей: логічності, технологічній компетентності, широті світогляду, перспективності, комунікабельності, цілеспрямованості, лідерству, спроможності делегувати владу, ораторському мистецтву, вмінню зосереджуватися і вирішувати виробничі проблеми, виховувати підлеглих, твердості переконань, почуттю гумору, бажанню та вмінню слухати інших, об'єктивності, організаторським здібностям, чесності. 6

Аналіз досліджень сучасних вітчизняних психологів М.Д. Виноградського, В.В. Рибалки, Л.М. Карамушки, Н.Л. Коломинського показує, що у процесі формування ринкових відносин виокремилась така галузь, як психологія управління. Завданнями досліджень, які проводяться в цій галузі науки, є вивчення психологічних особливостей управлінської діяльності сучасних керівників з одного боку, а з іншого - дослідження їх психологічних якостей. В цьому річищі найбільш відомими є дослідження психологічних особливостей діяльності керівників закладів освіти.

Соціально-психологічні особливості, механізми, чинники, функції менеджменту в освіті як професійного управління розглянуті Н.Л. Коломінським. Аналіз та узагальнення отриманих даних дозволили йому визначити основні психологічні якості, необхідні для успішного виконання функцій менеджера освіти. Так, у групі діагностичних здібностей це аналітико-синтетична здатність мислення; у групі прогностичних і проектувальних - імажинативні здібності, антиципація; у групі організаторських і комунікативних - альтруїзм, емпатія, рефлексія; у групі порівнювально-оцінювальних - критичність розуму, схильність до порівняння; у групі гностичних - гнучкість і глибина мислення (академічні здібності); у групі емоційно-вольових - суспільна енергійність, інтернальність, витримка тощо. Дослідженням доведено, що наявність цих якостей, поєднаних із спрямованістю людини на управлінську діяльність, є психологічним підґрунтям успішного виконання нею функцій менеджера освіти. 7

Карамушка Л.М. досліджувала проблему психологічної готовності фахівця до управління закладом освіти. Було виявлено, що ця готовність складається із трьох компонентів: мотиваційного, когнітивного, оперативного. На думку автора, для того, аби керувати навчальним закладом, фахівець повинен бути вмотивованим, мати певний рівень знань, умінь та навичок та розвинений інтелект. Крім того, він повинен виявляти творчий підхід до справи, вміти прогнозувати та бути гуманістичним. 8

Цікавий досвід роботи управлінців є і в сфері бізнесу. Так, Галчанський А.Ю. вивчав діяльність менеджерів у галузі рекламного бізнесу. Дослідження психологічних якостей керівників рекламного напрямку дозволило автору зробити висновки про те, що ефективність управлінської діяльності забезпечується зовнішніми і внутрішніми факторами. Домінуючими якостями успішного керівника були названі такі: комунікативні та організаторські здібності, творче мислення, інтелектуальні здібності та високий рівень саморегуляції. 9

Цікавими є дослідження Швалба Ю.М., Данчевої О.В., в яких показано, що успішність включення людини в організацію і відповідно її майбутній внесок в ефективність спільної діяльності залежать від поєднання трьох головних чинників: ініціативності працівника, його вправності та комунікабельності. Вдале поєднання цих якостей повинно бути у керівників, від яких залежить відбір команди та управління підприємством.

Отже, аналізуючи наведені дослідження можна стверджувати, що більшість науковців займаються вивченням психологічного змісту конкретних видів управлінської діяльності та визначають психологічні чинники успішності менеджерів саме в цих видах діяльності. З іншого боку, ці дослідження характеризують особистість керівника як таку, але не визначають, які саме фактори обумовлюють те, чи буде ця людина успішним керівником, чи ні.

Наголосимо на тому, що у поданому далі переліку поглядів на професійно важливі якості управлінця автори не приділяють належної уваги природі цих якостей та їх ієрархії в структурі особистості.

Так, А.Г. Ковальов виділяє чотири блоки якостей менеджера, зокрема: професійну підготовленість (знання, уміння та навички професійної діяльності, знання науки управління, досвід роботи); психологічну підготовленість (інтерес до діяльності, почуття відповідальності, колективізм); організаторські здібності (здатність до швидкої i чіткої орієнтації у психології людей, практичний склад розуму, сила волі); педагогічні здібності (особлива спостережливість, педагогічна винахідливість, повага до людей, цікавість до їх психологічного i духовного розвитку). 11

Е.А. Уткін вважає, що сучасний керівник повинен мати такі якості, здібності та вміння: фахові знання та висока компетентність; практичність, ініціативність, здатність до ризику; гнучкість i раціональність мислення та дій; логічність вчинків, динамічність поведінки; орієнтація на конкуренцію; вміння спілкуватися з людьми, здатність забезпечити оптимальний психологічний клімат у колективі; вміння приймати правильні управлінські рішення; вміння підбирати працівників та їх навчати; вміння знаходити вихід із конфліктних ситуацій; вміння вести ділові переговори. 12

Е.М. Борисовою, Г.П. Логиновою та М.О. Мдівані виділені три основні блоки професійно-важливих якостей керівника: інтелектуальний (компетентність, аналітичність мислення), особистісний (лідерство, стійкість до фрустрацій, активність, ділова направленість), і динамічний (сила і лабільність нервових процесів).

На думку Д.Е. Марша, президента та виконавчого директора компанії “Марш супермаркет”, до якостей менеджера належать:

- підприємницька орієнтація; вона включає прагнення до активної діяльності для підвищення ефективності та найшвидшого досягнення мети організації та високий рівень інтелекту;

- спроможність розв'язувати проблеми міркуючи; вона включає вміння оцінити перспективи та теоретично обґрунтовані підходи до прийняття рішень;

- рiзнобiчнiсть (маються на увазі соцiально-емоцiйнi якості); це - емоційна сталість (природній рівень - С.Р.) у стосунках із підлеглими як у критичних ситуаціях, так i в повсякденній діяльності; вміння розв'язувати конфліктні ситуації з максимальною обережністю i об'єктивністю (соціально-психологічний рівень - С.Р.);

- мистецтво мiжособистicних взаємин; це - здатність встановлювати раціональні стосунки з підлеглими (наставницька роль керівника) i з керівництвом (здібність спілкуватися та переконувати);

Р. Герстенберг, керівник корпорації “Дженерал моторз”, серед властивостей, притаманних керівникові, виділяє такі:

- компетентність - кожен керівник повинен знати, як на високому фаховому рівні виконувати свою роботу;

- високий ступінь відповідальності в усіх справах i збереження при цьому власної гідності;

- почуття новизни й уміння йти на розумний ризик;

- гнучкість, розуміння ситуації, гостре сприйняття потреб, часу та подій;

- висока працездатність, постійне прагнення бути кращим i виконувати роботу найдосконаліше. 13

В умовах ринкової економіки діяльність менеджерів істотно ускладнюється. Наприклад, Н.А. Побірченко у своїх наукових працях приділяє увагу проблемі сумісності особистості та змін в економічному середовищі. Вона вважає, що головним для молоді, що навчається, є формування підприємницького типу мислення, підприємницької психології, певної ділової культури стосунків. 14

М. Вудкок та Д. Френсіс зосереджують увагу на тих факторах, які перешкоджають повній реалізації успіху та особистісному росту управлінця, а саме: невміння керувати собою, розмиті особистісні цінності, зупинка саморозвитку, розмиті особистісні цілі, недостатні навички у вирішенні проблем та недостатній творчий підхід, невміння впливати на людей, недостатнє розуміння особливостей управлінської праці, слабкі навички керівництва, невміння навчати, низькі здібності формувати колектив. Автори вважають, що ефективність діяльності менеджера залежить від здібності керувати навколишньою дійсністю, вибирати кращі рішення, концентрувати зусилля та вміло пристосовуватися. 15

Проте зауважимо, що невміння впливати на людей може залежати від природних факторів: вираженої інтроверсії, ригідності мислення, недостатнього розподілу уваги через низьку лабільність нервової системи тощо, або від незнання психологічних закономірностей та методів управління.

В.С. Лозниця поділив якості керівника на психологічні (прагнення до лідерства, здатність до керівництва, сильні вольові якості, готовність до розумного ризику, прагнення до успіху; честолюбство, здатність до домінування в екстремальних умовах, самодостатність особистості, комбiнаторно-прогностичний тип мислення, стійкість до стресу, адаптованість); інтелектуальні (прагнення до постійного самовдосконалення; схильність до сприйняття нових ідей i досягнень; панорамність мислення i професійна предметність; мистецтво швидко опрацьовувати інформацію i на цій основі приймати рішення; здатність до самоаналізу; вміння розуміти, приймати i використовувати з користю для справи думки, протилежні власній; психологічна освіта); професійні (уміння ефективно використовувати кращі досягнення науково-технічного прогресу; глибоке знання особливостей функціонування ринкової економіки, схильність i здатність знаходити резерви людського чинника в підприємництві; уміння заохочувати персонал до ефективної роботи i справедливо критикувати; мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення; уміння ефективно i раціонально розподіляти завдання i виділяти на них оптимальний час; діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість); соціальні (уміння враховувати політичні наслідки рішень; схильність керувати принципами соціальної справедливості; мистецтво попереджувати i розв'язувати конфлікти, виступати в ролі посередника; уміння встановлювати i підтримувати систему стосунків із різними людьми; тактовність i ввічливість, переважання демократичності в стосунках із людьми; уміння брати на себе відповідальність; уміння заохочувати персонал до відвертості та групових дискусій).

В.С. Лозниця підкреслює, що серед багатьох якостей, якими повинен бути наділений керівник, можна виділити як основні, такі:

· здатність до керування, прагнення до лідерства;

· схильність і готовність до ризику, розвинуті вольові якості та саморегуляція;

· прагнення до успіху, честолюбство, домінування і самодостатність особистості;

· особливий, комбінаторно-прогностичний тип мислення. 16

Розглянемо деякі з них. Організаторські здібності передбачають чітке планування своєї діяльності і роботи всього колективу; трудову і соціальну адаптабельність, здатність вирішувати управлінські завдання; необхідний рівень особистої домінантності, наявність твердості, рішучості та відповідальності у спрямуванні діяльності підлеглого колективу та ін.

Прагнення до лідерства. Лідер - авторитетний член організації, особисті якості якого дозволяють йому грати головну роль в соціальних ситуаціях і процесах, при прийнятті групових рішень і організації спільної діяльності. 17, с. 112

Іншими психологічними якостями, які повинні бути притаманні спеціалісту-управлінцю і без яких “лідерство” не буде “закріпленим”, тобто не стане сталою психологічною характеристикою, є сильна воля і готовність до ризику. Воля тісно пов'язана з емоціями, тому їх часто розглядають у єдності, як спільну емоційно-вольову підструктуру особистості. Вольові дії, виконуючи дві взаємопов'язані функції - спонукальну, яка забезпечує активність людини, і гальмівну, яка виражається в стримуванні, виявляються:

- в ситуації вибору рівних за значенням мотивів і цілей;

- при відсутності в індивіда актуальних потреб у дії;

- при наявності зовнішніх і внутрішніх перешкод і т.д.

У структуру волі як засоби саморегуляції особистості входять: мотивація, бажання, потяг тощо Одним із характерних проявів волі є поведінка людини в умовах ризику. Ризик - це характеристика діяльності при невизначеності для суб'єкта її наслідків і наявності передбачень про можливі негативні наслідки на випадок неуспіху. Отже, фахівцю у галузі управлінської діяльності слід виховувати в своєму характері такі якості сильної волі, як наполегливість і рішучість; необхідність такої якості, як схильність до ризику, є очевидною.

Прагнення до успіху є однією із домінуючих рис характеру ділової людини. Поняття “прагнення до успіху” і “честолюбство” є фактично синонімами. До недавнього часу честолюбство характеризувалося як негативна риса характеру, оскільки честолюбна людина - це та, яка прагне висунутися на передній план.

Честолюбство - прояв у особистості мотивів досягнення першості, прагнення до слави, до отримання нагород, до почесного місця в конкретній галузі діяльності, сфері суспільного життя. Честолюбство як прагнення до суспільного визначення, може відігравати відносно позитивну роль, стимулюючи підвищену соціальну активність людини.

В екстремальних умовах управлінець повинен бути готовим до того, що може з'явитися необхідність діяти за принципом домінування, тобто взяти на себе “всю повноту влади”, а це означає, що одночасно і всю повноту відповідальності.

Під самодостатністю особистості ми розуміємо здатність до генерування чужих і висування своїх власних ідей. Самодостатній керівник - це фахівець, який має свій власний погляд на речі; він, як правило, малоконформний, не піддається чужим впливам, у достатній кількості продукує ідеї і це є його стабільною психічною характеристикою.

Автори книги ”Психологія менеджменту” під редакцією Г.С. Нiкiфорова виділяють три основні групи професійно-значущих якостей управлінця на основі оцінки сфери його діяльності, а саме: мотивацiйно-вольовi якості (мотивація досягнення, стійкість до стресу та інші), інтелектуальні (загальний інтелект, увага, математичні здібності та інші) та комунікативні якості. 18

В.Д. Шадріков на основі власних експериментальних даних стверджує, що професійно важливі якості (як прояв професійних здібностей) - це властивості психічних процесів, які неоднакові для різноманітних професій. Він дає перелік психічних процесів, які можна вважати проявом професійно важливих якостей: відчуття, сприймання, пам'ять, мовлення, уява, мислення тощо. Вираженість і продуктивність згаданих психічних процесів для кожної професії неоднакові; особливості їх прояву перелічені в кожній конкретній психограмі. 19

Але через відсутність єдиного підходу до розуміння змісту професійних здібностей, в психограмах поряд з характеристиками психічних процесів як професійно важливих якостей нерідко називають особливості темпераменту (емоційна сталість, тривожність, нейротизм), риси характеру (охайність, спокій, посидючість), властивості нервової системи (працездатність, витривалість, стресостійкість). Окремо виділяють такі властивості: стійкість до монотонії, здатність до вольових зусиль.

Відмітимо, аналізуючи думки науковців та практиків, що в літературі професійно важливі якості управлінця класифікуються ними за такими ознаками:

- перша - національні та галузеві особливості (національні та галузеві особливості країн та систем управління, що їм притаманні можуть посилювати роль одних i знижувати роль інших якостей та вимог до менеджерів);

- друга - вид професійних завдань менеджера (вказується, у яких завданнях менеджер повинен бути успішним, наприклад, у плануванні та контролі);

- третя - поведінка менеджера (описуються якості успішної поведінки менеджера, наприклад, тактовність i ввічливість, перевага демократичності в стосунках із людьми);

- четверта - якості особистості менеджера (наприклад, мотивацiйно-вольовi, інтелектуальні та психологічні якості).

Отже, будь-який підхід до визначення професійно важливих якостей менеджера, управлінця не є хибним, оскільки кожен з авторів в основу своєї класифікації закладає різні вихідні ознаки.

Проте, на нашу думку, необхідно розробити більш чітку структуру професійно важливих якостей керівника, чітко розподіливши природообумовлені та набуті якості.

Висновок. Таким чином, на основі проведеного аналізу наукових джерел до найбільш важливих якостей, які забезпечують успішну діяльність менеджера, перш за, все належить достатньо високий рівень інтелекту, комунікативних здібностей, мотиваційно-вольових якостей та вираженість його індивідуально-психологічних відмінностей.

Успішність діяльності менеджера залежить від: глибоких професійних знань, здатності брати на себе відповідальність за людей та результати виконаної ними роботи, здатності до досягнення поставленої мети за умови швидких змін зовнішніх обставин та ситуацій, здатності переносити набуті в результаті навчання вміння і навички у реальні життєво важливі ситуації, здатності до аналітики тощо.

менеджер компетенція діловий психологічний

Література

1. Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Організація праці менеджера: Навч. посiб. для студ. екон. вузiв. - К: Кондор, 2003. - 414 с.

2. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник. у 2-х ч. - Ч.I. Психологія суб'єкта діяльності. - К.:КНЕУ, 2000. - 243 с.

3. Коноплицький В.А., Филина А.Й. Маркетинг, рынок, финансы: Терминолог. словарь-справочник. - К: ИМЭКС, 1992. - 184 с.

4. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. Теорія i практика: навчальний посібник. - К.: ТОВ “УВПК “Екс об”, 2001. - 512 с.

5. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навч. посібник. - К.: IЗМН, 1996. - 236 с.

6. Рибалка В.В. Розвиток творчого потенціалу i психологічна культура особистості лідера // Професійна освіта: педагогіка i психологія. Польсько-український журнал /за ред. I.3язюна, Н.Ничкало, Т. Левовицького, I. Вiльш. Ченстохова-Київ, 2003. - IV. - С.181-191.

7. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект) : Моногр. - К.: МАУП, 2000. - 286 с.

8. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління закладами середньої освіти // Автореф. дис. доктора психол. наук. - К., 2000. - 37 с.

9. Галчанський П.А. Психологічне забезпечення діяльності менеджера у галузі рекламного бізнесу // Автореф. дис. канд. психол. наук. - О., 1997. - 24 с.

10. Шмидт Р. Искусство общения: Пер. с нем. - М.: Интерэксперт, 1992. - 79 с.

11. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. - М., 1978. - 279 с.

12. Уткин Э.А. Профессия - менеджер. - М., 1992. - 176 с.

13. Романовський О.Г. Підготовка майбутніх інженерів до управлінської діяльності: Монографія. - Харків: Основа, 2001. - 312 с.

14. Побipченко Н.А. Проблема сумісності особистості учнівської молоді та близького економічного середовища // Польсько-Український журнал. Професійна освіта: педагогіка i психологія. За ред. Ю I.А.Зязюна. Ченстохова-Київ, 1999. - С. 429-443.

15. Вудкок М., Френцис Д. Раскрепощенный менеджер: Для руководителя-практика. Пер.с анг. - М.: Дело, 1991. - 115 с.

16. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. Теорія i практика: Навчальний посібник. - К.: ТОВ "УВПК "ЕксОб", 2001. - 512 с.

17. Соціально-психологічний словник / Авт.-уклад.: В.М. Галицький, О.В. Мельник, В.В. Синявський. - К., 2004. - 250 с.

18. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. - СПб.: Речь, 2001. - 448 с.

19. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека. - М.: “Логос”, 1996. - С. 231-235.

Размещено на Allbest.ru