Концепція управління конкурентними перевагами підприємств: ситуаційний NBIC-підхід

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державний університет телекомунікацій

Концепція управління конкурентними перевагами підприємств: ситуаційний NBIC-підхід

Легомінова С.В., к.е.н., доц.

У статті систематизовано та уточнено сутнісне підґрунтя формування конкурентних переваг підприємств в відповідності переходу до шостого технологічного укладу з застосуванням генеральної концепції ситуаційного NBIC-підходу з використанням міждисциплінарних знань в відповідності з драйверами прориву до економічного зростання. Визначено необхідність проактивного осучаснення управління підприємств з метою своєчасного завоювання лідерських позицій на глобальних та національних ринках.

Ключові слова: технологічний уклад, NBIC-конвергенція, біотехнології, інформаційні технології, нанотехнології, когнітивні технології, інноваційний розвиток, управління.

лідерський управління конкурентний

Постановка проблеми. Основним патерном технологічного укладу (ТУ) є розвиток певної сукупності базисних наукомістких галузей і технологій, організаційно-економічна цілісність, певна організація виробництва та механізм її управління, що характерно для відповідного періоду і відображається в проривах досягнень науково-технологічного прогресу. Основними критеріями розвитку в даної траєкторії є наявність відповідного науково-технічного потенціалу країни (наукового, кадрового, інвестиційного), наявність виробничих потужностей, раціонально центроване використання інтелектуальних і технологічних ресурсів з врахуванням сучасних зовнішніх та внутрішніх умов. Але проблема управління конкурентними перевагами підприємств в контексті переходу від одного до другого технологічного циклу не знайшла достатньої уваги науковців й вимагає більшої уваги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці розвитку технологічних укладів та їх складових приділяють ґрунтовну увагу вітчизняні та зарубіжні вчені: Акаєв А., Василенко В. [4], Згуровський М. [7], Коротаєв А. [1;3;6], Грінін Л. [3;6]. Сучасні технологічні напрямки NBIC, GRAIN, MANBRIC, як вектори інноваційного розвитку та формування конкурентоспроможності на макро- і макрорівнях знайшли своє освітлення в роботах Джоттеренда Ф. [2], Роко М. [19;20;21;22], Бейнбриджа У. [20;22], Грініна Л. [3;6], Коротаєва А. [1;3;6], Грініна А. [6].

Метою дослідження є визначення основних драйверів розвитку шостого технологічного укладу, виявлення потенціалу економіки України та формування пріоритетних напрямків управління технологічно-економічних проривів підприємств в рамках концепції ситуаційного NBIC-підходу.

Виклад основного матеріалу. Нижня точка глобального економічного спаду повинна бути досягнута в 2017-2018 роках, а потім почнеться нове прискорення темпів зростання світової економіки на підвищувальної хвилі шостого великого циклу Кондратьєва (2018-2050 роки). Цей підйом буде залежати від розвитку шостого технологічного укладу, ядро якого створюється за допомогою NBIC- конвергенції (тобто спільного використання нано-, біо-, інформаційних та когнітивних технологій) [1, с.8]. Глобальні економічні та технологічні кризи є імпульсами подальшого розвитку, які вимагають втілення базисних інновацій епохи. Конкурентоспроможність найважливіших товарів та послуг на світових та національних ринках в рамках шостого технологічного укладу буде поширюватись швидко концентруючи увагу й стимулюючи застосування відповідних технології. За точкою зору Джоттеренда Ф. в русі сучасного вектору розвитку - це такі технологічні напрямки, як GRAIN

Характеристика технологічних укладів

(Геноміка, робототехніка, штучний інтелект, нанотехнологія). За припущеннями авторів [3] провідними технологічними напрямками стануть медицина, адитивні, нано- та біотехнології, робототехніка, інформаційні та когнітивні технології. Вони сформують складну систему саморегульованого виробництва - комплексу МАНБРІК-технологій, за першими літерами перерахованих технологічних напрямків (MANBRIC-technologies). NBIC- конвергенція, GRAIN, MANBRIC-технології мають спільну мету переформатування технологічного укладу, подолання економічної кризи та створення умов для прориву в соціально- економічному розвитку. Технологічні уклади відрізняються розвитком наукомістких галузей і технологій, характеристиками організації виробництва (табл.1).

Найважливішими характеристиками процесу розвитку можна віокремити:

Збільшення обсягу інформації та складності при аналізі цих систем (у тому числі здатність систем для самостійного спілкування та взаємодії).

Сталий розвиток системи регулювання та саморегуляції.

Масове використання штучних матеріалів, які раніше не мали відповідних архітектурних властивостей.

Якісно зростаюча керованість а) систем і процесів, які змінюються за своєю структурою (включаючи живий матеріал); б) нових рівнів управління організацією матерії (аж до субатомних рівнів, а також використання крихітних частинок як будівельних блоків).

Мініатюризація як тренд постійного зменшення розмірів частинок, механізмів, електронних пристроїв, імплантатів тощо.

Ресурсозбереження та енергозбереження у кожній сфері.

Індивідуалізація як одна з найважливіших технологічних тенденцій.

Впровадження smart-технологій та тренд до гуманізації їх функцій (використання спільної мови, голосу тощо) [6, с.248].

В Україні переважають ключові характеристики третього технологічного укладу - це домінування чорної металургії, залізничного транспорту, електроенергетики, неорганічної хімії, споживання вугілля, універсального машинобудування. Значною мірою представлений четвертий уклад (розвиток органічної хімії і полімерних матеріалів, кольорова металургія і нафтопереробка, автомобілебудування і розвиток ВПК, приладобудування і точне машинобудування, електронна промисловість, автоперевезення та широкий вжиток нафти). На частку п`ятого ТУ, який сьогодні визначає постіндустріальний тип виробництва, доводиться 7 - 8% в загальній структурі національної економіки. Так само як розвиток авіакосмічної промисловості, інформатики і складної обчислювальної техніки, сучасних видів озброєння, програмного забезпечення і телекомунікацій, роботобудування і нових матеріалів [4, с. 68].

Науковцями-експертами [7] проведено ґрунтовне дослідження й на основі даних Міжнародних організацій і науково-освітніх центрів: International Council for Science (ICSU) [8], ЮНІДО (UNIDO United Nations Industrial Development Organization) [9] та провідних вищих навчальних закладів і дослідницьких університетів:University of Oxford, NISTEP (National Institute of Science and Technology Policy, Japan), Institute for Critical Technology and Applied Science (Virginia Tech), Wageningen UR (Дослідницький університет, Нідерланди), на основі звітів «Глобальна технологічна Революція 2020 року, «Поглиблений аналіз», World future society: «20 найважливіших прогнозів на 2010-2025 роки», «Technology Foresight towards 2020 in China: the Practice and its Impacts», European commission Community research «Scenarios for future scientific and technological developments in developing countries 20052015») [10-13] та визначена структура складників шостого технологічного укладу (табл.2).

В дослідженні [7] головними драйверами розвитку майбутньої економіки України на середньостроковому (2015-2020 роки) і довгостроковому (2020- 2030 роки) часових горизонтах може досягти успіху в міжнародному розподілі праці, виходячи з географічного розташування, наявного людського потенціалу та природних ресурсів, розвиваючи зазначені кластери економіки (табл. 3).

Таблиця 2

Передбачення головних складників 6-го технологічного укладу до 2020-2025 років [7]

Таблиця 3

Головні кластери майбутньої економіки України та пріоритетність їх внеску в загальне зростання [8, с. 73].

Трендом розвитку є формування структури шостого технологічного укладу, який буде складатись з нанотехнологій та нових матеріалів, біотехнологій та біонанотехнологій, біофармацевтики, альтернативної та відновлюваної енергії (водень, паливні елементи, біопаливо нового покоління, глобальні і національні інформаційні мережі (науково-освітні, медичні, екологічні), відповідає введенню нової технологічної парадигми NBIC- конвергенції, яка переноситься з предметної області до вирішення проблемних питань подолання циклічних криз і дає повштох до можливості економічного зростання та формування конкурентних переваг підприємств. Чинником стрімкого зростання можуть стати нові конвергентно-міждисциплінарні фінансові, організаційні та управлінські технології. Щільна конвергенція технологій може мати сильніший та довший прояв, але це потребує суттєвих змін у правовому полі, як абсолютна необхідність для вирівнювання розвитку та нівелювання жорстких циклічних коливань.

Однією з технологій NBIC є інформаційно-комунікаційні технології, які формують глобальні, національні і корпоративні ІТ-інфраструктури, консолідують ресурси у центрах оброблення даних (ЦОД), розвивають хмарні технології, програмно-конфігуровані мережі, впроваджують ситуаційний сервіс-орієнтований підхід, розробляють програмні системі на основі клієнт-серверних і веб-орієнтованих архітектур, поширють компонентно-базований підхід. Згідно з траєкторією розвитку, яка направлена на NBIC-конвергенцію, авторами зроблена спроба охарактеризувати тенденції розвитку телекомунікаційних підприємств та запропонувати низку показників досягнутих та необхідних на перспективу (табл.4).

Таблиця 4

NBIC- конвергенція

Наріжним камінням формування конкурентних переваг підприємств інформаційно- телекомунікаційної галузі є модернізація та розвиток її інфраструктури, що встановлює на меті [7]:

модернізувати національну мережу зв`язку України в сенсі повної цифровізації мережі;

створити ситуаційно-проблемно-орієнтовані центри обробки даних (ЦОД) та сформувати ринок інформаційно-телекомунікаційних послуг (ІТ-інфраструктура, інструменти розроблення і застосування як сервіс, сервіси контенту);

Впровадити мережі зв`язку наступного покоління (NGN - Next Generation Network та FN -Future Networks) на основі Інтернет-протоколів (IP-технологій);

Розвинути транспортні мережі нових поколінь (DWDM, MPLS) на магістральних первинних мережах (глобальної, національної, регіональної, місцевої інформаційних інфраструктур);

Надати подальшого розвитку програмно-конфігурованим мережам SDN (Software- defined Networking);

Розвинути мережі широкосмугового доступу (NGN): корпоративні, квартирні доступи;

Розвинути стандарт 3G, 4G, LTE,5G.

При цьому до інформаційно-комунікаційних послуг висуваються вимоги мультисервісності; широкосмуговості (можливість гнучкої й динамічної зміни швидкості передачі інформації в широкому діапазоні залежно від поточних потреб користувача); мультимедійності (здатність мережі передавати багатокомпонентну інформацію (мова, дані відео, аудіо) з необхідною синхронізацією цих компонентів у реальному часі і використанням складних конфігурацій з'єднань; інтелектуальності (можливість керування послугою, викликом і з'єднанням з боку користувача або постачальника послуг); - інваріантності доступу (можливість організації доступу до послуг незалежно від використовуваної технології); багатооператорності (можливість участі декількох операторів у процесі надання послуги) [15;16].

Конкурентні переваги інформаційно-телекомунікаційних підприємств(ІТП) обумовлені наявністю [7]:

Високої якісті вищої ІТ-освіти і створенням комплексів «Освіта-Наука-Бізнес», що об`єднують ВНЗ та бізнес;

Якістю науково-дослідних інституцій;

Широким доступом до ІТ- ресурсів;

Широким впровадженням стандартів мобільного зв`язку 2G/3G/-4G (LTE),5- G;

Підвищенням рівня доступності споживача до інформаційних сервісів за рахунок уніфікації методів подання інформації, включаючи 3D візуалізацію;

Інформатизацією суспільства;

Розвитком та стимулюванням середнього бізнесу в ІКТ;

Євроінтеграцією і доступом до загальних ресурсів.

Але треба відмітити і гальмуючи фактори розвитку ІКТ:

Відсутність відповідного державного замовлення на ІКТ та підтримки високотехнологічного виробництва (програмно-апаратних систем, власного українського програмного забезпечення інформаційно-комунікаційних систем);

Невідповідність законодавства України та галузевих стандартів сучасному рівню розвитку ІКТ;

Інституціональний розрив між університетською освітою, академічною наукою та реальними потребами світового виробництва та розробки ІКТ;

Забезпечення інформаційної безпеки на рівні ІК-мереж та користувачів, мінімізації можливості несанкціонованого доступу;

Слабке поширення сучасних технологій та послуг на всю територію країни;

Глобальні виклики економіки;

Відсутність взаємодії і стандартів;

Залежність від зовнішнього технічного забезпечення.

Проаналізувавши матеріал,слід виділити основні детермінанти, які дозволять сформувати концепцію управління конкурентними перевагами сучасного підприємства: впевненість в домінуванні людського капіталу та конверсії знань в передові інновації (мультидисциплінарність); стійкий довготривалий характер переваг, який спирається на сучасні тенденції економічного розвитку та наробки науковців, як наслідок особливостей феномена інновацій.

Релевантність конкурентоспроможного розвитку підприємств акцентується на готовності і здатності до інновацій, що має прояв в інноваційній мобільності і гнучкості управління підприємством (швидко сприймати і впроваджувати інновації); в наявності «стратегічних компетенцій інноваційного підприємства» (інтегрування в професійне співтовариство); перехід від відносин «замовник - виконавець» до відносин партнерства «відкриті взаємовідносини».

За інформацією Асоціації ІТ, Україна посідає четверте місце у світі за кількістю сертифікованих ІТ-спеціалістів (після США, Індії, Росії) та входить до ТОП 30 локацій для передачі замовлень на розробку ПЗ [17].

У рейтингу Міжнародної асоціації IAOP 10 кращих постачальників послуг аутсорсингу в Україні 2016 р. більше половини зайняли міжнародні компанії: R&D: EPAM, Ciklum, Luxoft, Intetics, Softjoum і TEAM International Services та чотири місцеві компанії: SoftServe, Eleks, Sigma і Miratech, N-iX [17].

Кількість українських компаній у списку рейтингу The Global Outsourcing 100 зростає з кожним роком, це означає, що українська IT-індустрія знаходиться на правильному шляху» та є свідченням того, «що успіхи не залишаються поза увагою з боку гравців світового ринку, наша країна здобула репутацію надійного постачальника технічних послуг» [18].

Висновки

Концептуальними основами управління конкурентними перевагами підприємств повинен стати підхід, який буде враховувати перехід до шостого технологічного укладу та відповідний потенціал країни (драйвери: аграрний сектор, військово-промисловий комплекс, створення нових речовин і матеріалів, нанотехнології, енергетика, інформаційно- комунікаційні технології). Підприємства ІКТ повинні зайняти системоутворююче місце та пристосувати свою діяльність на забезпечення прискореного динамічного розвитку пріоритетних галузей з застосування ситуативної NBIC-конвергенції, що призведе до підтягування та динамічного розвитку інших галузей. Подальші дослідження будуть спрямовані на формування науково-методичного підходу осучаснення управління підприємствами ІКТ, підвищення інтелектуального рівня спеціалістів з опануванням междисциплінарних знань, як каталізаторів продукування нанотехнологій та народження сучасних структурних одиниць економіки, захоплення лідерських позицій та домінування на світових і національних ринках.

Список використаної літератури

Акаев А.А., Коротаев А.В. К прогнозированию глобальной экономической динамики ближайших лет Экономическая политика. 2017. Т.12. № 1. С. 8-39.

Jotterand, F. Emerging conceptual, ethical and policy issues in bionanotechnology. Berlin:Springer 2008. 264 p.

Гринин Л.Е., Коротаев А.В. Глобальное старение населения, шестой технологический уклад и мировая финансовая система Кондратьевские волны: наследие и современность. Волгоград: Учитель, 2015а. С. 107-132.

Василенко В. Технологические уклады в контексте стремления экономических систем к идеальности. Соціально-економічні проблеми і держава. 2013. Вип. 1 (8). С. 65-72.

Будущее цивилизаций и стратегия цивилизационного партнерства. Часть 9 Глобального прогноза «Будущее цивилизаций на период до 2050 года». Под ред. Ю.В. Яковца, Б.Н.Кузіка, Н.С.Бестурганова, Москва:МИСК, 2009. 600с.

Размещено на Allbest.ru