Організаційно-управлінське забезпечення як вид інформаційного забезпечення в системі державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-управлінське забезпечення як вид інформаційного забезпечення в системі державного управління

Саричев Ю.О.

кандидат технічних наук

старший науковий співробітник

провідний науковий співробітник

Національного університету оборони України

імені Івана Черняховського

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Термін “організаційно-управлінське забезпечення” періодично використовується в різних сферах діяльності держави, зокрема з питань державного управління. Загальний аналіз показує, що організаційно-управлінське забезпечення в складному процесі інформаційного забезпечення системи державного управління займає досить значне місце. Загалом організаційно-управлінська діяльність покликана створити умови для прийняття адекватних управлінських рішень на підставі своєчасного планування. Проте сьогодні, на жаль, немає єдиного розуміння інформаційної сутності цього важливого поняття, в різних публікаціях воно має суперечливе трактування. Як наслідок - існує проблема теоретичного та практичного характеру, розв'язання якої дозволяє системно розглядати інформаційну складову процесу управління, що наразі загалом заважає як розробці методологічних засад інформаційного забезпечення в системі державного управління, так і його практичній реалізації.

Постановка завдання. Для розуміння сутності організаційно-управлінського забезпечення в інформаційному забезпеченні системи державного управління необхідно, в першу чергу, опрацювати відомі теоретичні підходи до визначення цього важливого поняття, узагальнити їх та запропонувати визначення, що більш адекватно відповідає його інформаційній сутності, а також обґрунтувати роль та місце такого визначення в системі державного управління.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сучасний стан науки державного управління в Україні характеризується активним розвитком її теоретичних засад, про що свідчать численні публікації в наукових виданнях.

Питання, які стосуються організаційно-управлінського забезпечення в процесі інформаційного забезпечення системи державного управління, розглядаються в сучасних роботах українських вчених В. Авер'янова [і], В. Бакуменка [2, 3], П. Надолішнього [3-5], А. Семенченка [5], Ю. Сурміна [5, 6], А. Телешуна [7] тощо, закордонних фахівців Г. Атаманчука [8, 9], М. Круглова [10], В. Іноземцева [11, 12], А. Герберта [13], Г. Саймона [13], А. Хайда [14], Дж. Шафритца [14] та ін.

Незважаючи на наукові опрацювання окремих аспектів інформаційного забезпечення державного управління, на сьогодні все ще немає єдиного розуміння визначення інформаційної сутності організаційно-управлінського забезпечення у цьому процесі, що не дозволяє більш чітко обґрунтувати його сутність і важливість в загальному процесі інформаційного забезпечення. Звідси випливає актуальність та проблемність питання коректного визначення поняття організаційно-управлінського забезпечення в інформаційному забезпеченні системи державного управління, його ролі та місця, і відповідно, воно потребує свого вирішення.

Формулювання мети статті. Метою статті є аналіз існуючого стану щодо розуміння організаційно-управлінського забезпечення в державному управлінні, обґрунтування його сутності і важливості в загальному процесі інформаційного забезпечення та його ролі і місця в сучасній системі державного управління, а також пропозицій щодо подальшого розвитку цієї важливої складової інформаційної сфери.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування.

Термін “організаційно-управлінське забезпечення” знайшов своє використання в різних галузях діяльності. Об'єктними сферами, де застосовується організаційно-управлінське забезпечення в процесі інформаційного забезпечення, є: державне управління, місцеве самоврядування, воєнна сфера, економіка, банківська сфера, фондовий ринок, охорона довкілля, соціологія тощо.

Проте, незважаючи на важливість функцій організаційно- управлінського забезпечення в процесі інформаційного забезпечення певної галузі, має місце плутанина сутності зазначеного поняття з іншими взаємопов'язаними (спорідненими) з ним поняттями - державно-управлінська діяльність, менеджмент, управлінська (функція), адміністрування (адміністративне провадження), адміністративно-управлінська, організаційна (організаційно-правовий, організаційно-розпорядчий, організаційно-регламентуючий, організаційно-технічний, організаційно-ідеологічний, організаційно-господарський, консультативно-дорадчий та інші аспекти), представницька, установчо-номінаційна, регулятивно-контрольна (функції) тощо, що, на наш погляд, не в повній мірі відповідає сутності і є методологічною помилкою, яка шкодить реалізації інформаційного забезпечення, зокрема в системі державного управління.

Про причину такого стану вказують і автори сучасної “Енциклопедії державного управління” [5, с. 49]: “однією з особливостей структури системи державного управління є її лише певна умовність у поділі суб'єктів за функціональною спрямованістю. Це пояснюється тим, що всі суб'єкти системи державного управління як законодавчо визначені державні інституції мають багато функцій, наявність яких у кожного із суб'єктів цієї системи не дає можливості строго ідентифікувати їх за функціональними ознаками”.

Ці ж обставини про певну невизначеність сутності взаємопов'язаних понять окремих видів інформаційного процесу державного управління (зокрема моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення), які є складовими загальної картини інформаційного забезпечення в системі державного управління, досить докладно обґрунтовані (за участю автора статті) в [15-22].

Можна погодитися з авторами енциклопедії [5, с. 602], що “організаційно-функціональна структура державного управління це система органів державної влади і державних організацій в єдності їх функцій, повноважень і організаційних зв'язків, яка забезпечує цілісний управлінський вплив на суспільну систему чи на окремі її сфери”, - але постає питання: де закінчується одна функція державного управління і починається наступна? Готової відповіді на це питання, на жаль, немає. При цьому слід розуміти, що будь-який окремий вид інформаційного забезпечення в системі державного управління (що також має складний характер) може включати до свого складу певні універсальні інформаційні підфункції. До того ж, як було зазначено вище, також слід врахувати, що всі суб'єкти системи державного управління мають багато функцій, - а це ще більше вносить плутанину в розуміння загального поняття інформаційного забезпечення.

Аналіз показує, що, незважаючи на численні використання цього терміну в наукових публікаціях з державного управління, досі немає чіткого визначення “організаційно-управлінське забезпечення”. З метою більш коректного визначення сутності організаційно-управлінського забезпечення в загальній системі державного управління розглянемо детальніше ці важливі підфункції і відповідні поняття.

Визначаючи природу організаційно-управлінської діяльності, необхідно встановити взаємозалежність понять “організація й “управління”. “Організація - цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети. Переважно термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети” [23]. Отже, можна сказати, що організація - це форма соціального зв'язку між людьми, яка об'єднує їх у деяку соціальну спільність, що забезпечує функціонування цієї спільності впорядкованим чином. У будь-якій організації трудовий колектив (окрема особа) є об'єктом управління, на який спрямовує свої дії керівник - він же орган (суб'єкт) управління. А поняття “управління” розкриває спосіб виконання спільних дій, орієнтованих на реалізацію єдиних цілей і завдань. Управляти - означає добиватися того, щоб ті або інші об'єкти управління виконували наперед окреслені функції і намічені цілі. Управління - багатофункціональна цілеспрямована діяльність, яка завжди здійснюється через структуру певної організації. Тому управлінські відносини є організаційними, хоча останні мають свою відносну самостійність як компонент змісту управлінської діяльності.

В енциклопедії [5, с. 486-487] зазначається, що організаційно- управлінська функція у державному управлінні передбачає прийняття рішень, програмування й планування, а також контроль за станом об'єкта управлінського впливу й підготовку рекомендацій для прийняття коригуючих управлінських рішень. Крім того, автори енциклопедії [5, с. 22] та підручника [6, с. 234] цю функцію пов'язують й з адміністративним менеджментом.

На сьогодні серед фахівців утвердилася концепція розгляду управлінського процесу як циклу, що складається з послідовності таких функцій управління, як планування (в тому числі прогнозування, програмування і проектування), організація (в тому числі прив'язка функцій до певних структур, тобто надання змісту певної організаційної форми, субординація та координація, а також управління персоналом), мотивація (в тому числі стимулювання), контроль (у тому числі попередній, проміжний, підсумковий, фінансовий, адміністративний, функціональний), що пов'язані в кожному циклі процесами прийняття рішень та комунікації [6, с. 502]. Здебільшого в практиці державного управління йдеться про рішення з планування (цілепокладання, розробку стратегій розвитку, концепцій, програм, планів і проектів), організаційні, мотиваційні рішення, рішення з контролю та комунікацій. Досить часто в науковій літературі процес прийняття рішень ототожнюється з відповідною функцією управління (або управлінською функцією).

Автори енциклопедії державного управління [5, с. 486] стверджують, що “прийняття рішень у державному управлінні (англ. decision making in management) - результат діяльності суб'єктів державного управління, спрямованої на розроблення альтернатив щодо вирішення певних проблем державного рівня, які, у свою чергу, асоціюються з відповідними управлінськими ситуаціями. Саме виявлення проблемних ситуацій у державному управлінні, їх аналіз (діагностування), формування обмежень та критеріїв оцінки рішень, розроблення та оцінка альтернативних варіантів рішень, а також вибір одного з них є класичним процесом прийняття рішень у державному управлінні”.

Взагалі, прийняття рішень у державному управлінні є центральним пунктом теорії державного управління, оскільки має характер об'єднавчої, зв'язуючої функції відносно інших функцій державного управління. За висловом відомих американських вчених Г. Гордона та А. Хайда [14], прийняття рішень є основою основ державного управління, як і всієї організованої людської поведінки.

Прийняття рішень у державному управлінні на сьогодні стає одним з основних об'єктів удосконалення систем управління, оскільки якість рішень є визначальним фактором управління. Для визначення важливості прийняття рішень у державному управлінні автори енциклопедії державного управління [5, с. 486] пропонують звернутися до загального процесу державного управління, який можна відобразити такою моделлю: системна ситуація (стан системи державного управління в певний момент часу) --» базові цінності --» система основних цілей --» сукупність проблем (розбіжностей між реальними і бажаними станами системи державного управління) --» система управлінських рішень --» система (вектор) управлінських впливів (регулюючих, організуючих та контролюючих) --» суспільство (вирішення проблем, пов'язаних з різноманітними суспільними відносинами) --» нова системна ситуація. Ця модель безпосередньо пов'язує систему управлінських впливів на суспільство з прийняттям відповідних управлінських рішень, які, безумовно, мають бути ситуативно адекватними розв'язанню проблем, що постали перед державним управлінням.

З іншого боку, за визначеннями авторів тієї ж енциклопедії [5, с. 22], “адміністративний менеджмент - це планування, встановлення стандартів ефективності, координації, комунікації та поширення інформації, оцінювання виконавців та вплив на них, а також обробка відповідної інформації”. Вони розглядають адміністративний менеджмент або адміністративне управління (англ. management control) як один з напрямів сучасного менеджменту, що вивчає адміністративно-розпорядчі форми управління. При цьому до послідовних функцій адміністративного менеджменту вони відносять: адміністративний маркетинг; планування;

адміністративно-організаційну функцію менеджменту; мотивацію як функцію адміністративного менеджменту; регулювання; адміністративний контроль; адміністративний облік; оцінювання діяльності організації.

Як видно з викладеного, більшість підфункцій (складових) організаційно-управлінського забезпечення співпадають із відповідними складовими адміністративного менеджменту. Але це й не дивно, адже термін “адміністративний менеджмент” з'явився в теорії державного управління України як переклад з англійської, що описує функцію того ж адміністративного управління, що підтверджує тезу щодо плутанини в питанні організаційно- управлінського забезпечення. Щоправда, в [6, с. 58] пропонується варіант теорії, за якою менеджмент загалом є складовою державного управління, проте питання щодо спільних підфункцій організаційно-управлінського забезпечення та адміністративного менеджменту залишаються відкритими.

Джерело [5, с. 486] стверджує, у сучасному менеджменті відбувається трансформація “поняття” прийняття управлінських рішень, що ґрунтується на більш чіткому визначенні місця таких рішень в управлінській діяльності. За класичним уявленням, що склалося в науці управління (менеджменті), прийняття рішень ототожнюється з вибором альтернативи. Відповідно, прийняття управлінських рішень розглядається як вибір альтернативи при здійсненні управлінської діяльності. При цьому у сучасному управлінні прийняття управлінських рішень розглядається як суттєва частина управлінського процесу з послідовними етапами виявлення та діагностування проблемних ситуацій, розробкою альтернатив та вибором однієї з них, що найбільше відповідає виходу із ситуації, що склалася.

Разом з тим, зміст існуючих підходів до визначення сутності організаційно-управлінського забезпечення свідчить про неоднакове розуміння його суті, що й спричиняє методичну помилку, яка полягає у спробі делегування окремих складових споріднених функцій інших взаємопов'язаних підпроцесів загального кібернетичного процесу державного управління. З метою усунення зазначених системних помилок у роботах [15-22] запропоновано методичний підхід, у якому наголошується, зокрема, на необхідності точного дотримання фундаментального правила щодо реалізації цілісного контуру управління за кібернетичним принципом та чіткого визначення організаційних форм реалізації інформаційного забезпечення на підставі створення належної класифікації його видів. Користуючись цим підходом, можна найбільш чітко зрозуміти місце та визначити роль кожної із функцій усього кібернетичного циклу управління. Звідси знов постає питання необхідності класифікації усіх видів інформаційного забезпечення, яка б на системному рівні враховувала особливості та специфіку кожного виду інформаційного забезпечення при виконанні всього переліку завдань державного управління за кібернетичним принципом. У такій класифікації одним із основних видів у загальному процесі інформаційного забезпечення і повинна бути окрема складова - організаційно-управлінське забезпечення, результатом якого мають бути реалізація прийнятих ефективних державних управлінських рішень.

Відповідно до кібернетичного принципу управління в роботах [15-22] був проведений детальний аналіз існуючих підходів щодо, зокрема, окремих видів інформаційного забезпечення в системі державного управління. При цьому для реалізації, зокрема, окремих функцій його загальний процес пропонується деталізувати на окремі внутрішні складові, які у сукупності дозволяють досягти мети управління. Там же надається визначення організаційно-управлінського забезпечення в системі державного управління, яке розкриває його інформаційну сутність, а також визначає роль і місце в загальній системі державного управління. При цьому наголошено, що за результатами діяльності щодо організаційно-управлінського забезпечення реалізується інформаційний вплив (організуючий, регулюючий та контролюючий).

Таким чином, до функцій організаційно-управлінського забезпечення, що реалізуються виключно інформаційним шляхом, слід віднести такі практичні функції як: планування, організація, мотивація та контроль.

Планування - визначення цілей та шляхів їх досягнення; наукове передбачення майбутнього розвитку, його результатів, соціальних та інших наслідків.

Підфункції планування: прогнозування, моделювання

(розроблення та аналіз альтернатив), програмування (розроблення планів дій). Результати планування: плани і система планованих показників.

Організація - формування та координація системи діяльності та управління у часі і просторі для досягнення основних цілей управління.

Підфункції організації:

організаційне проектування,

департаменталізація (розподіл та групування робіт і ресурсів за певною ознакою - функціональною, продуктовою, географічною, ринковою); раціональне з'єднання та часова і просторова координація виробничих факторів; делегування повноважень (визначення ступеня централізації-децентралізації, системи підпорядкування); визначення діапазону контролю; координація.

Результати організації: створення структури (форми діяльності); забезпечення вертикальної та горизонтальної узгодженості діяльності у просторі та часі шляхом створення формальних і неформальних механізмів.

Мотивація - забезпечення внутрішнього спонукання виконавця до дій для досягнення цілей організації; цілеспрямовані процеси, що забезпечують ефективне вирішення завдань розвитку організації інших об'єктів управління на основі визначених форм і методів впливу.

Підфункції мотивації: визначення комплексу потреб та інтересів, мотивів і стимулів до діяльності, критеріїв задоволеності / незадоволеності учасників діяльності, факторів послаблення /посилення мотивації.

Результати мотивації: формування моделі поведінкового процесу (цінності - потреби - інтереси - відносини -думки - дії).

Контроль - виявлення відповідності діяльності та її результатів встановленим орієнтирам; забезпечення суб'єктів управління інформацією про процеси розвитку організації інших об'єктів управління (на основі системи організованих спостережень, вимірів, стандартів тощо), що створює підстави для втручання у перебіг зазначеного процесу з метою зміни окремих напрямів діяльності.

Підфункції контролю: облік (вимірювання результатів); перевірка (за даними моніторингу процесів); поточний аналіз (порівняння того, що досягнуто, з тим, що очікувалося).

Результати контролю: виявлення відхилень від плану; перегляд та коригування діяльності (за необхідністю).

Отже, в загальному циклі державного управління необхідно чітко розрізняти окремі функції з їх внутрішніми складовими, що мають конкретне цільове призначення. Тому за аналогією з [22], пропонується наступне визначення: організаційно-управлінське забезпечення (в інформаційному забезпеченні державного управління) -- комплекс організаційно-розпорядчих та адміністративно-розпорядчих заходів, які реалізуються органами державного управління, їх керівництвом, зокрема шляхом документообігу, з метою формування (обґрунтування) і прийняття рішень, доведення їх до підлеглих, організації виконання та контролю.

Запропоноване визначення організаційно-управлінського забезпечення як виду інформаційного забезпечення в системі державного управління відповідає суто конкретній функції у загальному контурі управління, і тому дозволяє більш системно розуміти його роль та місце в цій системі. Роль організаційно- управлінського забезпечення полягає в обґрунтуванні і прийнятті управлінських рішень, доведення їх до підлеглих, організації виконання та контролю (на підставі своєчасно отриманих, достовірних та достатніх інформаційних ресурсів), а його місце визначається характером завдання щодо впливу на об'єкт (процес) державного управління.

Висновки та перспективи подальших досліджень

На підставі аналізу інформаційної сутності державного управління та кібернетичної моделі системи його реалізації запропоновано нове визначення організаційно-управлінського забезпечення як виду інформаційного забезпечення в системі державного управління.

Роль організаційно-управлінського забезпечення в державному управлінні полягає в обґрунтуванні і прийнятті управлінських рішень (на підставі своєчасно отриманих, достовірних та достатніх інформаційних ресурсів), доведення їх до підлеглих, організації виконання та контролю, а його місце визначається характером завдання щодо планування, організації та реалізації управлінського впливу на об'єкт (процес) державного управління, а також контролю за його дієвістю.

Отримані результати, за умови їх впровадження у практику, дозволяють найбільш раціонально розділити сектори відповідальності та обов'язки виконавців у єдиному контурі державного управління.

Подальші дослідження доцільно спрямувати на обґрунтування та розкриття особливостей інших видів інформаційного забезпечення в системі державного управління та механізмів їх реалізації, що дозволить більш чітко зосередити зусилля інформаційної політики держави на удосконаленні інформаційної інфраструктури держави, зокрема в інтересах підвищення ефективності процесу державного управління.

Список використаної літератури

державний управління підлеглий контроль

1. Державне управління в Україні: навч. посібн. / За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: // www.lawbook.bv.ru/admin/averianov/2-2.shtml.

2. Державне управління: словник-довідник / [за заг. ред. В.Д. Бакуменка, В.М. Князєва]. - К.: УАДУ, 2002. - 228 с.

3. Державне управління: основи теорії, історія і практика: навч. посіб. / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній, М.М. Іжа, Г.І. Арабаджи [за заг. ред. П.І. Надолішнього, В.Д. Бакуменка]. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009.

4. Надолішній П.І. Теорія та історія державного управління (опорний конспект лекцій до навчальної дисципліни): навч. посіб. / П.І. Надолішній. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - 126 с.

5. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. - К.: НАДУ, 2011. - Т. 2: Методологія державного управління / наук.-ред. колегія: Ю.П. Сурмін (співголова), П.І. Надолішній (співголова) та ін. - 2011. - 692 с.

6. Державне управління: підручник: у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; ред. кол.: Ю.В. Ковбасюк (голова), К.О. Ващенко (заст. голови), Ю.П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. - К.; Дніпропетровськ: НАДУ, 2012. - Т.1. - 564 с.

7. Практичні аспекти інформаційно-аналітичної роботи: навч. посіб. / кол. авт.; за заг. ред. С.О. Телешуна. - К.: Вид-во НАДУ, 2007.

8. Теория государственного управления: курс лекций / Г.В. Атаманчук. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.

9. Государственное управление (организационно функциональные вопросы): учеб. пособие / Г.В. Атаманчук. - М.: ОАО “НПО “Экономика”, 2000. - 305 с.

10. Стратегическое управление компанией / М.И. Круглов. - М.: Русская деловая литература, 1998. - 356 с.

11. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учеб. пособие / В.Л. Иноземцев. - М.: Логос, 2000. - 304.

12. Конец истории: Новая философская энциклопедия / В.Л. Иноземцев. // Ин-т философии РАН. - 2-е изд., испр. и допол. - М.: Мысль, 2010. - 204.

13. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції. Пер. з англ. / А. Герберт, Г. Саймон. - К.: АртЕк, 2001. - 232 с.

14. Классики теории государственного управления: американская школа / под ред. Дж. Шафритца, А. Хайда. - М.: Изд-во МГУ, 2003. - 800 с.

15. Теоретичні підходи до визначення сутності інформаційного забезпечення в системі державного управління / П.М. Сніцаренко, Ю.А. Саричев // Науково-інформаційний вісник Академії національної безпеки. - № 1-2 (9-10). - К.: НАДУ, 2016. - С. 7-19.

16. Саричев Ю.О. Аналіз підходів щодо визначення сучасної ролі та місця інформаційного забезпечення в системі державного управління / Ю.О. Саричев // Вісник НАДУ при Президентові

17. України (Серія “Державне управління”) [за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка]. - 2016. - Вип. 3 (82). - С. 138-143.

18. Теоретичний підхід до інформаційного забезпечення в системі державного управління у воєнній сфері / Ю.О. Саричев // Вісник НАДУ при Президентові України (Серія “Державне управління”) [за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка]. - 2016. - № 4 (83). - С. 153-160.

19. Роль та місце інформаційного забезпечення в системі державного управління / П.М. Сніцаренко, Ю.А. Саричев // Державне управління: теорія та практика (електронне наукове фахове видання НАДУ при Президентові України). - 2016. - № 1. - С. 46-56.

20. Аналіз існуючих підходів щодо моніторингу в системі державного управління / П.М. Сніцаренко, Ю.А. Саричев // Науково- інформаційний вісник Академії національної безпеки. - 2016. - № 34 (11-12). - С. 69-81.

21. Аналіз існуючих підходів щодо моніторингу в системі державного управління у воєнній сфері / П.М. Сніцаренко, Ю.О. Саричев // Науковий часопис Академії національної безпеки. - 2017. - № 1-2 (13-14). - С. 38-49.

22. Інформаційно-аналітичне забезпечення як вид інформаційного забезпечення в системі державного управління / Ю.О. Саричев // Вісник НАДУ при Президентові України (Серія “Державне управління”) [за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка]. - 2017. - № 3 (86). - С. 120-126.

23. Інформаційно-аналітичне забезпечення державного управління: воєнний аспект / П.М. Сніцаренко, Ю.О. Саричев // Науковий часопис Академії національної безпеки. - 2017. - № 3-4 (15-16). - С. 75-87.

24. Організація // Вікіпедія [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// uk.wikipedia.org/wiki/організація. Військовий стандарт ВСТ 01.004.004- 2014 (01).

25. “Інформаційна безпека держави у воєнній сфері. Терміни та визначення” (затверджено наказом начальника Воєнстандарту Озброєння Міністерства оборони України від 28.02.2014 № 1).

Размещено на Allbest.ru