Постановка завдання. Статтю присвячено опрацюванню проблематики і феноменології розвитку концепції и оцінювання ефективності програм соціальної відповідальності бізнесу, що враховує її інноваційний потенціал.

Результати дослідження. У попередніх публікаціях за проблематикою цієї статті було окреслено напрямки удосконалення та конкретизації методик оцінювання ефективності програм і проектів соціальної відповідальності бізнесу [7, 8]. І перш за все, ґрунтовнішого опрацювання потребують вектори, що пов'язані з ефектами інноваційного розвитку, виграшами для різних його часових горизонтів.

Дослідницький екскурс у минуле та визначення родових ознак корпорацій чітко показує, що останні від початку виникли в некомерційних сферах, таких як релігія, освіта тощо, набули поширення як спосіб організації функціонування суб'єктів економіки та державного управління [4]. Традиційно характерні самоврядність і спрямованість на розвиток пізнання та духовних практик і сьогодні є недооціненим активом і важливою підсистемою сучасних бізнес-корпорацій. На думку А. Хемілтона, інновації перетворилися на "промислову релігію кінця ХХ століття" і сприймаються компаніями як засіб збільшення прибутку та захоплення ширшого сегмента ринку [6]. Асоціативні пізнавальні системи, а також гармонізації внутрішньо корпоративних соціальних норм і установок з ефективними суспільними інститутами національної і глобальної економіки, вбачаються одними з головних елементів, що мають великий пояснювальний і перетворювальний потенціал у доланні актуальних протиріч і дисбалансів в організаційній архітектурі та управлінні розвитком сучасного бізнесу. При цьому соціальний капітал виявляється сьогодні все більш значущим, порівняно до фінансового [1].

Стратегічні орієнтири підприємств у вигляді поточних і латентних запитів ринку, перспективних інновацій різного змісту, що утворюють базис сталого розвитку соціально-відповідального бізнесу, передбачають необхідність створення і постійного удосконалення його організаційних структур, гнучкої координації та міжфункціональної інтеграції діяльності всіх підрозділів і підсистем корпорацій. Складне середовище і кон' юнктура ринків, глобального і локальних різного масштабу, вимагають проактивної економічної поведінки, системної аналітичної роботи щодо формування і обґрунтування управлінських рішень задля забезпечення конкурентоспроможності підприємств та інших підсистем економіки у світовому просторі господарювання.

Адже ризики втрати вартості бізнесу або його повного руйнування виходять на перший план, порівняно до загроз втрати чи можливих зисків при отриманні доходів і прибутків. Під величезним тиском змін природничих і цивілізаційних умов, соціально-економічних, техніко-технологічних факторів постійно збільшуються вимоги, посилюється роль відповідальності бізнесу, показників його організаційної і діяльнісної результативності, що уможливлюють вихід на якісно нові і масштабніші горизонти сталого зростання.

Таким чином інноваційна складова соціальної відповідальності стає безальтернативною відповіддю викликам зростаючої турбулентності сучасної економіки. Як справедливо відмічено у роботах В.І. Філонова [5], за традиційними підходами класичної економічної теорії ймовірність ризиків формує негативні очікування зайвих витрат або інших втрат для бізнесу. За неокласичними, зокрема у концепції сталого розвитку та творчого (проактивного) руйнування звичних моделей господарювання, пріоритетними є нові можливості для розвитку, очікування суттєвого зростання вартості підприємств.

В оцінках ефективності програм і проектів соціальної відповідальності достатньо зручними виявляються методики визначення вартості опціонів, проте не фінансових, а реальних, не в якості страховки або збереження права на участь у грі, а у вигляді інструментів проактивних стратегій, можливостей змінити умови і правила розвитку ринків, бізнесу тощо.

У попередніх публікаціях використання методик оцінки вартості опціонів вбачалося достатнім і щодо обгрунтованої результативності [7, 8], і з позицій прийнятності методу для спеціальних проектів підприємств, що підтверджували численні апробації [3, 5]. Проте, аналогічно до перегляду ефективності аналітичних інструментів Блека-Шоулза, що забезпечили авторам нобелевську премію, але стали символом кризи фондових ринків у 1998 р., у реальному секторі економіки вони об'єктивно мають бути переосмисленими змістовно і доповненими іншими оцінками (рис.1).

Рис.1. Умовна візуалізація змін вартості активів за біномінальним методом оцінки з розгортанням програм соціальної відповідальності у часі

На наш погляд, доцільно погодитися з необхідністю інтегрованого застосування опціонних оцінок, порівнянь рентабельності інвестицій у контексті системного ситуаційного аналізу, а також розрахунків показників дисконтованих грошових потоків [2, 3, 5], хоча і зі збереженням логіки біноменального методу та забезпеченням багатовекторних синергій, що гарантують більший чи менший позитивний результат розвитку прямих/зворотних системних зв'язків.

З рисунку видно, що кожен проект у реалізації соціально-відповідальних програм має послідовно формувати привабливі перспективи зміни правил гри, трансформації ринків і бізнес-моделей, проте залишати можливості для зміни сценаріїв розвитку. Це дозволяє запобігти зайвим вичікуванням, так саме як і неконтрольованому вимушеному нарощуванню інвестицій. Компетентність у генеруванні чи опануванні неявних економічних можливостей, з максимальним використанням набутого досвіду, що оперативно систематизується у покращеннях бізнес-моделей, є актуальною і забезпечує ефективність проходження всіх етапів інноваційного циклу, успішність стратегій сталого розвитку соціально відповідальних компаній.

Висновки

Когнітивні активи корпорації, в якості базису ключових компетенцій організації, визначаються одним з головних чинників інтерпретації умов і можливостей навколишнього середовища бізнес-діяльності, де держава має особливу роль. Вона вважається повноправним гравцем з його власними цілями, а також чинником обмеження для дій інших суб'єктів економіки в межах визначених національних чи інституціональних кордонів. Це, у свою чергу, актуалізує політичний контекст і чинники як впливові для організації і функціонування систем управління корпорацій.

Політичні і соціальні ігри корпорацій (у економіко-математичному розумінні терміну), які пов'язані з обмінами всіх зацікавлених сторін суспільного і бізнес - секторів, що прагнуть певних оптимальних рівноважних станів компромісів між соціальними і матеріальними результатами (виграшами-втратами), забезпечують лідерам кращі стратегічні перспективи, нарощування соціального капіталу, оцінювання і реалізація вартості якого здійснюється і на фінансових ринках. Сучасні фінансові ринки набувають ролі важливої інформаційно-управлінської інфраструктури, можуть суттєво сприяти зростанню і упорядкуванню різноманіття глобального корпоративного ландшафту, проте вимагають від компаній прозорості і чіткості пропозицій у питаннях оцінювання ефективності бізнесу, у тому числі і щодо стратегій і програм соціальної відповідальності.

Концепції екологічного та соціально-етичного бізнесу перемістили акценти розвитку у площину конкуренції інноваційними засобами, у тому числі через встановлення нових галузевих стандартів (норми шкідливих викидів, мінімізація ресурсного навантаження, скорочення витрат з переходом на новітні технології і т.п.), актуалізації значущих для споживачів і суспільства у цілому цінностей, а також шляхом укріплення і формування нових стандартів партнерства і взаємодії учасників ринку (виробників, посередників, держави і т.д.), що забезпечують високі ефекти кооперації, зменшення трансакційних витрат тощо. І тут при оцінюванні ефективності програм і заходів соціальної відповідальності результативними вбачаються комплексні методики з використанням вартості реальних опціонів, як інструментів проактивних довгострокових стратегій.

Подальші публікації будуть присвячено методичному опрацюванню оцінювання інших напрямків генерування ефективності соціальної відповідальності бізнесу, зокрема нейтралізуючих системні обмеження розвитку.

Література

1. Аоки М. Корпорации в условиях растущего многообразия: познание, руководство и институты / [Перев. с англ. под ред.Ю. Каптуревского]. - М.: Изд-во Института Гайдара, 2015. - 368 с.

2. Ворошилова Н.А. Сравнительный анализ методов моделирования стоимости опционов // Политематический сетевой электронный научный журнал Кубанского государственного аграрного университета. №26 (2). - Краснодар: ФГБОУ ВО "Кубанский государственный аграрный университет имени И.Т. Трубилина", 2007. - С.25-53.

3. Лесли К. Майклс М. Реальная сила реальных опционов // Вестник McKinsey. № 1. - М.: Мак-Кинзи и Компания, Инк. ФСЮ, 2002. - С.17-31.

4. Пікетті Т. Капітал у ХХІ столітті / [Пер. з англ. під ред.Н. Палій]. - К.: Наш Формат, 2016. - 696 с.

5. Філонов В.І. Маркетинг та ефективність підприємства: дис. канд. екон. наук: 08.00.04/В.І. Філонов. - К.: КНЕУ, 2014. - 180 с.

6. Хэмилтон А. Инновационная и корпоративная реструктуризация в мировой экономике // Проблемы теории и практики управления. № 6. - М.: ООО "ЛЕНАНД", 2000. - С.34-39.

7. Шафалюк О.К. Соціальна відповідальність у забезпеченні конкурентоспроможності, комунікаційної і комерційної ефективності комплексу маркетингу // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. Вип. №32. - К.: КНЕУ, 2014. - С.38-45.

8. Шафалюк О.К. Базис концепції соціально-відповідального маркетингу у дослідженнях і стратегіях модифікації поведінки споживачів // Вчені записки: зб. наук. праць. Вип. № 16. - К.: КНЕУ, 2014. - С.99-105.

Размещено на Allbest.ru