Організаційно-управлінський механізм формування інвестиційної стратегії розвитку рекреаційного господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет ім. Івана. Франка

Організаційно-управлінський механізм формування інвестиційної стратегії розвитку рекреаційного господарства

д.е.н., професор Гринів Л.С.

Анотація

інвестиційний стратегічний рекреаційний управлінський

Розглянуто місце інвестиційної стратегії розвитку у системі стратегічного планування рекреаційного комплексу України. Запропоновано організаційно-управлінський механізм формування інвестиційної стратегії.

Ключові слова: інвестиційна стратегія, рекреаційні інвестиції, рекреаційний комплекс, організаційно-управлінський механізм.

Аннотация

Рассмотрено место инвестиционной стратегии развития в системе стратегического планирования рекреационного комплекса Украины. Предложен организационно-управленческий механизм формирования инвестиционной стратегии.

Ключевые слова: инвестиционная стратегия, рекреационные инвестиции, рекреационный комплекс, организационно-управленческий механизм.

Annotation

The place of investment strategie in the strategic planning of the recreational complex of Ukraine is considered. The organizational and managerial mechanism for the formation of investment strategy is proposed.

Keywords: investment strategy, recreational investment, recreation complex, organizational and managerial mechanism.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Сьогодні виникає об`єктивна необхідність подальшої інтенсифікації використання рекреаційних ресурсів України, як таких, що є слабо освоєними і, в перспективі, можуть стати фактором соціально-економічного відродження регіонів і додатковим джерелом наповнення державного бюджету. У цьому світлі, рекреаційне господарство стає галуззю економіки, яка замінить застарівші галузі промисловості, якими на сьогодні є вугільна і, в перспективі, металургійна промисловість і стане однією з передумов переходу України на постіндустріальний шлях розвитку. На сьогодні існує певна невідповідність між туристично-рекреаційним потенціалом України та його фактичним освоєнням і економічною віддачею від нього. Основною причиною такого явища ми вбачаємо у відсутності комплексного державного стратегічного планування та програмування рекреаційної сфери і дієвих механізмів реалізації державної політики розвитку рекреаційного господарства, задекларованої у законі України «Про туризм» [1]. Так, у ст. 6 закону передбачено, що держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Питаннями стратегічного планування рекреаційного комплексу України займалися ряд науковців, таких як Борущак М.А., Гулич О.І., Гринів Л.С., Герасимчук Н.М., Копач М.В., Кузик С.П., Кравців B.C., Туріянська М.М., Цьохла М.Ю., [2-6] та ряд інших. Так, вчені Кравців B.C., Гринів Л.С., Копач М.В. та Кузик С.П. окреслили науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. Гулич О.І., Гринів Л.С. та Герасимчук Н.М. розробили методику формування стратегій соціально-економічного розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів. Туріянська М.М., розглядаючи інвестиційний процес в цілому, пріоритетним завданням вбачає формування інвестиційних ресурсів. Цьохла С.Ю. розробила стратегію економічного розвитку рекреаційної сфери. Однак у даних дослідженнях недостатня увага була приділена інвестиційній стратегії розвитку рекреаційного господарства, як пріоритетній, без якої решта стратегій є неповноцінними з точки зору перспектив їх реалізації.

Цілями статті є визначення місця інвестиційної стратегії розвитку рекреаційного господарства в системі стратегічного планування рекреаційної сфери України і запропонувати дієвий механізм її формування і впровадження.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літературі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Вона обирається відповідно до стану та прогнозів щодо макроекономічного середовища, інвестиційного ринку, самого інвестора, сфери його бізнесу та ділових інтересів.

Як відомо, рекреаційне господарство (комплекс) - це сукупність галузей і видів економічної діяльності, які забезпечують рекреаційними послугами населення країни, регіону, міста та створюють необхідні передумови для нормального функціонування рекреаційно-туристичного господарства. Особливістю цього господарства є його висока природомісткість та тісний взаємозв`язок з сервісними галузями обслуговування населення.

Тому, на нашу думку, доцільно виділяти наступні різновиди стратегій розвитку рекреаційного господарства із їх пріоритетними тактичними заходами впровадження, на базі яких має формуватися цілісна інвестиційна стратегія:

· Стратегія екологічно збалансованого розвитку із пріоритетним комплексом заходів сталого природокористування;

· Стратегія інноваційного розвитку, яка включає заходи з використання інноваційних методів планування розвитку;

· Стратегія розбудови інфраструктури рекреаційного господарства, де остання визнається основним фактором розвитку;

· Стратегія вдосконалення рекреаційного менеджменту і кадрового забезпечення, яка визнає пріоритетом підготовку кваліфікованих кадрів для цієї сфери.

Отже, найбільш інтегруючою стратегією, яка має поєднувати елементи тактичних заходів решти стратегій розвитку рекреаційного господарства є саме інвестиційна стратегія, оскільки при її формуванні повинні враховуватися засади сталого рекреаційного природокористування разом з впровадженням інновацій, як інструменту підвищення ефективності інвестицій. Інвестиції спорямовуються перш за все у розширення інфраструктури, що у свою чергу викликає необхідність інституційного забезпечення обслуговування рекреаційного господарства, а також підготовку кваліфікованих кадрів і менеджменту. Отже, інвестиційна стратегія розвитку рекреаційного господарства є найбільш комлексною у порівнянні з рештою стратегій і складається з окремих операційних блоків заходів, притаманних їм, а також характеризується своїм власним комплексом функціональних елементів, рівень значущості яких, в цілому, залежить від стану інвестиційного середовища (Рис1).

Рисунок 1. Структура інвестиційної стратегії розвитку рекреаційного господарства

Інвестиційна стратегія розвитку рекреаційного господарства має бути забезпеченою досконалим організаційно-управлінським механізмом, який має об`єднувати дії таких суб`єктів як науково-дослідні установи, що забезпечують методологічну розробку концепції інвестиційних стратегій, органи влади, покликані забезпечувати впровадження розроблених концепцій і господарюючі одиниці - базові об`єкти стратегічного планування.

Отже, під організаційно-управлінським механізмом формування інвестиційної стратегії розвитку рекреаційного господарства будемо розуміти комплекс причинно-наслідкових заходів і зв`язків, спрямованих на всебічне залучення рекреаційної сфери у інвестиційне середовище економіки для досягнення її інфраструктурного та інституційного розвитку разом з оптимальним рівнем дохідності, та ліквідності інвестицій.

Завдання цього механізму повинні бути, на нашу думку, такі:

· Забезпечення оптимального використання природно-рекреаційного потенціалу території;

· Розробка і впровадження моделей інвестиційного розвитку рекреаційного господарства;

· Визначення стратегічних орієнтирів і напрямків розвитку рекреаційного комплексу;

· Забезпечення інституційного механізму регулювання інвестиційних процесів;

· Визначення джерел інвестиційних ресурсів та їх ефективне залучення у рекреаційну сферу;

· Контроль за рекреаційним навантаженням і забезпечення сталого розвитку при плануванні територально-рекреаційних комплексів;

· Нормативне забезпечення інвестиційного процесу у рекреаційному комплексі.

Отже, основними функціями організаційно-управлінського механізму, які, фактично, окреслюють його структуру, є наступні (Рис. 2):

· Методологічна, покликана забезпечувати комплексне програмування рекреаційного розвитку територій і галузей рекреаційного комплексу, рекомендувати раціональний перерозподіл інвестиційних ресурсів;

· Нормативно - законодавча, що передбачає дотримання вимог існуючої та створення додаткової нормативно-законодавчої бази, яка регламентує еколого-економічну діяльність суб`єктів господарювання;

· Інституційна, яка передбачає інституційне забезпечення розвитку рекреації і туризму;

· Інформаційна, метою якої є збір і обробка міжвідомчої інформації і, на її основі, розробка стратегії освоєння рекреаційних інвестицій.

Рисунок 2.

Слід відмітити, що на рисунку представлена еталонна модель організаційно-управлінського механізму формування інвестиційної стратегії розвитку рекреаційного господарства. У реальній практиці дана модель не підкріплена дієвим інституційним механізмом. Державне управління відповідною галуззю в Україні здійснює Державна туристична адміністрація України (Держтурадміністрація України), яка забезпечує планування, програмування розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури та раціонального використання природних рекреаційних ресурсів, здійснює наукове, інформаційно-рекламне забезпечення рекреаційно-туристичної діяльності, веде державний реєстр суб'єктів туристичної діяльності, контролює в межах своєї компетенції додержання вимог законодавства про туризм та здійснює інші повноваження щодо управління рекреаційно-туристичною діяльністю. Фактично відсутніми є регіональні інституції, які б займалися збором і обробкою міжвідомчої інформації і на їх основі розробкою стратегічного планування рекреаційної сфери регіону в цілому і стратегій освоєння рекреаційних інвестицій зокрема. Таким чином, відсутня цілісна система державного управління рекреаційним сектором у регіонах. Ситуація ускладнюється також підпорядкованістю закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

З огляду на вищесказане, доцільним є функціонування у рекреаційно-перспективних регіонах інформаційно-аналітичних центрів стратегічного планування рекреаційних інвестицій, основною функцією яких було б методологічне забезпечення розвитку рекреаційного комплексу на місцях і, у співпраці з науковими інститутами, розробка практичних рекомендацій щодо розбудови рекреаційних кластерів у регіонах. До функцій подібних центрів також доцільно було б віднести обґрунтування інноваційних методів ведення рекреаційного господарства і рекомендацій місцевим органам влади щодо освоєння рекреаційних інвестицій. Оптимальний механізм функціонування подібних утворень показаний на рис 3.

Рисунок 3. Оптимальний механізм функціонування інформаційно-аналітичних центрів стратегічного планування рекреаційних інвестицій у регіонах

У нашому дослідженні використовується поняття «рекреаційні інвестиції» для позначення їх особливої функції у системі інвестиційно-інноваційного розвитку регіонів. Під рекреаційними інвестиціями, в цілому, розуміємо сукупність фінансових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів, які спрямовуються на розбудову рекреаційної сфери регіону. Виділення даної категорії інвестицій з-поміж інших в перспективі повинно збільшити екологічну відповідальність при їх освоєнні і сприяти становленню цілісної системи державного управління рекреаційним сектором у регіонах.

Слід також відмітити, що різна відомча приналежність об`єктів рекреаційної інфраструктури і різноманітність їх форм власності ускладнює стратегічне планування рекреаційної сфери. Так, згідно закону України «Про курорти» [7] «приватизація санаторно-курортних закладів, що знаходяться на територіях курортів державного значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, а також приватизація спеціальних санаторно-курортних закладів (дитячих, кардіологічних, пульмонологічних, гінекологічних, для лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для лікування хворих на туберкульоз, хворих з травмами і хворобами спинного мозку та хребта), що знаходяться на територіях курортів місцевого значення, використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій і на момент прийняття цього Закону перебувають у державній або комунальній власності, забороняється». Таким чином, доцільно застосовувати різні організаційно-економічні механізми впровадження інвестиційної стратегії залежно від форми власності рекреаційних об`єктів. До діючих державних санаторно-курортних закладів актуальним є впровадження змішаного, адміністративно-ринкового механізму, де пріоритет надається державному регулюванню розвитку санаторно-куртної сфери, але з поступовим переходом на ринкові важелі, зокрема при наданні додаткових рекреаційних послуг. Натомість, під час планування розвитку неосвоєних рекреаційних територій доцільно застосовувати ринкові механізми залучення і розподілу інвестиційних ресурсів з подальшою державною їх екологічною експертизою і моніторингом. В цілому, ринковий механізм повинен реалізовувати принципи економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, державне регулювання розвитку націлено на створення умов для ефективного функціонування ринку та усунення негативних наслідків ринкових процесів, захист національних інтересів на світовому ринку рекреаційно-туристичних послуг [6].

Висновки

Підсумовуючи, відмітимо, що інвестиційна стратегія потребує дієвого організаційно-управлінського механізму її формування, який би об`єднував методологічну, нормативно-законодавчу, інституційну інформаційну і виконавчу складові. На сьогодні механізм стратегічного планування рекреаційного комплексу ускладнюється, зокрема, недостатньою розвиненістю регіональних інституцій, які б входили в систему державного управління рекреаційним сектором у регіонах. Ситуація також ускладнюється відомчою роздрібненістю рекреаційних закладів. Проблемою також є недостатнє методологічне забезпечення категорії «рекреаційні інвестиції» і їх виділення з-поміж решти інвестиційних ресурсів. Таким чином, вбачається доцільним створення регіональних інформаційно-аналітичних центрів стратегічного планування рекреаційних інвестицій у рекреаційно перспективних регіонах, які б займалися збором і обробкою міжвідомчої інформації, яка стосуєся рекреаційної сфери і розробкою практичних рекомендацій органам місцевої влади щодо стратегічного планування рекреаційних інвестицій.

Література

1. Закон України Про внесення змін до Закону України "Про туризм". Документ 1282-15, редакцiя вiд 18.11.2003 р.

2. Борущак М. Проблеми формування стратегії розвитку туристичних регіонів. Монографія. - Львів: ІРД НАН України, 2006. - 288 с.

3. Методика формування стратегій сталого соціально-економічного розвитку курортно-рекреаційних територій і курортних центрів / Гулич О. І.,Гринів Л. С.,Герасимчук Н. М. / НАН України, Ірд - Львів. 2007. - 52 с.

4. Кравців B.C., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери Наукове видання. - Львів: НАН України. - ІРД НАН України. - 1999. - 78 с.

5. Туріянська М.М. Інвестиційні джерела. -- Донецьк: Юго-Восток, 2004. -317 с.

6. Цьохла С.Ю. Стратегія економічного розвитку курортно-рекреаційної сфери: Автореф. дис. д-ра екон. наук 08.00.03 / Донецький національний університет економіки й торгівлі ім. М.М. Туган-Барановського. - Донецьк - 2009. - 28 с.

7. Закон України Про курорти із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 19 січня 2006 року N 3370-IV

Размещено на Allbest.ru