Символічний блок корпоративної культури організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Символічний блок корпоративної культури організацій

В.П. КУБКО

Авторське резюме

Метою дослідження є розкриття сутності символічного блоку корпоративної культури та його роль у становленні й розвитку сучасної організації.

Аналізується символічна складова корпоративної культури сучасних організацій. Розкривається роль символів у становленні та розвитку корпоративної культури організацій, їх ціннісних орієнтацій.

Корпоративна культура характеризується як комплекс поведінкових норм, артефактів, цінностей, уявлень і понять, створеними організацією, що навчається долати перешкоди внутрішнього і зовнішньо-го характеру на шляху до успіху і процвітання, а також це соціально створені реалії, котрі надають нам здобуті методи вирішення проблем.

Корпоративна культура виступає як рівень сформованості знань, умінь, навичок, технологічної ді-яльності з досягнення цілей певної організації.

Простір корпоративної культури, в свою чергу, складається із смислів, символів, міфів, ідеологічних установок, поведінкових практик, комунікативних зв'язків та сукупності матеріальних об'єктів. Тобто, символи є загальним атрибутом поняття корпоративної культури і завдяки їм ціннісні орієнтації «пере-даються» усім членам організації.

Символічний блок культури містить обряди, символи, міфи, легенди, героїчні особистості органі-зації, які в досить образній і лаконічній формі відображають найбільш сильні, значимі грані культури компанії і її найважливіші орієнтири.

Ключові слова: корпоративна культура, символ, емблема, колірна символіка, корпоративні обряди.

The symbolic power of corporate culture organizations

V.P. KUBKO

Odessa national polytechnic university, Odessa, Ukraine, E-mail: kubko_valentina@ukr.net

Abstract

The purpose of the study is to outline the nature of the symbolic block of the corporate culture and its role in the formation and development of the modern organization. корпоративний культура організація символ

In this paper the symbolic part of the corporate culture of the modern organizations has been analyzed. The role of symbols in the development and formation of corporate culture organizations and their values is determined.

Corporate culture is characterized as a set of behavioral norms, artifacts, values, ideas and concepts, which are created by the organization. The corporate culture has to help us overcome obstacles, internal and external, on the way to success and prosperity. Corporate culture is a socially created reality which helps us to solve certain problems.

The corporate culture serves as the level of formation of knowledge, skills, technology activities to achieve the objectives of a certain organization. The space of corporate culture, in turn, consists of meanings, sym-bols, myths, ideological directives, behavioral practices, communication links and a set of material objects. Thus, the characters are a common feature of the concept of corporate culture and thanks to them the values of the orientation «are being transmitted» to all members of the organization.

The symbolic block of the culture has rituals, symbols, myths, legends, heroic peculiarities of organiza-tions that reflect the most concise strong forms of the company culture, its major landmarks in the laconic and figurative shape.

Keywords: corporate culture, symbol, emblem, color symbolism, corporate ceremonies.

Постановка проблеми. Актуальність до-слідження обумовлена тим, що корпоративна культура сучасного суспільства є багатогран-ним соціокультурним явищем, яке базується на цінностях професіоналізму, самовираження і саморозвитку, творчості, участі особистості в діяльності сучасних організацій і суспільства та визначає смисл існування організації, її ставлення до співробітників і суспільства.

Тобто, корпоративну культуру можна оха-рактеризувати як комплекс поведінкових норм, артефактів, цінностей, уявлень і понять, котрі організація створює, навчаючись долати перешкоди внутрішнього і зовнішнього харак-теру на шляху до успіху і процвітання, а також це соціально створені реалії, котрі представля-ють нам набуті методи вирішення проблем.

Загальним атрибутом поняття корпоратив-ної культури вважається «символіка», за допо-могою якої ціннісні орієнтації «передаються» членам організації. Багато організацій мають спеціальні, призначені для всіх документи (на-© В.П. Кубко, 2014 приклад, рекламні проспекти, буклети, кор-поративні кодекси чи кодекси етики), в яких вони детально описують свої ціннісні орієн-тації. Проте зміст і значення останніх якнай-повніше висвітлюються через легенди і міфи. Їх розказують, переказують, тлумачать. Тому, зрештою, вони іноді роблять більший вплив на індивідів, ніж ті цінності, які записані в рек-ламному буклеті чи кодексі компанії/організа-ції.

Аналіз досліджень і публікацій. Поняття, сутність і структура культури, а також специ-фіка її компонентів уперше були розкриті у ро-ботах М. Вебера [3], Е. Дюркгейма [7], P. Хол-ла [16], А. Кребера [20], К. Клакхона [20] та ін.

Соціальні та філософські аспекти корпора-тивної культури досліджували вчені М.Д. Рон- зіна [13], В.В. Щербина [17], В.Г. Воронкова [15], В.М. Бебик [2] та ін.

Зосередженість на символі -- прикметна риса наукових досліджень XX ст. Його аналізу-вали Е. Касирер [8], К. Юнг [19], О. Лосєв [11], Ю. Лотман [12], Р. Барт [1] та ін.

Концепція символу в філософії культу-ри Ю.М. Лотмана була обрана як найбільш розроблена в структуралізмі, концепція Р. Бар-та - як перехідна від структуралізму до пост- структуралізму.

Ю.М. Лотман досліджував культуру з точ-ки зору її структури, інтерпретуючи культуру як усвідомлені і неусвідомлені моделі діяльнос-ті, форми і види ставлення людини до навко-лишнього світу.

Досліджуючи символізм, Е. Касирер вихо-дить із факту існування культури, куди, поряд із наукою, включає такі форми, як мова, міф, релігія, мистецтво. Всі ці форми він розглядає як форми пізнання. Погляд на культуру як на систему символічних форм дає змогу, на думку Е. Касирера, показати справжню єдність форм культури як органічного цілого й визначити в цьому цілому справжнє місце кожної з них.

Ще одна видатна концепція філософії сим-волу пов'язана з ім'ям послідовниці Е. Каси- рера -- С. Лангер, для якої також символізм -- це усталений ключ до розуміння розумового життя людини. Символ і значення створюють людський світ куди більшою мірою, ніж від-чуття [3,с.214].

Метою дослідження є розкриття сутності символічного блоку корпоративної культури та його роль у становленні й розвитку сучасної ор-ганізації.

Виклад основного матеріалу. Символічний блок культури містить обряди, символи, міфи, легенди, героїчні особистості організації, які в досить образній і лаконічній формі відобража-ють найбільш сильні, значимі сторони культу-ри компанії і її найважливіші орієнтири.

Особливе значення мають символи. Скорис-таємося цитатою із енциклопедичного словни-ка з культурології: «Зі своєї зовнішньої сторо-ни культура постає як світ символічних форм. Виражаючи культуру у символах, людина збе-рігає ту психологічну енергію та ірраціональну глибину, які, здавалося б, повинні втрачатися без зовнішнього прояву і під час передачі куль-турних змістів. Символи забезпечують творчу спадковість культури, роблячи накопичений в них значеннєвий зміст вихідним пунктом для творчого розвитку з боку нових поколінь» [18,с.314].

Огляд різноманітних концепцій симво-лу свідчить про те, що термін «символ» зберіг протягом тисячоліть ясність і прозорість свого вихідного значення. Грецьке symballo означає «поєднувати», «зливати», «зв'язувати» й по-значає зустріч двох основ у чомусь одному.

Символи впливають на поведінку людей. Так, Карл Г. Юнг зазначає: «Символ є завжди утворенням, яке має найскладнішу природу, тому що він утворений даними, які надаються всіма психічними функціями ..., не тільки да-ними, які мають раціональну природу, але й ірраціональними даними суто внутрішнього і зовнішнього сприйняття. Багатство передчут-тів і наслідки значень, притаманних символу, однаково сприймаються як мисленням, так і почуттям, а його особлива образність, набувши чуттєвої форми, збуджує як відчуття, так і ін-туїцію» [19,с.468].

Якщо прийняти точку зору К. Юнга, то архаїчні символи є не проявом корпоративної культури, а знаходяться поруч із цінностями над нею, тобто є визначальними. Інакше можна сказати, що символи - це і причина, і наслідок у безперервному ланцюзі тимчасових явищ.

Отже, видимі символи завжди відігравали важливу роль у творчій історії людства. Ет-нографія надає нам досить багато інформації, заснованої на розшифровці символів, знаків, емблем. Зв'язок століть тут просліджується і до нашого часу. Спробуємо простежити ланцю-жок, що пов'язує символи минулого та симво-ліку сучасності, яка зокрема використовується і в корпоративній культурі.

Символ ( від грець. Symbolon - умовний знак) - образ, який у лаконічній формі відо-бражає інші (як правило, дуже різноманітні) образи, змісти та відношення, у тому числі не-відомі, які можна лише передбачати або перед-чувати [за 10,с.135]. Через певний час після початку використання символи розпочинають своє самостійне життя.

Графічний символ - це концентрована умовна абстрактна форма відображення і фік-сації наукових або релігійних знань людини, а також несвідомої частини її психіки за допо-могою її стилізованого знака. Символи відобра-жають високі абстрактні поняття, цінності, які важко стисло і неможливо вичерпано описати словами.

М. Гегель уявляв символи як зміст абсо-лютної ідеї, тобто зміст раціонального мислен-ня [5]. За К. Юнгом, зміст символа у первісних культурних джерелах, «архетипах колективно-го несвідомого» [19,с.135].

У руслі даної роботи важливо констатува-ти, що символ як архаїчна абстракція є цін-нісною категорією, відображає найзагальніші сили добра і зла.

Німецький філософ та культуролог Е. Ка- сирер відносив до символічних форм мову, релігію, міфи, мистецтво й навіть науку. До-слідник вважав, що саме ці форми служать об'єднувальним елементом суспільства. А сам символ - це «чуттєве втілення ідеального» [8].

За О. Лосєвим, «символ речі є її відобра-женням, однак не пасивне, не мертве, а таке, котре має в собі силу і міць самої дійсності, оскільки одного разу одержане відображення переробляється у свідомості, аналізується в думці, очищається від усього випадкового й не-суттєвого й доходить до відображення не про-сто чуттєвої поверхні речей, а їхньої внутріш-ньої закономірності» [11,с.19]. Тобто символ не є власне знак речі, це виразник її суті, він має додаток, який робить його внутрішньо вмоти- вованим,глибинним.

У символі, на думку О. Лосєва, досягається повна рівновага між «внутрішнім» і «зовніш-нім», ідеєю і образом, «ідеальним» і «реаль-ним». «В образі» немає зовсім нічого такого, чого не було б в «ідеї». Загальне й конкретне в ідеї й образі повністю співвідносні між собою, в символі немає ні ідеї без образу, ні образу без ідеї. Звідси закономірним є сучасне вживання поняття образ-ідея на позначення символу. Ра-зом з тим у символі образ та ідея можуть різни-тися між собою: символ - це вираження того, що має власне ідея [11,с.31].

Різні геометричні символи у багатьох ви-падках стають елементами художньої форми. Впливаючи на відповідні структури психіки, міфопоетичні символи і знаки можуть моделю-вати нові ситуації. Ця їхня властивість впли-вати на свідомість часто використовується для створення емблем, фірмових знаків, піктограм і т.п., що активно використовуються у символі-ці тієї чи іншої організації.

Різновидом символу може бути атрибут, конкретний предмет, тісно пов'язаний з жит-тям і діяльністю міфічної та іконографічної особи.

З часом поняття символу набувало все ширшого змісту, розповсюджуючись на зна-ки із різноманітних сфер діяльності люди-ни. У даний час це символи математичні й комп'ютерні, хімічні й астрологічні, картогра-фічні й метеорологічні, це музичні знаки і зна-ки танцю тощо. Давно існували й існують сим-воли влади. На Русі була шапка Мономаха, кадуцей (жезл Гермеса) у руках священика вказував на те, що він вісник богів, а в сучасній інтерпретації - це символ активності, комуні-кації. На каблучці Володимира Красне Сонеч- ко, князя Київської Русі, було вигравірувано тризуб. Зараз тризуб є символом України. Крім того, існують символи, які пов'язані із цілком визначеним візуальним образом, який існує не абстрактно, а в практичній реальності. Це «символічні зображення». Наприклад, Ейфе- лева вежа символізує Париж, статуя Свободи

- Америку, Спаська вежа Кремля - Москву і т.д., для них характерною є спонтанність ви-никнення [за 10,с.140].

Згодом з'являється нове поняття - «ембле-ма». Емблема (від грецьк. Emblema - прикраса) часто є семантичною (значеннєвою) компози-цією. Символи й емблеми відрізняються один від одного формою, бо символ - це абстрактний знак, а емблема - зображення конкретних фі-гур та предметів. Символи символів - це міс-тика, це знаки духу, філософії, а емблеми - це історична конкретність. Емблеми організацій повинні упізнаватися і розумітися значною кількістю людей. Іноді під час створення емб-лем основою служать усім відомі символи, на-приклад, за емблему руху проти апартеїду ви-користовують символ Інь-Янь. Контраст білого і чорного означає расову сегрегацію, а дві літе-ри «А» - перші букви слів «анти» й «апартеїд». Дещо видозмінений символ «кадуцей» (від лат. Caduceator - парламентер, той, хто веде перего-вори) стає символьним знаком торгівлі, а поде-куди - емблемою торгово-промислової палати.

Важливим аспектом також є символьний характер кольору. Адже ще за давніх часів первісна людина, перебуваючи у постійному контакті з навколишньою природою, намага-ючись усвідомити свої відчуття, відтворювала їх у чуттєво-доступних образах - у звуках і ма-люнках. У людей з'являлися цілком зрозумі-лі кольорові асоціації: зелене - весна; червоне

- кров, вогонь, життя; синє - небо; біле - мо-локо, світло, чистота; чорне - темрява, смерть, страх.

Так, наприклад, у Древньому Китаї жовтий колір - колір імператора - символізував щас-тя, владу. У середньовічній Європі - це колір ізгоїв. Мусульманський рай - це царство зеле-ного кольору. У Древньому Єгипті чоловічі фі-гури (живопис, скульптура) фарбували у тони червоної охри, а жіночі - жовтої. У Древній Греції «чоловічим» вважався синій колір ( у ар-хаїчних скульптур бороди були синього кольо-ру). Жителі Азії присвоювали символічні ко-льори країнам світу, а Греції - темпераментам людських характерів. Особливо активно роз-вивалася символіка кольорів у часи середньо-віччя. Служителі різних релігійних конфесій по-своєму використовували колір, виділяючи ним «святе», «вічне» і «земне». Божественний світ відображався в іконописі та жанрових сце-нах за біблійними мотивами відповідно до чіт-ко встановлених папою Інокентієм ІІІ симво-лічних кольорів.

У новий час одним з перших, хто розпочав осмислювати проблеми кольору, був Й.В. Гете. У своєму трактаті «Вчення про колір» він гово-рить: «...Досвід вчить нас, що окремі кольори створюють особливий настрій. Так, наприклад, жовтий колір легко збуджує, він веселий, до-брий, а синій непокоїть». Гете вважав, що жов-тий ближчий до світла, блакитний же від нього віддаляється. Він заклав традиції символічної монохромії. Блакитний колір асоціюється з не-бом, є в його теорії кольором ідеального світу, мрії [6,с.270-274].

У Росії в цей час виникає художнє об'єднання «Блакитна троянда», а в Німеччи-ні - «Синій вершник»; у Пабло Пікассо є свій «блакитний період». Слідом за монохромією блакитного йде монохромія жовтого, «близько-го до світла». У кінці ХІХ століття з'являються «Соняшники» Ван Гога, «Жовтий Христос» Поля Гогена. Жовтий і його відтінки святкові, повні життя [ за 10,с.141-142].

У сучасних організаціях використовують досить широкий спектр колірної матриці для оздоблення як фірмових атрибутів, так і ерго-номіки офісних приміщень: від нейтральних, спокійних кольорів до яскравих, динамічних, навіть певним чином епатажних.

Не менш важливими є також корпоративні обряди, що є основою внутрішніх комуніка-цій компанії, які покликані створювати яскра-ве і привабливе поле взаємодії однодумців, пов'язаних особливими таємницями і знання-ми. Основу цих знань складає внутрішньоорга- нізаційне уявлення про ідеальне світостворен- ня. У це поняття, за Т.О. Соломанідіною [14], компанія вкладає і візуальну організацію про-стору, територію і відповідну символічну атри-бутику: особливий фірмовий одяг, емблеми, герби, знаки і значки, символічні кольори, му-зичні і звукові атрибути (гімни, мелодії тощо). Види обрядів покажемо у таблиці (див. Табл. 1)

лення бажаних моделей поведінки, демон-страція згуртованості і вірності, успіхів і до-сягнень, але і створення унікальної атмосфери неповторності, що робить перебування в органі-зації привабливим і бажаним для співробітни-ків.

Повага до своїх коренів, вивчення історії виникнення і розвитку організації, пам'ять про людей, які розпочинали справу, є ознакою ви-сокої культури. З іншого боку, вивчення історії організації важливе для усвідомлення її корпо-ративної культури, мотивації діяльності.

Розглядаючи у взаємозв'язку історію та культуру, зокрема корпоративну, слід насампе-ред вивчати людей, які творили цю історію, ви-вчати їхні цінності та неординарні вчинки, те єдине, індивідуальне, але разом з тим важливе для майбутнього, яке, на відміну від повсяк-денного, є історією.

Там, де в організації відбулася зміна хоча б одного покоління співробітників, її історія у процесі багаторазової передачі інформації від одного співробітника до іншого обростає леген-дами, міфами. При цьому історія стає більш осмисленою, тому що висвітлює головне, хоча й у перебільшеному вигляді. Міфи, легенди, іс-торії про героїв покликані наочно, в образній формі відобразити цінності організації. Здійс-нюючи сильний емоційний вплив на співробіт-ників, вони служать орієнтирами для вчинків, є етичними еталонами, прикладами для наслі-дування.

Отже, основні функції міфів, легенд, істо-рій :

1) пропагандистська: це інструмент пере-конання співробітників, що дозволяє надихну-ти їх на нові звершення, здобутки, перемоги;

2) об'єднальна: історії служать інструмен-том розвитку корпоративної культури;

3) комунікативна: історії здатні підвищи-ти ефективність спілкування на різних рівнях;

4) інструмент впливу: розширюють арсе-нал засобів мотивації персоналу;

5) утилітарна: у деяких випадках це най-простіший спосіб донести до підлеглих зміст завдання.

Висновки. Корпоративна культура виступає як рівень сформованості знань, умінь, нави-чок, технологічної діяльності з досягнення ці-лей певної організації. Простір корпоративної культури, в свою чергу, складається із смислів, символів, міфів, ідеологічних установок, пове- дінкових практик, комунікативних зв'язків та сукупності матеріальних об'єктів.

Елементи корпоративної культури поста-ють як культурні зразки, що задають орієнти-ри внутрішньої інтеграції персоналу, ефектив-них ділових стосунків і зовнішньої адаптації організації. Корпоративна культура через зміст своїх елементів виражає відчуття загального стилю організації і забезпечує її гнучкість, про-цвітання і стабільність.

Символічний блок корпоративної культури містить обряди, символи, міфи, легенди, ге-роїчні особистості організації, які покликані наочно, в образній формі відобразити цінності організації. Здійснюючи сильний емоційний вплив на співробітників, вони служать орієнти-рами для вчинків, є етичними еталонами, при-кладами для наслідування.

Як свідчить історико-філософська традиція вивчення сутності феномена символічного, символ пронизує всю товщу культури, постій-но висвітлюючи свою інваріантну сутність, що реалізується у варіантах, у тих видозмінах, які набувають «вічного» смислу символу в певному культурному контексті. Тому серед подальших досліджень ми бачимо аналіз змін концепції символу у зв'язку зі зміною культурної пара-дигми сучасності і її філософської рефлексії.

Размещено на Allbest.ru