Теоретичні аспекти менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Могильна Л.М.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто особливості формування термінологіч-ного апарату менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Запропоновано впорядкувати термінологію загальної теорії управління. Зазначено деякі тлумачення основних визначень категорій «менеджмент» та «менеджмент зовнішньоекономіч-ної діяльності». Розглянуто основні відмінності інтерпретації, а також наукові погляди на визначення сутності терміну «зо-внішньоекономічна діяльність», що реалізується через функції та методи управління.

Ключові слова: менеджмент, зовнішньоекономічна діяль-ність, управління, розвиток, функції, підприємство.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрены особенности формирования терми-нологического аппарата менеджмента внешнеэкономической деятельности. Предложено упорядочить терминологию общей теории управления. Указаны некоторые толкования основных определений категорий «менеджмент» и «менеджмент внеш-неэкономической деятельности». Рассмотрены основные от-личия интерпретации, а также научные взгляды на определе-ние сущности термина «внешнеэкономическая деятельность», которая реализуется через функции и методы управления.

Ключевые слова: менеджмент, внешнеэкономическая деятельность, управление, развитие, функции, предприятие.

АNNOWЮN

Keywords: management, foreign economic activity, adminis-tration, development, functions, enterprise.

Постановка проблеми. Проблеми, з якими стикається підприємство, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту. Від його ефективності залежить успіх підприєм-ства. Якщо підприємство завойовує міжнародні ринки, то зовнішньоекономічна діяльність стає важливим фактором міжнародних економічних відносин. Вона сприяє посиленню міжнародної конкурентоспроможності підприємств на сві-товій арені. Зараз характерною рисою світової економіки є значне ускладнення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності. Це відбува-ється переважно на рівні підприємств. За цих обставин однією з умов існування будь-якого підприємства в нестабільному і конкурентному середовищі є комплексне управління даним видом діяльності, тому проблематика стосовно менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства не втрачає своєї актуальності. менеджмент теорія управління зовнішньоекономічний

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливостям розвитку зовнішньоекономічної сфери присвячено розробки таких вітчизняних науковців, як О.П. Гребельник, О.А. Кири-ченко, А.А. Мазаракі та ін. Сьогодні недостат-ньо досліджені теоретичні аспекти менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства, не обґрунтовано шляхи підвищення його ефек-тивності, тому деякі питання все ще залиша-ються недостатньо вивченими та потребують подальших наукових досліджень.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Нерозв'язаність багатьох проблем значною мірою пов'язана зі специ-фікою і різноманітністю видів діяльності під-приємства, які безпосередньо стосуються його виходу на зовнішні ринки. До міжнародного середовища необхідно адаптуватися керівни-цтву українських підприємств. Усе це зумов-лює доцільність даного дослідження та визна-чає актуальність вибраної теми.

Мета статті полягає у теоретичному обґрун-туванні вдосконалення менеджменту зовніш-ньоекономічної діяльності підприємств.

Мета дослідження зумовила необхідність уточнення змісту основних понять менедж-менту зовнішньоекономічної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження. Термін «менеджмент» бере своє коріння від англійського слова mаnаgеmеnt. Воно має аме-риканське походження і не перекладається іншими мовами дослівно. Слово «менеджмент» є похідним від англійського ґо mаnаgе -- «управ-ляти». При цьому був запозичений корінь латинського слова тапив, що означає «рука».

Суспільство постійно розвивалося, і поняття «менеджмент» трансформувалося та увібрало в себе всю різноманітність вимог до управління як мистецтва ведення справ і стилю роботи.

Ще в минулому столітті в англійській мові почали вживатися такі слова, як «менеджер» і «менеджмент». Треба наголосити на тому факті, що спочатку власник підприємства виконував усі ролі сам -- від створення блага, прийняття рішень, організації та контролю повсякденного життя своєї справи до розпоря-дження результатами своєї діяльності. Якщо підприємство починало поступово процвітати, то власнику було важко самому все робити і йому доводилося одне за одним знімати з себе деякі повноваження і передавати їх найманим працівникам.

Слід наголосити на тому, що в англомовних країнах дефініцію «менеджмент» тлумачать як спосіб та манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво керівника, вміння організувати ефективну роботу управлінського апарату, орга-нізаційну побудову системи управління та ін.

М. Мескон, М. Альберт і Ф. Хедоурі у відо-мій книзі «Основи менеджменту» [6] дають визначення менеджменту:

«Менеджмент -- це:

— вміння домагатися поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви пове-дінки інших людей. Це вид діяльності з керів-ництва людьми в найрізноманітніших організа-ціях;

— процес планування, організації, мотивації, контролю, необхідних для формування і досяг-нення цілей організації;

— управління не предметами, а організація й управління роботою людей;

— діяльність із пошуку найкращих шляхів досягнення цілей організації;

— наука управління, сукупність принципів, методів і способів управління для підвищення ефективності діяльності організації і збіль-шення прибутку».

Аналіз науковців вітчизняної економічної школи свідчить про наявність різних підходів до трактування цього поняття. Так, І. Кулініч визначає менеджмент як «управління, керів-ництво, а також як дирекцію, адміністрацію» [4, с. 170]. В. Яковенко стверджує, що «суть менеджменту полягає в управлінні продук-тивністю і персоналом» [10, с. 5]. Н. Коломін- ський розглядає менеджмент із психологічного погляду як діяльність, спрямовану на ство-рення в інших людей (підлеглих, партнерів, інших керівників) таких психологічних станів, якостей, які сприяють досягненню мети управ-ління. Із соціально-психологічного погляду -- це процес взаємодії керівника з іншими людьми, у результаті якого забезпечується їх активна та скоординована участь у досягненні мети управ-ління [3, с. 6].

Зокрема, можна знайти багато значень терміну «менеджмент» у перекладі з англій-ської мови: 1) управління; 2) вміння володіти (чимось, наприклад інструментами, технологі-ями та ін.), вміння виконувати певну роботу; 3) ставлення до людей; 4) дирекція, штат. Отже, тлумачення поняття «менеджмент» у науковій літературі є дуже широким [7, с. 143].

Аналізуючи акценти щодо характеристики суті понять «управління» й «менеджмент», можна зазначити, що загалом немає чіткої однозначної грані між цими поняттями навіть у тих авторів, які розглядають їх як само-стійні категорії (І.М. Герчиков, Б.З. Зельдович, Р.Б. Казначевська, І.М. Чуєв, О.В. Матросова,

З.П. Румянцева, М.А. Саломатін).

Управління і менеджмент мають спільну теоретичну базу, однак фундаментом сучасного менеджменту повинна стати загальна теорія управління, мистецтво управляти і практичний досвід керівників.

У сучасній економічній літературі не існує єдиного тлумачення поняття «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Кожен автор дає своє визначення, яке залежить від власного розуміння зовнішньоекономічної діяльності та об'єкту здійснення господарської діяльності.

А.А. Мазаракі [5] вважає, що менеджмент зовнішньоекономічної діяльності -- це цілеспря-моване, системне управління зовнішньоеконо-мічною діяльністю щодо забезпечення стабіль-ного економічного зростання та підвищення як міжнародної, так і внутрішньої конкурен-тоспроможності підприємства в довгостроковій перспективі на основі більш повного викорис-тання зовнішніх (міжнародних) факторів еко-номічного зростання.

О.А. Кириченко [2] наголошує, що сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльності полягає у комплексному дослідженні та моде-люванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіб організації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначених зовніш-ньоекономічних стратегій.

О. Гребельник [1, с. 644--645] уважає, що зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаємовідносинах між ними, що має місце на митній території України та за її межами.

Л. Швайка [9, с. 315] зазначає, що зовніш-ньоекономічна діяльність є сукупністю відно-син суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарювання, побу-дованих на принципах взаємної вигоди, еквіва-лентного обміну й дотримання положень між-народного права.

Зовнішньоекономічну діяльність, на думку В.В. Покровської [8, с. 259], можна визначити як сукупність виробничо-господарських, орга-нізаційно-економічних та оперативно-комер-ційних функцій підприємства, пов'язаних із його виходом на зовнішній ринок та участю у зовнішньоекономічних операціях.

Наголосимо на тому, що зовнішньоеконо-мічна діяльність охоплює відносини не в межах політично замкнених територій, а між різними країнами. Отже, під зовнішньоекономічною діяльністю підприємства слід розуміти таку діяльність суб'єктів зовнішньоекономічних від-носин, яка пов'язана із здійсненням різнома-нітних видів даної господарської діяльності та має місце як на території України, так і за її межами.

Наголосимо на тому, що зовнішньоеконо-мічна діяльність є частиною загальної діяль-ності підприємства, тобто взаємопов'язаною з нею, а не відокремленою підсистемою. Водно-час зовнішньоекономічна діяльність має харак-терну особливість, суть якої полягає у тому, що здійснюється вона на іншому, міжнародному, рівні, який проявляється у взаємовідносинах із контрагентами з інших країн.

Коли підприємство вирішує виходити на зовнішній ринок, то необхідно враховувати певні чинники, що впливають на його розвиток. Це дасть змогу мінімізувати ризики, які вини-кають у результаті проведення даної діяльності.

Розмежувати фактори впливу на розвиток зовнішньоекономічної діяльності необхідно на чинники мікро- та макрорівнів. На макрорівні доцільно виділити внутрішні та зовнішні фак-тори.

Внутрішні фактори -- це ті фактори, які мають місце в межах підприємства і спричинені його діяльністю. Зовнішні -- це ті чинники, які виникають у результаті державної політики, діяльності вітчизняних конкурентів, серед-овища, в якому працює підприємство.

На макрорівні діють фактори, що мають вплив із боку іноземних конкурентів та країн- партнерів. Окрім того, зовнішні фактори роз-межуємо на ті, що викликані діяльністю дер-жави та суб'єктами ринку.

Що стосується факторів, які впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності саме в міжнародному середовищі, то, як і для зовнішнього середовища, на рівні власної кра-їни пропонуємо розглядати окремо фактори, які діють на рівні держави та ринку. Це зумовлено тим, що організація як відкрита система вза-ємодіє із зовнішнім середовищем та має відпо-відне внутрішнє середовище функціонування, особливості яких доцільно враховувати під час планування будь-якої діяльності. Повна оцінка та врахування даних чинників дадуть змогу мінімізувати ризики.

Наголосимо на тому, що розвиток люд-ства веде до необхідності у забезпеченні його постійно зростаючих потреб. Усе це історично супроводжувалося зменшенням сировинних ресурсів. Цей процес передбачає збільшення ефективності всіх видів діяльності. Своєю чер-гою, вони повинні ґрунтуватися на мінімізації витрат та оптимізації результатів. Слід зазна-чити, що еволюція суспільства призвела до поділу та спеціалізації робіт, виникнення різ-номанітних робочих процесів (функцій).

У визначенні самої сутності функцій менедж-менту, їх дефініції та класифікації науковці не прийшли до однозначності. Деякі автори класифікують функції менеджменту за озна-кою їх пріоритетності в діяльності організації, а інші -- за застосуванням на певних щаблях управління. Але всі вчені дійшли згоди тільки з одного питання: тільки симбіоз функцій може дати конкретні позитивні результати.

Всю різноманітну діяльність, що спонукає до здійснення керівництва підприємництвом (фір-мою) як соціально-технічною системою, можна представити як процес виконання обмеженого числа функцій.

Функція (від лат. Јипсґіоп) -- обов'язок, коло діяльності, призначення, роль. Спеціалізовані, відособлені види управлінської діяльності -- це функції менеджменту. Слід відзначити, що за досягнення певних цілей саме вони викорис-товуються для впливу на об'єкт управління. Кожна функція характеризується замкнутим колом робіт (підфункцій). При цьому вони об'єднуються спільністю значення та викону-ють певну роль у менеджерській діяльності. Науковим прийомом поглибленого вивчення будь-яких явищ дійсності є класифікація. Французький учений Анрі Файоль уперше класифікував функції менеджменту. Його по праву називають батьком менеджменту, бо він досліджував підприємство як складний функці-ональний організм. А. Файоль розділив остан-ній на частини. При цьому виділив конкретні види діяльності, які є типовими для всіх під-приємств, а саме: технічні (виробництво, пере-робка, обробка), комерційні (купівля, продаж, обмін), фінансові (залучення коштів, розпоря-дження ними), страхові (страхування та захист майна, людей), облікові (бухгалтерський облік, калькуляція, статистика), адміністративні (передбачення, організація, розпорядництво, координація і контроль).

Зараз у світовій науковій економічній літе-ратурі існує понад 50 класифікацій функцій менеджменту. В їх основі лежить файолівська концепція. Вона базується на розчленуванні адміністративної діяльності на окремі функ-ції. Вони класифікуються з позицій об'єкта і суб'єкта менеджменту. Найпоширенішою є класифікація функцій із позицій суб'єкта менеджменту.

Однією з функцій є мотивація. Вона застосо-вується для стимулювання ефективності праці робітників підприємства. Кожному працівнику важливо відчувати свою значимість у про-цесі господарської діяльності, адже це сприяє виникненню відчуття самореалізації та задово-лення потреби бути корисним, та отримувати від цього матеріальну та моральну винагороду.

Мотивація -- це один із головних факторів для досягнення цілей та успішного розвитку підприємств. Головна мета мотивації -- акти-візація діяльності працівників та підвищення ефективності роботи для досягнення поставле-них цілей.

Функція мотивації передбачає створення й використання стимулів до ефективної вза-ємодії суб'єктів спільної діяльності. Одним з інструментів мотиваційного процесу є вико-ристання взаємопов'язаних елементів «мотив» і «стимул». Мотив -- це внутрішнє прагнення людини до задоволення власних потреб, а сти-мул -- це можливість одержання матеріальної винагороди для задоволення зазначених потреб за виконання певної роботи.

Основним елементом менеджменту як про-цесу управління є процес регулювання, який полягає у відстеженні управлінських впливів різного типу, реакцій системи зовнішньоеконо-мічної діяльності на ці впливи та корекції даних управлінських впливів для мінімізації відхилень між заданими та поточними значеннями цільо-вої функції. Відстеження управлінських впливів та їх корекція є основою будь-якого регулювання у теорії управління. Це дає змогу застосувати зазначене твердження до регулювання процесів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності, оскільки будь-яка система повинна бути системою зі зворотнім зв'язком.

Функція контролю включає облік та аналіз інформації про фактичні результати діяльності всіх підрозділів організації, порівняння їх із плановими показниками, виявлення відхилень і аналіз їхніх причин, розроблення заходів щодо досягнення поставленої мети. У процесі контр-олю виявляється, наскільки узгодженими є всі функції управління, оскільки виявляються недоліки, допущені під час їх виконання.

Варто зауважити, що існує багато методів контролю діяльності на підприємстві, проте користування сучасними методами дасть змогу підприємству більш точно та надійно оцінити результати діяльності та використати отримані результати для підвищення ефективності госпо-дарської діяльності в майбутньому.

Попри високий потенціал підприємств для реалізації стратегії розвитку їм необхідна під-тримка, зокрема розроблення спеціальних інвестиційних програм, спеціальних програм кредитування; спеціальних освітніх програм; податкові преференції.

Висновки. Використовуючи зазначені під-ходи, а саме системне застосування функцій менеджменту під час організації ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю, можна досягнути поставленої мети -- отримання максимально можливого прибутку за мінімаль-ний час, підвищення ступеня обігу грошей, зниження витрат, кількості технологічних, фінансових та інших видів ресурсів.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішньое-кономічної діяльності: навч. посіб. К.: Деміур, 2003. 296 с.

2. Кириченко О.А. Менеджмент ЗЕД: навч. посіб.; 3-є вид., пе- рероб. і доп. К.: Знання-Прес, 2002. 384 с.

3. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту: навч. посіб. К.: МАУП, 2013. 176 с.

4. Кулініч І.О. Психологія управління: підручник. К.: Знання, 2011. 415 с.

5. Мазаракі А.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльнос-ті: навч. посіб. К.: Київ. нац. торг-ун-т, 2012. 824 с.

6. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоу- ри; пер. с англ. М.: Дело, 2012. 702 с.

7. Палінчак В.М. До питання про визначення поняття «ме-неджмент» науковцями України і США. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Пе-дагогіка, соціальна робота». Вип. 32. С. 143-144. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/

8. cgiirbis_64.exe?C21 СОМ=2&І21 DBN = UJRN&P21 DBN=UJ RN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/ Nvuuped_2014_32_53.pdf.

9. Покровская В.В. Международные коммерческие операции и их регламентация. М.: ИНФРА, 1996. 336 с.

10. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: навч. посіб. К.: Знання, 2006. 435 с.

Яковенко В.Б. Менеджмент і маркетинг: навч. посіб. К.: Європ.у-т, 2010. 144 с. Размещено на Allbest.ru