Удосконалення державного регулювання регіональної системи охорони здоров'я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститутекономіки природокористування та сталого розвитку НАН України»

Удосконалення державного регулювання регіональної системи охорони здоров'я

Бобришева О.В.

Анотація

Обґрунтовано, що вдосконалення державного регулювання регіональної системи охорони здоров'я буде сприяти застосуванню в практиці аналітичних служб методичного підходу до оцінки ефективності та результативності діяльності медичної організації. Це дозволить підвищити якість управління та сприятиме досягненню цільових параметрів лікувально-профілактичного закладу. Для оцінки ефективності діяльності медичної організації ключові показники класифіковані на показники соціальної та економічної ефективності, а для оцінки результативності -- показники соціальної і медичної результативності. Отримані інтегральні оцінки, узагальнюючи значення різнопланових ключових показників ефективності та результативності діяльності профільних відділень, дозволять керівництву медичної організації за допомогою проведення регулярного моніторингу виявляти структурні одиниці, результати роботи яких не відповідають цільовим параметрам, і своєчасно виправляти ситуацію. Доведено, що регіональний центр медичних інновацій сприяє впровадженню інновацій, забезпечує створення замкнутого циклу для новітніх проривних медичних технологій.

Ключові слова: державне регулювання, система охорони здоров'я, регіон, ефективність, результативність, медичні інновації

Annotation

It has been substantiated that the improvement of state regulation of regional health care system will facilitate the application of a methodological approach in practice by analytical services to the evaluation of the efficiency and effectiveness of the medical organization. This will improve the quality of management and contribute to the achievement of target parameters of a health care institution. To assess the effectiveness of healthcare organization, the key indicators have been classified on indicators of social and economic efficiency, and to assess the effectiveness - indicators of social and health effectiveness. Obtained integral evaluation, summing up the value of diverse key indicators of the efficiency and effectiveness of specialized departments will allow the management of medical organization by conducting regular monitoring detecting structural units, the results of which do not meet the target parameters, and promptly rectify the situation. It has been proved that the regional center of medical innovation contributes the introduction of innovations, provides the creation of a closed cycle for the latest breakthrough medical technologies.

Key words: state regulation, the health care system, region, efficiency, effectiveness, medical innovations

Актуальність проблеми. Серйозні інституційні перетворення, що відбуваються в системі охорони здоров'я України, спрямовані на підвищення якості медичних послуг при реалізації програми державних гарантій, на впровадження принципів бюджетування, орієнтованого на результат, діяльність соціально орієнтованих організацій, що надають суспільно важливі послуги, та ін. Практична реалізація цих інновацій вимагає перегляду концепції розвитку державного регулювання системи охорони здоров'я, пріоритетні напрямки якого відповідають передовій світовій практиці. Збереження здоров'я нації є стратегічним орієнтиром державного регулювання системи охорони здоров'я України, визначає цільові установки державної політики.

Незважаючи на те, що традиції державного регулювання історично склалися ще в соціалістичний період розвитку України, воно носить фрагментарний і безсистемний характер. Про це свідчить набір регуляторів, за допомогою яких здійснюється втручання держави в діяльність конкретних суб'єктів системи охорони здоров'я. В даний час недержавний сектор охорони здоров'я розвивається динамічно і складає гідну конкуренцію державним установам. Однак він слабо регулюються. По відношенню до нього в основному застосовуються обмежувальні заходи, наприклад, адміністративні бар'єри для участі в реалізації програм ОМС. Крім того, в даному секторі цілком очевидно відсутність чітких меж між ринковим саморегулюванням і державним регулюванням.

Існуючий на даний момент досвід державного регулювання складно назвати орієнтованим на результат. У зв'язку з цим, першочерговим є вирішення таких проблем, як формування механізму державного регулювання в сфері послуг охорони здоров'я, встановлення меж державного втручання в діяльність медичних організацій державного і недержавного секторів охорони здоров'я, пошук оптимального поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання в даній суспільно значущій сфері для формування сприятливого інституційного середовища. Проблеми вдосконалення державного регулювання регіональної системи охорони здоров'я з урахуванням соціальної значимості результатів, отриманих в процесі надання послуг, потребують проведення додаткових наукових досліджень. державний регулювання здоров'я лікувальний

Аналіз останніх наукових досліджень. Основу дослідження склали праці видатних учених, які зробили істотний внесок у формування і розвиток теорії управління: І. Ансоффа [1], М. Портера [7]. Дослідженню питань, пов'язаних з розробкою теорії і методології стратегічного управління, присвятили свої роботи В.М. Геєць [2], П.Л. Гордієнко [3], О.І. Дацій [4], С.Л. Пакулін [7]. Проблемам державного регулювання соціального комплексу та охорони здоров'я присвячені дослідження О.О. Євсєєвої [5], С.Л Пакуліна, В.П. Третяк. Праці названих дослідників сприяли формуванню наукового підходу до вирішення нагальних проблем у сфері охорони здоров'я не тільки в теоретичному, але і в практичному аспектах. Тим не менш, досі дискусійними є питання концептуального розвитку українського охорони здоров'я, створення механізму державного регулювання в умовах відбуваються інституційних перетворень, що обумовлює доцільність подальших досліджень.

Мета роботи: 1) обґрунтувати, що вдосконалення державного регулювання регіональної системи охорони здоров'я буде сприяти застосування в практиці аналітичних служб методичного підходу до оцінки ефективності та результативності діяльності медичної організації; 2) довести, що регіональний центр медичних інновацій як принципово нова організаційна структура сприяє впровадженню інновацій, забезпечує створення замкнутого циклу для новітніх проривних медичних технологій.

Викладення основного матеріалу дослідження. Під системою охорони здоров'я нами розуміється сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних інституційних одиниць (сектор державного управління, представлений органами виконавчої влади та медичними установами різних організаційно-правових форм з їх нормативно-правовим, матеріальним, фінансовим та ін. забезпеченням), які здійснюють соціально-економічні заходи щодо охорони здоров'я громадян і надають соціально значущі медичні послуги.

Основною ідеєю концептуального розвитку українського охорони здоров'я є забезпечення доступності медичної допомоги для різних категорій громадян у рамках програм державних гарантій, що надає медичні послуги, обсяги, види і якість яких відповідають рівню захворюваності і потребам населення країни. Досягнення цілей державної політики системою охорони здоров'я в осяжній перспективі можливо тільки за допомогою механізму державного регулювання діяльності суб'єктів її інституційної структури.

Одним із найбільш дискусійних питань є відмінність між державним регулюванням та державним управлінням. Розуміння сутності «регулювання» стало предметом зіткнення протилежних поглядів науковців. На нашу думку, державне управління системою охорони здоров'я є більш широким поняттям, що включає в себе, в тому числі, і регулювання. В загальному вигляді, державне регулювання полягає в зміну (коригування) параметрів процесу управління в рамках заданих соціально-економічних орієнтирів розвитку вітчизняної охорони здоров'я. Саме державне управління як більш глобальне поняття безпосередньо оперує правилами (регламентами, стандартами), в тому числі і правилами регулювання. Державне регулювання слід розглядати як окремий випадок державного управління системою охорони здоров'я, мета якого полягає у підтримці на заданому рівні результатів її діяльності інституційних одиниць. Таким чином, державне регулювання слід розглядати комплекс заходів, дій, застосовуваних державою для корекції процесу управління системою охорони здоров'я в умовах модернізації.

Проведена в ході дослідження структуризація правових, економічних та адміністративних регуляторів системи охорони здоров'я Харківської області виявила, що основну увагу зосереджено на регулювання державного сектору охорони здоров'я. Незаслужено залишаються без уваги медичні організації недержавного сектору охорони здоров'я. По суті, єдиним інструментом державного регулювання, що діють на практиці, є ліцензування. Але його навряд чи варто розглядати як серйозного регулятора діяльності у силу сформованого формального підходу до надання права на надання медичних послуг. І це незважаючи на те, що згідно зі статистичними даними, на частку комерційних і некомерційних організацій, що надають медичні послуги, доводиться переважний обсяг діагностичних процедур, послуг в області стоматології, косметології, пластичної хірургії і т.д.

Узагальнення існуючих теоретичних і методологічних підходів дозволило нам сформулювати визначення механізму державного регулювання в системі охорони здоров'я, під яким розуміється система стратегічних і тактичних цілей державної соціально-економічної політики, методів, важелів, стимулів, інструментів, функціональних підсистем (цільовий, що забезпечує, оцінної), за допомогою яких здійснюється коригування взаємодії суб'єктів інституційної структури охорони здоров'я для досягнення соціально значущих результатів діяльності її суб'єктів. Взаємодія елементів механізму цього регулювання спрямоване на досягнення збалансованих результатів медичними організаціями, за сукупністю яких можна оцінювати рівень управління в системі охорони здоров'я.

У концептуальній моделі механізму державного регулювання системи охорони здоров'я нами виділені цільовий, що забезпечує, оціночна підсистеми, а також сукупність методів, важелів, стимулів та інструментів. Оціночна підсистема, основою якої є ключові показники для оцінки результативності державного регулювання системи охорони здоров'я, дозволяє зіставити спожиті ресурси і досягнуті результати. Подібний підхід забезпечує збалансованість інтересів різних груп стейкхолдерів у системі охорони здоров'я, які являють собою зацікавлені сторони (фізичні чи юридичні особи), які можуть бути структуровані і об'єднані в групи, що роблять прямий або опосередкований вплив на діяльність медичної організації (капітал, праця, ресурси, купівельна спроможність тощо). Зазначимо, що основне визначення нового поняття дав Р. Фріман в 1984 році: «Стейкхолдер - це група (індивід), яка може вплинути на досягнення організацією своїх цілей або на роботу організації в цілому» [8].

Під ключовим показником діяльності організації медичної нами розуміється фінансовий або нефінансовий показник, що характеризує управлінські процеси, що відбуваються, відповідає вимогам, які пред'являються до медичних організацій і дозволяє в залежності від прийнятого їм значення планувати обґрунтовані управлінські рішення. Ключові показники результативності покликані оцінювати ступінь досягнення поставлених перед медичним закладом цілей і задач, у той час як ключові показники ефективності дозволяють співвіднести отримані результати використані для цього фінансові кошти.

Для оцінки ефективності діяльності медичної організації ключові показники нами класифіковані на показники соціальної та економічної ефективності, а для оцінки результативності - показники соціальної і медичної результативності. Соціальна ефективність характеризує рівень соціальної відповідальності виконавця медичних послуг перед пацієнтами (доступність медичної допомоги в конкретній медичній організації, в т.ч. надається на платній основі та ін). Економічна ефективність діяльності медичного закладу тісно пов'язана з фінансовим забезпеченням (у вигляді субсидій на виконання державного завдання, цільових субсидій, за рахунок коштів ОМС, бюджетних інвестицій тощо) на реалізацію програм державних гарантій надання громадянам України безоплатної медичної допомоги.

Соціальна результативність відображає рівень досягнення результатів, які є соціально значущими як для медичної організації, так і для всього суспільства в цілому (наприклад, задоволеність споживача якістю медичних послуг, кваліфікації персоналу медичної організації, в т.ч. частка медичних працівників, які мають вчений ступінь, кількість скарг пацієнтів на медичне обслуговування та ін). Медична результативність характеризує ступінь досягнення результатів конкретною організацією і може вимірюватися такими показниками, як рівень госпіталізації, середня тривалість перебування хворого на ліжку, операційна активність, наявність або відсутність післяопераційних ускладнень, післяопераційну летальність та ін.

Існуючі методичні підходи до оцінки ефективності та результативності діяльності медичних організацій, пропоновані в рамках нормативно-правового регулювання суб'єктів системи охорони здоров'я, та дозволяють визначити рівень їх соціальної відповідальності перед суспільством, по-перше, не відповідають повною мірою потребам основних груп стейкхолдерів в інформації, що розкривається, по-друге, не передбачають розрахунок інтегрального показника, узагальнюючого різнопланові кінцеві результати, по-третє, не дозволяє проводити зіставлення витрачених ресурсів і отриманих результатів. Нами пропонується інтегрований підхід до оцінки ефективності та результативності діяльності медичного закладу, заснований на системі ключових показників і забезпечує її інтеграцію з сучасними підходами до управління соціально орієнтованими організаціями.

Використання різнопланових показників ефективності та результа-тивності діяльності профільних відділень медичної організації для розрахунку інтегрального показника, узагальнюючого представлені значення, передбачає їх порівнянність. Порівнянність забезпечується за рахунок класифікації на показники, що вимагають максимізації (робота ліжка, хірургічна активність) і показники, що вимагають мінімізації (загальна летальність, післяопераційні ускладнення) та порівняння з максимальним (мінімальним) значенням в розрізі профільних відділень.

Інтегральний показник ефективності та результативності діяльності профільного відділення медичної організації розраховується шляхом підсумовування значень за окремими групами ключових показників. Отримані інтегральні оцінки, узагальнюючи значення різнопланових ключових показників ефективності та результативності діяльності профільних відділень, дозволять керівництву медичної організації за допомогою проведення регулярного моніторингу виявляти структурні одиниці, результати роботи яких не відповідають цільовим параметрам, і своєчасно виправляти ситуацію.

Пропонований методичний підхід до оцінки ефективності і результативності діяльності організації медичної дозволить підвищити якість управління та сприятиме досягненню її цільових параметрів. Апробація даного методичного підходу підтвердила його релевантність і спроможність.

Перспективи подальшого розвитку охорони здоров'я регіонів України нерозривно пов'язані з інноваційними та модернізаційними процесами, покликаними забезпечити доступність медичної допомоги, досягнення максимальної результативності і підвищення якості надаваних медичних послуг на основі перспективних досягнень медичної науки та їх практичної реалізації в діяльності установ охорони здоров'я. Створення і використання інновацій в системі охорони здоров'я як у сфері профілактики і лікування захворювань, так і в області соціально-економічного розвитку установ охорони здоров'я, їх організаційно-управлінської діяльності особливо актуально в плані орієнтації державної політики у сфері охорони здоров'я на комплексний підхід до охорони здоров'я населення, на розширення діапазону медичних послуг і їх принципово якісне поліпшення в цілях збільшення тривалості життя громадян, зміцнення їх здоров'я, підвищення працездатності, а отже, поліпшення якості трудової діяльності. Особливу значимість набуває створення системи інновацій-інформаційного управління, особливо в тій її частині, яка пов'язана з впровадженням, освоєнням інновацій і комерціалізацією наукових розробок.

Висновки

1. Вдосконалення державного регулювання регіональної системи охорони здоров'я буде сприяти застосуванню в практиці аналітичних служб методичного підходу до оцінки ефективності та результативності діяльності медичної організації.

2. Регіональний центр медичних інновацій як принципово нова організаційна структура сприяє впровадженню інновацій, забезпечує створення замкнутого циклу для новітніх проривних медичних технологій.

Список використаних джерел

1. Ансофф И. Стратегическое управление: пер. с англ. / Игорь Ансофф. - М.: Экономика, 1989. - 519 с.

2. Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку: [монографія] / В. М. Геєць. - К.: Інститут економіки та прогнозування, Фенікс, 2003. - 1008 с.

3. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / П.Л. Гордієнко, Л.Г. Дідковська, Н.В. Яшкіна. - К.: Алерта, 2008. - 478 с.

4. Дацій О. І. Стратегічне управління: навч. посіб. / О. І. Дацій, М. Х. Корецький, А.О. Дєгтяр. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 240 с.

5. Євсєєва О. О. Стратегічні напрями соціального розвитку, шляхи державного регулювання: монографія / О.О. Євсєєва. - К.: СПД-ФО Коваленко В. Ф., 2011. - 524 с.

6. Пакулін С. Л. Стратегія соціального розвитку Харківської області / С. Л. Пакулін // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. Вип. 260: у 6 т. Т. І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - С. 14-18.

7. Портер М. Е. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів / М. Е. Портер; [пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський]. - К.: Основи, 1998. - 390 с.

8. Селандер Йоран. Стейкхолдер-менеджмент: управление заинтересованными группами [Електронний ресурс] / Йоран Селандер - Режим доступу: http://www.hrHgaxom/mdex.php?module=profession&op=view&id=1105

Размещено на Allbest.ru