Теоретико-методологічне обґрунтування та сутнісна характеристика поняття "державна інвестиційна політика"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна Академія управління персоналом, м. Київ

Теоретико-методологічне обґрунтування та сутнісна характеристика поняття "державна інвестиційна політика"

М.Л. Шестак

Рассмотрены основные проблемы теоретического определения понятия “государственная инвестиционная политика”.

Annotation

Проблеми інвестування для сучасної економічної науки і для політології нині є одним з найважливіших, оскільки не лише стан виробництва, соціально-технічний стан в економіці, а й увесь процес стабілізації і прогресу держав залежить від ефективності інвестиційної політики держави в цілому. Йдеться про оптимізацію, вивіреність передусім державної інвестиційної політики, розуміння сутності якої в науковому, суспільному плані було й лишається неоднозначним. Особливо якщо брати до уваги складність економічних трансформаційних процесів, світові і локальні економічні кризи та інші фактори.

Державна інвестиційна політика була і залишається в центрі уваги багатьох зарубіжних та вітчизняних фахівців. Серед останніх варто насамперед назвати імена П. Дзюби, І.Бланка, В. Базилевича, М. Борща [1], Є. Влізла [2], А. Гойка, А. Гальчинського, П. Гайдуцького, Н. Гуляєвої, А. Дудки, С. Єрохіна [3; 4], В. Корнєєва, О. Кириченка [3; 4], В. Міщенка, А. Мертенса, А. Музиченка, Т. Майорової, А. Пересади, М. Педана, Є. Панченка, А. Пехніка, М. Порвіна [9], О. Рогача, В. Польшакова, С. Трифонова, Н. Ткаленка, А. Черепа, Д. Черваньова, М. Чумаченка, Н. Шевченко [12], В. Шевчука, В. Федоренка [3; 10; 11] та ін. Так, лише останніми роками в Україні було захищено чимало дисертацій, що безпосередньо стосуються державної інвестиційної політики, серед яких, зокрема, виділимо такі: Є. М. Влізло “Формування ефективного механізму державного регулювання інвестиційного потенціалу в Україні” (Донецьк, 2011); М. Ю. Порвін “Механізми удосконалення державної політики в Україні” (Київ, 2011); Н. І. Шевченко “Розвиток державної інвестиційної політики України” (Київ, 2010) та ін.

Разом з тим у науковій літературі з цієї проблематики (інвестиційна політика) бракує більш-менш усталеного визначення поняття (і сутнісного характеру) “державна інвестиційна політика”.

Потрібно, у першу чергу, розрізняти поняття “інвестиційний менеджмент” (воно більш вузьке і предметне) і “державна інвестиційна політика” (воно цілісно-стратегічне). Це має такий вигляд.

З усіх визначень поняття “менеджмент інвестиційний” загалом вважаємо за доцільне брати те, що подано у словнику “Менеджмент”, виданому у 2007 р. в МАУП. “Менеджмент інвестиційний, -- зазначається в ньому, -- система управління інвестиційним процесом. Головна мета -- забезпечити реалізацію загальної та фінансової стратегії компанії” [5, 291]. При цьому важливо брати до уваги ту обставину, що інвестиційний менеджмент покликаний створити умови для того, щоб:

а) забезпечити максимізацію прибутків від інвестиційної діяльності;

б) зменшити можливі інвестиційні ризики;

в) забезпечити якомога більшу стабільність і платоспроможність організації.

Специфічним є і сам зміст, сутність менеджменту як соціально-управлінського процесу. “Інвестиційний менеджмент, -- пише В. Г. Федоренко, -- це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва” [10, 11]. Він же вводить доречну класифікацію інвестицій, а саме:

• за об'єктами вкладання коштів (майна);

• за характером участі в інвестуванні (прямі, непрямі інвестиції);

• за періодом інвестування (довгострокові, короткострокові);

• за формами власності інвесторів (приватні, державні інвестиції);

• за регіональною ознакою (внутрішні, іноземні) [10, 10].

Зрозуміло, що інвестиційний менеджмент має власні, лише йому притаманні функції, а саме:

а) дослідження і прогнозування інвестиційного середовища;

б) розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльності;

в) розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів;

г) пошук і оцінювання інвестиційної користі проектів;

д) оцінювання інвестиційних якостей фінансових інструментів;

е) формування й оцінювання інвестиційного портфеля;

ж) поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм і проектів;

з) підготовка рішень про своєчасний вихід з неефективних проектів і програм.

Так, автори словникового видання “Менеджмент” виділяють три основних наукових підходи до визначенні змісту “менеджменту”, а саме: а) менеджмент як процес управління; б) менеджмент як наука і мистецтво; в) менеджмент як сфера професійної діяльності [6, 809]. Вочевидь, що в контексті держаної інвестиційної політики, як засади успішного соціально-економічного розвитку, нам важливо брати до уваги “менеджмент як процес управління”. Виходимо з того, що управління -- це процес, а менеджмент -- зміст цього процесу [6, 14]. Отже, сутність менеджменту як процесу управління проявляється через основні управлінські функції: прогнозування, планування, керування, координування, контроль, прийняття рішень, добір, навчання персоналу та ін. [6].

Тепер щодо державної інвестиційної політики як поняття і суспільно-економічного феномену.

Інвестиційна діяльність, -- пишуть українські фахівці В. І. Польшаков та Н. В. Ткаленко, -- це базис усього процесу розширеного відтворення, і швидка ліквідація багатьох диспропорцій у розвитку народного господарства залежить безпосередньо від неї” [8, 5]. За їх же класифікацією, основними суб'єктами інвестиційної діяльності є: інвестори; постачальники товарно-матеріальних цінностей; користувачі об'єктів інвестиційної діяльності; держава; виконавці робіт [8, 11].

“Державно інноваційно-інвестиційна політика, -- зазначають згадані автори, -- це діяльність держави, спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі і інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій [8, 13]. Таке визначення нам видається достатньо точним і доречним, що відповідає суті самого інвестиційного процесу. Серед основних суб'єктів, що регулюють державну інвестиційну політику, українські дослідники (економісти) О. А. Кириченко та С. А. Єрохін називають Президента України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України (інші галузеві міністерства), Національний банк України, Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, Державне агентство України з інвестицій та інновацій, Антимонопольний комітет, Українську фондову біржу [4, 76]. Зрозуміло, окремо маємо розглядати діяльність місцевих органів виконавчої влади, промислових підприємств тощо.

Варто, однак, зазначити, що держава хоча й розробляє та веде координаційну діяльність щодо стратегії інвестиційної політики, вона все ж є одним з найважливіших суб'єктів такої політики. Згідно з ринковою теорією А. Сміта “держава виконує лише ті функції, -- зазначає С. В. Мочерний, -- які не може виконати окремий індивід або робить він це економічно неефективно” [7, 110]. Свого часу саме Дж. М. Кейнс розробив механізм активного державного регулювання економіки саме з використанням важелів, які, відповідно, обумовлюють і характер державної інноваційної політики. Цілісно можна визначити основні вектори інвестиційної політики держави, які, головним чином, зводяться до такого: по-перше, створення сприятливого інвестиційного клімату; по-друге, забезпечення постійного зростання валового внутрішнього продукту; по-третє, активізація всіх можливих джерел інвестиційних ресурсів; по-четверте, створення у країні належних умов для збільшення внутрішніх інвестиційних ресурсів; по-п'яте, стимулювання розвитку економіки в країні загалом. Зрозуміло, що при цьому формуванні інвестиційної політики держави найважливіше місце має визначення стратегічних основ розвитку держави.

Державне регулювання інвестиційною діяльністю здійснюється за рахунок таких важелів:

1. Податкове законодавство. Основу тут становить Закон України “Про інвестиційну діяльність”. Саме він визначає інвестиції як усі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкт підприємницької діяльності, внаслідок чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [11, 14].

2. Регулювання фондового ринку.

3. Грошово-кредитна політика держави.

4. Законодавче забезпечення прав інвесторів та їх захист.

5. Амортизаційна політика.

6. Регулювання умов для іноземних інвестицій та інвестицій за межами країни.

Не менш важливою і цілісною є проблема створення в державі відповідного інвестиційного клімату. Такий клімат вміщує: політичну стабільність; правову захищеність усіх суб'єктів інвестування; стабільність банківської сфери; наявність належного режиму оподаткування; врахування специфічних інтересів іноземних інвесторів та ін.

Література

1. Борщ Л. М. Інвестування: теорія і практика: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2005. -- 470 с.

2. Влізло Є. М. Формування ефективного механізму державного регулювання інвестиційного потенціалу в Україні: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. -- Донецьк, 2011. -- 19 с.

3. Інвестування: Підруч. / В. Г Федоренко, М. П. Денисенко, Т. Є. Воронкова, О. А. Кириченко, С. А. Єрохін, М. М. Єрмошенко, О. Ф. Уткін, С. В. Палиця, Ю. Б. Пінчук, Ю. І. Вегівська / За ред. В. Г. Федо- ренка, М. П. Денисенка [Текст] -- К.: Алерта, 2012. -- 272 с.

4. Кириченко О. А. Інвестування: Підруч. / О. А. Кириченко, С. А. Єрохін [Текст]. -- К.: Знання, 2009. -- 573 с.

5. Менеджмент: Понятійно-термінологічний словник / За ред. Г. В. Щокіна, М. Ф. Головатого, О. В. Антонюка, В. П. Сладкевича [Текст]. -- К.: МАУП, 2007. -- 744 с.

6. Менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Г В. Щокіна, М. Ф. Головатого, О. В. Антонюка, В. П. Сладкевича [Текст]. -- К.: МАУП, 2007. -- 816 с.

7. Основи економічної теорії / За ред. С. В. Мо- черного [Текст]. -- К.: Вид. центр “Академія", 1997. -- 463 с.

8. Польшаков В. І., Ткаленко Н. В. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. [Текст]. -- К.: Конкорд, 2009. -- 172 с.

9. Порвін Ю. М. Механізми вдосконалення державної інвестиційної політики в Україні: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. [Текст]. -- К., 2011. -- 23 с.

10. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. -- 2-ге вид., допов. [Текст]. -- К.: МАУП, 2001. -- 280 с.

11. Федоренко В. Г Інвестознавство: Підруч. -- 2-ге вид. переробл. [Текст]. -- К.: МАУП, 2002. -- 408 с.

12. Шевченко Н. І. Розвиток державної інвестиційної політики України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. наук з держ. упр. [Текст]. -- К., 2010. -- 21 с.

Размещено на Allbest.ru