Формування алгоритму визначення та подолання кризи на підприємстві

Постановка проблеми. Кожне підприємство прагне до довготривалого економічного росту, але дуже часто стикається з періодами економічної нестабільності і кризами. Хронічне падіння обсягу продажів, введення неповного робочого тижня, затримки з виплатою заробітної плати та внесенням податкових відрахувань можна сприймати як симптоми втрати стійкості підприємства і « занурення » його в кризу. На сьогоднішній день не існує чітких правил для визначення типу кризи, а також антикризових методів для різних типів окремо. Це і є основною проблемою для всіх існуючих компаній на сьогоднішній день.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В економічній літературі окремі аспекти обраної теми досліджували такі науковці, як Биков О.О., Бланк И.А., Большаков О.С., Кован С.Є., Татарников Є.О., Терещенко О.О. та інші.

Невирішені складові загальної проблеми. Віддаючи належне працям вищезазначених авторів, необхідно зауважити, що більш детального аналізу потребує саме розробка методики визначення типу кризи, а також спеціальних методів, які необхідно використовувати для її подолання.

Формулювання цілей статті. полягає в розробці алгоритму виявлення перших симптомів кризи на підприємстві та їх подолання спеціальними методами та за допомогою різноманітних інструментів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття «криза» має багато рівнів і трактувань. Термін походить від грецького слова «crisis», яке означає «вирок, рішення по будь-якому питанню, або в сумнівній ситуації» або «вихід, рішення конфлікту (військового)» . Тільки в ХІХ столітті це поняття прийшло в економіку. Раніше значення слова «криза» найбільш часте застосування знаходить у Гіппократа і лікарів: криза означає вирішальну фазу розвитку хвороби [1].

«Класичне» економічне поняття кризи ХІХ століття означає небажану і драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризується коливаннями і негативними явищами, перешкодами [2].

Варто звернути увагу на трактування кризи Вінером і Кааном : «Кризи: це часто переломний пункт в зміні подій і дій; вони часто утворюють ситуацію, при якій величезне значення грає невідкладність/терміновість дій; вони загрожують цілям і цінностям; їх наслідки носять важкий характер для майбутнього учасників, які задіяні в них; вони складаються з подій, які створюють нові умови для досягнення успіху; вони привносять невизначеність в оцінку ситуації і в розробку необхідних альтернатив для подолання кризи; вони знижують контроль над подіями і їх впливом; вони знижують час на реакцію до мінімуму, викликають стрес і страх в учасників; наявна в розпорядженні учасників інформація, як правило, недостатня; вони викликають брак наявного в розпорядженні учасників часу; вони змінюють відносини між учасниками; вони підвищують напругу, особливо в політичних кризах, які зачіпають нації» [3]. Таким чином, за допомогою 12 ознак їм вдалося найбільш повно описати поняття «криза».

Незважаючи на достатню подібність деяких поглядів, немає підстав вважати, що близькість наведених визначень відображає повне і однозначне розуміння кризи. Їй властиві різні зовнішні риси, вона може набувати різних форм. Однією з таких форм є фінансова криза підприємства, що несе найбільші погрози його функціонуванню і розвитку.

О.О. Терещенко визначає фінансову кризу як фазу розбалансованої діяльності підприємства й обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, які виникають на цьому підприємстві. Кризовий стан підприємства полягає в його нездатності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності [4].

Аналізуючи найважливіші характеристики фінансової кризи, І.О. Бланк визначає його таким чином: фінансова криза підприємства є однією з найбільш серйозних форм порушення його фінансової рівноваги, що відображає суперечності між фактичним станом його фінансового потенціалу і необхідним об'ємом фінансових потреб; ці суперечності циклічно виникають впродовж життєвого циклу підприємства під впливом різноманітних чинників; фінансова криза несе найбільш небезпечні потенційні загрози його функціонуванню [5].

У результаті фінансової кризи погіршуються фінансові і техніко-економічні показники діяльності підприємства: неритмічне виробництво, низький рівень завантаження виробничих потужностей, підвищення собівартості, погіршення структури балансу, різке зменшення в обороті коштів. Фактори, які зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, зображено на рис.1.

Рисунок 1Фактори, які зумовлюють фінансову кризу на підприємстві

Огляд літературних джерел [5,6,7,8,9,10] показує, що фінансова криза підприємства може бути класифікована за наступними ознаками (табл. 1).

Таким чином, з огляду на все вищезазначене можна визначити фінансову кризу підприємства, як фазу діяльності, яка характеризується зниженням фінансових показників, втратою платоспроможності, зростанням кредиторської заборгованості в той час, коли керівники мають обмежені можливості впливу на фінансові відносини. Такий стан підприємства може привести до банкрутства.

Таблиця 1Класифікація фінансової кризи підприємства (розроблено на основі [5,6,7,8,9,10])

Також, на мій погляд, можна виділити п'ять типів фінансової кризи, які мають різні характеристики. Це криза платоспроможності, криза обмежених ресурсів, криза прибутковості, криза ефективності, стратегічна криза. Насправді сьогодні питання фінансових криз стоїть дуже гостро, адже коли підприємство стикається з проблемами, то менеджери інтуїтивно впроваджують різні методи та інструменти для подолання цих явищ. Але найчастіше ці методи не дійсні і ні до чого не призводять. Для кожного типу фінансової кризи та кожної її фази повинні існувати свої та інструменти, які потрібний впроваджувати саме у потрібний момент.

Опираючись на аналіз публікацій по вибраній темі та проаналізувавши багато думок з приводу антикризової політики підприємства, на мій погляд, можна скласти алгоритм діяльності менеджерів при виникненні на підприємстві негативних явищ. В першу чергу треба визначити тип кризи на підприємстві. Для цього потрібен розрахунок деяких показників (табл. 2).

Таким чином, розрахунок кожного з приведених показників та порівняння отриманих результатів з нормативними дозволить чітко визначити, до якого типу відноситься криза на підприємстві.

Отже, криза платоспроможності призводить до ситуації, коли у підприємства немає можливості профінансувати виробництво і здійснювати платежі за попередніми зобов'язаннями. Виникає реальна загроза призупинення або навіть повного припинення виробництва, а потім банкрутства.

Криза обмежених ресурсів характеризується відсутністю власних коштів і резервних фондів, різким зниженням платоспроможності компанії. Найчастіше це супроводжується значним скороченням виробництва в силу того, що частина оборотних коштів спрямовується на обслуговування кредиторської заборгованості, що зростає.

Криза прибутковості характеризується виникненням збитковості виробництва.

Криза ефективності характеризується зниженням ефективності використання капіталу, скороченням рентабельності і абсолютних значень обсягів прибутку.

Стратегічна криза характеризується руйнуванням виробничого потенціалу і браком довгострокових факторів успіху.

Наступним етапом діяльності менеджера є подолання кризових явищ на підприємстві. Для цього необхідно застосувати ряд антикризових заходів, які б сприяли покращенню фінансової стійкості підприємства (табл. 3).

Таблиця 2 Визначення типу кризи згідно з нормативними значеннями основних економічних показників діяльності підприємства

Таблиця 3Антикризові заходи для різних типів кризи

Таким чином, для кожного типу кризи менеджери мають застосовувати різни методи для стабілізації, переслідуючи різні цілі, заради досягнення довгострокового економічного росту у майбутньому.

Висновок

Таким чином, фінансова криза це фаза діяльності підприємства, яка характеризується зниженням фінансових показників, втратою платоспроможності, зростанням кредиторської заборгованості в той час, коли керівники мають обмежені можливості впливу на фінансові відносини. Існує декілька типів фінансової кризи, кожен з яких характеризується різними симптомами. Для кожного типу менеджери мають застосовувати різни методи для стабілізації підприємства та досягнення довгострокового економічного росту. Розглянутий у статті методичний підхід до аналізу кризисних станів на підприємстві дозволить проводити своєчасну фінансову діагностику та виявляти кризові прояви вже на ранніх стадіях, а також запропоновані заходи дозволять менеджерам чітко формувати дієву антикризову політику на підприємстві.

Перелік посилань

1. Реформирование и реструктуризация: Методика и опыт /В.А. Ирикова, С.В. Леонтьева. М.: «Изд-во ПРИОР», 1998.