Організація контролю якості продукції та мотивації виробничого персоналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

організація контролю якості продукції та мотивації виробничого персоналу

І.М. Ізвєкова, старший викладач

Національної металургійної академії України

На базі аналізу існуючих підходів до організації контролю якості продукції запропоновано удосконалення мотивації персоналу підприємства машинобудування.

Ключові слова: якість продукції, контроль, основний виробничий персонал, мотивація, інформаційне забезпечення.

На базе анализа существующих подходов к организации контроля качества продукции предложено усовершенствование мотивации персонала машиностроительного предприятия.

Ключевые слова: качество продукции, контроль, основной производственный персонал, мотивация, информационное обеспечение.

The improvement motivation of personnel machine-building enterprise on the base of analysis of the existent going near organization of control product quality is offered.

Keywords: product quality, control, basic manufacturing staff, motivation, informative providing.

Постановка проблеми

Розв'язанням проблеми забезпечення відповідного рівня якості продукції та його підвищення займаються як провідні науковці, так й спеціалісти-практики, хоча і на сьогодні вони не досягли єдиної думки щодо шляхів її вирішення. Якість продукції машинобудування формується під впливом багатьох факторів, але одним з найважливіших є зацікавленість основного виробничого персоналу підприємства у результатах своєї праці. Тому для забезпечення відповідного рівня якості продукції та його підвищення необхідно посилювати дієвість відповідної системи мотивації персоналу.

Аналіз останніх джерел і публікацій

мотивація персонал якість продукція

Значний внесок в дослідження питання забезпечення відповідного рівня якості продукції та його підвищення шляхом мотивації персоналу внесли вчені В.В.Баранов, В.М. Пархоменко, В.С. Медведєв, Т.О. Жуковська, Г.О. Король, Ю.О. Распопова та інші. Оскільки стаття носить теоретичний характер, аналіз їх робіт та інших джерел наведено нижче.

Виділення невирішених раніше питань. Мотивацію основного виробничого персоналу підприємства машинобудування до випуску продукції належної якості необхідно здійснювати за результатами її контролю. Це обумовлено особливостями виробництва продукції машинобудування, що складається з окремих деталей та складальних одиниць, контроль якості котрих здійснюється за кожною технологічною операцією, яка виконується, як правило, окремим робітником. Аналіз існуючих підходів до організації контролю якості продукції та мотивації персоналу до її забезпечення дозволить розробити пропозиції щодо підвищення дієвості системи мотивації основного виробничого персоналу до забезпечення якості продукції.

Мета дослідження полягає в розробці пропозицій щодо удосконалення мотивації персоналу підприємства машинобудування до забезпечення належного рівня якості продукції на підставі аналізу існуючих підходів до організації її контролю.

Викладення основного матеріалу дослідження

При дослідженні існуючих підходів до контролю якості продукції на підприємстві машинобудування спочатку аналізується технологічний процес виробництва проблемного виду продукції, його склад та якісні характеристики, трудові операції, що виконує кожний робітник основного виробничого персоналу.

Особливість організації технологічного процесу виробництва продукції машинобудування полягає у тому, що деталі та складальні одиниці, котрі входять до складу готового виробу, виготовляються в різних виробничих цехах. За технологічним процесом одну деталь або складальну одиницю можуть виготовляти у декількох цехах, при цьому кожну операцію виконує конкретний робітник цеху. Складання готових виробів здійснюють працівники складальних цехів або дільниць.

Причинами дефекту виробу з вини робітників підприємства машинобудування може бути невірно проведена збірка або/та дефект деталей та складальних одиниць, які входять до складу виробу. Якщо виріб є дефектним внаслідок невірної збірки, то винуватця визначити досить легко, оскільки він є працівником складального цеху, особу котрого можна встановити за документацією, яка супроводжує виріб при передачі його на склад готової продукції. Для визначення винуватця дефекту деталей та складальних одиниць, що входять до складу виробу, потрібно встановити, яка саме деталь або складальна одиниця є дефектною, а потім, виходячи з характеру дефекту, необхідно встановити підрозділ, технологічну операцію, на якій допущено дефект, та конкретну особу-винуватця. Однак, це можливо тільки при правильно побудованій системі організації виробництва та контролі за його ходом.

Багато науковців про дослідженні організації контролю якості продукції обмежуються дослідженням видів контролю, розглядом існуючих систем управління якістю продукції та можливістю їх впровадження в практику діяльності вітчизняних підприємств та визначенням впливу управління якістю продукції та її конкурентоспроможністю на кінцеві результати діяльності підприємства. У дослідженні С.В. Нємого запропоновано схему організації і проведення контролю якості продукції підприємства машинобудування із плануванням запобіжно-коригувальних дій [1], яка охоплює майже всі важливі аспекти організації контролю, окрім часових просторів його проведення.

Як показав аналіз існуючої практики організації контролю якості продукції, оскільки технологічний процес виготовлення продукції машинобудування складається, як правило, з великої кількості операції, для уникнення як виправного, так й невиправного браку на багатьох підприємствах здійснюється проміжний контроль.

На підприємствах машинобудування здійснення контролю якості деталей покладається найчастіше на працівників відділу технічного контролю або бюро технічного контролю. Однак, на них покладено вхідний контроль матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і остаточний контроль при переміщенні деталей або складальних одиниць із цеху в цех та на склад готових виробів. Операційний (внутрішньозмінний) контроль покладається на робітників, які виконують ці технологічні операції. Тобто, аналіз, направлений на виявлення точок контролю при проходженні готовим виробом усіх стадій виробничого циклу, показав, що контроль передбачено практично на кожній технологічній операції, що задовольняє потребам системи мотивації, тому система контролю майже не потребує удосконалення.

Як показав аналіз інформаційного забезпечення процесу контролю якості деталей, складальних одиниць та виробів, на більшості підприємств машинобудування для документування переміщення деталей, складальних одиниць та виробів в процесі їх виготовлення за технологічною документацією застосовується маршрутна система, яка передбачає ведення маршрутно-супровідної карти. Форма даного документу не має суттєвих недоліків, однак на практиці часто ведеться з порушеннями, або не ведеться зовсім.

До складу облікової документації з контролю якості продукції входить "Акт про брак", який виписується контролером у всіх випадках виявлення браку та є первинним документом для оперативно-технічного й бухгалтерського обліку. На даний момент не існує єдиного підходу до визначення витрат, які виникають внаслідок допущення браку, і в практиці функціонування підприємств машинобудування вони визначаються приблизно та іноді суттєво відрізняються від фактичних витрат. Окрім цього, при визначенні витрат, які виникають при допущенні виправного браку, не враховується складність його виправлення.

Основні напрями та модель руху інформації для забезпечення ефективної діяльності системи управління якістю досліджено в роботі В.М. Пархоменко. Ним здійснено спробу розробити інформаційні потоки та підходи до організації системи управління якістю [2]. Однак, у даному досліджені не розглянуто питання формування механізму прийняття рішень щодо управління якістю продукції з розробкою відповідних форм документів та графіку їх руху.

У практиці роботи підприємств інформаційне забезпечення системи контролю якості продукції в основному покладено на контролерів усіх рівнів, які не тільки виявляють випадки виробництва неякісних деталей, складальних одиниць та готових виробів, а й документально їх оформлюють. Робітники-виконавці здійснюють певні контрольні заходи, але, як правило, не задіяні в механізмі пошуку, одержання, зберігання, нагромадження, передачі та обробки інформації щодо контролю якості продукції.

Оскільки головну відповідальність за ефективність функціонування системи контролю якості продукції несе вище керівництво підприємства та керівники служб і відділів, то вони потребують відповідної інформації щодо браку продукції та втрат, понесених підприємством внаслідок його допущення. Тому для підприємств машинобудування актуальним є формування інформаційних потоків, тобто руху інформації та послідовності складання документів щодо кількості браку, який підлягає та не підлягає виправленню, та втрат від нього, для потреб прийняття управлінських рішень керівниками та провідними співробітниками підрозділів та відділів підприємства стосовно забезпечення якості продукції. В цілому існуюче в практиці інформаційне забезпечення контролю якості продукції надає необхідну інформацію для визначення конкретної особи винуватця браку. Однак воно потребує удосконалення шляхом доповнення «Акту про брак», та розробки пропозицій щодо організації контролю та управління якістю продукції шляхом кодування інформації про втрати від браку, розробки інформаційних потоків про ці втрати і форм документів, які будуть надаватися відповідним посадовим особам.

Багато науковців дотримуються думки, що заробітна плата є одним з найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Однак у цих працях не приділено достатньо уваги мотивації персоналу до випуску якісної продукції на підставі індивідуальних показників. Деякі науковці вважають, що тарифна частина посідає провідне місце в структурі заробітної плати і здатна відігравати значну роль мотивуючого характеру, оскільки стимулює виконання робіт більшої складності, відповідальності, інтенсивності. На наш погляд, значним недоліком застосування тарифної системи оплати праці є те, що при цьому часто не враховуються реальні результати праці конкретного працівника.

Слід відмітити, що на підприємствах машинобудування переважно застосовується почасово-преміальна система оплати праці, яка враховує не тільки оплату за передбаченим тарифом, але й додаткову заробітну плату з використанням системи показників преміювання.

Структура фонду оплати праці вітчизняних підприємств машинобудування наведено в табл. 1 [3].

Таблиця 1.

Структура фонду оплати праці підприємств машинобудування

Додаткова заробітна плата складається з премій, нарахованих за результатами роботи підприємства, премій за результатами роботи цеху та іншими виплатами з додаткової заробітної плати. Застосування преміювання дозволяє стимулювати різні напрями виробничо-господарської діяльності: підвищення продуктивності праці; ощадливе використання різних видів енергії та матеріалів; розробка, впровадження та використання енерго- та матеріалозберігаючих технологій та ін.

Багато науковців досліджують питання посилення мотивації персоналу до підвищення продуктивності праці [4-7], однак, дослідженням проблем посилення мотивації персоналу до забезпечення якості продукції приділяється недостатньо уваги [8-10]. У науковій праці А.І. Шарко розглянуто систему матеріальної та моральної мотивації працівників за підвищення якості продукції та запропоновано методику розрахунку матеріальної винагороди за виробництво й контроль трансформаторів, які не мали дефектів, що призвели до рекламації протягом гарантійного строку експлуатації [11]. Однак, загальну суму матеріальної винагороди пропонується розподіляти між підрозділами пропорційно до їх штатної чисельності, не враховуючи внесок кожного робітника у формування якості продукції.

На підприємствах машинобудування умовою для нарахування премії за звітний період основному виробничому персоналу цехів, що випускають деталі, найчастіше є виконання цехом плану за обсягом виготовлених деталей. Преміювання основного виробничого персоналу цих цехів здійснюється на підставі розпорядження начальника цеху при наявності підтвердження щодо досягнення встановленого рівня показників, які застосовуються для мотивації робітників. Для преміювання основного виробничого персоналу цехів, які випускають складальні одиниці та вироби в цілому, застосовуються такі показники, як рівень виконання завдань зі складання виробів згідно з номенклатурним планом, відсутність повернень при технічному контролі якості виробів, дотримання культури виробництва. Слід зазначити, що в практиці роботи підприємств машинобудування для оцінювання праці й мотивації основного виробничого персоналу складальних та інших цехів до випуску продукції відповідного рівня якості використовуються, в основному, такі показники, як рівень виконання змінних завдань, виконання плану дільниці за номенклатурою, забезпечення культури виробництва.

Однак, усі перелічені показники є непрямими й недостатньо стимулюють дотримання вимог щодо якісних характеристик деталей, складальних одиниць та виробів. Крім того, недоліком даних показників є те, що в системі мотивації вони дозволяють оцінити роботу основного виробничого персоналу цехів в цілому, не враховуючи персональну відповідальність кожного конкретного робітника при формуванні якості деталей, складальних одиниць та виробів в процесі їх виготовлення.

Що стосується інформаційного забезпечення мотивації основного виробничого персоналу підприємств машинобудування, то воно не містить інформації про індивідуальні показники якості. Очевидно, що об'єктивну оцінку результатів праці та мотивацію персоналу до випуску якісної продукції доцільно здійснювати відповідно до внеску кожного робітника основного виробничого персоналу, який виготовляє деталі, складальні одиниці або вироби в цілому, в досягнення заданого рівня якості продукції. При цьому необхідно розробити систему показників для оцінки і мотивації персоналу до випуску продукції відповідного рівня якості, які б враховували індивідуальні особливості конкретного виду продукції.

Тому при збереженні почасової форми оплати праці для мотивації кожного робітника основного виробничого персоналу до забезпечення ним належного рівня якості деталей, складальних одиниць та виробів систему показників преміювання необхідно доповнити показником, який би враховував втрати від браку, що були понесені з вини конкретного працівника, та підлягають відшкодуванню ним. При визначені показника відшкодування втрат від браку необхідно враховувати можливість виправлення браку, оскільки склад витрат, які відносяться на втрати від нього, змінюється в залежності від того, виправним чи ні є брак.

Якщо брак, який було допущено при виробництві деталі або складальної одиниці, не підлягає виправленню, то до втрат від такого браку необхідно віднести всі трудові витрати, які визначаються розцінками за виконання технологічних операцій з нарахуваннями у фонди страхування, що були понесені від першої операції технологічного циклу до операції, на який було допущено брак, а також матеріальні витрати, які включають вартість матеріалів, витрачених на виробництво деталі або складальної одиниці.

При визначені втрат від виправного браку необхідно врахувати всі витрати, які будуть понесені в процесі його виправлення, а саме, витрати з оплати праці з нарахуваннями у фонди страхування тих робітників, які будуть виконувати операції по виправленню браку, починаючи з операції, на який його було допущено та закінчуючи операцією, на якій його виявили. До втрат від цього браку не відноситься вартість вихідних матеріалів, тому що вони не утилізуються як при невиправному браку, а повністю використовуються при здійсненні виправлень деталі або складальної одиниці. При розробці системи мотивації персоналу до випуску продукції відповідного рівня якості з використанням такого показника оцінювання, слід передбачити зменшення суми нарахованої заробітної плати кожного робітника на суму втрат від браку, понесених з його вини, яка підлягає відшкодуванню.

Висновки

На підставі результатів аналізу існуючих підходів до організації контролю якості продукції та мотивації основного виробничого персоналу підприємства машинобудування пропонується при збереженні почасової форми оплати праці для мотивації кожного робітника до забезпечення ним належного рівня якості деталей, складальних одиниць та виробів доповнити систему показників преміювання показником відшкодування втрат від браку, понесених з вини кожного працівника.

Перспективою подальших досліджень у даному напрямку є обґрунтування пропозицій щодо удосконалення організації контролю якості продукції, системи мотивації робітників до випуску продукції відповідного рівня якості шляхом здійснення її на підставі результатів контролю та розробки їх інформаційного забезпечення, що дозволить створити єдиний контрольно-мотиваційний механізм забезпечення якості продукції.

Список використаної літератури

1. Нємий С.В. Формування процесу контролю якості продукції на машинобудівному підприємстві// Вісник Національного університету «Львівська політехніка».- 2010. - № 679. - С. 101-106.

2. Пархоменко В.М. Підходи до організації системи управління якістю: обліковий вимір // Вісник ЖДТУ. - 2010. - №2 (52). - С. 51-56.

3. Жук Н.І. Кадрове забезпечення економічного розвитку машинобудування України // Вісник економічної науки України. - 2011. - №2. - С. 46-49.

4. Баранов В. В. Проблеми організації ефективного преміювання на промислових підприємствах // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - вип. 17. - С. 34 - 38.

5. Калина А.В. Удосконалення оплати праці як основного джерела доходів працюючих на основі підвищення ефективності праці // Вісник Хмельницького національного університету. - 2010. - № 6. - С. 165-168.

6. Медведєв В.С. Організування системи мотивації у складальному виробництві приладобудівного підприємства // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2010. - № 684. - С. 123-130.

7. Жуковська Т.О. Мотивування продуктивності праці персоналу підприємств машинобудування: тенденції, динаміка, сучасний стан галузі // Економічний простір. - 2010. - №39. - С. 194-201.

8. Король Г.О., Распопова Ю.О. Матеріальне стимулювання персоналу сталеплавильних цехів за випуск якісної продукції // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - 2006. - №4 (36). - С. 56-64.

9. Распопова Ю.О. Удосконалення розрахунку заробітної робітників плати сталеплавильних цехів // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. - 2007. - №18, ч. 1. - С. 127-132.

10. Семенов А. Г., Король С. А. Удосконалення процесу управління якістю продукції в акціонерному товаристві // Економічний вісник Донбасу. - 2011. - № 2 (24). - С.167-173.

11. Шарко А.І. Ефективність системи стимулювання працівників // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2011. - № 3. - С. 166-170.

Размещено на Allbest.ru