Корпоративна культура як основа модернізації вищої освіти України

Вища школа в Україні переходить на принципи ринкових відносин, тому завдання науки і освіти мають відповідати потребам соціокультурної і економічної ситуації. Модернізація освіти відповідно до «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті» стимулює пошуки оптимізації і гармонізації соціально-трудових відносин і процесів, одним із яких є формування та трансляція корпоративної культури і всередині освітньої організації, і зовні.

Аналіз досліджень і публікацій. Корпоративна культура традиційно розглядається в межах досліджень управлінської проблематики. Даний підхід оформився завдяки американському соціологу Е. Шейну [11]. Проблематика корпоративної культури розглядалася вченими у руслі управлінських реалій економічної та частково соціальної сфер життєдіяльності суспільства (Т. О. Соломанідіна, Т. К. Персикова, С. Г Абрамова, І. А. Костенчук, А. Н. Асаул, І. В. Грошев, В. В. Козлов, Е. О. Капітонов, В. О. Співак, М. М. Баб'як, А. М. Колот, Ю. І Палеха, Г. Л. Чайка, Л. І Скібіцька та ін.). Феномен корпоративних відносин у вітчизняній освіті почав досліджуватися порівняно недавно, про це свідчать розробки таких учених, як: Г. Л. Хаєт, О. Л. Скідін, Л. В. Васильченко, С. В. Королюк, П. О. Куделя, В. В. Медведь, Ж. В. Серкіс та ін.

У більшості досліджень корпоративна культура як явище відносять до організацій, діяльність яких спрямована першочергово на отримання прибутку, тобто увага вчених здебільшого приділялась дослідженню корпоративної культури виробничих і фінансових компаній. Проблеми корпоративної культури організацій освітнього типу (шкіл, коледжів, ліцеїв, ВНЗ) не лише тривалий час залишалися поза увагою, але і сьогодні перебувають ще на периферії дослідницької практики. Феномен корпоративних відносин у вітчизняній освіті почав досліджуватися порівняно недавно.

Можемо стверджувати, що традиція вивчення вищих навчальних закладів як корпоративних організацій склалася у ХХ столітті і сформувалась як самостійний напрям завдяки роботам М. Вебера («Школа як бюрократична організація»), Т. Парсонса («Університет як соціальна система»), Т. Веблена («Вища освіта в Америці» з підзаголовком «Меморандум про те, як бізнесмени керують університетами») та деяких інших.

У названих роботах особлива увага приділена аналізу теорії корпоративної культури стосовно освітньої громади, а також визначенню історичних, технологічних, організаційних основ корпоративної культури вищих навчальних закладів. За системою управління, стимулювання, контролю тощо проводиться аналогія між ВНЗ і типовим підприємством у ринковій системі. Так, веберівська теорія бюрократії стосовно ВНЗ дає підстави піднімати питання про організаційні патології (перевага структури над функцією), коли організаційні системи прагнуть до домінуючої поведінки, перетворюючи засоби на ціль [4].

На думку М.А. Гусаковського, можна виокремити чотири основні підходи до визначення сутності ВНЗ [3, с. 42]. Передусім ВНЗ - це складний соціальний інститут, певним чином легітимований. Тобто, він будує свої відносини з державою на основі закону і виконує певні функції, основною з яких є функція трансляції наукового знання і підготовки кадрів вищої кваліфікації. По-друге, ВНЗ - це організація, автономна, суверенна спілка викладачів і студентів зі своєю культурою, своїми правилами гри. Однією із основних функцій є легітимізація певного типу знання, а також відповідного типу соціальної активності.

Згідно з третім підходом, за М.А. Гусаковським, ВНЗ - це освітній комплекс, який містить традиційні види діяльності: навчальну, наукову та проектно-технологічну [3, с. 47].

По-четверте, ВНЗ - це соціокультурний феномен, що має складну структуру, давню історію, традиції та свою ідею.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та виявленні шляхів формування корпоративної культури як основи вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. Для нашого дослідження ми визначаємо ВНЗ як багатофункціональний, багатопрофільний, соціокультурний інститут, який взаємодіє з державою на певному легітимному підґрунті і виконує функцію трансляції наукового знання і культурних цінностей та підготовки наукових кадрів.

На нашу думку, адаптація організаційно-управлінської структури ВНЗ до нової парадигми освіти неможлива без розповсюдження принципів культурологічного підходу на формування системи управління навчальним закладом. Іншими словами, необхідною умовою трансформації вищої школи є введення моделі корпоративної культури.

Як ми раніше зазначали, саме реалізація моделі корпоративної культури ВНЗ дозволяє здійснювати: погодження норм і цінностей кожного учасника освітньої діяльності з принципами функціонування ВНЗ; координацію внутрішніх процесів; налаштування різноманітних способів співробітництва; виховання почуття єдиної команди; формування простору стабільності, визначеності та безпеки; обґрунтування стилю керівництва ВНЗ [7, с. 40 ].

Реалізація моделі корпоративної культури викликає необхідність зміни стилю традиційного академічного управління і переходу на принципи корпоративного управління. При цьому освітня діяльність, заснована на морально-етичних принципах і загальнолюдських цінностях, розглядається як процес формування інтелектуальної еліти нового покоління, здатної творити інноваційну інфраструктуру національної економіки.

У межах нашого дослідження варто також зазначити функції ВНЗ у суспільстві. Вища школа бере на себе найважливіші функції: виховання професіоналів; соціалізація (індивід протягом навчання засвоює цінності, норми); виробництво та передача професійних знань; регулювання ринків професійних послуг (через видачу дипломів); легітимізація професійного знання тощо.

На наш погляд, досить повно виокремлює функції вищої школи в суспільстві В.І. Казаренков [6], а саме: гуманістичну, зорієнтовану на людину, тобто на забезпечення її існування, розвитку і самореалізації; аксіологічну - збереження цінностей світової і національної культури; соціокультурну - оволодіння культурою свого народу у великому спектрі зв'язків з національними культурами інших народів і світової культури в цілому; соціально-адаптивну - ВНЗ сприяє успішній адаптації особи до навколишнього соціуму на різних рівнях його динамічного розвитку, а також готує індивідуума до професійної діяльності; соціально-мобільну (стратифікаційну) - вимірює статусно-рольову форму взаємодії людини з оточенням, сприяє здобуттю нею нового статусу; інноваційну - оновлює арсенал знань і способів діяльності людини, формує базисні орієнтири у науково-дослідницькій діяльності; соціально-інтегративну-освітню, наукову та виробничу діяльність; прогностичну - змістовно розкриває перспективи професійного та особистого зростання.

Цілком зрозуміло, що до неназваних функцій ми впевнено додамо «культурогенну» функцію: виховання носіїв та виробників основних духовних цінностей загальнолюдської культури.

Загалом вищі навчальні заклади постійно розширюють свої функції. На даний час вони сприяють розвитку людського капіталу, фундаментальної науки, готують наукові кадри, здійснюють науково-технологічну модернізацію основних галузей виробництва; беруть участь у розвитку інформаційно-інноваційного сектора тощо.

У нашому дослідженні ми акцентуємо увагу на корпоративній культурі ВНЗ, а її основними функціями є пізнання, продукування та передача цінностей, також соціалізація індивіда, особистісне зростання та самоактуалізація.

Як вказує А. М. Алтайцев [1], корпоративна культура вищої школи - це ступінь високої репутації, імідж, який створюється в умовах конкуренції на основі основних критеріїв: стаж і досвід роботи у сфері освіти, авторитет у професійних колах і серед громадськості; репутація і професіоналізм керівництва; перспективи професійного розвитку ВНЗ; затребуваність випускників на ринку праці, рівень їх зарплати і кар'єрного зростання; ставлення співробітників ВНЗ до студентів; рівень професіоналізму викладачів, їх затребуваність; думки студентів про організацію навчального процесу, рівень викладачів; територіальне розташування, зовнішнє і внутрішнє оформлення ВНЗ; професіоналізм роботи керівництва з засобами масової інформації у просуванні своїх послуг; відкритість і інтегрованість навчального закладу.

Важливою складовою у формуванні корпоративної культури ВНЗ є активна політика стосовно студентської частини освітньої спільноти за різноманітними напрямами діяльності університету. Корпоративна культура сприяє організації навчання і виховання таким чином, щоб діяльність ВНЗ забезпечувала високу мобільність, збагачення, соціальний захист студентів. Тобто, ми переконані, що існує безпосередня залежність між якістю освіти у ВНЗ і його корпоративною культурою.

Отже, зараз корпоративна культура ВНЗ - це своєрідна, досить ефективна форма життєдіяльності освітніх закладів, яка дозволяє говорити про самоорганізовану систему, побудовану на принципах самоцінності знання, свободи навчання, що і є конкретним способом реалізації ідей вищої школи. Така корпоративна організація ВНЗ як інтегрованої системи покликана і здатна виконувати універсальні функції культурної спадщини, бути хранителем, генератором і розповсюджувачем культурних зразків.

Незважаючи на те, що корпоративна культура є свого роду цементуючим елементом організації, вона здатна змінюватися. Це відбувається через дві причини. Корпоративна культура еволюціонує природним шляхом під впливом змін, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі та може свідомо змінюватися керівництвом чи іншою групою співробітників.

Для створення змін у культурі ВНЗ потрібен тривалий період часу. Ця робота включає в себе: оцінку ефективності роботи ВНЗ; постійний моніторинг корпоративної культури; вироблення нових цілей та ідеологічних установок.

Процес трансформації корпоративної культури пов'язаний з необхідністю постійного аналізу субкультур інститутів, факультетів, структурних підрозділів та субкультур професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного персоналу, студентів, адміністративної ланки. Крім цього, необхідний аналіз взаємовідносин «викладач-викладач», «викладач-студент», «викладач-керівник» тощо. Основними причинами змін є внутрішні особливості ВНЗ: цілі, стратегія розвитку, інноваційні процеси, умови праці, рівень професіоналізму працівників, соціально-психологічні причини.

Зовнішні обставини такі, як: загальні економічні умови, політичне становище, демографічні причини, науково-технічний прогрес можуть прискорити чи призупинити внутрішні процеси змін, можуть навіть знищити університет як економічну одиницю, проте не в змозі змінити стратегічну програму розвитку ВНЗ [2].

Певним чином, ВНЗ України поставлені перед необхідністю формування підприємницької культури для того, щоб бути фінансово стабільними і частково незалежними. Це також має бути обов'язково враховано під час формування корпоративної культури ВНЗ, щоб усі співробітники адекватно і з розумінням ставилися до ідеї залучення додаткових коштів для розвитку свого ВНЗ, а звідси до успішного сьогодення і майбуття. У даному ключі важливим є залучення співробітників усіх рівнів і усі підрозділи, щоб не було поділу на ті структури, «що вміють заробляти», і ті, «що заробляти неспроможні». Щоб дана ідея увійшла до складу корпоративних цінностей, необхідно провести підготовчу роботу - мозкові штурми, стимулювання людей до генерування ідей, а надалі - виробити плани і процедури реагування, моніторинг, облік і розподіл додаткових коштів тощо.

Важливими є корпоративні цінності, тобто набір гласних і негласних правил, за допомогою яких адміністрація і співробітники визначають пріоритети, формують систему поведінки для досягнення цілей ВНЗ. Зазвичай розрізняють етичні, соціально-економічні і комунікативні цінності. Етичні цінності визначають, що для навчального закладу може бути поганим і гарним, моральним і аморальним. Соціально-економічні цінності описують: як будується бізнес освітніх закладів, який загальний стратегічний підхід до вибору ключової переваги організації (універсальність, спеціалізація), яка структура витрат і правил економічної взаємодії (деканат - ВНЗ в цілому, філії - ВНЗ), які прийнятні й бажані темпи зростання, який основний принцип побудови структури ВНЗ (створюється під конкретних людей або під певні завдання). Комунікативні цінності описують: відношення співробітників до роботи і принципи горизонтальних комунікацій; відношення керівництва до підлеглих і принципи вертикальних комунікацій; відношення підлеглих до керівництва; відношення професорсько-викладацького складу до студентів; відношення професорсько-викладацького і навчально-допоміжного складу, а також співробітників різних служб ВНЗ до змін.

Загалом у такому вигляді, в якому зараз ми спостерігаємо, корпоративна культура ВНЗ сформувалась з 30-х рр. ХХ ст. З тих пір змінились і політичні, і економічні, і соціокультурні умови, проте для системи вищої освіти залишається бути високою ступінь консерватизму. На нашу думку, все, що відбувається в освітньому процесі, постійно модернізується, але, на жаль, усі інновації майже не торкаються корпоративної культури.

Загалом внутрішнє академічне середовище у ВНЗ традиційно є більш демократичним і творчим у порівнянні з комерційними організаціями. Як правило, корпоративна культура збалансована за допомогою чотирьох складових: «родина», «конкуренція», «ієрархія», «творчість». Однак, у зв'язку зі змінами зовнішнього середовища і становленням ВНЗ як суб'єктів ринку, корпоративна культура ВНЗ змінюється у бік посилення складових «конкуренція» і «творчість». Тому дуже важливо не втратити академічну природу ВНЗ, свободу творчості і демократії, увесь колектив має працювати як одна команда, поділяти спільні цілі й завдання.

Один із проявів корпоративної культури ВНЗ як об'єднувальної ланки - корпоративна ідентичність. Платформа корпоративної ідентичності - місія, цінності та принципи будь-якої компанії (в тому числі ВНЗ) є не просто основою її комунікації, це - основа бізнесу. Для українських освітніх закладів такі ґрунтовні положення стають актуальними на певному етапі розвитку ВНЗ як учасника освітнього ринку (чи підприємницького навчального закладу), коли ВНЗ переоцінює себе та свою роль у суспільстві, призначення, культуру і філософію. Для співробітників це означає пояснення в доступній формі того, хто ми, куди ми прямуємо, що для нас важливо і яка у цьому роль кожного співробітника.

Стосовно ВНЗ можна виокремити такі ознаки розвиненої корпоративної ідентичності: висока ступінь освідомлення про історію, цінності, норми; наявність позитивного ставлення до навчального закладу; прийняття та дотримання норм і цінностей навчального закладу.

Таким чином, корпоративна культура вищого навчального закладу формується під впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів. Об'єктивні фактори - це політичні, економічні, нормативно-правові умови функціонування, ціннісна система суспільства в цілому. Сюди ж відносяться і культурні та національні традиції, громадська думка тощо. До об'єктивних факторів ми відносимо також внутрішньоорганізаційні, які впливають на корпоративну культуру кожного ВНЗ. Це, передусім, специфіка освітнього закладу, історія становлення та розвитку, тип керівника, структура. Суб'єктивними факторами ми визначаємо норми і цінності колективу, переконання, цілі, особисті інтереси, потреби тощо.

Основні вектори організаційного розвитку задають сьогодні тенденції інтернаціоналізації вищої освіти і автономізації ВНЗ. Сучасний інноваційний розвиток ВНЗ багато в чому залежить від того, наскільки привабливими є його місія, філософія, освітньо-виховні цінності. У конкурентному середовищі корпоративна культура ВНЗ стає своєрідним маркетинговим інструментом, тому навчальний заклад повинен заявити про свої цінності, пропагувати їх для всіх, хто прагне здобути вищу освіту і хто прагне співпрацювати з ВНЗ у різних галузях. Корпоративна культура стає ціннісним ядром освітнього закладу як організації, що здатна забезпечити згуртованість колективу в цілому.

У вищих навчальних закладах може існувати декілька «локальних» корпоративних культур: домінуюча культура всього ВНЗ і субкультури окремих підрозділів. Гармонізація різноманітних субкультур сприяє формуванню загальних традицій, академічних ритуалів, кодексів поведінки, неформального спілкування.

Особливістю корпоративної культури ВНЗ є те, що вона стосується як співробітників, так і є ефективним засобом виховання студентів, що залучаються до традицій вищої школи, відчувають гордість за свою Alma mater і в подальшому можуть вносити елементи корпоративної культури свого ВНЗ в інші організації.

Є декілька фаз взаємодії індивіда з корпоративною культурою освітнього закладу:

• Перша стадія - фаза орієнтації - майбутній співробітник чи абітурієнт знайомиться з місією, цінностями, символікою ВНЗ, використовуючи інтернет-сайти та інформаційні матеріали.

• На другій стадії - фазі адаптації - відбувається пристосування співробітника та студента до корпоративної культури ВНЗ, до традицій, обрядів, ритуалів (тут же знайомство з корпоративним кодексом).

• На третій стадії - фазі інтеракції - відбувається занурення співробітників у ціннісну систему ВНЗ, здійснюється широкий спектр комунікативних взаємодій. На даній стадії відбувається активний процес ідентифікації корпоративної культури підрозділу і ВНЗ в цілому.

Особливого значення в сучасних умовах набуває стадія післядії, особливо це стосується випускників, які співпрацюють з навчальним закладом у складі Ради випускників, спонсорів, меценатів, консультантів та керівників студентських практик. Зберегти випускника у ціннісному просторі корпоративної культури ВНЗ можна лише у тому випадку, якщо вміло керувати відносинами на всіх стадіях повного циклу життєдіяльності студентів ВНЗ. Адже випускник навчального закладу нестиме набуту корпоративну культуру до майбутнього місця роботи, де культура нової організації певним чином переплететься з принесеними особливостями культури рідного ВНЗ.