Необхідність антикризового управління на підприємстві

Виклад основного матеріалу дослідження

Антикризовий менеджмент концентрується саме на питаннях антикризового управління фінансами підприємства. Інші напрями анти- кризового управління є похідними і залежать здебільшого від ефективності заходів у межах антикризового фінансового менеджменту. Антикризовий фінансовий менеджмент характеризується дворівневою структурою:

Проаналізувавши існуючі підходи щодо визначення антикризового управління, в подальшому цю категорію розглядатимемо у широкому розумінні з позицій діяльності, спрямованої на попередження і профілактику кризових процесів.

Вивчення основних тенденцій розвитку вітчизняних підприємств засвідчує наявність фактів неефективного господарювання, що часто пов'язують із кризою менеджменту. Практика показала, що не всі підприємства змогли адаптуватися до сучасних умов.

У науковій літературі визначають основні помилки менеджменту: несфокусованість цілей і стратегій; неспроможність стратегічного бачення; хаотичне використання управлінських інструментів; асоціювання антикризового менеджменту в багатьох випадках лише з діяльністю в умовах кризи; орієнтація на короткострокову перспективу; відсутність гнучкості; нетворчий підхід до управлінської діяльності; необґрунтоване застосування західних методик діагностики банкрутства тощо. Однак, на нашу думку, більш вагомі причини, пов'язані з інтенсивними змінами у соціоекономічній системі, а персоналові необхідно вчасно і професійно реагувати на ці зміни.

У наукових колах також поширюється думка про альтернативу внутрішньому антикризовому менеджменту, який малоефективний у екстремальних умовах. На противагу йому послуги зовнішнього консультанта з антикризового управління вбачаються більш дієвим засобом, оскільки мають такі переваги: об'єктивність, оперативність, новизну ідей, спеціальні знання, досвід, гнучкість, психологічну стійкість [14].

Функцію антикризового менеджменту, направлену на попередження кризи підприємств, не можна розглядати статичним станом. Тому існує постійна потреба у фахівцях, здатних виявляти небезпеки, здійснювати діагностику існуючого стану, виявляти слабкі ланки у діяльності підприємства, використовувати сучасні інструменти антикризового управління. Реалізація ефективної системи антикризового управління сучасним підприємством можлива через призму об'єктно-суб'єктної взаємодії, що ґрунтується на основних положеннях компетентнісного підходу.

Під час дослідження діяльності сучасних підприємств усе частіше використовують поняття «компетенція» у роботі з персоналом та у системі стратегічного управління підприємством. Носіями компетенцій виступають як працівники підприємства, так і підприємство в цілому. Власником ключової компетенції є власне підприємство, а не окремо взята людина чи невелика команда [12]. Ключові компетенції підприємства формуються на основі унікального досвіду, здібностей персоналу, систематичного аналізу ринкової інформації, інноваціях, гнучкості системи управління.

Із підвищенням динаміки зовнішнього середовища зростає необхідність у точності і своєчасності управління. Виживання підприємства в цих умовах залежить від запасу стратегічної стійкості, що проявляється у комбінації ключових компетенцій підприємства, мистецтва і мужності вищого менеджменту, організаційної культури, що здатна гнучко реагувати на зміну зовнішніх і внутрішніх обставин, достатніх активів, що дозволяють підприємству зберігати фінансову стійкість, поки менеджмент підприємства шукає шляхи адаптації до нових умов [11]. Ключові компетенції дозволяють реалізувати принцип проактивної поведінки підприємства, згідно з яким останнє не тільки пристосовується до умов, які виникають у ринковому середовищі, а й намагається створювати нові можливості для власного розвитку шляхом активної взаємодії зі своїм оточенням. Компетенції найчастіше пов'язують із спроможностями до ефективного управління. У сучасних швидкозмінних умовах зовнішнього середовища управління компетенціями стає спробою підвищення реактивності та надання динамічного характеру усім видам діяльності підприємства [14]. Формування компетенцій підприємства є забезпечувальним складником його сталого розвитку.

Формування компетентнісного підходу передбачає створення умов для володіння підприємством комплексом компетенцій, які відображають його потенціал, здатність до активних форм взаємодії із зовнішнім середовищем.

Окреслимо такі напрями реалізації компетентнісного підходу в антикризовому управлінні підприємством:

— визначення та розвиток компетентностей підприємства, які забезпечують йому антикризову стійкість ;

— формування системи компетенцій персоналу та її застосування на всіх етапах антикризового управління;

— розвиток і підтримка компетенцій, управління їх динамікою;

— зміщення акцентів від кількісно-якісних характеристик до накопичення компетенцій підприємства;

— прагнення до постійного підвищення рівня компетентності, розширення набору ключових компетенцій.

Наше бачення антикризового управління пов'язане з формуванням компетентнісно-орієнтованого підходу. Формування компетенцій підприємства, що забезпечать йому стратегічну стійкість, управління небезпеками, перехід від статичних характеристик до використання засобів динамічного розвитку; від політики пристосування до умов зовнішнього середовища до політики активної взаємодії з ним, лежить в основі розроблення та реалізації ефективної системи управління підприємством. Антикризове управління доцільно визначати системою компетенцій підприємства, що забезпечують підприємству стратегічну орієнтацію.

Е. Коротков до функцій антикризового управління зараховує такі: передкризове управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи, стабілізацію нестійких ситуацій, мінімізацію втрат і упущених можливостей, регулювання часу прийняття і виконання рішень [5], визначаючи функції видами діяльності, які відображають предмет управління і визначають його результат. На нашу думку, основні функції антикризового управління в сучасних умовах мають стратегічне спрямування, наповнюються новим змістом, що відповідає сучасним тенденціям економічного розвитку (табл. 2). До основних принципів, на яких базується система антикризового управління, належить:

— рання діагностику кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства;

— превентивність дій;

— постійна готовність до реагування;

— швидкість реагування на кризові явища;

— адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі;

— повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового стану [20].

Запровадження антикризового управління на підприємстві має на меті здійснення таких заходів: