До проблеми оцінювання ефективності пристосування вітчизняних підприємств до змін бізнес-середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

До проблеми оцінювання ефективності пристосування вітчизняних підприємств до змін бізнес-середовища

Сметанюк О.А., к.е.н., доцент

Сочівець О.П., студент

Вінницький національний технічний університет

Анотація. У статті досліджено методики, придатні для оцінювання ефективності пристосування організацій до змін бізнес-середовища та обґрунтовано необхідність та доцільність розробки методики системного оцінювання якості процесу адаптації вітчизняних підприємств.

Annotation. The article considers the methods, which can be used to evaluate efficiency of organization adaptation to changes in business environment and also the necessity of method development for systematic evaluation of domestic enterprises adaptation process quality.

Постановка проблеми. Входження України у світовий торговий простір і посилення конкуренції з боку зарубіжних виробників та імпортерів, нестабільна економічна та фінансово-кредитна політика держави, зміни в соціально-демографічному складі населення, поява та розвиток нових технологій у сфері будівництва, створення нових продуктів та скорочення життєвого циклу існуючих товарів -- ці чинники несуть у собі як потенційні можливості, так і значні загрози для існування українських підприємств. За таких умов важливо вчасно помітити зміни, які впливають на діяльність підприємств, ідентифікувати тенденції їхнього розвитку, визначити та реалізувати відповідні заходи, спрямовані на ліквідацію або зменшення негативних наслідків та використання сприятливих нагод, тобто не пасивна реакція на зміни, а активна превентивна діяльність підприємства має бути основою пристосування до конкурентного середовища.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Адаптація є природним процесом прояву глибинних особливостей ринкової економіки і представляє певну сукупність змін у діяльності підприємств, обумовлених невизначеністю зовнішнього середовища. Закономірним є інтерес учених до різних аспектів адаптації підприємства до невизначеності бізнес-середовища. Загальнотеоретичні аспекти процесу адаптації знайшли відображення у дослідженнях як зарубіжних учених-економістів І. Ансоффа, П. Друккера, С. Біра, Є. Голубкова, А. Градова, Ф. Котлера, М. Портера, так і вітчизняних - І. Бланка, В. Петренка, О. Пушкаря, І. Решетнікової, М. Чумаченка, А. Воронкової, В. Гончарова, Ю. Іванова, В. Скубенка, О. Тридіда, Л. Соколової. В працях яких проаналізовано види та форми адаптації, визначено методи та напрямки адаптації, ключові компоненти та типи реакцій на зміни тощо. Проте, на сьогодні залишається не дослідженим характер впливу змін конкурентного середовища на роботу вітчизняних суб'єктів господарювання, зокрема не існує адаптованої системи показників щодо визначення характеристик адаптованості підприємств до конкурентного середовища.

Постановка завдання. Метою статті є на основі уточнення сутності понять «адаптація підприємства», «конкурентне середовище» дослідження та порівняльний аналіз методик, придатних для оцінки ефективності адаптаційної діяльності організацій, розробки рекомендацій щодо підвищення ефективності життєдіяльності підприємств в умовах невизначеності. оцінювання підприємство бізнес

Виклад основного матеріалу. Мінлива економічна ситуація в країні ускладнює умови діяльності вітчизняних підприємств, вимагає використовувати економічні механізми адаптації, які б дозволяли швидко та гнучко реагувати на зміни конкурентного середовища. Управління процесом адаптації потребує розробки певної системи - граничної абстракції об'єкта дослідження довільної природи, а саме системи організаційно-економічного забезпечення адаптації підприємства. Етапами її формування є такі: аналіз існуючого стану управління адаптацією, вибір цілей системи за рівнями управління, визначення функціональних підсистем, організація інституційного, кадрового, інформаційного, матеріально-технічного, нормативно-методичного, правового, та фінансового забезпечення. Також має відбутися синтез системи адаптації - вибір типу структури, складових елементів, визначення архітектоніки системи. Далі необхідно визначити, як має функціонувати система адаптації. Процес адаптації підприємства спрямовується на розв'язання трьох основних завдань: забезпечення життєдіяльності й подальшого сталого розвитку підприємства в довгостроковій перспективі на основі встановлення динамічного балансу з бізнес-середовищем; підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на ринках збуту; забезпечення високого рівня його фінансової привабливості. Для досягнення поставленої мети необхідно організувати процес вирішення комплексу завдань, що забезпечуватиме їх виконання. Це можна реалізувати на основі розробки й упровадження організаційно-економічної системи адаптації підприємства. Виходячи з її структури, необхідності виконання певних функцій і вирішення обраної сукупності локальних завдань, слід констатувати, що є об'єктивна підстава вважати за доцільне та необхідне впроваджувати на підприємствах саме таку систему. Її функціонування спрямовано на управління організаційно-економічним забезпеченням процесу адаптації підприємств. Змістовний аспект у формуванні системи адаптації полягає у визначенні обсягу та послідовності робіт, комплексу обґрунтованих заходів, що забезпечують конкурентне становище підприємства на ринках збуту.

Авторське визначення адаптації полягає у розумінні під нею не лише спосіб виживання, але і умову подальшого розвитку підприємства, що і визначає новизну проблеми адаптації не як пасивного пристосування підприємства до невизначеності бізнес-середовища, а як активного впливу на ринок. Вищенаведене визначає необхідність застосування превентивних заходів, що дозволяють організації вчасно, мобільно й адекватно реагувати на постійні зміни ринкового оточення: тим самим забезпечувати свою життєдіяльність і конкурентні позиції на ринку. У сформованій ситуації досить важливим є системне дослідження теоретичних, методичних і організаційно-економічних аспектів розробки системи адаптації промислових підприємств до невизначеності бізнес-середовища.

Конкурентне середовище слід розглядати як умови і результат взаємодії великої кількості суб'єктів ринку, а також певного зовнішнього впливу, які характеризуються певною сферою дій та часовим періодом. Дана взаємодія визначає відповідний рівень економічного суперництва і можливість впливу окремих економічних агентів на загально ринкову ситуацію. Складовими конкурентного середовища є споживачі, постачальники, вже існуючі та потенційні конкуренти, виробники товарів-замінників та контактні групи (банки, державні організації). Кожна складова конкурентного середовища характеризується динамічністю, тому методологія дослідження конкурентного середовища має базуватись на комплексному аналізі всіх його елементів.

Економічний механізм адаптації до конкурентного середовища являє собою сукупність організаційно-економічних форм і методів пристосування, які дозволяють шляхом узгодження цілей підприємств та інтересів учасників, розробити та реалізувати такі моделі перебудови і розвитку підприємства, які б забезпечували його ефективне функціонування в умовах конкурентного середовища [1].

В сучасній науковій літературі широкої популярності набула теорія систем, згідно з якою будь-яка організація є відкритою системою і зміни в середовищі її функціонування впливають на результати її діяльності. Як зазначає Б.Мільнер, ефективність роботи підприємства безпосередньо залежить від його відповідності зовнішньому середовищу, з ускладненням якого ускладнюється система управління підприємством [2].

Вітчизняні дослідники розглядають адаптацію як процес пристосування економічних систем до змін у середовищі їхнього функціонування [1]. Будь-яка діяльність комерційного підприємства здійснюється з метою продовження існування підприємства в часі та підвищення ефективності його функціонування. Отже, підприємства повинні змінюватися самі або, відповідно, впливати на оточення з метою його пристосування останнього до своїх потреб.

Адаптивні заходи, які здійснюються на підприємстві безпосередньо пов'язані зі стратегією організації. Реальна стратегія підприємства складається з двох частин: продуманих цілеспрямованих дій та реакції на непередбачений розвиток подій (процес пристосування).

На практиці майже неможливо відділити процеси пристосування підприємства до свого середовища від його звичайної діяльності. Процеси та дії, які відбуваються в організаціях не є сталими, раз і назавжди визначеними. У відповідь на зміни ринкових, фінансово-економічних та соціально-демографічних показників підприємство вдосконалює свою діяльність: змінює асортимент продукції, покращує сервісне обслуговування, пропонує більш вигідні умови для покупців, змінює деякі внутрішні правила та процедури, бізнес-процеси тощо. Названі зміни можуть проводитися як у межах звичайної діяльності організації, так і бути спеціальними антикризовими заходами.

У загальному вигляді процес адаптації складається з таких основних етапів (рис. 1) [3].

Рис.1 - Основні етапи процесу адаптації підприємства до змін

Залежно від ступеня невизначеності майбутнього, істотності змін, сфери діяльності підприємства та обраної стратегії на кожному з вище перерахованих етапів використовується специфічний інструментарій аналізу та прийняття рішень щодо заходів із пристосування. У процесі адаптації системи, підсистем або окремих елементів, пов'язаних з організацією, можуть використовуватися засоби фінансового, організаційного, виробничого або комплексного характеру.

На практиці адаптаційні заходи, їхня ефективність та якісний вплив на підприємство оцінити вкрай важко. У загальному вигляді аналіз доцільності адаптивних заходів можна здійснити таким чином:

- за результатом діяльності (чи досягнуті поставлені цілі, чи виконані задані параметри);

- за сумою витрат, понесених на ці адекватні заходи (в т.ч. порівняно з планом, бюджетом);

- за співвідношенням досягнутого (прогнозованого) результату до понесених (прогнозованих) витрат на адаптацію (цей спосіб є найбільш доцільним при порівнянні декількох варіантів).

Фактично будь-які щоденні дії працівників компанії спрямовані на досягнення певних цілей і виконання поставлених перед ними задач, а отже, всі вони так чи інакше визначають результати діяльності компанії. Так, у процесі визначення системи цілей діяльності для різних напрямків та підрозділів компанії, зазвичай не вживається поняття «адаптація», а визначаються певні цілі ринкового чи фінансового характеру. Можна стверджувати, що на практиці безпосередній вплив адаптаційних заходів на результат діяльності організації поєднується з іншими видами робіт та напрямками діяльності. Отже, оцінювання ефективності адаптації носить проблемний характер щодо набору показників, а тому, на нашу думку, для виміру ефективності адаптації підприємства до змін у ринковому середовищі можна використовувати методики аналізу результативності діяльності організацій.

Найбільш поширеним є наступний алгоритм оцінювання рентабельності підприємств (рис.2) [3]. Порівняльний аналіз планових (нормативних) показників із фактично отриманими внаслідок проведення адаптації, дозволяє оцінити кількісні співвідношення між різними показниками діяльності підприємства і таким чином дозволяє більш об'єктивно оцінити ступінь досягнення організацією поставлених цілей.

Серед переваг даної методики у порівнянні з іншими є те, що аналіз пропонується здійснювати як на основі фактично отриманих результатів, так і на основі бажаних (запланованих) показників, які ґрунтуються на фактично отриманих показниках попереднього періоду.

Рис. 2 - Схема проведення оцінки адаптації підприємства

Інший метод аналізу ефективності адаптаційних дій - це комплексна оцінка становища підприємства на основі системи збалансованих показників (Balanced Scorecard). Ця система стратегічного вимірювання була розроблена Р.С.Капланом і Д.П.Нортоном з метою підвищення ефективності багатовекторного стратегічного управління, щоб досягти якнайкращого узгодження інтересів усіх зацікавлених у діяльності компанії груп: акціонерів, споживачів, працівників, партнерів. Система збалансованих показників дозволяє проводити аналіз за чотирма напрямками (фінанси, клієнти, внутрішні бізнес-процеси, розвиток і навчання) [4; 5]. Основна сфера застосування даного аналізу - це крупні компанії, які здатні організовувати спеціальну проектну групу, що буде проводити аналіз і відповідати за правильність його результатів.

Методика стратегічної оцінки підприємства, наведена у праці К.І.Редченка [6], на нашу думку найбільш доцільна для застосування підприємствами малого та середнього бізнесу через її відносну простоту. Проте вона ґрунтується на використанні експертних оцінок для аналізу динаміки стану справ на підприємстві за чотирма напрямками та передбачає виставлення інтегрованої стратегічної оцінки по кожному з вказаних напрямків та по організації в цілому. Експерти також можуть визначати, разом з отриманими висновками, необхідні заходи щодо поліпшення ситуації.

Спільною рисою всіх наведених методик є те, що вони вимірюють ефективність адаптаційних дій підприємства через ступінь виконання стратегії. А будь-яке експертне оцінювання вимагає дотримання жорстких вимог щодо елімінування суб'єктивізму прогнозування. Узагальнення переваг та недоліків методів оцінки ефективності адаптації підприємств наведене в табл. 1.

Таблиця 1 - Переваги та недоліки методів оцінки ефективності адаптації підприємств

Управління процесом адаптації підприємства реалізується через управління конкурентоспроможністю й фінансовою привабливістю. Задача моделювання полягає у визначенні умов формування та реалізації цілеорієнтованої стратегії адаптації, яка залежить від параметрів вектора адаптивності - його довжини та кута нахилу.

Використання стратегічних підходів і методів в управлінні процесом адаптації дозволяє підвищити конкурентоспроможність підприємства, посилити його ринкові позиції, підвищити фінансову й інвестиційну привабливість, є важливим важелем для акціонерів, інвесторів, власників бізнесу, менеджерів підприємства у процесі прийняття обґрунтованих рішень. Необхідним атрибутом стабільного та ефективного функціонування підприємства в умовах мінливого оточення є бізнес-план, який спрямовано на планування комплексу адаптаційних заходів відповідно до обраної стратегії адаптації. Невід'ємною частиною бізнес-планування адаптації є оцінка економічної ефективності реалізації комплексу адаптаційних заходів, що потребує забезпечення раціональності витрат на адаптацію.

Висновки. Адаптація є визначальною частиною стратегії організації, а тому її ефективність може бути виміряна через результативність виконання стратегії. Для розглянутої в літературних джерелах оцінки пристосування підприємств придатні такі методики, як порівняльний аналіз нормативних (запланованих) показників та фактичних результатів, аналіз на основі системи збалансованих показників, стратегічна оцінка підприємства. Метод збалансованої системи показників дозволяє оцінити сучасний стан системи управління, її недоліки і сильні сторони, проте не дає уявлення про динаміку показників. Метод порівняння нормативних і фактичних показників дає оцінку адаптивності підприємства в динаміці, проте не всі цілі підприємства можна формалізувати, а тому такий аналіз не є повним. Метод стратегічної оцінки показників базується на використанні експертних оцінок, а отже, є досить суб'єктивним. Вказані вище методи мають свої переваги і недоліки та специфічну сферу застосування, а тому при подальших дослідженнях можуть бути вдосконаленими і доповненими.

Список використаної літератури

1. Соколова Л.В. Теорія і практика адаптації підприємств до мінливого бізнес-середовища. - Харків: ХНУРЕ, 2004. - 288с.

2. Сучасні концепції менеджменту: Навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. Л.Д. Федулової. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 536 с.

3. Линовицька С.А. Методи оцінки ефективності пристосування вітчизняних підприємств до змін зовнішнього середовища // Актуальні проблеми економіки: - 2006. - №5 (59). - С. 49-57.

4. Ольве Н.Г., Рой Ж., Веттер М. Оценка эффективности деятельности компании. Практическое руководство по использованию сбалансированной системи показателей: Пер. с англ. - М.: ИздательскиЙ дом "Вильямс", 2003. - 304 с.

5. Нивен П. Р. Сбалансированная система показателей: Шаг за шагом: максимальное повышение эффективности и закрепление полученных результатов / Пер. с англ. - Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2004.

6. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. - Видання 2-ге, доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2003.

Размещено на Allbest.ru