Економіка якості як основа ефективного управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІКА ЯКОСТІ ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Н.А. Шелест,

здобувач, Національний університет біоресурсів і природокористування України, старший викладач

Національний Університет Оборони України, Київ, Україна

Анотація. Сьогодні все більше фахівців у галузі управління якістю розглядають економічні аспекти якості, як об'єкт дослідження. Однак такий напрямок розвитку наукових знань як економіка якості на нашу думку не досить досліджений. У цій роботі приведені данні про перспективність розвитку цього наукового напрямку, що має свою історію, теорії, засоби та методи.

Ключові слова: економіка, наука, якість, управління якістю, економіка якості, витрати, прибуток, ефект.

економіка якість науковий

Annotation. Today more professionals in the field of quality management consider the economic aspects of quality, the object of study. However, such a direction of development of scientific knowledge as the economy of quality in our opinion is not enough investigated. In this paper data are presented on the future development of the scientific field that has its own history, its theory, tools and methods.

Keywords: economics, science, quality, quality management, economics of quality, costs, profits, effect.

«Якість не тільки необхідна, вона і безкоштовна. І не тільки безкоштовна, але це найприбутковіша продукція, яка у нас є».

Гарольд С. Джинен

Вступ. Питання підрахунку витрат на забезпечення якості, підвищення працездатності і надійності систем управління стали актуальними з початку 50-их років XX століття, коли реальні витрати на брак та інші витрати стали різко збільшуватися. Це призвело до значного підвищення собівартості продукції і загальна величина зазначених витрат ставала досягати витрат на оплату праці всього персоналу компаній. Багато фахівців підприємств в 50-70-і роки XX сторіччя стали досліджувати питаннями забезпечення якості.

А з початку 80-х років XX сторіччя, стало явним те, що економіка якості (ЕЯ) може служити потужним економічним інструментом всієї системи управління якістю (СУЯ), так як допомагає, у взаємодії з іншими механізмами управління якістю (УЯ), вирішувати такі основні питання, як: підвищення якості продукції; зниження собівартості продукції; мінімізація і оптимізація витрат на якість; підвищення конкурентоспроможності продукції; визначення схем (структур) найбільш ефективної організації виробництва; виявлення можливості переходу на наступний етап еволюції УЯ.

Але хоча ця проблематика актуальна, до теперішнього часу в Україні та інших країнах немає єдиного і цілісного концептуального підходу до ЕЯ. Не досить досліджений ряд теоретичних і методологічних проблем у цій галузі, що не відповідає реальним потребам сучасної науки і практики. Крім цього існувала думка, що ЕЯ обмежується тільки обліком і аналізом витрат на якість. Сучасні наукові розробки показують, що управління витратами на якість є лише одним з методів фінансового менеджменту в СУЯ, що дозволяє вирішити свої специфічні завдання. Однак для досягнення відчутних результатів в управління витратами на якість необхідно поєднувати з іншими методами фінансового управління в сфері якості.

Слід зазначити, що фахівці приділяли значну увагу дослідженню якості як економічної категорії, удосконалюючи теорію в ході досліджень. Впровадженням теоретичних та методологічних досліджень цього питання було присвячено чимало фахових та наукових праць. Значний внесок у становлення та розвиток цього напрямку науки зробили такі відомі фахівці та вчені як А. Фейгенбаум, Г. Фріман, Дж. Джуран, Дж. Кампанелла, Дж. Массера, Дж. Рейган, Е. Демінг, Л.В. Канторович, Масаакі Імаі, О.К. Гаст, Тагуті Генъіті, У.Е. Шухарт, Ф. Кросбі, Ф. Тейлором, Х. Емерсон та інші зарубіжні і вітчизняні дослідники.

Постановка задачі. Сьогодні якість є актуальним об'єктом дослідження, насамперед її економічні аспекти. Такий напрямок розвиток наукових знань як ЕЯ на нашу думку потребує додаткових досліджень. Тому нами зроблена спроба показати перспективність розвитку даного наукового напрямку, а також історію та теоретичні аспекти ЕЯ. Враховуючи те, що реальна цінність будь-якої програми якості визначається її можливістю задовольнити споживачів продукцією та принести прибуток підприємству, а регулювання витрат на якість є для керівника інструментом, що дозволяє вирішувати завдання підвищення якості продукції з врахуванням забезпечення необхідної прибутковості роботи підприємства.

Результати. Сьогодні поняття «наука» включає в себе діяльність для здобування нового знання. Результат цієї діяльності - сума набутих наукових знань. Крім цього, термін «наука» вживають для позначення окремих галузей наукового знання. Тобто наука характеризується доцільно орієнтованою творчою діяльністю з постановки, вибору й розв'язання проблем духовного й практичного освоєння світу[4]. Предмет науки - опис, пояснення, пророкування об'єктів і процесів дійсності. Мета науки - теоретичне відображення дійсності, тобто її вивчення на основі відкритих нею законів.

«Економіка», як термін походить від давньогрецького слова п?кпнпмЯб (ойкономія, «управління домогосподарством») від п?кпт або oikos (ойкос, «дім») + ньмпт або nomos (номос, «звичай» чи «право»)[13]. Запропонував цей термін Ксенофонт (прибл. 430--355 роки до н. е.) на позначення науки про господарство, управління домом і майном. Аристотель (384--322 роки до н. е.) науку про багатство поділив на економіку (виробництво благ для задоволення потреб людей) і хремастику (грец. chrema -- майно, володіння; мистецтво наживати статки; діяльність, спрямована на накопичення багатства). Терміном «економіка» він позначав організацію господарства в маєтку рабовласника. Як суспільна наука економіка вивчає ефективне використання обмежених ресурсів, розглядає питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг[11, 3]. Подібно всім іншим галузям знань економіка включає набір аксіом і доказів, придатних для аналізу будь-яких об'єктів в конкретних умовах.

«Якість»: у філософському сенсі - суттєва ознака, властивість, що відрізняє один предмет від іншого; у сучасному сенсі - ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги. Історично склалось так, що носіями якості по мірі розвитку форм і методів робіт в області УЯ ставали різні об'єкти. Спочатку - якість продукції, потім процесів. Поліпшення та розуміння факторів і умов, що впливають на якість продукції, призвело до розгляду якості систем, в рамках яких здійснюються всі процеси діяльності підприємства, спрямовані на випуск продукції. В даний час термін «якість» використовується у відношенні самих різних категорій, таких як якість управляння, інформації, освіти, життя і т.п.

Термін «якість» має економічну основу. Тому, що не може бути якісної продукції, якщо при її виробництві не були повною мірою застосовані сучасні економічно обґрунтовані засоби і методи до випуску конкретної продукції.

Вище приводилось, що економіка - суспільна наука. Вона вивчає поведінку в сферах виробництва, споживання, розподілу та обміну. Тобто економісти аналізують те, що відбувається в цих сферах, процесах і використовують їх наслідки для фізичних осіб, підприємств. Дослідники в області УЯ пропонують спочатку ці наслідки зробити сприятливими, бажаними, тобто якісними.

Основою створення наукових знань з економіки якості стали роботи відомих філософів, корифеїв, економістів, інших фахівців.

Так, перші в історії людства дослідження економічних явища і процесів відбулись в Греції давньогрецькими філософами. Саме Аристотель встановив в товарі наявність двох таких сторін, як споживча і мінова вартість, виявив економічну сутність обміну, запропонував трактування ціни як грошового вираження вартості.

В 80-х рр. ХVІІІст. англійський учений, основоположник теоретичної економіки, Адам Сміт твором «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776р.) змінив уявлення сучасників, а саме показав сенс поділу праці як умови підвищення її продуктивності. Він є засновником теорії трудової вартості. Його дослідження є базисом для фахівців в області якості для створення нових концепції, удосконалення систем виробництва.

В кінці ХІХст. значний вклад в формування теоретичної економіки внесли:

- Тейлор Фрідерік Уінслоу американський інженер, творець першої прогресивної системи управління виробництвом сформував ідею поділу праці на окремі компоненти з метою поліпшення організації виробничих процесів. Тейлор запропонував замінити лінійну систему управління функціональною, а також, щоб заробітна плата працівників залежала від їх внеску у виробництво.

- Джевонс Уїльям Стенлі англійський вчений-економіст, один з авторів теорії граничної корисності, істотно розширив межі застосування математичних методів в економіці. А саме він є один із засновників гілки економічних аналізу, званого маргінальним.

- Вальрас Леон швейцарський економіст, що був названий сучасниками «найвеличнішим з усіх економістів», виклав загальне визначення рівноваги в новій маржиналістичній теорії цінності, розглянувши міжринковий зв'язок.

Хочеться також відмітити вагомий вклад, на початку ХХст., в теорію економіки таких науковців-фахівців, як:

- Вільфредо Парето, італо-швейцарський економіст і соціолог, широко відомий як фахівець в галузі управління якістю («діаграма Парето», або інакше «принцип 20/80»), напрацювання його використовуються і сьогодні для вирішення виробничих проблем і т.п;

- Гаст Олексій Капітонович видатний російський теоретик і практик наукової організації праці та управління виробництвом радянського періоду, засновник центрального інституту праці (ЦІП) його колеги по ЦІП зробили певний крок в порівнянні з Тейлором і Генрі Фордом, застосувавши принципово новий підхід до оцінки робочого не тільки в якості об'єкта вивчення, але і творення суб'єкта, що згодом було поглиблено і лягло в основу принципу Загального менеджменту якості «Залучення персоналу»;

- Уолтер Ендрю Шухарт у 1924 році запропонував використовувати контрольні карти для оперативного управління виробничими процесами, впровадив в практику УЯ статистичні методи;

- Харрінгтон (Гаррінгтон) Емерсон, американський інженер, що займався питаннями організації праці. Поряд з У. Тейлором і Г. Фордом вважається основоположником першого етапу УЯ - відбраковування. Вперше поставив питання про ефективність виробництва в широкому масштабі, приділяючи підвищену увагу проблемам якості. Особливу популярність Х. Емерсон отримав завдяки своїй праці «Дванадцять принципів продуктивності» (1931р.), де вивів умови успішного функціонування, універсальність яких полягала в можливості їх застосування для будь-яких організацій і процесів[6].

Праці приведених вище та інших фахівців і науковців знайшли свій розвиток в принципі загального УЯ - прийняття рішень на основі фактів.

Неоціненний внесок в науку і практику УЯ також вніс Арманд Фейгенбаум. Перш за все, він є автором концепції комплексного УЯ, яку опублікував у 1951р. в своїй першій книзі «Контроль якості: принципи, практика і адміністрування», де ввів термін Total Quality Control. А. Фейгенбаум одним з перших з позицій системного підходу звернув увагу на взаємозв'язок якості та ефективності виробництва[10]. У свої вже немолоді роки у двох із братом А. Фейгенбаум. написав книгу: «Сила управлінських інновацій: 24 ключа до сталого і прискореного розвитку бізнесу і його прибутковості». В ній Фейгенбаум зумів об'єднати технічні науки і знання з області управління, щоб створити науку про УЯ. У своїх роботах в області УЯ, що є основою теорії економіки якості, А. Фейгенбаум відобразив такі концепції та розробки, як:

- «Загальний контроль якості» - ефективна система інтеграції забезпечення, підтримки і поліпшення якості, що дозволяє значно підвищити економічну ефективність виробництва;

- «Приховане» виробництва - ідея порівняння діяльності щодо виправлення виробничих помилок у рамках будь-якого підприємства;

- «Відповідальність за якість» - забезпечення якості за рахунок діяльності кожного співробітника, тому відповідальності кожного і активне управління з боку вищого керівництва;

- «Витрати на забезпечення якості» - він розділив витрати на три категорії, крім того, склав перелік статей витрат, що входять в кожну категорію.

Крім цього, видатний консультант XX в. Едвардс Демінг, один з авторів «японського економічного дива», кинув інтелектуальний і моральний виклик стереотипам традиційного управління, продовжуючи традиції раціонального, наукового підходу, закладеного до нього Фредеріком Тейлором. Революційна теорія Демінга пропонує філософію, методи та управлінські технології, необхідні для побудови стійкого, ефективного бізнесу, що забезпечує баланс інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, співробітників, власників, постачальників, суспільства в цілому.

Філософія управління доктора Демінга заснована на всеосяжної концепції якості та розумінні природи мінливості (тісно пов'язаної зі статистичним управлінням процесами). Економічна мудрість Вільяма Демінга відобразилася у «14 пунктах успішного управління». Ці 14 принципів управління з'явилися в результаті застосування системи глибинних знань для оптимізації існуючого стилю управління[1, 9].

Так у своїй книзі «Вихід з кризи: Нова парадигма управління людьми, системами і процесами» він пише: «Прибуток у бізнесі приходить від постійних покупців, споживачів, які хваляться вашим продуктом або послугою і які приводять до вас своїх друзів»[1].

Демінг також стверджував, що конкуренція не вирішить виробничі проблеми, тому що вона деструктивна. І було б набагато краще, якби всі працювали як єдина система в ім'я перемоги кожного. Для цього потрібні співпраця і новий стиль управління.

Демінг створив нову, ще більш загальну версію організаційної «моделі світу» - систему глибинних знань. Її складають наукові концепції та принципи, які умовно згруповані в чотири основні області: розуміння системних властивостей підприємства, вчення про оптимальні методи управління в умовах мінливості (варіабельності) процесів, об'єктів і середовища; елементи теорії пізнання; основи знань індивідуальної і групової психології. Демінг був переконаний, що кожен керівник, перш ніж бути допущеним до прийняття відповідальних управлінських рішень, повинен отримати певний мінімальний обсяг знань, що відносяться до зазначених чотирьох областей і зв'язків між ними.

Крім цього, хочеться звернути увагу на те, що перша теорема Демінга говорить: «Всім наплювати на прибуток!», а друга теорема - «Найбільше шкоди приносить той, хто працює з усіх сил». Саме він формулював принципи і підходи для підвищення економічної ефективності на основі використання залишених без уваги резервів[8].

Необхідно відзначити те, що час підтвердив один з основних пунктів вчення Демінга, - це стосуються ролі процесу самоорганізації, внутрішньої мотивації людей, обов'язкових для довгострокового виживання організацій.

Згодом японський гуру в області якості, Тагуті Генъіті[5] вніс свій вклад в розвиток ЕЯ розробивши власну систему, що поєднує інженерні та статистичні методи, яка найбільш відома як функція втрат якості за Тагуті. В її основу лягла теорія втрат суспільства від неналежної якості. Тагуті називає свою концепцію «інжиніринг якості». Методи Тагуті відносяться до статистики і операцій планування експерименту та контролю якості. Він закликав аналізувати спільно економічний фактор (вартість) та якість. Обидва ці чинники Тагуті пов'язував загальною характеристикою під назвою «функція втрат». Також він акцентував увагу на етапах, що передують розробки продукції тому, що надавав великого значення економічним факторам зниження витрат або робастності (стійкості від англ. Robust - міцний, стійкий).

В 70-х рр. ХХ ст. Канторович Леонід Віталійович, видатний радянський економіст - математик спільно з американцем голландського походження Тояллінгом Купманс за розробили теорію оптимального використання ресурсів. Саме Канторович вперше в світі здійснив постановку задачі лінійного математичного програмування.

Необхідно також відмітити, що в подальшому питаннями оптимального використання наявних на підприємстві ресурсів, ефективних систем організації виробництва займалися багато відомі фахівці в області якості.

Так один з гуру в області якості Масаакі Імаі у своїх роботах по концепції «Гемба Кайдзен» розглядає найбільш важливі аспекти діяльності підприємства, що пов'язані зі створенням доданої вартості й відносинами зі споживачами.

А також у публікаціях відомих гуру в області якості економіка і якість нерозривно пов'язані між собою в таких, як: «Збірник з контролю якості» Джозефа Джуран (1951р.), де він провів свою знамениту аналогію між якістю і «золотою жилою»; «Менеджер з якості та ціна якості» (1957р.) Дж . Мас сера; «Як використовувати витрати на якість» (1960р.) Гарольда Фрімана[12].

Разом з тим, Філіпп Кросбі в книзі «Якість безкоштовна»(1979р.)[7] розглядав проблеми пов'язані з визначенням вартості якості відповідно процесів, об'єктів, окрім цього, як управляти якістю, щоб вона стала джерелом прибутку. В роботі «Принципи лідерства» в розділі 7 «Лідер та якість» приводить свій колосальний досвід, компетентність і доводить те, що якість - окупає себе та є самим надійним джерелом стабільного прибутку із всіх, що має підприємство.

А Джон Рейган та Джек Кампанелла (1999р.) у своїй праці переведеній на російську мову як, «Економіка якості. Основні принципи та їх застосування» запропонували практичні рекомендації по розробці, реалізації та використання систем управління витратами щодо забезпечення якості.

В цей період часу фахівцями були запропоновані види класифікації витрат на якість, а також розроблені більшість методів їх обліку та аналізу якості, які в наш час постійно удосконалюються та доповнюються сучасними дослідниками та фахівцями.

Розглянемо етапи розвитку ЕЯ (рис.1).

Рис. 1. Розвиток економіки якості

На І етапі (1950-60рр.) в період розвитку внутрішніх систем управління якістю з'явилася традиційна класифікація витрат на якість. Цей метод, орієнтований на кінцевий результат (продукцію), отримав назву PAF-модель (prevention - попередження, appraisal - оцінювання, failure - дефект).

А саме це класифікація витрат на забезпечення якості А. Фейгенбаума, тобто витрати поділяються на три групи:

- група 1- на попередження виникнення браку (превентивні витрати) - на розробку і планування програм, спрямованих на поліпшення якості, на досягнення оптимального рівня контролю та попередження ситуацій, що призводять до виникнення браку (невідповідностей);

- група 2- на оцінку якості продукції - вартість оцінки досягнення необхідної якості робіт, що виконуються на будь-якій стадії, яка визначає шлях послідовного проходження продукції від його розробки до використання або утилізації. Тобто витрати на проведення технічного контролю і досліджень на всіх етапах виробництва продукції тощо з метою встановлення відповідності показників якості виготовленої продукції тощо вимогам;

- група 3- зумовлені внутрішніми та зовнішніми відмовами від продукції. Внутрішні - через невідповідності або брак, виявлені на підприємстві в будь-якій стадії петлі якості до передачі виробу від виробника до споживача. Зовнішні - витрати через невідповідності або брак, виявлені після надходження до споживача.

Японські фахівці протягом 2 етапу (1970-80рр.), розвили класифікацію А. Фейгенбаум, і запропонували в основу класифікації витрат на якість покласти принцип корисності витрат, розділивши їх на дві групи:

- витрати на проведення робіт із забезпечення якості;

- збитки, спричинені незадовільною діяльністю в області якості.

А також запровадили цільове планування витрат - Target Costing. Тобто, якщо в традиційному підході до розробки нового продукту інженерні та технологічні роботи абсолютно не пов'язувались між собою, то в Target Costing розробка продукції і розрахунок собівартості тощо є неподільні складові інтегрованого процесу формування споживчих властивостей майбутньої продукції.

В подальшому ця модель витрат була представлена в британському стандарті BS 6143:1992 «Керівництво по економіці якості. Частина 1. Модель витрат на процес» - 3 етап (90-і рр. ХХст.). Зазначений метод може застосовуватися до будь-якого процесу або продукції тощо.

У 1998 р., на базі цього методу, технічний комітет 176 ІСО випустив технічний звіт ISO/ТО 10014 "Керівні вказівки по управлінню економікою якості" - 4 етап (кінець 90-х ХХст. по теперішній час). А у 2009р. було випущено вітчизняний аналог відповідно останніх змін ISO/ТО 10014 ДСТУ ISO 10014:2008 «Управління якістю. Настанови щодо реалізації фінансових та економічних переваг (ISO 10014:2006, IDT)», чинний з 01.01.2010р.[2].

Висновки. Підсумовуючи варто зазначити, що ЕЯ притаманні всі ознаки системи знань, тобто науки. Перш за все, в неї є мета - забезпечити процес управління, що орієнтований на постійне підвищення якості та забезпечення залучення в ці дії всього персоналу, своєчасною, повною і достовірною інформацією. Ця мета і визначає, які елементи повинні увійти в систему і взаємозв'язок між ними, для того, щоб ЕЯ запускала всеохоплюючий механізм безперервного вдосконалення всіх аспектів діяльності підприємства всіма її працівниками. Тому мова йде про інтегрування в рамках ЕЯ всього, що здатне забезпечити ефективне управління, зокрема, методів та методологій, зав'язаних на кінцевий результат, в рамках інноваційного мислення. Це дозволить отримати нові ефекти, не властиві кожному з них окремо. Іншими словами, у встановлені ЕЯ спостерігається синергетичний ефект (самоорганізації), що є важливою властивістю будь-якої системи знань.

Економіка якості є інформаційним фундаментом, опорою лідерського стилю управління підприємством, її неприродно представляти поза СУЯ і управління взагалі. На нашу думку подальший розвиток СУЯ буде безпосередньо пов'язаний з ЕЯ, з їх структуруванням і злиттям в єдину, якісно нову, управлінську концепцію.

Отже, можна зробити висновок, що «економіка якості» - це напрям наукових знань, що має свою історію, дозволяє застосовувати наукові теорії економістів стосовно практики, удосконалювати виробництво та «вести господарство» таким чином, щоб отримувати продукцію, відмінну від інших, якісну і конкурентоспроможну, що важливо в умовах ринку. Безпосередньою метою економіки якості як науки є опис, пояснення і пророкування закономірностей впливу якості на процеси і явища суспільного життя.

Список використаної літератури:

1. Деминг, Э. Выход из кризиса: Новая парадигма управления людьми, системами и процессами / Э. Деминг ; Пер. сангл. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. - 370с.

2. ДСТУ ISO 10014:2008 Управління якістю. Настанови щодо реалізації фінансових та економічних переваг (ISO 10014:2006, IDT).К.: ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ, 2010. -32с.

3. Електроний - ресурс. - Режим доступу до сайту: http://uk.wikipedia.org/wiki/Економіка

4. Електроний - ресурс - Режим доступу до сайту: http://uk.wikipedia.org/wiki/Наука

5. Електроний - ресурс - Режим доступу до сайту: http://ru.wikipedia.org/wiki/Тагути Гэнъити

6. Имена в управлении качеством: методические указания к практическим занятиям./ О.Ф. Соколова. - Ульяновск : УлГТУ, 2008. - 32 с.

7. Кросби Ф. Качество безплатно [Электронный ресурс]/ - Режим доступу до сайту: http://www.pqm-online.com/books.- Назва з екрану.

8. Нив, Генри Р. Пространство доктора Деминга: принципы построения устойчивого бизнеса / ГенриР. Нив ; пер. сангл. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. - 370с.

9. Новая экономика / У. Эдвард Деминг; [пер. с англ. Т. Гуреш]. - М.: Эксмо, 2006. - 208 с.

10. Фейгенбаум А. Контроль качества продукции: Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1986. - 471 с.

11. Шимків Анна. Англо-український тлумачний словник економічної лексики / А. Шимків ; наук. ред. С. В. Слухай. - К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2004. - 432 с.

12. Экономика качества. Основне принципы и их применение / Под ред. Дж. Кампанеллы / Пер. с англ. А. Раскина / Науч. Ред. Ю.П. Адлер и С.Е. Щепетова. - М.: РИА «Стандарты и качество»,2005. - 232.

13. Harper, Douglas (November 2001). «Online Etymology Dictionary -- Economy». Процитовано October 27 2007.

Размещено на Allbest.ru