Необхідність вдосконалення організаційно-економічного механізму управління агропромисловим підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний університет бізнесу і права

НЕОБХІДНІСТЬ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

І.О. Піюренко,

к. е. н., доцент, докторант

Анотація

Статтю присвячено дослідженням необхідності вдосконалення організаційно-економічного механізму управління агропромисловими підприємствами. Розкриті основні складові організаційно-економічного механізму та його роль в підвищенні ефективності управління агропромисловим підприємством.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, передумова, сільське господарство, підприємство.

Annotation

The article is devoted by research of necessity of perfection of organizational-economic mechanism of management by agroindustrial enterprises. The exposed basic constituents of organizational-economic mechanism that his role in the rise of efficiency of management by an agroindustrial enterprise.

Keywords: organizationally economic mechanism, pre-condition, agriculture, enterprise.

Постановка проблеми

Облік численних і різноманітних факторів середовища, вибір головних серед них і прогнозування можливих змін - складне завдання, що стоїть перед керівниками та менеджерами агропромислових підприємств шляхом прийняття управлінських рішень. Управлінське рішення - це концентроване вираження процесу управління на його заключній стадії. Воно виступає як своєрідна формула управлінського впливу на керований об'єкт і, таким чином, зумовлює дії, необхідні для проведення змін у його стані. Функції управління діяльністю підприємством АПК реалізуються підрозділами апарату управління і окремими працівниками, які при цьому вступають в економічні, організаційні, соціальні, психологічні та інші відносини один з одним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розробці окремих аспектів функціонування організаційно-економічного механізму стратегічного управління в цілому та антикризового управління зокрема присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних науковців як Л.І. Абалкін, А. Кульман, B.C. Пономаренко, О.М. Ястремська, В.М. Луцьковський, Ю.О. Путятін, О.І. Пушкар, Е.С. Мінаєв, А.Р. Віієс, Л.Р. Забродіна та ін. Разом із тим питання щодо конкретних напрямів формування й підвищення ефективності організаційно-економічного механізму антикризового управління банком потребують уточнення та подальшого розвитку.

Формулювання цілей статті

Основною метою статті є виявлення основних передумов формування організаційно-економічного механізму управління агропромисловими підприємствами

Виклад основного матеріалу

Безперервність процесу управління дає можливість говорити про управлінський цикл. Зазвичай виділяють наступні стадії управлінського циклу [1]:

1) визначення цілей управління;

2) розробка і прийняття управлінських рішень на основі вивчення практики і тенденцій поведінки керованого об'єкта;

3) організація виконання прийнятого рішення, яка передбачає доведення його до керованого об'єкта, забезпечує підтримку стійкого взаємозв'язку між керуючою і керованою системами і між їхніми елементами, а також створює необхідні передумови для виконання прийнятого рішення;

4) контроль за виконанням і оцінка результатів управління з метою розробки інформації для прийняття нового управлінського рішення.

Ми вважаємо, що процес управління агропромисловим підприємством - це сукупність дій, пов'язаних з виявленням проблем, пошуком і організацією виконання рішень.

Схематично цей процес відображений на рисунку 1, де виробничий процес представлений у вигляді „чорного ящика” з „входами” і „виходами”, а управлінський процес розглядається в складі трьох блоків:
М - моделювання стану об'єкта управління на підставі надходжень від нього інформації; Р - розробка і прийняття управлінських рішень; В - організація виконання прийнятих рішень. Останній блок по інформаційнним каналам пов'язаний із „входом” виробничого процесу і, таким чином, забезпечує зміни, заплановані системою управління [2].

Рис. 1 Процес прийняття управлінських рішень на підприємствах АПК

Між цими двома підходами до визначення сутності процесу управління немає протиріч, вони доповнюють один одного, створюючи безперервність циклічно повторюваних процесів прийняття рішень, пов'язаних з виконанням управлінських функцій. У процесі виконання функцій управління менеджерам доводиться приймати велику кількість рішень, здійснюючи планування, організовуючи роботу, мотивуючи людей, контролюючи і координуючи все, що відбувається в процесі [2]. Початковий імпульс процесу прийняття рішень задає інформація про стан параметрів керованого об'єкта, а вплив здійснюється після розробки і прийняття рішення, яке у вигляді тієї чи іншої інформації подається на „вхід” керованого об'єкта. Процес прийняття управлінських рішень носить циклічний характер, починається з виявлення невідповідності параметрів плановим завданням або нормативам і закінчується прийняттям та реалізацією рішень, які повинні цю невідповідність ліквідувати.

Саме у зв'язку з відхиленням від планового (або нормативного) стану і виникають проблеми. Опис проблемної ситуації, як правило, містить дві частини: характеристику самої проблеми (місця і часу її виникнення, сутності та змісту, меж поширення її впливу) і ситуаційні фактори, що призвели до появи проблеми (вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми).

До внутрішніх факторів відносять цілі та стратегію розвитку, структуру виробництва і управління, фінансові та трудові ресурси, обсяг і якість робіт. Вони формують підприємство як систему, взаємозв'язок і взаємодію елементів. Тому зміна факторів викликає необхідність прийняття заходів управлінського впливу, спрямованих на збереження властивостей системи.

Зовнішні фактори в меншій мірі піддаються впливу з боку менеджерів підприємств, так як формують середовище, в якому працює підприємство. У сучасних умовах воно характеризується великою складністю, динамічністю та невизначеністю, що істотно ускладнює облік факторів зовнішнього середовища при прийнятті організаційних рішень. До них відносяться постачальники, споживачі, конкуренти, органи законодавчого регулювання, кредитори, інші організації, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. Друга група зовнішніх чинників практично некерована з боку менеджерів, але впливає опосередковано. До неї відносять стан економіки країни (або регіону), рівень науково-технічного і соціального розвитку, соціокультурну і політичну обстановку.

Організаційні відносини, що складаються між підрозділами і працівниками апарату управління визначають його організаційну структуру [3]. Організаційна структура управління агропромисловим підприємством визначається багатьма об'єктивними факторами й умовами.

У сьогоднішніх умовах чинниками, що впливають на організаційну структуру підприємств, є:

а) управлінська культура:

* стиль управління;

* процес прийняття рішень;

* діапазон контролю;

* якість і здатності персоналу;

б) стан бізнесу:

* форма власності;

* поведінка конкурентів;

* поведінка споживачів;

* становище в життєвому циклі;

в) навколишнє середовище:

* географічне положення і місцеві звичаї;

* особливості законодавства;

* інформаційні потоки і технічне оснащення;

г) розмір і технології:

* рівень диверсифікації;

* рівень технічної оснащеності;

* номенклатура товарів і послуг;

* тип виробництва та галузеві особливості;

* обсяг виробництва або послуг;

* кількість зайнятих працівників.

Ефективною є система управління, за якої створюються сприятливі умови, що забезпечують досягнення колективом поставлених цілей в оптимальні терміни при оптимальних кількісних і якісних показниках і необхідних витрат ресурсів. Ефективність управління показує, якою мірою керована система реалізує цілі. Вона дозволяє дати оцінку цьому процесу, характеризує швидкість руху цілей і величину витрат [4].

Можливі три варіанти, коли зміни в системі управління агропромисловим виробництвом на підприємстві призводять до підвищення її ефективності: організаційний економічний управлінський агропромисловий

1. скорочення витрат на управління при незмінних показниках управління або показниках, які поліпшуються (індекси результативності та ефективності апарату управління);

2. поліпшення якості управлінської діяльності при незмінному обсязі витрат на управління;

3. незначне збільшення витрат на управлінський апарат підприємства, супроводжуване істотним зростанням показників якості управління.

Система управління повинна бути економічно ефективною. Поняття економічної ефективності заходів щодо вдосконалення системи управління на підприємстві містить в собі цілий комплекс взаємопов'язаних чинників. При проведенні його оцінки слід керуватися принципом, що будь-яке перетворення в системі управління має виявитися у виробничій системі [5].

На нашу думку, в результаті вдосконалення організаційної структури управління на агропромисловому підприємстві економічний ефект буде досягнуто за рахунок:

* зниження трудомісткості виконання функцій управління в результаті усунення зайвих, невластивих і дубльованих функцій, зв'язків, документацій;

* економії витрат у результаті визначення найбільш раціонального способу виконання функцій управління;

* зниження трудомісткості витрат управлінського персоналу на передачу інформації по ходу технологічного процесу її обробки в підрозділах підприємства;

* збільшення продуктивності праці управлінського персоналу, що досягається в результаті ліквідації втрат робочого часу на непродуктивну роботу;

* скорочення тривалості циклу обробки всієї сукупності циркулюючих в процесі управління документів в результаті мінімізації суми міжопераційного часу;

* скорочення загальної чисельності управлінського персоналу.

Економічний ефект у сфері виробництва в результаті заходів з удосконалення організаційної структури управління буде досягнуто в результаті:

* зменшення простоїв у виробництві;

* зниження невиробничих витрат;

* зниження понаднормових годин роботи;

* зменшення кількості наднормативних запасів матеріальних ресурсів;

* підвищення оперативності управління виробництвом;

* зниження собівартості продукції;

* підвищення продуктивності праці.

Доцільно завжди враховувати, що поняття «ефективність управління» за змістом ширше, ніж економічна ефективність управління, оскільки включає в себе не тільки економічний, але й соціальний і політичний ефекти [5]. На багатьох підприємствах АПК існуюча система управління складається без належної наукової розробки. Характерними недоліками цієї системи є надмірна формалізація організаційної структури, її нездатність швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища, а також велика завантаженість керівників, внаслідок зосередження більшості зв'язків, що знижує ефективність управління, а також наявність заступників і фахівців з розмитими і пересічними діапазонами відповідальності [6]. Недостатній рівень якісної підготовки керівників і фахівців різних рівнів управління є однією з причин недоотримання доходів від виробничої діяльності.

Знижує ефективність управління також відсутність або формальна наявність в сільськогосподарських підприємствах сучасних фінансово-економічних (маркетингових) підрозділів та відповідних керівників, які несуть відповідальність за результати господарсько-фінансової діяльності. До того ж на деяких підприємствах спостерігається небажання «прозорості» руху фінансових потоків. У штатному розкладі підприємств АПК часто відсутній ряд посадових осіб, включаючи маркетологів, юрист-консультантів, фахівців з інформаційних технологій. Їх відсутність тягне за собою закріплення за керівниками, що залишилися, не властивих їм функцій, що знижує ефективність управління, незважаючи на певну економію коштів.

Багато сільськогосподарських підприємств не досягають оптимального поєднання взаємодій і співпідпорядкованості в організаційних структурах управління, що відбивається на ефективності їх функціонування. Відсутній прямий зв'язок між організаційною стратегією і стратегією управління.

Таким чином, на сьогоднішній день необхідно обґрунтоване формування організаційно-економічного механізму управління, що особливо важливо в умовах адаптації агропромислових підприємств до ринкових умов господарювання.

Виходячи з цього, ми вважаємо, що організаційно - економічний механізм управління агропромисловим підприємством повинен забезпечувати взаємозв'язок і взаємодію підрозділів та різних напрямків діяльності. Він покликаний забезпечувати синергетичний ефект для всього підприємства (рис. 2.).

Рис. 2 Структура організаційно-економічного механізму управління підприємством АПК

Ключовим питанням побудови організаційно - економічного механізму управління є визначення його ролі в системі управління. Керуючись цілями механізму управління і використовуючи накопичений досвід учених, що займаються даними дослідженнями, для забезпечення його функціонування на підприємстві створюється координаційний орган, який здійснює інтегральні функціональні зв'язки між підрозділами підприємства.

Дослідження дозволяють виділити основні характеристики структури організаційно-економічного механізму управління агропромисловим підприємством:

1. Механізм розділяється на управління окремими сферами бізнес-процесів підприємства. Для цього необхідні менеджери, які будуть відповідати за досягнення мети.

2. Відповідальному виконавцю підпорядковуються всі працівники, пов'язані з реалізацією функції управління.

3. Загальне управління механізмом здійснюється топ - менеджерами.

4. За кожним відповідальним виконавцем закріплені обов'язки з організації аналізу в області досягнення певних цілей.

Висновок

Отже, організаційно-економічний механізм управління спрямований на розширення міжфункціональних каналів підприємства і дає можливість досягати мети ефективного функціонування - збільшення прибутку.

Література

1. Пономаренко B.C. и др. Механизм управления предприятием: стратегический аспект. X.: Изд-во ХГЭУ, 2010. 252 с.

2. Путятін Ю.О. та ін. Фінансові механізми стратегічного управління розвитком підприємства: Моногр. / Ю.О. Путятін, О.І. Пушкар, О.М. Тридід. X.: Основа, 2009. 488 с.

3. Пушкарь A.M. Модели управления развитием производственно-экономических систем: Моногр. X.: ХГЭУ, 2007. 268 с.

4. Пушкарь А.И., Тридед А.П., Колос А.Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы. X.: ООО "Модель Вселенной", 2001. 452 с.

5. Хозяйственный механизм предприятия: концепция, методы, практика / Э.С. Минаев, А.Р. Вииес, Л.Р. Забродина и др.; под ред. Э.С. Минаева, А.Р. Вииес. М.: Изд-во МАИ, 1991. 208 с.

6. Ландіна Т.Н. Організаційно-економічні механізми адаптації підприємства до ринкових умов: Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України. Ін-т регіон, досліджень. Львів, 2005. 48 с.

Размещено на Allbest.ru