Агрострахування як основний інструмент управління ризиками при вирощуванні сільськогосподарських культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський державний аграрний університет

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту організацій та права

Агрострахування як основний інструмент управління ризиками при вирощуванні сільськогосподарських культур

к.е.н., доцент В.М. Колесник

бакалавр Р.О. Тиха

Анотація

У статті розглянуто сучасний стан та основні проблеми агрострахування в Україні. Шляхи його покращення та удосконалення, дизайн системи агрострахування, який має забезпечити прозорість ухвалення рішень з максимальним залученням державних органів, страхових компаній та сільгосптоваровиробників.

Ключові слова: аграрне виробництво, агрострахування, сільськогосподарські ризики, державна підтримка.

Annotation

The article discusses the current state and main problems of agri-insurance in Ukraine. The ways of enhance and improve is the design of agri-insurance, which will ensure transparency of decision-making with maximum involvement of state authorities, insurance companies and farmers.

Key words: agrarian production, agri-insurance, agricultural risks, state support.

Ситуація, що склалася на сьогодні в Україні щодо агрострахування, щонайменше гальмує прогрес і може бути визнана як криза розвитку системи, попри висвітлене розуміння важливості розвитку агрострахування та визначених необхідних для цього заходів. Окремі теоретичні та практичні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних учених. Так, зокрема, питанням теорії і практики страхування присвятили свої праці такі вчені як В.В.Вітлінський, С.С.Осадець, Ілляшенко С.М., Смоленюк Р.П., Мазинюк О.Ю. та інші. Також, не менш важливою проблемою розвитку агрострахування є відсутність спеціального законодавства, яке б його регулювало.

Постановка завдання. Метою роботи є дослідження проблем та напрямів розвитку агрострахування, як основного інструмента управління ризиками вирощування сільськогосподарських культур, та пошук їх вирішення, у якому мають бути розроблені стандартні угоди страхування, процедури врегулювання збитків, визначені на основі актуальних розрахунків тарифи і ставки для пропонованого покриття, процедури вирішення спорів, вимоги до сторін угоди, механізми збору даних.

Результати. Сільське господарство є одним із найризиковіших видів підприємницької діяльності, оскільки залежить від таких факторів, як сезонність, залежність від погодних і кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу та інших причин. Одним із найважливіших інструментів мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва є агрострахування. Але аграрії не поспішають страхувати свої врожаї, адже в сучасних умовах, агрострахування є недостатньо розвиненим та потребує реформування і удосконалення. Характерними рисами сучасного агрострахування є:

1) низький попит на страхування з боку сільськогосподарських виробників, який спричинений низьким відсотком участі у страхуванні та недовірою сільськогосподарських виробників до страхових компаній;

2) недостатня пропозиція з боку страхових компаній, яка спричинена недовірою страхових компаній до сільськогосподарських виробників;

3) недостатня державна підтримка агрострахування в країні, що може стати однією з основних перешкод на шляху розвитку ринку агрострахування. агрострахування дизайн рішення державний

Агрострахування розвивалося в усьому світі, як головний інструмент управління ризиками з метою зменшення негативного впливу погоди та природних ризиків. Його перевагами є те, що воно:

- спрямовує допомогу до сільгосптоваровиробників краще, ніж альтернативні види державної підтримки на кшталт прямих виплат при настанні катастрофічних подій;

- при врахуванні певних критеріїв у ході розробки програми страхування не суперечить вимогам міжнародних торгових угод у частині державної підтримки (йдеться, зокрема, про вимоги СОТ);

- спроможне стимулювати аграріїв до запровадження більш досконалих виробничих процесів;

- сприяє довірі кредитодавців, а значить - розширенню доступу виробників до кредитних ресурсів, що у свою чергу сприяє запровадженню нових технологій;

- здатне слугувати платформою для об'єднавчих партнерських угод між державними органами та приватним сектором у галузі страхування та перестрахування;

- спонукає до втілення в життя інших ініціатив з управління ризиками в сільському господарстві [4].

Але на сьогодні для України для системи агрострахування характерна обмеженість даних, недостатня прозорість та неадекватна експертиза. Також, дослідження, які необхідні для розвитку цієї системи недостатньо фінансуються та не залучаються необхідною підтримкою держави, та відсутнє належне ліцензування, адже агрострахування належить зараз до майнового страхування. Крім того, практично відсутній захист споживачів послуг агрострахування, що й спричинює деяку недовіру їх до цієї системи.

Уряд України усвідомлює потенційну цінність страхування сільськогосподарських ризиків для розвитку сільського господарства. Про це свідчать положення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні», а також положення Програми діяльності Кабінету Міністрів України «Український прорив: для людей, а не політиків» та Указу Президента України № 890/2007 «Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна», де окреслено цілу низку заходів вдосконалення страхування сільськогосподарських ризиків (розроблення та прийняття національної програми розвитку страхування сільськогосподарських ризиків; функціонування державного агентства з управління сільськогосподарськими ризиками для забезпечення розроблення та удосконалення механізму страхування відповідних ризиків; страхування сільськогосподарських ризиків як обов'язкової умови при наданні відповідних видів державної фінансової підтримки сільськогосподарським виробникам; створення за участю держави фонду страхування сільськогосподарських ризиків; визначення страхування сільськогосподарських ризиків одним із видів добровільного страхування; встановлення додаткових вимог до страховиків, що здійснюватимуть страхування сільськогосподарських ризиків, страхові премії (внески) за якими сплачуються із залученням бюджетних коштів) [4].

Але висловлене на державному рівні розуміння важливості розвитку агрострахування та визначення необхідних для цього заходів, на сьогодні не підкріплюється діями. Так як необхідно розробити та впровадити чіткий стратегічний план уряду щодо покращення ситуації в агрострахування та закріпити державну підтримку, яка надаватиметься у формі часткового відшкодування страхових внесків сільськогосподарських виробників, оскільки розвиток добровільного страхування відбувається вкрай повільно [1]. А на думку сільгоспвиробників вона повинна надаватися в тому числі і через залучення фінансових інструментів, виділення відповідних субсидій, розробки стандартних страхових продуктів [3].

На думку страхових компаній, які працюють в Україні, страхування сільськогосподарського виробництва є ризиковішим і витратнішим порівняно з іншими видами страхування [1]. Так, у разі настання страхового випадку, наприклад стихійного лиха, втрат може зазнати не один страхувальник, а й цілі території. Отже й витрати відповідно до цього можуть перевищити надходження. Саме тому не всі прагнуть займатися страхуванням сільськогосподарського виробництва.

Проектом Міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Світового банку) "Розвиток агрострахування в Україні" була запропонована нова система агрострахування в Україні. В якій, насамперед буде можливим створення вже незабаром Аграрного страхового бюро та ухваленням на державному рівні Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні.

Концепція - це рамковий нормативно-правовий документ, який накреслює модель, що буде створена в Україні. Бюро - це фактична реалізація цієї моделі. [3]. І це буде першим кроком до створення нової досконалішої системи агрострахування.

Сільгоспвиробники виступають за невідкладне ухвалення Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні, а також закону, який регулюватиме страхування сільськогосподарських ризиків за державної підтримки. Вони також вважають, що держава повинна зайняти активну позицію в розвитку агрострахування.

В останні два-три роки ситуація на ринку агрострахування поліпшується. В основному, це завдяки плідній праці Проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні», який приділяє велику увагу інформаційній роботі, яку проводить у тісній співпраці з Міністерством аграрної політики України, з його обласними та районними управліннями, та разом із тим, погода підштовхує сільгоспвиробників шукати рішення, як убезпечити свій бізнес. Цього року, наприклад, у Харківській області, за оцінками Асоціації фермерів та приватних землевласників України, загинуло близько 90% озимої пшениці. Це означає, що сільгоспвиробники, які не застрахували своїх посівів, зазнали мільйонних збитків [2].

Проект Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток агрострахування в Україні» надав результати дослідження ринку агрострахування за періоди осінь-зима 2010/2011 та весна-літо 2011. З більш, ніж чотирьохсот страхових компаній, що працюють на вітчизняному страховому ринку, тільки 15 заявили про те, що надають послуги з агрострахування [2]. Цьому, в першу чергу сприяє відсутність спеціального законодавства, щодо регулювання агрострахування.

За результатами страхування озимих зернових культур, восени 2010 року було укладено 716 договорів і застраховано 225,3 тис. гектарів. Страхування коштувало аграріям від 70 до 150 гривень за кожен гектар.

Навесні 2011 року було підписано майже 2000 договорів страхування. Це перевищило показник попереднього року більше, ніж удвічі. Сума зібраних премій протягом весни-літа склала 106,3 млн. гривень. У цілому в цей час було застраховано 544,2 тис. гектарів [2].

Серед компаній, які уклали найбільше договорів з агрострахування навесні 2011 року, - «Провідна» (43,9%), «Українська аграрна страхова компанія» (23,8%), «Брокбізнес» (15,7%). Вони лідирують і за сумою зібраних премій - «Українська аграрна страхова компанія» (42,5%), «Провідна» (30,6%), «Брокбізнес» (14,1%) [2].

Тепер розглянемо випадок страхування урожаю озимої пшениці на прикладі СТОВ «Промінь» Арбузинського району Миколаївської області.

Спочатку розраховується вартість урожаю сільськогосподарської продукції. Її можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70 % вартості врожаю.

Середньорічна урожайність озимої пшениці за 5 років на підприємстві становила 38,57 ц/га, запланована площа становить 3800 га, погоджена зі страховиком ціна центнера основної продукції -- 58 грн.

За цих умов вартість урожаю озимої пшениці = 38,57*58*3800 = 8500828 грн.

Страхова сума становить 8500828*70/100 = 5950579,6 грн.

Нехай у поточному році урожай озимої пшениці становить 42940 ц.

Потрібно визначити суму збитку, котру страховик має відшкодувати й перерахувати господарству.

Спочатку розраховується франшиза, яка становить 2 % від страхової суми = 5950579,6*2/100 = 119011,59 грн.

Розрахуємо витрати, котрі понесло підприємство:

1. Визначається фактична середня врожайність пшениці в розрахунку на 1 га засіяної площі. Вона становить 42940/3800 = 11,3 ц/га

2. Кількісна втрата врожаю пшениці з 1 га -- 38,57-11,3 = 27,27 ц/га

3. Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га -- 27,27*58 = 1581,66 грн.

4. Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі -- 1581,66*3800 =6010308 грн.

Збиток = 6010308-119011,59 = 5891296,41 грн

Отже, ми бачимо, що сума збитку яку має відшкодувати страховик, у разі настання страхового випадку, підприємству становить 5891296,41 грн, що покриє майже всю вартість втраченого урожаю.

З чого, ми робимо висновок, що агрострахування зменшує ризик втрати прибутку від непередбачуваних факторів.

Висновки

З метою успішного і стабільного розвитку агрострахування необхідно прийняти ряд заходів для вдосконалення законодавчої та регулятивної сфер, затвердити Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні. Та все ж таки залучитися підтримкою держави.

Незважаючи на ситуацію, яка склалася на ринку агрострахування 15 компаній продовжують працювати. У той же час слід зазначити, що системно працює на ринку кілька компаній, які займають приблизно 80% ринку аграрного страхування - «Провідна», «Українська аграрна страхова компанія» та «Брокбізнес».

Література

1. Альшанова О.О. Страхування в управлінні ризиками вирощування сільськогосподарських культур / О.О. Альшанова // Економіка АПК. -- 2010. -- №10. -- С.86-91.

2. Агрострахование: итоги сезона - 2011. Проект Международной финансовой корпорации (IFC) «Развитие агрострахования в Украине».

3. Інформаційно-аналітичний портал Національного прес-клубу «Українська перспектива»: [електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://gukr.com.ua

4. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку «Україна фінансова». [електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://ufin.com.ua/analit

5. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком / В.В.Вітлінський, П.І. Верченко. -- К.: КНЕУ, 2000. -- 292с.

6. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: [навчальний посібник] / С.М.Ілляшенко. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 220с.

7. Смоленюк Р.П. Ефективність управління ризиками у сільськогосподарському виробництві / Р.П.Смоленюк, О.Ю.Мазинюк // Наука й економіка. --2010. -- №2(18). -- С.20-25.

8. Осадець С.С. Страхування: [підручник] / за ред. С.С.Осадець. -- К.: КНЕУ, 2002.-- 599с.

Размещено на Allbest.ru