Теоретичні основи дослідження процесу розвитку управлінського персоналу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні основи дослідження процесу розвитку управлінського персоналу підприємства

У статті наведено та проаналізовано підходи до визначення розвитку персоналу, розкрито сутність розвитку управлінського персоналу підприємства. Детерміновано елементи процесу розвитку управлінського персоналу. Представлено класифікацію складових розвитку управлінського персоналу за різними ознаками.

Зміни у вітчизняній економіці висувають нові вимоги до якості управлінського персоналу підприємства: швидке реагування, адаптивність, мобільність, прагнення до професійного зростання, самовдосконалення особистісних і ділових якостей. На сьогоднішній день запорукою успішної діяльності підприємства є розвиток його персоналу. Проте у сучасний економічно нестабільний період проблемі розвитку управлінського персоналу приділяється недостатньо уваги. Ігнорування даної проблеми пояснюється браком коштів на впровадження програм розвитку персоналу, а також нерозумінням стратегічного значення даного напрямку як передумови довгострокового ефективного функціонування підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку персоналу підприємства досліджувалися у працях провідних вітчизняних та зарубіжних учених, таких як: Армстронг М., Беккер Г., Богиня Д.П., Вебер В., Веснін В.Р. [1], Грішнова А.О. [3], Данюк В.М. [4], Дятлов В.А., Журавльов П.В., Іванова-Швець Л.Н. [6], Кібанов А.Я. [10], Колпаков В.М., Корсакова А.А., Котвицький А.А., Крушельницька О.В. [8], Марр Р., Одегов Ю.Г., Петюх В.М., Савченко В.А. [10], Самигін С.І. [11], Тарасова С.Л., Травін В.В. [13], Хедоурі Ф., Цимбалюк С.О., Черчик Л.М. [16], Шекшня С.В. [18], Шмідт Г., Шульц Т. та ін. Однак, особливості розвитку персоналу науковці розглядають і визначають з різних точок зору, переважна більшість з яких досліджують напрямки розвитку всього персоналу підприємства, не виокремлюючи його категорії. Тому багато теоретичних питань з цієї проблематики потребують подальшого дослідження.

Постановка завдання. Стаття присвячена дослідженню теоретичних аспектів процесу розвитку управлінського персоналу підприємства, виокремленню та характеристиці його елементів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проведений аналіз спеціалізованої літератури дозволяє стверджувати, що немає єдиного вичерпного визначення розвитку персоналу підприємства, вчені по-різному підходять до його трактування залежно від цілей дослідження. Вітчизняні вчені Колпаков В.М. і Черчик Л.М. виділяють три підходи до змісту розвитку персоналу: процесний, функціональний, системний [16, с. 5]. Вважаємо, що таке групування є доцільним та пропонуємо доповнити дослідження визначеннями таких авторів, як: Данюк В.М., Петюх В.М., Цимбалюк С.О., Шекшня С.В., Крушельницька О.В., Котвицький А.А., Джой-Меттьюз Д., Хміль Ф.І., Слиньков В.Н., Іванова-Швець Л.Н., Корсакова А.А., Тарасова С.Л., Грішнова О.А., Гриньова В.М., Савченко В.А. (табл. 1).

Таблиця 1. Підходи до визначення змісту розвитку персоналу підприємства

управлінський теоретичний персонал

Таке групування визначень розвитку персоналу дозволяє дійти висновку, що функціональний підхід до тлумачення даного поняття зводить його до окремої функції служби управління персоналом, що дещо обмежує його значення у діяльності підприємства. Перевагою системного підходу є те, що він наголошує на стратегічних завданнях розвитку персоналу з урахуванням змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

Однак, між поняттями «система» та «процес» є принципова відмінність. У словнику зазначено, що система - це сукупність взаємопов'язаних процесів, які спільно працюють для досягнення мети; а процес - це сукупність послідовних дій, направлених на досягнення певного результату [17]. Це дозволяє стверджувати, що розвиток персоналу, як і його формування та використання, є процесами у загальній системі управління персоналом. Тому трактування розвитку персоналу як системи є не досить коректним. Це підтверджується і тим, що більшість сучасних дослідників є прихильниками процесного підходу до визначення розвитку персоналу (табл. 1).

Отже, процес розвитку персоналу - комплексне поняття і представляє собою сукупність функціонально пов'язаних елементів.

Деякі автори, трактуючи сутність розвитку персоналу, не виокремлюють його складові елементи, але акцентують увагу на кінцевих результатах даного процесу [1; 15; 18].

Марр Р. і Шмідт Г. розглядають розвиток персоналу досить вузько, відносячи до його елементів лише навчання і підвищення кваліфікації працівників [16].

Російський вчений-економіст Травін В.В. виділяє такі складові розвитку персоналу, як: робота з резервом, оцінка результативності праці, підбір та розстановка персоналу, навчання персоналу, ротація персоналу, виявлення здібностей, планування трудової кар'єри [13, c. 49]. Такий перелік є досить широким за змістом, проте він містить переважно складові процесу формування персоналу, а склад елементів його розвитку розкритий не повною мірою.

Більшість зарубіжних і вітчизняних учених до складових процесу розвитку персоналу відносять первинну професійну підготовку (навчання), перепідготовку, підвищення кваліфікації, планування трудової кар'єри, оцінку й атестацію персоналу [1; 7; 8; 9; 11; 15]. Російський учений Іванова-Швець Л.Н. додала до цього переліку ротацію, делегування повноважень [6, c. 164-165]. На нашу думку, ротація та делегування повноважень є методами, а не елементами процесу розвитку персоналу.

Ряд українських науковців: Данюк В.М., Петюх В.М., Цимбалюк С.О. до перелічених вище складових розвитку персоналу включають його трудову адаптацію [4, c. 149]. Проте, трудова адаптація є елементом процесу формування персоналу, а не його розвитку.

На основі проведеного аналізу літератури, пропонується класифікація елементів процесу розвитку управлінського персоналу підприємства (рис. 1).

За цільовим призначенням розрізняють перепідготовку та підвищення кваліфікації управлінського персоналу. Перепідготовка організується з метою одержання нової кваліфікації за відповідною спеціальністю та досвіду практичної роботи у зв'язку зі зміною вимог до змісту та результатам праці. Підвищення кваліфікації здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння ними новими функціональними обов'язками і особливостями трудової діяльності [7].

За місцем проведення виділяють методи професійної підготовки на робочому місці (інструктаж, ротація, стажування тощо) та поза робочим місцем (лекції, програмовані курси, конференції, семінари тощо) [1; 4; 7; 11; 13].

Рис. 1. Класифікація елементів процесу розвитку управлінського персоналу підприємства

За тривалістю розглядають короткострокову (до 72 годин) і довгострокову (від 72 до 500 годин) професійну підготовку управлінського персоналу [8]. Оскільки часова різниця між коротко- та довгостроковою підготовкою значна, вважаємо доцільним виокремлювати середньострокову (від 72 до 240 годин).

За часом здійснення розрізняють професійну підготовку у робочий та вільний час працівника. За суб'єктами - підготовку керівників та підготовку спеціалістів. За характером отримуваних знань та навичок виділяють загальну та спеціальну підготовку. Підготовку, яка підвищує граничну продуктивність працівника як на підприємстві, яке її здійснює, так і на інших підприємствах називають загальною; ту, яка підвищує продуктивність праці працівника на підприємстві, яке її надає, більшою мірою ніж на інших, - спеціальною.

Розрізняють традиційні та нетрадиційні методи професійної підготовки. Традиційні методи були перелічені вище у складі методів навчання на робочому місці та поза ним. До нетрадиційних відносять e-learning (електронне навчання), тренінги, рольове моделювання тощо.

Важливим напрямом розвитку управлінського персоналу є планування внутрішньо-організаційної кар'єри - просування по кваліфікаційних або службових рівнях за визначеною схемою в рамках одного підприємства. Планування кар'єри є альтернативою стихійним переміщенням персоналу.

За напрямами внутрішньо-організаційну кар'єру поділяють на горизонтальну - просування працівника у кваліфікаційному плані; вертикальну - перехід працівника в інші категорії персоналу, просування в ієрархії посад; східчасту (комбіновану), яка передбачає початкове просування працівника за горизонтальним напрямком, а потім за вертикальним; доцентрову (приховану) - рух до керівництва організації.

За характером розрізняють спеціалізовану та неспеціалізовану кар'єру. Спеціалізована кар'єра - вид кар'єри, коли працівник під час своєї професійної діяльності проходить різні її етапи в межах професії та сфери діяльності, в якій він спеціалізується. При неспеціалізованій кар'єрі працівник проходить різні її етапи трудової діяльності в межах різних професій та сфер діяльності [7; 10; 13].

З метою досягнення максимального ефекту від розвитку управлінського персоналу не варто обмежуватися застосуванням окремих його аспектів, а використовувати їх комплексно у поєднанні та взаємодії.

Висновки

управлінський теоретичний персонал

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:

1. Розвиток управлінського персоналу - процес отримання та вдосконалення знань, умінь і навичок, реалізації потенційних можливостей працівників управлінської праці, що здійснюється через систему організаційно-економічних заходів, з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

2. Розвиток управлінського персоналу - багатогранний процес, що охоплює професійну підготовку, та планування внутрішньоорганізаційної кар'єри працівників.

3. Важливою є правильна та раціональна організація процесу розвитку управлінського персоналу підприємства, що визначає успішність та ефективність майбутнього результату.

Література

1.Веснин В. Р. Практический менеджмент персонала : Пособие по кадровой работе. / В. Р. Веснин. - М. : Юристъ, 2001. - 496 с.

2.Гриньова В. М. Адміністративне управління трудовим потенціалом. Навчальний посібник / В. М. Гриньова, М. М. Новікова, М. М. Салун, О. М. Красноносова. - Харків : Вид. ХНЕУ, 2004.- 428 с.

3.Грішнова О. А. Розвиток персоналу як інвестиційний проект: методичні підходи до визначення ефективності / О. А. Грішнова, В. О. Небукін // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. - Тернопіль : Економічна думка, 2004. - Вип. 9. - С. 15-19.

4.Данюк В. М. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. / В. М. Данюк, В. М. Петюх, С. О. Цимбалюк. - К. : КНЕУ, 2005. - 398 с.

5.Джой-Меттьюз Д. Развитие человеческих ресурсов / Д. Джой-Меттьюз, Д. Меггинсон, М. Сюрте; [пер. с англ.] - М. : Эксмо, 2006. - 432 с.

6.Иванова-Швец Л. Н. Управление персоналом : учебно-методический комплекс / Л. Н. Иванова-Швец, А. А. Корсакова, С. Л. Тарасова. - М. : Изд. центр ЕАОИ, 2008. - 200 с.

7.Кибанов А. Я. Управление персоналом организации. Учебник / А. Я. Кибанов - [3-е изд., доп. и перераб.] - М. : ИНФРА-М, 2005. - 638 с.

8.Крушельницька О. В. Менеджмент персоналу: навч. посіб. / О. В. Крушельницька, А. А. Котвицький. - К. : Знання України, 2008. - 299 с.

9.Маслов Е. В. Управление персоналом предприятия : Учебное пособие / Е. В. Маслов. - М. : ИНФРА-М; Новосибирск : НГАЭиУ, 1999. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru