Менеджмент діяльності санаторно-курортних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 504.062

МЕНЕДЖМЕНТ ДІЯЛЬНОСТІ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ЗАКЛАДІВ

А.С. Краєвська

Санаторно-курортні заклади є важливою складовою системи охорони здоров'я. Як свідчить власний практичний досвід, діяльність санаторно-курортних закладів сприяє збереженню і відновленню здоров'я населення - основного багатства нації.

Однією з умов успішної діяльності санаторно-курортних закладів в умовах ринкової економіки є побудова ефективної системи управління, побудованої на сучасних теоріях менеджменту. Ключовою фігурою в цьому процесі виступає менеджер.

Метою цієї публікації є розкриття сутності поняття менеджменту санаторно-курортних закладів, дослідження системи управління таких підприємств, пошук різних підходів до управління, орієнтованих на фактори внутрішнього та зовнішнього середовища.

У минулому існувала думка, що в організаціях, які не мають безпосереднього відношення до бізнесу, як правило, не прийнято говорити про менеджмент і менеджерів. Однак за останні роки вказане трактування було піддане суттєвому перегляду. Переважна більшість теоретиків західного менеджменту вважає, що будь-яким державним і громадським організаціям для досягнення своєї мети при мінімальних витратах і максимальній ефективності слід використовувати принципи і методи менеджменту (1). Це повною мірою стосується і санаторно-курортних закладів, про що свідчить досвід зарубіжних країн.

Фундаторами менеджменту як науки і практики управління фірмами є американські вчені Ф.Тейлор і Е.Мейо, француз А.Файоль і американський бізнесмен Г.Форд. Так, А.Файоль розглядав менеджмент як «процес послідовного виконання функцій: планування, організації, мотивації та контролю». З тих пір вивченням менеджменту, як науки, займалися і займаються багато вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів.

У спрощеному вигляді менеджмент - це вміння досягти поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей. Менеджмент - це також галузь людського знання, яке допомагає здійснювати функції управління (планування, організацію, мотивацію, контроль, координацію) (2).

Відомі економісти В.А. Конопліцький та Г.І. Філіна роз'яснюють поняття менеджменту у відносно стислій і простій формі: по-перше, це наука про управління, по-друге, - діяльність по управлінню компанією і, по-третє - персонал управління (3).

Американські економісти Стівен П.Роббінс та Мері Коултер терміном «менеджмент» визначають процес координації і об'єднання робочої діяльності інших людей таким чином, щоб вона була ефективною і результативною (4).

В. Халамендик виділив менеджмент соціальної сфери як один з напрямів управлінської діяльності, спрямований на досягнення соціальним інститутом визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних, людських та інших ресурсів із застосуванням наукових методів, принципів, функцій управління. Соціальна сфера є сферою виробництва самої людини, з її інтересами та їх проявом. Вона охоплює побут, сферу послуг і дозвілля, освіту, мережу закладів охорони здоров'я, соціальне забезпечення, тобто сукупність усіх соціальних інститутів, спрямованих на обслуговування потреб людини та створення умов для захисту її прав.

Функції менеджменту соціальної сфери: планова (розроблення планів організації - установ, інститутів тощо та її складових); організаційна (формування структури організації та забезпечення її всім необхідним для нормальної роботи - персоналом, матеріалами, обладнанням тощо); мотиваційна (активізація людей, які працюють в організації, спонукання їх до ефективної праці задля виконання цілей, передбачених планами); контрольна (кількісна та якісна оцінка й облік результатів роботи соціального інституту); координаційна (забезпечення безперебійності та безперервності процесу управління) (5).

Ключовою фігурою в менеджменті виступає менеджер, від якого напряму залежить реалізація кожної управлінської функції. Проблеми підготовки, навчання, підвищення кваліфікації сучасних керівників санаторно-курортних закладів сьогодні досить актуальні. Це пояснюється тим, що керівником санаторно-курортного закладу є головний лікар - особа, яка має успішно справлятися з управлінням не лише медичними процесами (профілактичними, діагностичними, лікувальними), але й мати спеціальні знання в галузі державного управління, соціальної медицини, економіки, охорони здоров'я, кадрової політики. Якщо ідеалом минулих років був добрий виконавець директив, що надходили «зверху», то зараз необхідна творча особистість з широким діапазоном якостей: із зацікавленістю своєю роботою, вмінням керувати людьми, із здатністю до ризику, вмінням брати на себе відповідальність і т.ін. Саме ці якості є сьогодні передумовою успішного управління санаторно-курортним закладом, враховуючи змінне середовище їх діяльності.

Головні лікарі відносяться до вищої ланки керівників санаторно-курортних закладів. Проте, існують ще керівники середнього та низового рівня. На рис.1 зображено рівні управління санаторно-курортного закладу згідно концепції управління за Т.Парсоном.

Рис.1. Рівні управління санаторно-курортного закладу

Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу молодших начальників. Для санаторно-курортного закладу це заступники головного лікаря по фінансовій роботі, по економічній роботі, по лікувальній роботі, по поліклінічній роботі, по технічній роботі, по загальногосподарській роботі, директор будинку культури санаторію та інші.

Керівники низової ланки (операційні керівники) - це організаційний рівень, який знаходиться безпосередньо над не управлінськими працівниками. Для санаторно-курортного закладу це - завідуючі відділеннями, головна медсестра, лікар по дієтхарчуванню, шеф-кухар їдальні, механік гаража, виконроб деревообробної дільниці, начальник відділу постачання, завідуючий продовольчим складом, завідуючий матеріальним складом, технік зеленого господарства, начальник служби опалення та інші. менеджмент санаторний курортний стратегія

Стратегічне управління в санаторно-курортній галузі передбачає організацію власного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринкову ситуацію, що забезпечуватиме розвиток санаторно-курортних закладів (6). Суть його - в переорієнтації від практики путівки й нормативно-безособового обслуговування потоку відпочиваючих - до усвідомлення єдності процесу і результату спільної роботи лікарів, обслуговуючого персоналу у конкуренції за відпочиваючого.

На шляху формування стратегії розвитку санаторно-курортного комплексу важливим є аналіз внутрішнього середовища - самої організації, визначення сильних та слабких сторін діяльності, потенціалу розвитку. Аналіз організації передбачає оцінку дієздатності існуючої структури управління, системи комунікацій між підрозділами та відділами оздоровниці, чітке визначення та дотримання у роботі функціональних обов'язків працюючих, створення ділової атмосфери в колективі та налагодження системи зворотного зв'язку між управлінцями та виконавцями, делегування повноважень та відповідальності, формування корпоративної поведінки, цілеспрямованості всіх та кожного на досягнення результату.

Для вдосконалення організації санаторно-курортного лікування та забезпечення стійкого розвитку курорту необхідно досконало знати зовнішнє оточення оздоровниці, враховуючи вплив сукупності факторів на прийняття рішень. Менеджер повинен бачити суттєві фактори, які діють зовні на організацію, знати способи реагування на них, використовуючи багатий арсенал інструментів і методів управлінського впливу. Керівництво повинно обмежити врахування зовнішнього середовища тими аспектами, які є вирішальними для успіху організації. Це споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації, джерела трудових ресурсів. Вивчення ринку постійних і нових споживачів, аналіз їх споживацьких уподобань, сегментація визначеного цільового ринку за географічними та демографічними ознаками, параметрами купівельної поведінки, визначення маркетингових комунікацій для кожного сегмента є передумовою ефективного функціонування санаторно-курортного комплексу на перспективу (6). Аналіз зовнішнього середовища та можливостей санаторно-курортного комплексу дозволяє визначити ринкові шанси - потенціал попиту, що не задовольняється сформованою на ринку пропозицією.

На рис.2 представлена модель впливу внутрішніх і зовнішніх змінних на санаторно-курортний заклад.

Певний вплив зовнішніх змінних прямого впливу на санаторно-курортний заклад можемо простежити на прикладі ДП «Клінічний санаторій «Хмільник». За даними звітів про фінансово-господарську діяльність за останні роки видно, що дане підприємство здійснює успішну господарську діяльність: одержує прибутки, утримує конкурентні позиції на ринку даних послуг, має ефективну систему постачання матеріальних ресурсів, великий попит на путівки. Проте успіх санаторію не обмежується ефективною внутрішньою політикою. Має значення також і зовнішня структура управління. Так, дане підприємство є дочірнім підприємством ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», частина акцій якого належить Федерації профспілок України. Тому управлінські рішення на найвищому рівні приймаються на засіданнях акціонерів ЗАТ «Укрпрофоздоровниця». Від їх ефективності в певній мірі залежить діяльність таких підприємств, як ДП «Клінічний санаторій «Хмільник». Так, від тієї частки прибутку, яка залишається в розпорядженні оздоровниці, залежать масштаби її реконструкції і розвитку. Виникає також необхідність в інвестуванні крупно габаритних проектів, на фінансування яких власних коштів не вистачає.

Рис.2. Модель впливу внутрішніх і зовнішніх змінних на санаторно-курортний заклад.

З точки зору системного підходу, санаторно-курортний заклад - це механізм перетворення ресурсів (природних лікувальних ресурсів, матеріалів, обладнання, енергії, капіталу, робочої сили) у результати діяльності - послуги. Отже, послугами є блага, які надаються у формі корисної діяльності - виконаних робіт, інформації, тобто послуга - це цілеспрямована діяльність, виявом результату якої є корисний ефект.

Для керівників курортів особливо важливе значення має розроблення ринкової стратегії розвитку, для чого необхідно обрати довгострокову модель поведінки лікувальних закладів на ринку лікувальних послуг, виходячи з особливостей даного курорту (природних, економічних, соціальних).

Існують такі основні стратегії розвитку курорту:

- Стратегія кардинальної зміни - застосовується у разі зменшення завантаженості курорту. При цьому, за необхідності можливий варіант перепрофілювання здравниці.

- Стратегія збереження зростання - спрямована на підтримку низького рівня зростання за несприятливих зовнішніх умов, на залучення відпочиваючих завдяки введенню нових послуг (медичних і анімаційних).

- Стратегія досягнутого зростання - застосовується для утримання досягнутого рівня у разі, коли курорт має у своєму розпорядженні лише обмежений набір нового продукту і нездатний задовольнити новий ринок.

- Стратегія вибіркового зростання - обирається курортом, орієнтованим на визначений сегмент ринку. Цей принцип розвитку припускає наявність двох компонентів: плану санаторно-курортного розвитку і структурного комплексу методу фінансової підтримки. Даний принцип застосовується при визначенні стратегії розвитку як конкретного закладу, так і галузі в цілому.

Санаторно-курортна система вимагає розроблення особливих принципів управління, оскільки пов'язана, з одного боку, з експлуатацією природних лікувальних ресурсів, а, з іншого - з організацією лікувального процесу. Отже, діяльність санаторно-курортного закладу має бути спрямована на відновлення та поліпшення функцій людської життєдіяльності, при цьому раціонально використовуючи природні рекреаційні ресурси. Цінність природних ресурсів визначається їх унікальністю. Від того, якими саме природними лікувальними ресурсами наділений певний санаторно-курортний заклад залежить і його стратегія управління. Так, це може бути сезонна діяльність або цілорічна.

Висновки

На рівні практики, менеджмент діяльності санаторно-курортного закладу - це складний процес організації діяльності підприємства таким чином, щоб забезпечити високий професіоналізм фахівців-лікарів та обслуговуючого персоналу, високий рівень міжособистісних комунікацій як усередині курортно-рекреаційного підприємства, так і стосовно курортників, високу якість обслуговування. Керівник санаторію повинен обрати таку стратегію розвитку, за якої відбувалося б постійне оновлення медичного обладнання, покращення умов проживання відповідно до світових стандартів. При цьому важливо враховувати вплив зовнішніх факторів на санаторно-курортний заклад. Обираючи довгострокову модель поведінки лікувального закладу, керівник повинен врахувати всі особливості даного курорту (природні, економічні, соціальні), а також обрати стратегію раціонального використання природних рекреаційних ресурсів.

На теоретичному рівні, пошук ефективних управлінських рішень для санаторно-курортних закладів зведено до одержання запланованого результату при мінімумі необхідних витрат, з урахуванням часових та ресурсних обмежень. Для визначення альтернативних варіантів формування програми розвитку необхідно враховувати: раціональне використання основних фондів санаторіїв, насамперед номерного фонду; оптимізацію чисельності працюючих; підвищення рівня якості послуг.

Одним із механізмів розвитку санаторно-курортного закладу є розроблення та реалізація стратегії реконструкції, яка сприяє послідовній адаптації до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі, збільшенню обсягу ринкової частки на ринку санаторно-курортних послуг, передбачає розроблення ефективних програм розвитку підприємств та сприятиме отриманню економічного ефекту.

Список використаної літератури

1. Гаман П.І. Менеджмент як теорія і практика для керівника санаторно-курортного закладу // Економіка та держава. - 2007.- №9 - с.56-59.

2. Бесєдін М.О., Нагаєв В.М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід (модульний варіант). - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 496с.

3. Конопліцький В.А., Філіна Г.І. Економічний словник. Тлумачно-термінологічний. - К.: КНТ, 2007. - 580 с.

4. Стивен П.Роббинс., Мэри Коултер. - Менеджмент. - М.: Изд. дом «Вильямс», 2002, 880с.

5. Менеджмент: Понятійно-термінол. слов. / За ред. Г.В. Щокіна, М.Ф. Головатого, О.В. Антонюка, В.П. Сладкевича. - К.: МАУП, 2007 - 744с.

6. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії. - К.: Атіка, 2006. - 264с.

Анотація

У статті розкривається суть поняття менеджменту діяльності санаторно-курортних лікувально-профілактичних закладів за сучасних умов існування. Розглядається стратегія управління, рівні та структура управління таких закладів.

The article considers the conceptions of work management of sanatorium and health centers institutions in present conditions. Strategy management, as well as levels and structure of management of such types of institutions are analyzed too.

Размещено на Allbest.ru