Теоретичні аспекти планування інноваційної діяльності на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти планування інноваційної діяльності на підприємстві

Роль інноваційної діяльності на підприємстві в сучасних ринкових умовах складно переоцінити. Вона стає ключовим елементом конкурентоспроможності, визначає шляхи якнайкращого реагування на зовнішнє середовище, дозволяє зосередити зусилля на покращенні як всіх процесів, так і продуктів життєдіяльності підприємства. Проте комплексної повної методології, механізмів, підходів і засад реалізації інноваційної діяльності, як гармонійної складової системи стратегічного планування розвитку підприємства в сучасній економічній літературі немає: теоретичні надбання вітчизняних науковців, з використанням іноземного досвіду не до кінця пристосований до реалій Української економіки. Основною метою статті визначено узагальнення головних аспектів з обраної теми.

Питанням управління інноваційною діяльністю підприємства присвячені роботи багатьох вітчизняних та зарубіжних економістів: І. Ансофф, Й. Шумпетер, А. Чандлер, Р. Фатхуддінова, М. Денисенко, М. Алексєєва, О. Богомолова, В. Пономаренко, та інші. Проте деякі аспекти планування та управління інноваційною діяльністю вимагають уточнення, подальшого розвитку.

Метою статті є виклад результатів дослідження та узагальнення теоретичних підходів щодо стратегічного планування інноваційної діяльності.

У системі управління підприємством пріоритетне значення надається інноваційному розвитку, що є стратегічним критерієм ефективності функціонування підприємства.

Поняття інновація охоплює широкі аспекти: продуктивні сили та виробничі відносини. Є основою нового продукту та послуги, удосконалення процесів діяльності підприємства. Може бути викликана потребами ринку та результатом діяльності розробників [1, с. 165]. «У відповідності до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який втілився у вигляді нового або удосконаленого продукту, нового або вдосконаленого технологічного процесу, який використовується у практичній діяльності або у новому підході до соціальних послуг [2, с. 133]».

Інновація виникає слідом за утворенням 5 типів змін: використанням нової техніки, технологій; наданням продукту нових властивостей; використання нової сировини; зміною в устрої організації виробництва та процесів, з ним пов'язаними; з появою нових ринків збуту [2, с. 133].

Найпоширеніше розуміння поняття «інновація» полягає у результаті творчої діяльності, що виступає як новий чи удосконалений продукт, технологічний процес, що реалізується на ринку. Таким чином головні риси інновації є науково-технічна новизна, можливість виготовлення виробництві, задоволення попиту ринку [2, с. 134].

Також термін інновація може розглядатися як процес. В широкому значенні він складається з етапів:

1. фундаментальні дослідження: мають суто теоретичний характер, і результат у вигляді відкриттів законів, закономірностей, інших фундаментальних понять;

2. прикладні науково-дослідні роботи: спеціальні дослідження, результат яких - вузькі закономірності чи певні технічні рішення, що виступають у вигляді винаходу;

3. дослідно-конструкторські роботи: результати - експериментальне виробництво, підготовка виробництва новинок, отримання дослідних зразків, створення робочої документації;

4. промислове виробництво: характеризується серійним, масовим виробництвом, реалізацією продукції кінцевому споживачу.

При реалізації тих чи інших етапів інноваційного процесу на підприємстві утворюються різні моделі розвитку [2, с. 134], що є значною частиною стратегічного управління підприємством.

Можливості інноваційного розвитку підприємства характеризуються сукупністю наявних ресурсів, що визначають його спроможність до створення, пошуку, відбору та впровадження нововведень, і характеризуються поняттям інноваційний потенціал. Інноваційний потенціал є одночасно результатом реалізації і передумовою вибору певних інноваційних стратегій, чинником, що показує ступінь сприйнятливості підприємства до інновацій [3].

Реалізація всіх можливостей підприємства, починається з адекватної до зовнішнього та внутрішнього середовища загальної стратегії управління. Інноваційна стратегія, як складова загальної вимагає особливої уваги та приведення до узгодження з іншими процесами на підприємстві. Головним завданням є досягнення балансу між розвитком наукового, технічного та виробничого потенціалів [1, с. 165].

Стратегічне планування пов'язане з глобальними цілями підприємства та доведенням їх у відповідність з вимогами зовнішнього середовища. Планування повинно надавати можливість передбачувати зміни та реагувати на випадки зовнішніх змін [1, с. 165].

Планування інноваційної діяльності пов'язане з реалізацією певного комплексу функцій: основних (відбивають сутність планування), специфічних (розкривають зміст планового процесу) та забезпечуючих (сприяють виконанню основних і специфічних). На їх основі утворюються функціональні підсистеми - визначення цілей і пріоритетів, розробка планів, обґрунтування заходів, проектів, підсистеми нормативно-методичного, інформаційного, матеріально-технічного, організаційного, кадрового забезпечення та узгодженості в системі планування інновацій [3].

Інноваційний розвиток, ґрунтується на системі взаємопов'язаних етапів, спрямованих на ефективну оцінку і відбір інновацій для впровадження на підприємстві. Ці етапи обґрунтовуються економічними методами ефективності інновацій з тим, щоб підприємства на корпоративному рівні при визначенні перспективних цілей могли аналізувати і враховувати завдання інноваційного розвитку [4, с. 70].

Зближення і взаємопроникнення стратегічних та інноваційних процесів забезпечується інтеграцією методів оцінки стратегій розвитку і відбору інновацій на підставі таких основних етапів:

1) Аналіз зовнішнього середовища і розробка інноваційної поведінки: результати дослідження, прогнозування, моніторингу стає підґрунтям побудови моделі формування стратегії, проводиться розробка і оцінка інноваційної поведінки, що повинна відповідати можливим змінам зовнішніх умов взаємодії підприємства з конкурентами, споживачами, стратегічними партнерами, постачальниками, акціонерами і кредиторами в результаті комерціалізації інновацій. На цьому етапі маємо потенційні джерела економічного зростання: формується патентний портфель, що блокує дії конкурентів; є можливість розширення частки ринку завдяки задоволенню прихованих потреб покупців і виведення на ринок унікальних за своїми характеристиками нових послуг або поліпшуючих продуктів; отримання роялті при укладанні ліцензійних угод із стратегічними партнерами; диверсифікація товарного асортименту і переходом до більш прогресивної моделі маркетингу;

збільшення вартості компанії і її акцій шляхом формування інтелектуального капіталу у формі нематеріальних активів [4, с. 70].

2) Аналіз внутрішнього середовища може здійснюватися за такими основними напрямками: маркетинг, виробництво, фінанси, персонал, структура управління, НДДКР. Оцінка інноваційної активності: колишніх і нинішніх часових можливостей в інноваційному середовищі. Такі знання дозволяють на етапі формування напрямів стратегічного розвитку виключити з числа цих альтернатив недосяжні цілі внаслідок недостатності ресурсів або нерозвиненої інфраструктури [4, с. 71].

3) Розгляд альтернативних варіантів досягнення стратегічних цілей: вибір полягає між учасниками інноваційного проектування, термінами і місцями виведення новинки на ринок, об'ємами патентування, джерелами інвестицій [4, с. 71].

4) Відбір інноваційних проектів ведеться на базі техніко-економічного і організаційно-технічного обґрунтування інноваційних стратегій за термінами, ресурсами і виконавцями [4, с. 71].

5) Техніко-економічне та організаційно-технічне обґрунтування інноваційних стратегій: при цьому доцільним є використання підходів, що застосовують для оцінки ефективності проектів і дисконтування грошових потоків, які виникають в процесі розробки і реалізації інновацій. Такий підхід до оцінки ефективності обумовлений тим, що на практиці інноваційні стратегії прийнято представляти і розглядати у формі інвестиційних рішень [4, с. 71].

6) Аналіз інноваційного потенціалу: на етапі формування корпоративних бюджетів проводиться оцінка інноваційного потенціалу для визначення достатності у підприємства фінансово-економічних ресурсів щодо забезпечення стратегічної інноваційної і поточної виробничої діяльності. При

цьому виявляється відповідність між довгостроковими інноваційними і короткостроковими господарськими цілями, завданнями і ресурсами. Оцінка інноваційного потенціалу спрямована на встановлення відповідності між стратегічною інноваційною і поточною виробничою діяльністю підприємства на основі фінансово-економічного забезпечення їх ефективної реалізації. Якщо після розрахунку інноваційних витрат при оцінці інноваційного потенціалу одержані показники виявляються негативними, то необхідно проаналізувати можливості підприємства щодо забезпечення нових технологій інвестиційними коштами із зовнішніх джерел [4, с. 72].

7) Оцінка ефективності розробки і реалізація продуктових і технологічних інновацій з урахуванням внутрішніх інфраструктурних можливостей: досліджується загальна і внутрішньогосподарська ефективність нових та / або поліпшуючих технологій, у тому числі оцінюється їхній вплив на економічне зростання підприємства [4, с. 72].

8) Аналіз інноваційного процесу для виявлення відповідностей між досягнутими і запланованими результатами реалізації інновацій. Проводиться порівняння ефективності ухвалених і виконаних економічних рішень спрямовано на виявлення можливих недоліків і їхнього урахування при розробці подальших стратегій інноваційного розвитку [4, с. 72].

Використання при цьому паралельно-мережних методів планування інноваційної діяльності може забезпечити безперервність стратегічного розвитку на основі інновацій. Використання даних методів пов'язано з вибором варіантів, які підприємства найбільш часто використовують при переході від реалізації однієї стратегії інноваційного розвитку до розробки іншої. Згідно з одним із підходів інноваційні проекти реалізуються паралельно: розробка і впровадження нових і поліпшуючих технологій здійснюється на постійній основі, одне нововведення змінюватиме інше в режимі замкненого циклу. При іншому, послідовному підході, нововведення, як правило, носять реактивний характер і впроваджуються у відповідь на інноваційні дії конкурентів. Інакше кажучи, деякі господарюючі суб'єкти змушені впроваджувати інновації вслід за іншими учасниками ринку, щоб забезпечити собі таке ж становище, як у інноваційно активних конкурентів. При послідовному підході може виникнути деякий часовий розрив між впровадженою і запланованою до реалізації новою або поліпшуючою технологією, що може негативно відбитися на конкурентоспроможності продукції, яка виробляється підприємством [4, с. 72].

Неадекватна підтримка інноваційного розвитку грошово-фінансовими, трудовими і економічними ресурсами збільшує часовий і результативний ризик. І, навпаки, своєчасне фінансування і повноцінна інвестиційна підтримка інноваційних процесів сприяє ранньому виходу новинки на ринок і, відповідно, наближає термін отримання доходу від інвестицій [4, с. 72].

Таким чином, основні етапи організації інноваційної діяльності підприємства включають:

- визначення цілей інноваційного розвитку підприємства;

- розробка базової стратегії розвитку підприємства, а також ступінь її відповідності зовнішньому середовищу, потенціалу та циклу розвитку підприємства та ступеню ризику, що прийнятний для цього підприємства;

- визначення інноваційних цілей у розрізі сфер діяльності підприємства;

- оцінка інноваційного потенціалу підприємства;

- розробка інноваційних проектів і оцінка їх ефективності;

- розробка інноваційної стратегії та складання інноваційного бюджету підприємства;

- реалізація інноваційної стратегії;

- корегування інноваційної стратегії відповідно до зміни мети підприємства, базової стратегії його розвитку або зміни рівня інноваційного потенціалу [5, с. 191].

Таким чином управління інноваційною діяльністю, зокрема її стратегічне планування посідає головне місце в загальній системі стратегій управління підприємством. Через нього реалізується важливий показник ефективного господарювання суб'єкта підприємництва - інноваційний потенціал підприємства. Інновації виступають як ключові елементи оптимального реагування на зовнішні зміни та забезпечення виживання в умовах високої конкуренції. Досліджено систему етапів інтеграції стратегічного і інноваційного розвитку, узагальнено організацію інноваційної діяльності, наведено підходи до планування інновацій.

Література

інновація планування глобальний

1. Шаманська О.І. (2009) «Стратегічне планування інноваційної діяльності в системі ресурсного потенціалу підприємства», Актуальні проблеми економіки, жур. №6 (96), стр. 164-168.

2. Попова Н.О. (2011) «Науково-теоретичні основи управління інноваційним розвитком на підприємстві», Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу, №4 (16), стр. 133-136.

3. Гавриш О.М. (2005), «Стратегічне планування інноваційної діяльності підприємства», к.е.н., спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами, Українська Державна Академія Залізничного Транспорту, Харків, Україна.

4. Єфремов О.С. (2009) «Особливості стратегічного планування інноваційного розвитку підприємств», Вісник Хмельницького національного університету, №4, т. 2, стр. 69-73.

5. Сімоненко Д.С «Проблеми планування інноваційної діяльності підприємства», Економічні інновації, вип. 38, стр. 189-194.

Размещено на Allbest.ru