Підходи до підвищення достовірності оцінок витрат на коксохімічному підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІДХОДИ ДО ПІДВИЩЕННЯ ДОСТОВІРНОСТІ ОЦІНОК ВИТРАТ НА КОКСОХІМІЧНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Ю.Б. Іванов,

д. е. н., професор, заступник директора Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку, м. Харків

С.В. Ващилін,

пошукач, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку, м. Харків

У статті запропонований підхід до виділення об'єктів витрат, що враховує технологічні та організаційні особливості коксохімічного підприємства, такі як: наявність розвиненої інфраструктури, його відношення до більш крупного формування (холдингу, комбінату), неможливість управляти частиною витрат, комплексний характер виробництва, складність взаємозв'язків матеріальних потоків, наявність основної та попутної продукції. Цей підхід дасть змогу підприємствам підвищити достовірність оцінок витрат окремих видів продукції.

Ключові слова: об'єкт витрат, критерії виділення, принципи виділення, калькулювання продукції, коксохімічні підприємства, попутна продукція.

оцінка витрати організаційний технологічний

In the article offered approach near the selection of objects of charges, that takes into account the technological and organizational features of cokechemical enterprise, such as: presence of the developed infrastructure, his relation to more large forming (to holding, combine), impossibility to manage part of charges, complex character of production, complication of intercommunications of material streams, presence of basic and passing products. This approach will give an opportunity to the enterprises to promote authenticity of estimations of charges of separate types of products.

Keywords: object of charges, criteria of selection, principles of selection, calculation of products, cokechemical enterprises, passing products.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. На коксохімічних підприємствах, що є прикладом підприємств з комплексним характером виробництва, вирішення питань управління витратами ускладнюється впливом технологічних та організаційних факторів. Це призводить до ряду проблем: класифікації продуктів на основні, попутні, зворотні відходи; необхідності оцінки окремих попутних продуктів та зворотних відходів виробництва; оцінки собівартості окремих технологічних процесів при наявності значної кількості зворотних матеріальних потоків; недосконала процедура розподілу непрямих витрат між окремими об'єктами витрат. Основною причиною цих проблем є існуючий підхід до виділення об'єктів витрат.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Питанням управління витратами приділяли увагу багато вчених, серед яких С. Голов, Н. Григорь, К. Друри, Г. Козаченко, Є. Котляров, А. Череп, К. Хорингрен та інші. Але підходам до виділення об'єктів витрат достатньо уваги приділено не було.

Формування мети статті - розробка методичного підходу до виділення об'єктів витрат, який би враховував організаційні та технологічні особливості коксохімічного підприємства та підвищував достовірність їх оцінки.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На коксохімічних підприємствах за традицією, що склалася ще за радянських часів, виокремлення об'єктів витрат ототожнюється з розподілом підприємства на адміністративні підрозділи (цехи, дільниці, відділення). Недосконалість розподілу на окремі об'єкти витрат згідно до організаційної структури управління приводить до того, що в складі одного об'єкту витрат враховуються витрати за різними технологічними процесами. Наприклад, традиційно при калькулюванні собівартості переробки смоли у якості попутної продукції відображаються феноляти натрію які виробляються у окремому технологічному процесі. Тобто, практика, що склалася, призводить та зниження достовірності оцінки окремих статей та викривленню собівартості окремих продуктів.

Одним із шляхів підвищення точності і об'єктивності оцінки собівартості виробництва окремих продуктів є підхід до виділення об'єктів витрат на основі проміжних матеріальних потоків первинних центрів витрат (далі - ПЦВ).

Для реалізації такого напрямку вдосконалення управління витратами необхідно вирішити ряд практичних завдань:

- розробити критерії та принципи виокремлення зі складу об'єкту витрат окремих ПЦВ;

- розробити методику ідентифікації витрат, пов'язаних з окремим ПЦВ.

Перехід на планування і облік витрат за ПЦВ повинен збільшити зв'язок витрат з виробництвом кожного окремого продукту, бути пов'язаним з існуючими матеріальними потоками, що притаманні виробництву саме цього продукту. Такий порядок планування і обліку не повинен суттєво ускладнювати планово-облікові процедури. Необхідно враховувати технічну можливість виміру сировини, матеріалів, ПЕР, що споживаються при виробництві окремого продукту. Крім того, сума витрат, що можуть бути ідентифіковані з окремим ПЦВ повинна складати значущу величину (бути не менше, ніж сума, що встановлена підприємством).

За результатами цього пропонуються критерії виділення окремих первинних об'єктів витрат, що наведені у табл. 1.

Таблиця 1.

Критерії виділення первинних об'єктів витрат на коксохімічних підприємствах

При врахуванні цих критеріїв в якості ПЦВ пропонується виділяти окремі технологічні комплекси або відділення (дільниці) існуючого об'єкту витрат, які виробляють товарну продукцію, напівфабрикат для власних потреб, або продукт, який при традиційному калькулюванні окремо не оцінюється, але кількість якого визначається на стадії планування і фіксується у технічній звітності. Прикладом можуть бути ПЦВ - окрема коксова батарея, відділення мокрого каталізу в цеху очищення коксового газу від сірководню тощо.

Аналіз технологічних схем, напрямків руху матеріальних потоків та апаратурного оформлення окремих підрозділів-об'єктів витрат дає підстави зробити висновок, що виокремлення зі складу підрозділу-об'єкту витрат окремих ПЦВ може проводитись за принципом послідовного, або паралельного (по відношенню до технологічного процесу) виділення (табл. 2).

Таблиця 2.

Принципи виокремлення ПЦВ

Типовий перелік об'єктів витрат, що склався на коксохімічних підприємствах передбачений у галузевих методичних рекомендаціях. Враховуючи критерії, що викладені у табл. 1 та проаналізувавши матеріальні потоки і апаратурне оформлення окремих технологічних процесів і стадій, пропонується застосовувати до окремих об'єктів витрат наступні принципи виділення ПЦВ (табл. 3).

Таблиця 3.

Відокремлення ПЦВ за основними стадіями технологічного процесу

Виробнича собівартість технологічних процесів, що виокремлюються в окремих ПЦВ розраховується наступним чином (рис. 1).

Така послідовність розподілу застосовується для кожного об'єкту витрат, що виділяються при традиційному підході.

Визначення переліку ПЦВ для кожного об'єкту витрат пропонується здійснювати на підставі даних табл. 3. Перелік основних засобів, що відносяться до окремого ПЦВ визначається шляхом аналізу технологічної схеми і апаратурного оформлення процесу, що розглядається (який пов'язаний з об'єктом витрат). Закріплення персоналу за окремими ПЦВ здійснюється на підставі аналізу штатного розкладу підприємства.

Рис. 1. Послідовність виділення витрат

Особливості розподілу витрат за окремими калькуляційними статтями залежать від принципу виокремлення, що був застосований. Особливості розподілу витрат між окремими калькуляційними статтями при паралельному виділенні ПЦВ полягають у наступному (табл. 4).

Таблиця 4.

Розподіл витрат між окремими калькуляційними статтями при паралельному виділені ПЦВ

У табл. 5 наведено особливості розподілу витрат за окремими статтями калькуляції, що притаманні послідовному принципу виділення окремих ПЦВ.

Таблиця 5.

Розподіл витрат між окремими калькуляційними статтями при послідовному виділені ПЦВ

При послідовно-паралельному принципі виділення застосовується комбінація методів, що наведені в табл. 4 та 5.

Безпосередньо виробнича собівартість окремих продуктів, що виробляються в окремому ПЦВ розраховується у послідовності, що наведено на рис. 2.

Рис. 2. Послідовність розрахунку виробничої собівартості окремих продуктів ПЦВ коксохімічного виробництва

Окремі етапи розрахунку виробничої собівартості продуктів ПЦВ виконуються з урахуванням особливостей, що наведені в табл. 6.

Таблиця 6.

Розрахунок витрат за окремими статтями калькуляції

При практичному використанні запропонованої методики на підставі аналізу вихідної інформації по об'єкту витрат в цілому та з урахуванням експертних оцінок фахівців підрозділу розраховуються нормативи розподілу окремих витрат між ПЦВ. Так, на підставі аналізу штатного розкладу об'єкта витрат визначається розподіл основних виробничих робочих між окремими ПЦВ і на підставі цього розподілу визначається питома вага витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи, що включається до складу окремого ПЦВ. На підставі аналізу призначення окремих електроприймачів об'єкта витрат здійснюється їх розподіл між окремими ПЦВ та на підставі методики нормування витрат електроенергії визначаються нормативні витрати електроенергії для кожного ПЦВ і розраховується питома вага споживання електроенергії кожного ПЦВ. У такому ж порядку розраховуються нормативи розподілу витрат теплової енергії і амортизація. У подальшому, при зміні штатного розкладу, складу основних засобів, переліку електроприймачів, або напрямків споживання теплової енергії ці нормативи повинні уточнюватись.

При застосуванні запропонованої методики більшість продуктів, що відносяться до попутних при традиційному калькулюванні, будуть вважаться основною продукцією. Виключення складають продукти, які за своєю суттю є відходами і від яких підприємство позбавляється, використовуючи у якості добавки до шихти (фуси кам'яновугільні відділення первісного охолодження коксового газу та смолопереробного цеху, кисла смолка цехів вловлювання хімічних продуктів та ректифікації сирого бензолу, кубові залишки цеху очищення коксового газу від сірководню моноетаноламіновим способом і цеху ректифікації сирого бензолу). Вартість цих продуктів при застосуванні запропонованої методики також, як і при традиційному калькулюванні, визначається виходячи з «твердих» оцінок та вираховується від загальної суми, але не об'єкта витрат в цілому, а із витрат відповідного ПЦВ.

Друга особливість методики, що пропонується - суттєве збільшення суми витрат, які відносяться до прямих за рахунок суми витрат, які при традиційній методиці розподілялися між окремими продуктами. Діючі методики калькулювання передбачають класифікацію витрат на прямі і не прямі на підприємствах з комплексним характером виробництва тільки стосовно окремого процесу. Методика, що пропонується базується на класифікації витрат на прямі і не прямі відносно не до окремого процесу, а відносно до окремого продукту. За рахунок цього досягається зменшення суми витрат, які розподіляються між окремими продуктами і, тим самим, досягається підвищення точності оцінки собівартості окремих продуктів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Таким чином, застосування запропонованого підходу до виділення об'єктів витрат дасть змогу коксохімічним підприємствам підвищити достовірність оцінки окремих статей витрат та, відповідно, точніше визначати собівартість окремих видів продукції.

Список літератури

1. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. - К.: Лібра. - 2003. - 703 с.

2. Друри К. Введение в управленческий и производственный учет. М.: Издательство «Аудит». - 1994. - 560 с.

3. Череп А. Управління собівартістю: Монографія. - Х.: ВД «ІНЖЕК». - 2005. - 376 с.

Размещено на Allbest.ru