Стратегічне управління закупівлями на промислових підприємствах масложирового підкомплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАКУПІВЛЯМИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ МАСЛОЖИРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Ю. П. Синиціна,

Т. В. Тищенко,

Постановка проблеми. Через високу вартість мінеральних добрив та низьку врожайність соняху, витрати на їх закупівлю займають одну з найбільших питому вагу в структурі матеріальних витрат на виробництво соняшникової олії, а отже цей вид матеріально-технічних ресурсів значно впливає на витрати грошових коштів у постачанні. Зазначене зумовлює необхідність стратегічного підходу до управління закупівлями соняху у сільськогосподарських підприємствах з виробництва соняшникової олії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивченню технологій вирощування соняха, визначенню основних напрямів підвищення урожайності рослин присвячені праці Хейссайон Д., Башкатов, Б., Шпаар Д., Адам Л. та ін. Дослідженням теорії і практичних аспектів функціонування агропромислового комплексу присвячені роботи таких учених, як А.И. Алтухов, Н.А. Борхунов, И.Н. Буздалов, И.Б. Загайтов, В.А. Клюкач, Н.Я. Коваленко, В.В. Мілосердоє, И.А. Мінаков, С.А. Пахомчик, А.В. Петріков, Б.И. Пошкус, В.Я. Узун, И.Ф. Хицков, Н.И. Холод, А.А. Шутьков та інші. Цими ученими освітлені проблеми виробничо-економічних, цінових і фінансово-кредитних відносин в системі агропромислового комплексу. Зокрема, проблемам ефективного функціонування масложирового підкомплексу в сучасних умовах присвячені наукові роботи В.П. Бражника, З.Б. Борісоника, Н.е. Буніной, Д.С. Васильева, В.Д. Гончарова, Н.С. Дворядкина, Н.Г. Екатерінічевой, В.П. Заслонкина, П.Н. Семенова, А.В. Пушкіна і інших авторів. В той же час вивченню стратегій постачання, визначенню основних напрямів їх удосконалення присвячені праці М. Джиллингема, Є. Крикавського, К. Лайсонса, М. Линдерса, І. Неурова, Х. Фирона та ін.

Формулювання цілей статті. Мета статті полягає у висвітленні результатів розробки засад стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння підприємствами масложирового підкомплексу.

Виклад основного матеріалу. Процес стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння, з нашого погляду, має складатися з наступних етапів (табл. 1).

Таблиця 1. Процес стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння

На першому етапі стратегічного управління закупівлями соняху визначається його мета й цілі. Очевидно, що нарощувати прибуток у рослинництві за рахунок збільшення врожайності сільськогосподарських культур можливо завдяки: застосуванню гербіцидів проти бур'янів соняшнику, внесенню мінеральних добрив, визначення сортів соняшнику, які відповідають необхідним вимогам нинішнього виробництва олії.

Боротьба з бур'янами посідає ключове місце у збільшенні врожайності. Бур'яни в посівах сільськогосподарських культур, завдають великої шкоди і в разі значного поширення можуть стати головною причиною зниження врожайності. Втрати урожаю внаслідок забур'яненості становлять 15-20% [1, с. 98].

Однією з найефективніших напрямів боротьби з бур'янами є міжрядна обробка просапними знаряддями. Досліди показали, що культивація дає збільшення на 7 - 10% врожаю [2, с. 120]. При культивації міжрядь ґрунт швидше прогрівається, посилюється газообмін між ґрунтом і повітрям, активізується мобілізація поживних речовин, знижуються капілярні втрати вологи і поліпшується інфільтрація води в ґрунт. Екологічно й економічно вигідна комбінація міжрядкової механічної обробки і хімічної обробки рядів гербіцидами.

В даний час для застосування в посівах соняшнику допустимі тільки гербіциди [3, с. 214]. Перелік гербіцидів, що застосовують та їх дія представлені в табл. 2.

Таблиця 2. Застосування гербіцидів проти бур'янів соняшнику [3, с. 112]

Соняшник пред'являє відносно високі вимоги до наявності в ґрунті засвоюваних форм поживних речовин. Соняшнику необхідно азотно-калійно-фосфорні добрива протягом усього періоду вегетації [4, с. 85].

На утворення одиниці врожаю (ц), сонях поглинає залежно від генотипу і місця вирощування 4 - 6 кг N, 2 - 5 кг Р2О5, 10 - 12 кг К2О, близько 1.7 кг МgO і 3.0 кг SO4, що в кілька разів вище, ніж поглинання поживних речовин зерновими [5, с. 435]. Згідно з даними французьких дослідників [5, с. 289], співвідношення між поглинанням з урожаєм і поверненням з рослинними залишками вґрунт для різних поживних речовин неоднакове (табл. 3).

Таблиця 3. Поглинання, винос і повернення поживних речовин у ґрунт при врожайності 35 ц / га [6, с. 63]

Незважаючи на відносно високий винос азоту з ґрунту, слід вносити азотних добрив не більше 50 - 80 кг N/га. Більш високі дози знижують стійкість до вилягання, підвищують ризик ураження хворобами і затримують дозрівання [6, с. 63].

Фосфорні добрива впливають на розвиток кореневої системи і сприяють розвитку органів репродукції з утворенням великої кількості квіток у кошику. Достатнє фосфорне живлення прискорює розвиток рослин, крім того, рослини починають більш економічно витрачати вологу і тому стійкіше переносять посуху. При насиченні елементами фосфору в насінні відбувається нормальне накопичення олії. При нестачі фосфору продуктивність соняшнику помітно знижується.

Калійні добрива підвищують посухостійкість соняшнику, допомагають йому утримувати вологу і зменшують її випаровування. Калій відіграє значну роль при регуляції балансу рідини в рослині.

Сорти соняшнику стійкі до шкідників і хвороб. Вони представляють реальну можливість стабільно отримувати у всіх зонах обробітку якісну соняшникову олію. Сорти соняшнику наведені у таб. 4 більш повно відповідають необхідним вимогам нинішнього виробництва [7, с. 74].

Таблиця 4. Сорти соняшнику які відповідають необхідним вимогам нинішнього виробництва [7, с. 74]

За результатами порівняльного аналізу найкращим сортом для виготовлення олії є сорт «Мастер». Сорт «Мастер» - середньостиглий високопродуктивний сорт соняшнику, що характеризується комплексною стійкістю до вовчка, ЛМР, соняшникової молі та має найвищу місткість олії в насінні - 52%. Даний сорт забезпечує максимальну урожайність (3, 5 т/га), добре реагує на внесення мінеральних добрив. Оптимальна густота стояння рослин перед збиранням - 50 тисяч рослин / га.

Мінімізуючи витрати на закупку необхідного обсягу сончшникового насіння і його зберігання, можна забезпечити зростання прибутку підприємства. Тому за мету стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння доцільно обрати мінімізацію витрат на придбання та його зберігання. При цьому цілями стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння, на нашу думку, є: задоволення виробничих потреб в соняшниковому насінні; мінімізація витрат при закупівлі та зберіганні соняшникового насіння.

Тактичними цілями стратегічного управління закупівлями соняшного насіння, з нашого погляду, є: визначення потреби в соняшниковому насінні; забезпечення зберігання соняшного насіння власними складськими площами, мінімізуючи витрати на зберігання; забезпечення зберігання соняшного насіння на складах інших суб'єктів господарювання, мінімізуючи витрати на зберігання; збільшення обсягів зберігання соняшного насіння (враховуючи гарантійний термін зберігання насіння) через їх закупівлю у період найнижчих цін.

Другий етап стратегічного управління закупівлями соняшного насіння передбачає стратегічний аналіз ситуації у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства. На підетапі 2.1 необхідно проаналізувати внутрішнє й зовнішнє середовище, продіагностувати сильні й слабкі сторони, можливості й загрози підприємства.

Причинами подорожчення соняшного насіння, згідно з [8, с. 56], є значне зростання попиту й дефіцит пропозиції. Обмежені можливості нарощування потужностей із виробництва соняшнікової олії через особливості сировинної бази сприяють збереженню дисбалансу між попитом і пропозицією.

Чинниками, що визначають ціни на соняшникову олію, є ціни на газ (який є основною сировиною їх виробництва), та співвідношення між введенням нових потужностей із виробництва соняшникової олії і зростанням попиту на неї [8, с. 104]. Оскільки ціна імпортованого Україною газу зростає, то причин зниження ціни на соняшникову олію, на наш погляд, є технологія спалювання лушпиння соняшника для отримання електроенергії. Її впроваджують, зазвичай, великі олійно-жирові заводи. Активному розвитку даного напряму сприяє чималий відсоток відходів лушпиння в процесі виробництва: 14% від загальної маси насіння. Заводи встановлюють великі казани для спалювання лушпиння і на виході отримують технологічну пару, що використовується для сушки насіння і для віджимання соняшникової олії. Це дозволяє значно здешевити процес і позбавитися від екологічних ризиків та забезпечити більшу конкурентоздатність продукції.

Згідно з методичними підходами [9, с. 120], визначено нерівномірность цін на окремі види соняшникового насіння (табл. 5), значення свідчать про вплив сезонності аграрного виробництва на коливання цін на даний вид ресурсу:

Таблиця 5, Динаміка нерівномірності цін на окремі види соняшникового насіння

З метою економії коштів при закупівлі соняшникового насіння та зменшення диспаритету цін на продукцію рослинництва (насіння) підприємства з виробництва олії можуть закуповувати їх про запас у період найнижчих цін і зберігати на власних складах або користуватися послугами зі зберігання інших суб'єктів господарювання.

Підетап 2.2 стратегічного управління закупівлями соняшникового насяння передбачає здійснення прогнозу змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства. Прогнозовані ціни на сонічникове насіння визначаються за допомогою моделі Вінтерса, яка дозволяє підвищити точність прогнозу за рахунок тренду і сезонності коливання [10, с. 356].

Відповідно до проведених нами прогнозів, одночасно зі зростанням потреби в соняшниковому насінні зростатиме ціна на нього, збільшуватимуться витрати на його зберігання. Тому визначена мета і поставлені цілі стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння залишаються актуальними.

Третій етап стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння передбачає вибір стратегії закупівель соняшникового насіння. На підетапі 3.1 аналізуються стратегії логістики закупок на можливість їх використання для закупівлі соняшникового насіння (табл. 6).

На підетапі 3.2 здійснюється вибір та обґрунтування стратегії закупівель соняшникового насіння.

Таблиця 6. Стратегії закупівель соняшникового насіння

Із розглянутих у табл. 6 стратегій реалізацію обраної мети й досягнення поставлених цілей стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння, з нашого погляду, може забезпечити стратегія визначення обмежуючих факторів та управління ними.

План реалізації стратегії визначення обмежуючих факторів та управління ними, на нашу думку, має включати: розрахунок потреби в соняшниковому насінні; визначення максимально можливих обсягів зберігання соняшникового насіння на власному складі; обґрунтування доцільності зберігання соняшникового насіння на власному складі чи на складах суб'єктів господарювання, що надають послуги зі зберігання соняшникового насіння; планування закупівель соняшникового насіння для мінімізації витрат на закупівлю та зберігання соняшникового насіння (рис. 1).

Залежно від наявності складських площ для зберігання соняшникового насіння можна: зберігати соняшникове насіння на власних складах; зберігати соняшникове насіння на складах суб'єктів господарювання, що надають послуги зі зберігання соняшникового насіння; поєднувати зберігання соняшникового насіння на власних складах із зберіганням на складах суб'єктів господарювання, що надають послуги зі зберігання соняшникового насіння.

Четвертий етап стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння передбачає управління реалізацією стратегії закупівель соняшникового насіння. На підетапі 4.1 розробляється план реалізації обраної стратегії закупівель соняшникового насіння.

При формуванні системи мотивації реалізації стратегії (підетап 4.2) мотивами реалізації стратегії визначення обмежуючих факторів та управління ними можуть бути матеріальні винагороди та додаткові пільги. Контроль реалізації стратегії визначення обмежуючих факторів та управління ними (підетап 4.3) має включати наступні його види щодо закупівель соняшникового насіння: вхідний, поточний і наступний.

Рис. 1. Напрями реалізації стратегії визначення обмежуючих факторів та управління ними при закупівлі соняшникового насіння

Реалізацію стратегії визначення обмежуючих факторів та управління ними здійснено шляхом формування моделі мінімізації витрат на придбання та зберігання соняшникового насіння із урахуванням динаміки цін і гарантійного терміну зберігання соняшникового насіння.

Відповідно до п'ятого етапу проводять оцінку результатів стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння. Оскільки реалізована стратегія визначення обмежуючих факторів та управління ними забезпечила виявлення оптимальних періодів і обсягів закупівлі необхідних для задоволення виробничої потреби соняшникового насіння, за яких досягаються мінімальні витрати на їх придбання та зберігання, то можемо зробити висновок про її відповідність поставленій меті й цілям стратегічного управління закупівлями соняшникового насіння.

Стратегічне управління закупівлями соняшникового насіння для підприємств з виробництва олії має враховувати: нестабільність цін на них упродовж календарного року залежно від сезонного попиту за відносно стабільної пропозиції на відповідних ринках через значення коефіцієнта нерівномірності цін на соняшникове насіння; прогнозування цін на ресурси за допомогою моделі Вінтерса; формування відповідних стратегій, зокрема, стратегії визначення обмежуючих факторів та управління ними. Перспективи подальших наукових досліджень вбачаємо в удосконаленні засад стратегічного управління закупівлями інших видів матеріально-технічних ресурсів.

стратегічний управління соняшниковий олія

Література

1. Шпар Д., Адам Л., Гінап X. Ярові олійні культури / За заг. ред. В. Щербакова. Мінськ: ФУАінформ, 1999. - 288 с.

2. Адаптивно-ландшафтні системи землеробства НСО. / Сибірське відділення РАСХН., СібНІІЗХім - Новосибірськ 2002. - 388с.

3. Сучасні засоби захисту рослин і технології їх застосування (под. ред. В.В.Немченко), Куртамиш, 2006, - 345 с.

4. Д.Г. Хейссайон. Все про хвороби та шкідників рослин / Кладезь-Букс, 2009, - 128с.

5. Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільсько-господарських культур / В. В. Лихочвор. - 2-е вид., випр. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 808 с.

6. Внесення мінеральних та органічних добрив під урожай сільськогосподарських культур: стат. бюл. / відп. за вип. О. М. Прокопенко. - К.: Державна служба статистики України, 2011. - 52 с..

7. Бейкер С. Дж., Сакстон К. Е., Ритчи В. Р. Технология и посев. // Наука и практика. - Нью Йорк: CABI Publishing, 2002. - 263c.

8. Башкатов, Б.І. Статистика сільського господарства: підручник / Б. І. Башкатов. - М.: ЕКМОС, - 2001. - 293 с.

9. Гришко В. В. Енергозбереження в сільському господарстві (економіка, організація, управління) / В. В. Гришко, В. І. Перебийніс, В. М. Рабштина. - Полтава: Друкарня вид-ва «Полтава», 1996. - 280 с.

10. Модели и методы теории логистики: учеб. посіб. / В. С. Лукинский, В. В. Лукинский, Ю.В. Малевич и др. ; под ред. В. С. Лукинского. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2007. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru