Внутрішній контроль в системі корпоративного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

Р. О. Савченко

Актуальність теми. На ефективність функціонування підприємства впливає ряд зовнішніх та внутрішніх факторів, що визначають в певній мірі подальший розвиток суб'єкта господарювання. При цьому найбільш непередбачуваними є дія зовнішніх факторів, адже їх виникнення та вплив на діяльність підприємства важко, а іноді неможливо прорахувати беручи до уваги мінливість зовнішнього середовища. Для мінімізації впливу даної групи факторів на діяльність підприємства спонукає останніх створювати об'єднання(корпорації): те, що не вдається здійснити окремому підприємству може бути реалізоване їх об'єднанням шляхом координації діяльності, централізації керівництва, концентрації ресурсів та направлення їх на необхідні всім підприємствам види забезпечень. Централізація управління зменшує питому вагу накладних витрат, підвищує прибутковість діяльності, забезпечує скоординоване співробітництво окремих підприємств, відбувається обмін ноу-хау, надання фінансової допомоги при модернізації, розширенні виробництва та освоєнні нових каналів збуту.

Зазвичай корпорації мають складну організаційну структуру. Тому для забезпечення ефективності функціонування першочерговим завданням є побудова в межах корпорації системи внутрішнього контролю, тобто системи, що дозволить досягати стратегічних цілей та забезпечувати ефективність ведення бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання внутрішнього контролю досліджено у роботах вітчизняних та зарубіжних вчених: Є.А. Аренса, М.Г. Бєлова, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, С.В. Бардаша, Н.С. Вітвицької, Н.Г. Виговської, Л.В. Дікань, Дж. Лоббека, Н.М. Малюги, В.Ф. Максімова, Л.В. Нападовської, Н.І. Петренка, Л.А. Сухарєва, Б.Ф. Усача, В.О. Шевчука, М.Я. Штейнмана, Н.М. Чумаченка та інших. Всі вони в тій чи іншій мірі розглядали різні підходи до концептуальних основ внутрішнього контролю. Проте останні зміни, що відбуваються в суспільно-політичному та економічному житті держави не можуть не вплинути на функціонування будь-якого суб'єкта господарювання, а отже і на його систему внутрішнього контролю. В зв'язку з цим подальші дослідження щодо розвитку організаційно-методологічних аспектів внутрішнього контролю залишаються актуальними.

Метою статті є розгляд та узагальнення поглядів вчених на місце внутрішнього контролю в системі управління об'єднань підприємств на сучасному етапі розвитку України, а також формування автором власних висновків і пропозицій.

Виклад основного матеріалу. Подальший розвиток ринкової економіки в Україні зумовив підвищення ролі об'єднань фізичних осіб у формі корпорацій. Функціонування корпорацій пов'язане перш за все з процесом накопичення капіталу як на державному рівні, так і на міжнародному. Таким чином ефективність функціонування корпорацій та процес управління ними є ваговим важелем, що визначає не лише рівень розвитку економіки держави, але і її соціально-економічний клімат.

Розвиток корпоративної форми власності ставить питання відмежування прав і обов'язків власника від прав і обов'язків керівників власністю. З точки зору економіки відбувається виокремлення економічної функції управління капіталом. Адже акціонери довіряють свій капітал керуючому, в обов'язки якого входить налагодження системи ефективного використання ресурсів корпорації заради одержання прибутку. Корпоративна власність передбачає створення особливих правил задоволення прав власників через делегування функцій управління професійним менеджерам. При цьому виникає проблема формування такої системи управління, яка б враховувала інтереси власників, топ-менеджерів та найманих працівників. Виникає необхідність розробки стратегії розвитку корпорації із врахуванням інтересів її учасників. Для цього доцільним є розгляд суті категорії «корпоративне управління» з метою визначення його основних напрямків.

Існує багато варіацій економічної суті корпоративного управління (таб.1):

Таблиця 1. Трактування категорії «корпоративне управління» в працях зарубіжних та вітчизняних вчених

Наведені трактування суті корпоративного управління дають змогу виокремити основні напрямки управління корпоративною власністю, забезпечення вироблення та прийняття управлінських рішень щодо виробничо-господарської діяльності об'єднання з метою максимізації прибутку.

Таким чином, корпоративне управління - це система взаємовідносин між органами управління, посадовими особами корпорації та акціонерами, що відображають рівновагу їх інтересів та зорієнтовані на оптимізацію рівня прибутковості корпорації, відповідно до діючого законодавства країни з урахуванням міжнародного досвіду.

Враховуючи вимоги Закону України «Про господарські товариства» [2] в Україні, залежно від розміру та потреб корпорації, можуть існувати чотири моделі управління нею (табл. 2):

Таблиця 2. Типи моделей управління в корпораціях України

Перші дві моделі найпростіших структур вищих органів влади використовуються зазвичай в закритих акціонерних товариствах. Третя модель дозволяє підсилити вплив директора в раді директорів товариства, оскільки не встановлює будь-яких обмежень на участь у раді директорів представників "команди управління". Четверта схема застосовується, як правило, у великих організаціях, у відкритих акціонерних товариствах, де для рішення складних управлінських задач доцільне використання колегіальних методів прийняття рішень в інтересах більшості учасників. [2]

Незважаючи на тип моделі корпоративного управління їх об'єднує спільний механізм дії - створення та регулювання ефективністю діяльності шляхом перерозподілу прав власності, зміна або корегування стратегії розвитку компанії. В ході розгляду цього механізму в центрі уваги виступає система корпоративного контролю, як функції управління. Механізм управління корпорацією являється інструментом встановлення та подальшого функціонування корпоративного контролю.

Внутрішній контроль займає вагоме місце в управлінському циклі будь-якого суб'єкта господарювання. Він поєднує такі види управлінської діяльності, що пов'язані з формуванням даних про стан та функціонування об'єкта господарювання, вивчає інформацію про результати діяльності, а також проводить діагностику та оцінку процесів розвитку і досягнення мети, ефективності стратегії.

Під внутрішнім контролем слід розуміти систему заходів запроваджених апаратом управління суб'єкта господарювання з метою підвищення ефективності його діяльності шляхом спостереження, вивчення та перевірки відповідності виконання прийнятих раніше управлінських рішень.

Як вже зазначалось, корпорації мають складну організаційну структуру, що прямо впливає на організаційну побудову корпоративного контролю. Так можна виділити наступні класифікаційні ознаки поділу ступенів корпоративного контролю (табл. 3).

Таблиця 3 Класифікація ступенів корпоративного контролю

Існує пряма залежність стосовно ефективності функціонування системи внутрішнього контролю і функціонування корпорації в цілому, всього суспільного виробництва. Було б помилкою обмежувати внутрішній контроль лише завданням щодо підтвердження достовірності показників звітності корпорації відповідно до чинного законодавства. Перспективним є стратегічна орієнтація контролю з можливістю генерування превентивних заходів щодо розвитку негативних подій та виникнення фактів шахрайства, досягнення оптимізації бізнес-процесів окремих організаційних елементів корпорації. При визначенні головних завдань, що ставляться перед системою внутрішнього контролю слід орієнтуватися на стійке положення корпорації на ринку, де фона функціонує, визнання об'єднання суб'єктами ринку та суспільством, а також адекватну та своєчасну адаптацію систем виробництва та управління корпорації до динамічного зовнішнього середовища. Обов'язковим також є врахування ступенів корпоративного контролю, що в сукупності будуть відігравати важливу роль в якості організаційної основи, яку апарат управління корпорації буде використовувати з метою досягнення комплексного та інтегрованого контролю в об'єднанні.

Корпоративні відносини між власниками корпорації та її менеджерами впливають на порядок визначення головних завдань системи внутрішнього контролю. Зазвичай власниками корпорації є певна група осіб, а їх капітал об'єднаний заради досягнення поставленої мети. Менеджери корпорації є її найманими працівниками. Тому коли виникають питання постановки завдань контролю, а також їх подальшої трансформації потрібні спільні зусилля власників та менеджерів корпорації. Корпоративна власність - це закономірний результат процесу усуспільнення приватної власності. Із способів взаємозв'язку відтворення корпоративної власності та форми функціонування корпорації виходить сутність контролю власності корпорації, складне відношення, в основі якого лежить протилежність капіталу-власності та капіталу-функції. [3]

При виборі системи внутрішнього контролю потрібно орієнтуватися концепцію її ефективності. Класична модель внутрішнього контролю ґрунтується на використанні загальноприйнятої нормативно-правової бази та внутрішньо корпоративних документах, що регулюють порядок функціонування суб'єкта господарювання.

Таким чином внутрішній контроль виступає самостійним елементом в управлінні корпорацією з обов'язковим урахуванням норм юридичного права в тому числі поняття права власності. Кінцевим результатом функціонування системи внутрішнього контролю в управлінні корпорацією є примноження системного ефекту об'єднання фінансового, матеріального та інформаційного капіталу. Основними механізмами внутрішнього контролю на корпоративному рівні є координація діяльності, централізація керівництва, концентрація ресурсів та регламентація управління бізнес-процесами.

Питання можливостей використання та подальшого удосконалення системи внутрішнього контролю в корпорації залишається відкритим, оскільки багато в чому залежить від економічної та політичної ситуації, яку не можна назвати стабільною на сьогоднішній день.

контроль управління корпорація

Література

1. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Закон від 30.10.1996 № 448/96-ВР. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon4.rada.gov.ua

2. Закон України «Про господарські товариства». Закон від 19.09.1991 № 1576-XII. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon4.rada.gov.ua

3. Дейнега В.Н. Воспроизводство собственности в системе корпоративных отношений. Ростов-н\Дону: Изд-во СКНЦ ВШ, 2004. - 250 с.

4. Ігнатьєва І. А. Корпоративне управління: підручник / І. А. Ігнатьєва, О. І. Гарафонова; - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 600 с.

5. Клепач А., Кузнецов П., Крючкова П. Корпоративное управление в России в 1995-1996 гг. (от предприятия советского типа- к фирме, контролируемой менеджерами) // Вопросы экономики. - 1996. - N 9, 12. - С. 73-74.

6. Мальська М. П., Мандюк Н. Л., Занько Ю. С. Корпоративне управління: теорія та практика. Підручник.- К.: Центр учбової літератури, 2012. - 360 с.

7. Мейер К. Корпоративное управление в условиях рыночной экономики и экономики переходного периода // Корпоративное управление. Владельцы, директора и наемные работники акционерного общества. - Пер. с англ. - М.: Джон Уайли энд Санз, 1996. - С. 24.

8. Могилевский С.Д. Органы управления хозяйственными обществами: правовой аспект: Монография. - М.: Дело, 2001. - С. 160.

9. Совет директоров в системе корпоративного управления компанией. - М.: Флинта: Наука, 2002. - С. 48.

Размещено на Allbest.ru