Особливості процесу об’єднання і взаємодії кооперативів Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра менеджменту

Особливості процесу об'єднання і взаємодії кооперативів Німеччини

д.е.н., професор М.А. Міненко

Анотація

У статті представлено результати дослідження історичних етапів створення і об'єднання кооперативів, що були започатковані Фрідріхом Вільгельмом Райффайзеном, Карлом Фрідріхом Вільгельмом Хаазом, Францом Германом Шульце-Делітчем, у період з 1845 по 1972 роки. Визначено функціональні напрями діяльності, які реалізують громадські кооперативні об'єднання на різних рівнях ієрархічної вертикалі в системі взаємовідносин товариств Німеччини, на місцевому, регіональному і національному рівні. Розкрито особливості процесу об'єднання і взаємодії кооперативів Німеччини й обґрунтовано необхідність таких кроків та можливі позитивні наслідки для аграрно-промислової сфери України.

Ключові слова: добровільні громадські об'єднання; ієрархія кооперативних об'єднань Німеччини; етапи створення та об'єднання товариств; система взаємовідносин товариств на місцевому, регіональному і національному рівні; функціональні напрями діяльності кооперативних об'єднань.

Annotation

Results of a research of historical phases of creation and mergering of cooperatives that have been established by Friedrich Wilhelm Raiffeisen, Carl Friedrich Wilhelm Haase, Franz Hermann Schulze- Delitch during 1845 to 1972 were highlighted. Functional activities that social cooperative associations are implement at different levels of a hierarchical system of relations in companies of Germany at a local, regional and national level were identified. Features of an integration and interaction of cooperatives in Germany and a necessity of such steps and possible benefits for the agroindustrial sector of Ukraine were revealed.

Keywords: voluntary associations; hierarchy of a cooperative associations in Germany; phases of creation and mergering of cooperatives; system of relations in companies of Germany at a local, regional and national level; functional activities of cooperative associations.

Постановка проблеми. Науковці та практики провели достатньо ґрунтовні дослідження процесів становлення добровільних громадських об'єднань Канади, Данії, Франції, Італії, Австрії, Великобританії, Польщі. Акцент було зроблено на узагальнення досвіду функціонування так званих «парасолькових самоврядних структур», що об'єднують і координують діяльність галузевих сільськогосподарських формувань. Залишаються не узагальненими історичні аспекти побудови горизонтально-вертикальної ієрархії кооперативних об'єднань Федеративної Республіки Німеччини, специфіка їх функціонування і взаємозв'язку, а також ефективність впливу на національну економіку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі історичні аспекти становлення кооперативів В. Хааза, Ф. Райффайзена, Г. Шульце-Делітча і питання об'єднання їх у союзи розкрив видатний вчений М.І. Туган-Барановський [7], А.І. Крашенінніков і А.П. Макаренко у своїх працях провели аналіз певних історичних дат становлення кооперативного руху Німеччини [4, 5], С.Б. Коваленко і З.Н. Козенко узагальнили цілі, які ставили перед собою Ф. Райффайзен і Г. Шульце-Делітч, створюючи нові інституційні громадські формування [3]. Разом із тим, комплексної оцінки процесу об'єднання і взаємодії кооперативів Німеччини та їх впливу на розбудову економічної системи не було проведено.

Формування цілей статті. Враховуючи актуальність визначеної проблеми, для налагодження ефективної роботи кооперативів і їх об'єднань в Україні та необхідність об'єктивного аналізу з метою використання передового досвіду, пропонується:

- обґрунтувати необхідність процесу об'єднання кооперативів та можливі позитивні його наслідки;

- дослідити історичні кроки німецьких кооператорів щодо побудови результативної системи взаємовідносин;

- визначити функції, що доцільно закріпити за добровільними громадськими об'єднаннями агарно-промислової сфери на різних рівнях управління. громадський кооперативний товариство німеччина

Виклад основного матеріалу. Вчені, досліджуючи формування кооперативно-громадського середовища пришли до висновку, що німецький підхід до побудови горизонтально-вертикальної комплексної ієрархії функціонування і взаємодії виробничників на місцевому, регіональному і національному (федеральному) рівні та їх особливості співпраці з державними інституціями, науковими (освітніми) установами, суб'єктами торгівлі й споживачами, як головними регуляторами будь-якої економічної системи, можна вважати основоформуючим. При цьому, саме представників Німеччини Фрідріха Вільгельма Райффайзена, Карла Фрідріха Вільгельма Хааза та Франца Германа Шульце-Делітча визнали провідними ідеологами кооперативного руху. Як показує практика, напрацювання цих особистостей було взято за основу для створення і розвитку саморегулівних громадських професійних й галузевих об'єднань Європейських країн, а також Росії. Окремі положення такого досвіду сприйняті американськими, канадськими, японськими і австралійськими учасниками ринку. По суті, розроблені в кінці дев'ятнадцятого століття принципи побудови і функціонування товариств Ф. Райффайзена й Г. Шульце-Делітча не втратили своєї актуальності та сьогодні, адаптовані до умов сучасності, використовуються учасниками ринку, забезпечуючи ефективність розвитку економічних систем різних країн світу. Водночас, не менш значущими залишаються і прикладні кроки В. Хааза відносно становлення товариств та їх об'єднань.

Попри все, особливо заслуговує на увагу практика Німеччини щодо збалансування інтересів, через механізм функціонування громадських формувань, основоутворювачів національної економіки: виробника (власника), споживача, науки (освіти), торгівлі та державних інституцій. Досвід реального врахування ресурсів і очікувань зазначених регуляторів через процедуру розподілу регулівних функцій в ефективно-об'єктивній пропорції, дає можливість прогресувати економіці країни, яка пройшла достатньо непростий історичний шлях свого розвитку й залишається лідером як європейського, так і міжнародного рівня. Автор переконаний, що німецький підхід до вирішення стратегічно важливих питань соціально-економічної розбудови держави, реально стандартизуючи діяльність і мотивуючи функціонування основних важелів економічної системи, сприяє побудові дійсно фахового інституційно спроможного соціально відповідального середовища та може бути використаний в Україні. Коротко розглянемо історичні аспекти цього процесу.

Так, з подальшим поглибленням промислового проникнення в земельні питання, все більше «кредитних товариств» і «народних банків» (селянських товариств Ф. Райффайзена, В. Хааза і ремісничих товариств Г. Шульце-Делітча), для посилення своєї ролі, пішли по шляху злиття. В аграрно-промисловій сфері вони почали об'єднуватися в регіональні установи, союзи й формування на національному (федеральному) рівні.

Фактично, підприємці Німеччини, враховуючи відомий вислів «єдність, приносить силу», первинні товариства об'єднали у регіональні центри. Ці організаційно-економічні установи взяли на себе виконання тих задач, які не можуть забезпечити первинні товариства. Як правило, центри:

- займаються питаннями вивчення досвіду, потреб і побажань учасників товариств;

- виступають їхніми партнерами і представляють інтереси учасників у взаємовідносинах з великими постачальниками та споживачами;

- опікуються проблемами ринку;

- працюють не тільки зі своїми членами, але й співпрацюють з іншими центрами.

У компетенції центрів знаходяться також економічні та правові питання, виробничо-економічні консультації, навчання і підвищення кваліфікації, робота з громадськістю.

Разом із тим, у Німеччині первинні товариства об'єднуються на регіональному рівні в союзи. Це зобов'язання для всіх учасників ринку визначено «Законом про товариства». Цим законодавчим документом встановлено, що правовою формою таких об'єднань є «зареєстрований союз». При цьому, відповідно до норм закону, «з метою встановлення економічних відносин і черговості ведення справ союз має право перевіряти майновий стан та поточне діловодство товариства» [9]. Для виконання законодавчо визначених функцій союз створює служби по консультуванню і обслуговуванню учасників об'єднання із правових, організаційних, управлінських, фінансових та особистих питань, а також підрозділи, які представляють інтереси його членів у взаємовідносинах із всіма заінтересованими сторонами. Також союзи зобов'язані навчати і підвищувати кваліфікацію та займатися питаннями перепідготовки керівного складу товариств, їх службовців і працівників. Всі розглянуті функціональні напрямки роботи союзів цілеспрямовані на забезпечення відповідності визначеному і узгодженому зі всіма учасниками рівню розвитку та на результативне виконання поставлених завдань.

Крім того, наприклад, Німецькому Союзу Райффайзен, у зв'язку з тим, що ним сконцентровано загальний потенціал конкретної сфери, надано право представляти його членів в уряді, парламенті, керівних органах держави та інших організаціях як національних так і міжнародних. Аналогічно процедурі організації, функціонування і взаємодії кооперативів, центрів та союзів Райффайзен налагоджено роботу і взаємозв'язки кредитних товариств у Федеративному Союзі Німецьких Народних Банків, а також промислових - у Центральному Союзі Промислових Груп.

Водночас, посилюючи свої позиції на національному ринку, товариства Райффайзен, крім регіональних центрів і союзів для спільної кооперативної торгівлі створили чотири незалежні установи на федеральному рівні. Ці формування представленні товарними центрами у місті Франкфурт, Молочною конторою у місті Гамбург, Виноробним товариством у місті Бонн і Федеративним об'єднанням організацій - виробників фруктів та овочів, яке також розміщується у місті Бонн. Установи федерального рівня взяли на себе виконання важливих завдань, а саме:

- розвиток торгових марок;

- координування надрегіонального збалансування ринку;

- координацію спільних дій з імпорту та експорту продукції товариств на міжнародному ринку в усі країни світу.

Узагальнюючи проведений аналіз системи управління товариств Німеччини і враховуючи особливості побудови й функціонування Німецького Союзу Райффайзен, автор акцентує увагу на її прозорості, дієвості, гнучкості і оптимальності й представляє для візуального сприйняття концептуальну схему системи управління (на прикладі Німецького Союзу Райффайзен) (рис. 1).

Рис. 1. Концептуальна схема системи управління Німецького Союзу Райффайзен*

*Джерело: сформовано за дослідженнями автора

Попри все, заслуговує на увагу механізм взаємодії структурних елементів розглянутої системи. Він спонукає до максимального поєднання ресурсів всіх самостійних у правовому відношенні суб'єктів господарювання, що входять до розглянутої ієрархії. При вирішенні спільних питань, важливо відмітити можливу синергічність отриманих результатів, за рахунок такої взаємодії.

У зв'язку з позитивним розумінням ситуації, для посилення своєї ролі на національному, європейському і міжнародному ринку та для забезпечення стійкого зростання показників економічної ефективності, в 1960 році товариства, що були свого часу започатковані Ф. Райффайзеном і Г. Шульце-Делітчом, враховуючи спільність правових та ідейних спрямувань, цілей функціонування й економічних шляхів розвитку, прийшли до висновку про необхідність остаточного їх об'єднання. Проведені керівництвом цих організацій переговори спонукали до створення в 1972 році єдиної структури з одним головним союзом і трьома федеральними. Саме 01 січня 1972 року вважається датою завершення процедури об'єднання товариств і їх системним розміщенням за ієрархічними рівнями. Представимо ці еволюційні етапи створення та об'єднання товариств Німеччини у вигляді таблиці (табл. 1).

Таблиця 1. Етапи створення та об'єднання товариств Німеччини (Ф. Райффайзена, В. Хааза, Г. Шульце-Делітча) у період з 1845 по 1972 рр.*

* Джерело: розроблено автором за результатами дослідження з використанням [2].

Аналіз етапів створення і об'єднання товариств Німеччини у період з 1845 року по 1972 рік показав, що три головні особистості Г. Шульце-Делітч, Ф. Райффайзен і В. Хааз приймали безпосередню участь у цьому процесі. Разом із тим, тільки прізвище Ф. Райффайзена залишилося у назві головної об'єднуючої установи. Попри це варто пам'ятати, що без практичних, організаційних і законодавчих кроків В. Хааза, теоретико-методологічних й практичних здобутків Г. Шульце-Делітча, поетапна процедура створення та інтеграції товариств або не відбулася, або була б відтермінована. Саме спільні зусилля цих трьох засновників кооперативного руху Німеччини і грамотні, цілеспрямовані дії їх послідовників призвели до позитивних результатів сьогодення.

Крім того, варто зазначити, що ще однією об'єктивною необхідністю процесу об'єднання товариств служив той факт, що досить тривалий час управління справами кооперативів часто перебувало в руках членів, які, у свою чергу, не мали достатньо знань в області права, податків та економіки підприємства. Звідси виникала необхідність у консультуванні та опіки молодих недосвідчених кооператорів. Разом із тим, за дуже короткий термін керівництво формувань усвідомило, що до консультування і опіки повинна додатися ще й кваліфікована аудиторська перевірка, яка проводилася на добровільній основі ще за часів становлення кооперативного руху в Німеччині. Фактично, починаючи з 1889 року перевірка роботи товариств cтaлa обов'язковою, а з 01 січня 1974 року кожний кооператив, на підставі внесених змін до Закону «Про виробничі та господарські кооперативи», зобов'язаний стати членом будь-якого аудиторського союзу [1].

Сьогодні на території Німеччини функціонують шість аудиторських союзів з відповідними повноваженнями. При цьому існуючі регіональні союзи консультують і опікують кооперативи та пропонують їм ряд послуг як сучасні консалтингові компанії, а також представляють інтереси товариств - членів перед законодавчими і виконавчими державними установами. Вони беруть участь у практичному оформленні законних приписів і їх втіленні на практиці.

Попри це, у Німеччині все більше уваги надається навчанню і підвищенню кваліфікації співробітників формувань різних рівнів. Саме тому, об'єднання мають освітні установи відповідної галузі. Головним Національним кооперативним інститутом є Академія німецьких кооперативів (ADG). Крім того, для покращення рівня самовдосконалення і ефективного функціонування кооперативної вертикалі, створено сім кооперативних-комп'ютерних центрів, які пропонують у користування всім бажаючим членам сучасну комп'ютерну техніку і забезпечують якісну обробку необхідної інформації [8].

Слід відмітити, що організаційно система координації і взаємозв'язку товариств Німеччини представлена ієрархічною вертикаллю трьох рівнів. На первинному або місцевому рівні перебувають сільські товарні й обслуговуючі кооперативи, кредитні та промислові товариства. Останні переважно активні на регіональному і навіть на національному рівнях. Кооперативи первинного рівня створили собі, відповідно до їх виробничих сфер, центральні об'єднання на регіональному рівні. Ці органи другого рівня діють в інтересах кожного окремо взятого кооперативу. У свою чергу центральні формування в регіонах об'єдналися у відповідні установи на національному рівні.

Керівним союзом всіх товариських формувань різних рівнів визначено Німецький Союз кооперативів Райффайзен (Сільськогосподарський Союз) (DGRV), який було створено в 1972 році шляхом злиття Головного Союзу промислових кооперативів, Німецького Кооперативного Союзу (Шульце-Делітча), Головного союзу сільськогосподарських кооперативів і Німецького Союзу Райффайзен. DGRV займається всіма питаннями, що стосуються ефективності кооперативного руху в цілому:

- захищає інтереси складових частин кооперативної системи в області спільного господарювання і податкової політики;

- консультує організації з усіх питань кооперативних перевірок, кооперативного права, системи освіти, організації підприємств та обробки даних;

- підтримує стосунки з усіма організаціями й установами як всередині країни, так і за кордоном;

- надає допомогу в розвитку кооперації.

Одночасно на національному рівні створено три федеральні союзи, що зоорієнтували свою роботу на певні сфери діяльності:

- Федеральний союз німецьких народних банків і банків Райффайзен (BVR) (займається кредитними кооперативами);

- Німецький Союз Райффайзен (Німецька асоціація «Райффайзен») (DRV) (займається сільськими товариствами та обслуговуючими кооперативами, включаючи кредитні);

- Центральний союз промислових груп (ZGV) (займається промисловими товариствами і обслуговуючими кооперативами).

Головними завданнями федеральних союзів є підтримка своїх учасників з професійних питань, а також представлення їх інтересів на національному рівні та на рівні Європейського Союзу, а також консультування по правовим, податковим і виробничим питанням. Як повноважні представники членів кооперативів федеральні спілки беруть участь у формуванні громадської і політичної думки. Численні органи і комітети спілок надають велику практичну платформу для демократичного волевиявлення. Спеціально створені ними робочі групи працюють над окремими специфічними питаннями.

Важливими завданнями Федерального союзу німецьких народних банків і банків Райффайзен є підтримка та розвиток системи кооперативного кредитування і, крім того, управління так званою «гарантійною установою», яка уже більше 60 років гарантує членам та клієнтам народних банків і банків Райффайзен повну безпеку їх вкладів. Разом із тим, для того, щоб брати до уваги всезростаючу інтернаціоналізацію ринків, а також значення Європейського Союзу і мати можливість безпосередньо представляти інтереси членів, цей федеральний союз створив у Брюсселі власні бюро зв'язку [8]. Систему взаємовідносин товариств Німеччини на місцевому, регіональному і національному (федеральному) рівні представимо у вигляді схеми (рис. 2).

Рис. 2. Система взаємовідносин товариств Німеччини на місцевому, регіональному і національному рівні*

*Джерело: сформовано автором за результатами дослідження з використанням [6].

Висновки

Підсумовуючи, зазначимо, що у всіх елементах німецької кооперативної системи за останні півстоліття відбулися помітні структурні зміни. Завдяки цьому розширилися можливості раціоналізації, знижені витрати, а продуктивність товариств - значно підвищена. Встановлена чисельність і склад союзів, центрів, спеціальних установ може коливатися залежно від потреб, що мають забезпечувати ефективність функціонування системи в цілому, а також перебуває під впливом розвитку або падіння національної, європейської та міжнародної економіки.

Водночас, сам перелік функціональних підсистем, що сформувалися на місцевому, регіональному і національному рівні та їх взаємозв'язки, на сьогодні є достатньо сталими, а вимоги до організації роботи й функціонування - стандартизовані як законодавчими актами, так і внутрішньо регламентуючими документами.

Література

1. Браудо А. Германский имперский закон о товариществах от 1 мая 1889. - [б.и.]. - СПб, 1891. - 51 с.

2. Friedrich Wilhelm Raiffeisen (1818 - 1888) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://raiffeisen.de/drv/ friedrichraiffeisen/FW_Raiffeisen.pdf.

3. Коваленко С. Б. Сельскохозяйственная кредитная кооперация / С. Б. Коваленко, З. Н. Козенко. - М. : Финансы и статистика, 2005. - С. 448.

4. Крашенинников А. И. Кооперация в современном мире / А. И. Крашенников - М. : Экономика, 1987. - С. 144.

5. Макаренко А. П. Теория и история кооперативного движения : учебное пособие для студентов высших и средних кооперативных учебных заведений / А. П. Макаренко - М. : ИВЦ «Маркетинг», 1999. - С. 328.

6. Сільськогосподарська кооперація : теорія, світовий досвід, проблеми відродження. - 2-е вид., перероб. і доп. / колл. авт. [відп. ред. І. М. Буздалов]. - Мінськ : «АРМІТ-Маркетинг» : «Менеджмент», 1998.

7. Туган-Барановський М. І. Соціальні основи кооперації / М. І.Туган-Барановський. - М. : Економіка, 1989. - С. 285-289, С. 291, С. 292, 298-299.

8. Уколова Л. В. Кооперативні організації Німеччини : законодавство, структура, діяльність / Л. В. Уколова. - Бєлгород : Білгородський університет споживчої кооперації, 1998.

9. Шилова Н. П. Организационно-правовые основы сельскохозяйственной кредитной кооперации в зарубежных странах / Н. П. Шилова // Труды филиала МГЮА в г. Вологде. - 2004. - Вып. 1. - С. 141-164.

Размещено на Allbest.ru