Передумови формування системи антикризового фінансового управління на вугледобувних підприємствах України

Аннотация

Предпосылки формирования системы антикризисного финансового управления на угледобывающих предприятиях Украины

Партын Г.О., Красильчук М.Я.

Проанализирована динамика основных показателей, характеризующих результаты деятельности угледобывающих предприятий частного и государственного секторов Украины за последние три года. Исследованы основные проблемы угледобывающей промышленности, которые мешают ее развитию и вызвали кризисное состояние отрасли. Определены предпосылки для формирования эффективной системы антикризисного управления финансами угледобывающих предприятий. Предложен двухуровневый комплекс мероприятий антикризисного финансового управления на угледобывающих предприятиях Украины, которые следует реализовать на уровне государства и предприятий.

Ключевые слова: антикризисное финансовое управление, государственная политика, механизмы управления расходами, себестоимость угольной продукции, частный капитал.

Annotation

Some prerequisites for formation of anticrisis financial management of coal mining enterprises in Ukraine

Partyn G.O., Krasilchuk M.Ya.

The dynamics of the main parameters that characterize the performance of coal mining enterprises of the private and public sectors in Ukraine over last three years is analyzed. The basic problem of the coal mining industry that hinders its development and led to a crisis situation in the industry is investigated. Some preconditions for the formation of an effective system of financial anticrisis management of coal mines are defined. Two-level complex of anticrisis measures of financial management at the coal mines of Ukraine, which should be implemented at the state level and at the enterprise level, is proposed.

Key words: anticrisis financial management, state policy, cost management mechanism, coal cost, private capital.

Вступ

Постановка проблеми. Враховуючи обмеженість інших вітчизняних джерел органічного палива, вугілля є чи не головним енергоносієм в Україні, гарантом її енергетичної безпеки, економічної та політичної незалежності. Водночас вугільна галузь характеризується збитковістю більшості державних шахт, спричиненою великою зношеністю основних фондів, недостатнім рівнем капітальних інвестицій, складними гірничо-геологічними умовами, в яких здійснюється процес видобутку. Дохід від реалізації вугільної продукції не дає змоги відшкодувати витрати, пов'язані з діяльністю вугледобувних підприємств. Кризовий стан вугільної галузі зумовлює необхідність у формуванні ефективної дворівневої системи фінансового антикризового управління на вугледобувних підприємствах України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній та зарубіжній науковій літературі розглядаються різні підходи до визначення системи антикризового фінансового управління. Зазначену вище проблематику досліджували О.О. Терещенко, М.К. Бондарчук, І.А. Бланк, Л.О. Лігоненко та ін. Вивченням проблем вугільної галузі та пошуком шляхів їх вирішення займаються такі вітчизняні науковці, як: О.І. Амоша, В.І. Саллі, О.В. Трифонова, І.А. Башмаков, І.А. Булат.

Метою роботи є визначення основних передумов для формування ефективної системи антикризового фінансового управління підприємств вугільної галузі України.

Виклад основного матеріалу

Вугледобувні підприємства України реалізовують вуглевидобуток та відтворення виробничого потенціалу за умов істотного впливу гірничо-геологічних чинників, таких як: велика глибина залягання пластів вугілля, зменшення потужності вугільних прошарків, висока температура, заводненість родовищ [2]. На заваді підвищення рівня конкурентоспроможності вуглевидобувних підприємств України є технічне й технологічне відставання, тінізація економічних відносин, високий рівень монополізму, фіскальна спрямованість податкової системи, низький інвестиційно-інноваційний потенціал тощо [6, с. 127].

Політика держави щодо реформування вугільної промисловості передбачає приватизацію, оренду чи концесію найбільш перспективних шахт, що передбачає залучення приватного капіталу. У таких умовах зростає значення досліджень шляхів підвищення ефективності роботи підприємств вугільної промисловості, особливо на основі зниження собівартості видобутку вугілля, а отже, і збільшення прибутку та підвищення рентабельності виробництва і реалізації вугільної продукції.

Вугільна промисловість України складається з підприємств державного і недержавного (приватного) секторів. На рисунку можна спостерігати, що фактичний видобуток вугілля за 2013 р. становив 83697,5 тис. т, тобто на 2218,5 тис. т (2,6 %) менше, ніж у попередньому році.

Однак нарощення річних обсягів видобутку вугілля було можливим завдяки зростанню потужностей приватного сектору вугледобувної галузі. Позитивна динаміка вуглевидобутку приватними підприємствами підтверджує їхні переваги над підприємствами державного сектору. Очевидно, це пов'язано з тим, що більшість вугледобувних підприємств недержавного сектору входять як сировинна база до складу вертикально інтегрованих структур металургії або електроенергетики і, таким чином, перебувають переважно у стані конкуренції лише в межах цих структур.

Натомість обсяг видобутку вугілля державними підприємствами скорочується через зменшення кількості державних шахт. Для більшості таких підприємств характерні невеликі виробничі потужності зі складними гірничо-геологічними умовами, які потребують значного систематичного державного субсидування для покриття збитків та підтримки виробничих процесів [4]. Внаслідок цього їхня продукція має вкрай високу собівартість і низьку конкурентоспроможність як на світовому, так і на внутрішньому ринках. Однією з найбільш відчутних проблем для підприємств державного сектору є попереднє встановлення ціни державою. За результатами показників, наведених у таблиці, видно, що, порівняно з попереднім роком, собівартість 1 т вугільної продукції у 2013 р. зменшилась на 41,2 грн, тоді як ціна 1 т вугілля знизилась на 168,9 грн. Тобто простежується тенденція, за якої собівартість тони вугілля істотно перевищує ціну її реалізації. Частка собівартості в ціні вугільної продукції за останні 5 років зросла від 163,65 % у 2009 р. до 264,24 % у 2013 р. (табл.).

Протягом 2013 р. з державного бюджету надійшло 13301,8 млн. грн на часткове покриття витрат виробництва вугільної продукції. Однак, без урахування коштів державної підтримки, збитки від випуску товарної продукції державними вугільними підприємствами за 2013 р. становили 15199,6 млн. грн і зросли за останній рік на 3244,2 млн. грн [3]. Отож, чинний порядок надання державної підтримки не створює дієвих стимулів до зниження собівартості, підвищення якості вугільної продукції та отримання конкурентних переваг державними підприємствами.

Табл. Динаміка середнього значення показників собівартості та ціни вугільної продукції на підприємствах державного сектору економіки України за 2009 2013 рр.