Система управління ресурсним забезпеченням регіону: принципи, методи та інструментарій

При цьому безпосередньо процесу управління передує ряд перевірок можливості мобілізації наявних ресурсів, залучення зовнішніх ресурсів (з інших регіонів країни або за кордону), а також обов'язкової перевірки доцільності цієї дії. Під доцільністю в цьому випадку розуміється співвідношення вигод від досягнення обраної мети і витрат по залученню та мобілізації регіональних ресурсів. Оцінка витрат також здійснюється в найбільш загальному аспекті за всіма видами задіяних ресурсів, включаючи людські, а також часові; основним видом ресурсів при такій оцінці і порівнянні є фінансові. Якщо витрати по залученню ресурсів перевищують передбачуваний ефект від досягнення мети, то дії, спрямовані на її досягнення, є недоцільними, а сама мета в певному сенсі видається „зайвою” для регіональної економічної системи, яку потрібно відкласти або переглянути.

В найбільш загальному трактуванні управління ресурсним забезпеченням економіки регіону - це вироблення і реалізація цілеспрямованих керуючих впливів на ресурси регіону, що включає збір , передачу та обробку необхідної інформації, прийняття і реалізацію відповідних рішень, основними цілями яких є підвищення ефективності їхнього використання в коротко- , середньо- і довгостроковому періодах. В цілому процес управління ресурсним забезпеченням регіону - це сукупність управлінських впливів, спрямованих на зміну кількості, складу, якості, співвідношення ресурсів в економіці регіону, як внутрішніх (мобільних), так і зовнішніх, а також якості залучення мобільних і немобільних ресурсів у відтворювальні процеси в регіоні.

У теорії і практиці регіонального управління можна виділити кілька підходів до визначення цілей та ефективності управлінських функцій, які в основному відповідають цілям управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки регіону та стійкого розвитку території (табл. 1).

Таблиця 1. Наукові підходи до визначення цілей і критерії ефективності регіонального управління*

* Джерело: [4]

Генеральною метою цього управління є створення умов, що забезпечують підвищення якості життя населення: зростання рівня зайнятості, покращення здоров'я, забезпечення високого рівня доходів, соціальний, екологічний, правовий, економічний захист інтересів населення на основі формування та ресурсного забезпечення економічної безпеки території.

Для досягнення цієї мети, на наш погляд, всі визначені наукові підходи до управління розвитку території повинні застосовуватися комплексно. Так, А. Л. Бобров і К. В. Папенов вважають, що має бути здійснений „перехід від постановки завдання охорони навколишнього середовища замість (всупереч, за рахунок ) економічного зростання, до того ж завдання поряд (разом) з ним”, тобто перехід до екологічно безпечного та стійкого економічного розвитку. Для чого необхідне створення нового єдиного параметричного простору, в якому буде розвиватися як економіка, так і навколишнє середовище [4, с. 15].

Важливо, що будь-яка мета (ціль) повинна мати певні умови і достатні ресурси для її досягнення. Є. В. Самофалова та інші констатують, що система цілей і засобів їх досягнення подібні за структурою і взаємно детерміновані [11, с. 79]:

- за відсутності хоча б одного з ресурсів або умов, що відносяться до системи досягнення цілей, відповідна мета виявляється недосяжною;

- підвищення значущості окремого компонента мети (цілі) передбачає превалюючий розвиток засобів її досягнення;

- на обмеженому відрізку часу можливо компенсувати відставання окремих коштів за рахунок інших, але така дія, як правило, тягне за собою економічне подорожчання процесу досягнення мети і небезпеку виснаження ресурсів;

- всі елементи системи цілей і засобів рівнозначні; - для досягнення будь-якої спільної мети

- на кожному ієрархічному рівні системи є свої необхідно узгоджувати часткові цілі і засоби різних конкретні цілі і ресурси їх досягнення; рівнів системи.

Перераховані обставини дозволяють говорити про те, що ресурсне забезпечення має виняткове значення для життєдіяльності регіональної системи. У зв'язку з цим, управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території може бути позиціоновано та ідентифіковано як самостійний напрям (підсистема) регіонального управління з головною функцією координації „мета - ресурси”.

Основні цілі управління ресурсним забезпеченням економіки регіону:

- досягнення відповідності між ресурсним забезпеченням і структурою економіки регіону з урахуванням вектора її динаміки;

- повнота залучення внутрішніх відновлюваних ресурсів при існуючих соціально-економічних та екологічних обмеженнях.

Обмеження на управління ресурсним забезпеченням регіону, що виникають з боку різних сфер суспільного життя:

1) економіка: збалансованість і стійкість економічної системи, в тому числі виражена через оптимальне для регіону співвідношення між рівнями спеціалізації і диверсифікації;

2) соціально-економічна сфера: якість життя населення;

3) демографія: характеристики демографічних процесів, відтворення населення;

4) екологія: проведення і вартість відновлювальних робіт при видобутку природних ресурсів; дотримання екологічних норм і вимог до виробничих процесів усередині регіону тощо.

Безпосереднім чином впливати на ресурси можливо в мінімальній кількості випадків, у зв'язку з чим управлінський вплив носить, в основному, опосередкований характер і опосередковується елементами, які використовують ресурси, що також ускладнює процес управління.

Методологічно виділені наступні основні особливості системи управління ресурсним забезпеченням регіону порівняно з іншими системами управління об'єктами економічної природи:

- складність структури, організації та функціонування системи управління;

- опосередкованість процесу управління;

- інерційність процесу управління;

- невіддільність контуру управління ресурсним забезпеченням від інших структур управління регіональною економікою;

- складність критеріальної оцінки якості організації та функціонування системи управління.

В контексті цілей управління ресурсним забезпеченням важливе відповідне групування регіональних ресурсів, наше бачення яких представлена на рис. 1.

Основним об'єктом, що підлягає управлінню, є „пасивні” або керовані види ресурсів. „Обслуговуючі” забезпечують не тільки процес управління самими ресурсами, а й функціонування економічної системи регіону в цілому, утворюючи фінансові та інформаційні потоки. „Активні” або керуючі здійснюють процес управління економікою регіону як єдиної цілеспрямованої системи. Проте зазначені функції ресурсів характерні в контексті єдиної системи регіональної економіки, прицьому кожен вид окремо може бути об'єктом, на який спрямовано управління ефективністю ресурсного забезпечення.

Проблеми ресурсного забезпечення економічної безпеки регіону та стійкого розвитку території мають складний інтегральний і багаторівневий характер, томуїхній аналіз та оцінка повинні ґрунтуватися на сукупності різних фундаментальних підходів (табл. 2). Найбільш важливе практичне значення для управління системою ресурсного забезпечення має метод системного підходу з урахуванням регіональної специфіки.

Таблиця 2. Наукові підходи до управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку регіону*

* Джерело: [6, с.33-36]

Відомо, що зміст управлінської діяльності постійно ускладнюється, що призводить до безперервної трансформації функцій управління і кожної з них окремо як під впливом внутрішніх закономірностей розвитку суб'єкта/об'єкта управління, так і під впливом вимог розвитку функцій. За аналогією з функціями суспільної системи, функції управління системою ресурсного забезпечення, по-перше, полягають у трансформації входів у виходи, по-друге, спрямовані на збереження системи, підтримку її структури і впорядкованості, по-третє, відображають сенс існування, призначення системи.

Принципово важливо, що, будучи частиною системи регіонального управління, кожна з функцій управління системою ресурсного забезпечення повинна удосконалюватися в напрямку, що визначається загальними цілями і завданнями формування економічної безпеки та забезпечення стійкого розвитку регіону в конкретних умовах. Природоохоронна і природовідновна функція повинні стати пріоритетними для менеджменту території.

Реалізацію функцій управління системою ресурсного забезпечення слід розглядати в двох аспектах: по-перше, з точки зору внутрішнього середовища самої регіональної адміністрації; по-друге, з точки зору зовнішнього середовища.

Найважливішим методологічним елементом системи управління є його методика, реалізація якої дозволяє досягти поставлених цілей, в тому числі знизити ризик залежності економічної системи від зовнішнього середовища. Використання методики і методів управління обумовлено суперечністю реальної діяльності і дозволяє суб'єкту управління застосовувати різноманітні форми і способи управління, розвивати їх на практиці. У зв'язку із цим, однією з актуальних проблем науково-методичного забезпечення діяльності регіонального управління системою ресурсного забезпечення є розробка інформаційно-аналітичних методик.

Методика управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території певним чином „вбудовується” в методику регіонального управління, будучи її органічним елементом. Разом з тим, управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території розглядається автором як самостійний напрям регіонального менеджменту.

Ми вважаємо, що методика управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території повинна включати в себе наступні етапи (рис. 2):

1 етап. Визначення місії та системи цінностей, цілей і завдань регіонального управління та системи ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території корелюють з цілями і завданнями управління територією, регіоном, країною;

2 етап. Побудова організаційних структур управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки і стійкого розвитку території та визначення їхніх функцій;

3 етап. Дослідження зовнішнього середовища з метою визначення сприятливих і несприятливих процесів та тенденцій, що впливають на сталий розвиток території та отримання ресурсів ззовні:

4 етап. Збір статистичних даних, відбір та аналіз релевантної інформації внутрішнього середовища з метою оцінки результативності регіональних стратегій, принципів регулювання національної економіки та економіки регіону;

- стратегічних цілей розвитку соціальної, екологічної, економічної та інституційних сфер регіону і країни;

- особливостей країни та регіону, обумовлених історичними тенденціями розвитку, зокрема інвестиційної привабливості регіону;

- економіко-географічного положення регіону;

- міжрегіональних зв'язків та ресурсних потоків тощо;

- програм та проектів; ефективності використання всіх видів регіональних ресурсів;

5 етап. Аналіз регіональних ресурсів; побудова схем (моделей) їхнього руху. Дослідження сфер регіональної економіки та регіонального господарства, пріоритетний розвиток яких забезпечує відтворення регіональних ресурсів. Визначення джерел формування і напрямів використання регіональних ресурсів, виявлення їхніх закономірностей;

6 етап. Побудова дерева проблем і цілей регіонального управління загалом та системи ресурсного забезпечення зокрема. Визначення внутрішніх і зовнішніх груп стратегічного впливу та їхніх інтересів. Розробка соціальної, екологічної, економічної, інвестиційної та структурної стратегій. Правове забезпечення і громадська підтримка стратегії економічної безпеки та стійкого розвитку території;

7 етап. Генерація та оцінка напрямків застосування спеціального фінансово-економічного інструментарію ресурсного забезпечення та збалансування бюджетів;

8 етап. Планування та прогнозування ресурсного забезпечення. Складання та аналіз ресурсного балансу і консолідованого регіонального бюджету;

9 етап. Організація, мотивація, контроль, координація діяльності по досягненню цілей і завдань управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території. Інструментарієм цього етапу є бухгалтерський облік, контролінг, бюджетування, логістика ресурсів; побудова платіжних систем, використання банківських інструментів, аудит цін і тарифів, інструменти мотивації тощо;

10 етап. Прийняття рішень з багатоваріантного ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території. Формування ресурсного потенціалу, загальних і стрижневих компетенцій території з метою їх подальшого розвитку та застосування.

Рішення щодо ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території, виходячи з критеріїв ефективності, достатності та доцільності, приймаються кількома групами: головою державної регіональної адміністрації, представниками місцевого самоврядування, керівниками підприємств та організацій промислової та соціальної сфери, фінансових інститутів тощо.

Підкреслимо, що категорія «ресурси» завжди орієнтована на забезпечення майбутніх кількісних і якісних станів територіальної системи, тобто має стратегічний характер. Тому прогнозування ресурсного забезпечення регіону має сприяти підтримці його майбутнього стійкого розвитку. На його основі повинна вироблятися територіальна ресурсна політика як комплекс стратегічних управлінських рішень. У реальному житті стає нагальною необхідністю складання плану - прогнозу ресурсного забезпечення регіону з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів та інтересів учасників соціально-економічних відносин.

Досліджені раніше основи управління системою ресурсного забезпечення дозволяють удосконалити його механізм, без чого неможливе забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку регіону. Як правило, в економіці поняття „механізм” визначають як сукупність засобів впливу, комплекс важелів, що використовуються в управлінні. У нього включають форми, методи та інструменти управління для досягнення певної мети.

Дж. К. Лафта визначає механізм управління як механізм прийняття рішень, у який слід включати технологію процесу управління, тобто раціональну послідовність використання влади, організаційних, контрольних та інформаційних процедур вибору рішення [7, с. 61-62].

Під механізмом управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території розуміється сукупність елементів, методів, спеціальних інструментів, організаційних структур та їхніх взаємозв'язків, технологій, що дозволяє за допомогою їхньої взаємодії досягати поставлених цілей для формування економічної безпеки та стійкого розвитку регіону (табл. 3).

Таблиця 3. Механізм управління системою ресурсного забезпечення стійкого розвитку території*

* Складено з використанням матеріалів [7]

До основних методів механізму управління системою ресурсного забезпечення відносяться стратегічне планування, системний аналіз, облік, контроль (у тому числі моніторинг та оцінка), регулювання, координація, кожен із яких має власний спеціальний фінансово-економічний інструментарій.

Удосконалення управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території неможливо без визначення критеріїв його оцінки. Економічна безпека та стійкий розвиток території на сучасному етапі забезпечуються рівновагою між факторами соціально-економічного та природно-екологічного розвитку. В якості базового критерію стійкого розвитку може використовуватися принцип ефективності у поєднанні з принципами доцільності та достатності. Зазначені принципи мають стати основою раціональних дій економічних агентів та владних структур, як безпосередньо в регіоні, так і у взаємовідносинах із зовнішніми суб'єктами господарювання та управління.

Оцінка результату управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території зобов'язана включати не тільки констатацію досягнення поставлених цілей, але і ступінь їхнього досягнення з точки зору оптимальності прийнятих рішень. Головне, в сукупності ці критерії зберігають свою абсолютну дію для всіх видів обмежених ресурсів і реалізації поставлених цілей забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку регіону.

Оцінка ефективності територіального розвитку є однією з фундаментальних наукових проблем. Деякі науковці вважають, що критерієм оцінки діяльності влади будь-якого рівня, результативності державної, регіональної та місцевої політики є їхня відповідність основному закону суспільного розвитку, загальносвітовим соціальним тенденціям. Мірою реалізації цього закону є соціальна ефективність, яка відображає результативність суспільного процесу в цілому, є кінцевою, узагальнюючою характеристикою розвитку будь-якого регіону або суспільства в цілому. Соціальна ефективність - це якісна оцінка діяльності, що виражає відповідність мети діяльності органів регіонального управління потребам населення.

Іншим загальновизнаним критерієм соціально - економічного розвитку регіону виступає економічна ефективність - комплексна економічна категорія, що характеризує рівень розвитку суспільного виробництва.

У багатьох джерелах традиційно визначають два головних інтегральних показники соціально-економічного розвитку регіональної системи. Перший - це рівень життя населення, що відображає найважливіший з виділених в соціології аспектів положення людини в суспільстві. Важливим є ступінь реалізованості життєвих інтересів і переваг, який є рушійною силою господарської діяльності, рівень життя тим самим виступає найважливішою інтегральною характеристикою соціально-економічної системи.

Інший інтегральний показник - ВВП в розрахунку на душу населення. Він є узагальнюючим критерієм економічної діяльності країни та регіону, центральним макроекономічним показником системи національних рахунків. ВВП застосовується в усьому світі для визначення темпів розвитку виробництва, циклічних коливань ділової активності, характеристики структури економіки та її пропорцій, обчислення продуктивності праці та визначення рівня життя населення. Критерієм формування ефективних виробничо-соціальних комплексів є зростання ВВП на душу населення при постійному підвищення рівня кінцевого споживання. Тільки на цій методологічній основі може бути використаний принцип саморозвитку.

Однак рівень розвитку території, як і рівень добробуту населення, як визнають багато авторів, неможливо виразити в одному безпосередньо вимірюваному показнику. А.Г. Гранберг вважає, що в методології економічних вимірювань повинні застосовуватися три основні підходи для відображення характеристик регіональних рівнів добробуту: а) виділення головного індикатора і фіксування (або регулювання) значень інших істотних індикаторів у вигляді обмежуючих умов; б) багатоцільова оптимізація за кількома індикаторами як процедура досягнення найкращих станів розвитку з урахуванням компромісу між цільовими індикаторами; в) побудова інтегрованиих (зведених) соціально-економічних індикаторів [5, с. 115].

До інтегрованих індикаторів економічної безпеки та стійкого розвитку території належать: 1) загальний рівень розвитку території; 2) зайнятість та ринок праці; 3) екологічне благополуччя; 4) доходи населення; 5) стан соціальної сфери; 6) стан найважливіших галузей (за видами економічної діяльності); 7) фінансовий стан суб'єктів території; 8) інвестиційна активність; 9 ) міжнародна економічна активність; 10) стан формальних і неформальних інститутів.

Система критеріїв (характеристик розвитку) системи ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території та показників, якими вони вимірюються, будується відповідно до цілей управління і визначається соціальним, екологічним, фінансово-економічним і організаційним ефектами розвитку, крім яких можливі технічний, методичний, науковий та інші прояви управлінського ефекту і відповідних показників;

1. Соціальний ефект - підвищення реальних доходів населення, зменшення диференціації доходів між різними соціальними групами, підвищення рівня зайнятості тощо;

2. Екологічний ефект - зниження концентрації шкідливих речовин, обсягів викидів тощо.

3. Фінансово-економічний ефект - збільшення обсягу виробництва продукції території, розширення її асортименту, вдосконалення структури регіональної економіки, збільшення прибутковості організацій, підвищення прибутковості місцевих бюджетів, ефективність використання фінансових, матеріальних, людських та інших видів ресурсів тощо;

4. Організаційний ефект - скорочення кількості ланок у системі управління територією, скорочення чисельності працівників, зайнятих в апараті управління, скорочення документообігу.

Таким чином, відносно управління „ефект” представляє дієвість управління, тобто здатність суб'єкта управління реально впливати на об'єкт управління для досягнення поставлених цілей (результат управління ) в нових умовах. При цьому розрізняють ефект як результат, підсумок впливу суб'єкта управління на об'єкт управління і результативність як міру точності управління, що характеризує досягненням очікуваного стану об'єкта управління, цілі управління або ступінь наближення до неї.

Управління ресурсним забезпеченням економічної безпеки та стійкого розвитку регіону повинно сприяти підвищенню якості життя населення, завершення процесу адаптації економіки України до умов ринку, ефективному поєднанню процесу розвитку та охорони навколишнього середовища, здійсненню структурних зрушень в економіці, активізації місцевого самоврядування і регіонального менеджменту у вирішенні питань місцевого значення, розвитку інститутів громадянського суспільства тощо.

Ключовими напрямами вдосконалення управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки регіону та стійкого розвитку території, що дозволяють реалізувати цілі та завдання управління на регіональному рівні, на думку автора, є:

1. Трансформація системи цінностей і цілей суб'єктів регіонального управління, економічних агентів, територіальної громади на основі парадигми стійкого розвитку.

2. Ідентифікація і управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки регіону та стійкого розвитку території як самостійного напряму регіонального менеджменту, забезпечення його прозорості і гласності.

3. Використання системного та інших наукових підходів до управління системою ресурсного забезпечення.

4. Методичний супровід управління системою ресурсного забезпечення територіального розвитку.

5. Формування стратегії та механізму ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку території.

6. Реалізація в регіональній практиці всього спектру функцій управління системою ресурсного забезпечення, використання сучасних форм, методів і технологій, включаючи системний і ресурсний аналіз, планування, програмування та проектування, моніторинг, бюджетування, контролінг тощо.

7. Розробка критеріїв оцінки і комплексне дослідження ефективності управління системою ресурсного забезпечення економічної безпеки та стійкого розвитку регіону.

Висновки та перспективи подальших досліджень