Інноваційно-креативний компонент розвитку менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Постіндустріальний тип розвитку економіки є основою якісно нових трансформаційних змін системи корпоративних управлінських відносин. Дані зміни полягають в утвердженні інноваційно-креативного компоненту менеджменту. Сучасна концепція креативного менеджменту відображає новий напрямок у теорії та практиці управління, оснований на неперервному вдосконаленні системи корпоративних управлінських відносин, який забезпечує підвищення рівня конкурентоспроможності компаній у сучасній економіці. Тому подальші напрямки розвитку концепції креативного менеджменту є актуальними і привертають увагу як зарубіжних, та і вітчизняних науковців та управлінців-практиків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання розвитку системи сучасного менеджменту розглядали такі вітчизняні вчені як: Свидрук І.І., Кузьмін О.І., Пекар В.О., Зінкевич Д.К., Василенко В.А., Продіус О.І., Каліниченко Ю.Б та інші, а також іноземні вчені як: Кріс Арджиріс (Chris Argyris), Генрі Мінцберг (Henry Mintzberg), Пітер Сенге (Peter Senge), Гарі Хамел (Gary Hamel), Кевін Келлі (Kevin Kelly), К.К. Прахалад (Coimbatore Krishnarao Prahalad), Річард Флоріда (Richard Florida) та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми полягає в тому, що концепція креативного менеджменту тільки формується і постає питання у теоретично-методологічному узагальненні підходів до визначення його сутності та економічного складу.

У методологічному плані варто відзначити, що поняття «управління» і «менеджмент» не є строго тотожними. Більшість науковців виокремлюють термін «управління» на рівні держави, територій і галузей від терміна «менеджмент», що відноситься до управління на рівні організації. Проте, якщо мова йде про організацію, то «менеджмент» і «управління» можна розглядати як взаємозамінні терміни [2, с. 104].

Менеджмент у широкому розумінні - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних менеджерів для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту і мотивів поведінки інших людей [4, с.15]. У вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, мотивації й контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації [4, с.15].

Постіндустріальна економіка об'єктивно формує нові контури сучасного менеджменту. У науковому обігу утверджуються такі поняття як «сервісний менеджмент», «інноваційний менеджмент», «креативний менеджмент», «постіндустріальний менеджмент», «менеджмент 2.0».

Розглянемо формування системи сучасного менеджменту на основі ретроспективного аналізу розвитку управлінської думки (Рис. 1).

Рис. 1. Управлінські революції в системі координат «час-масштаб»

Формування системи управлінських відносин бере свій початок у п'ятому тисячолітті до нашої ери, коли шумери винайшли клинопис, тим самим відкривши можливість реєстрації подій. Перша управлінська революція - «релігійно-комерційна», відбулася 4-5 тис. років тому в період формування рабовласницьких держав на Давньому Сході (Шумер, Єгипет, Аккад). ЇЇ характерна особливість першої революції - формування нового типу ділових людей - через перетворення касти жерців у релігійних функціонерів-менеджерів [3, с. 8]. Жерці вдало переформулювали релігійні принципи: замість людського життя віруючі обов'язково мали принести символічну жертву. Така «релігійна данина» (худоба, ремісничі вироби, продукти харчування, ін..) ставала об'єктом ділових операцій. Незабаром жерці стали найбагатшою і найвпливовішою кастою, що, окрім дотримання ритуальних почестей, завідувала збором податків, управляла державною скарбницею, розподіляла державний бюджет, відала майновими справами. Тобто, в результаті першої управлінської революції менеджмент сформувався як інструмент комерційної і релігійної діяльності, перетворившись пізніше на соціальний інститут і професійну діяльність.

Друга управлінська революція - «світсько-адміністративна», відбулася приблизно через тисячу років після першої і пов'язана з ім'ям вавілонського правителя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.). ЇЇ суть другої управлінської революції полягає в появі світської манери управління, виникненні формальної системи організації та регулювання відносин суспільства, в зародженні основ лідерського стилю, методів мотивації поведінки [3, с. 9].

Третя управлінська революція - «виробничо-будівельна», відбулася у Стародавньому Римі та була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю у сфері виробництва і будівництва. До її арсеналу управлінських нововведень відносять також систему територіального управління римського імператора Діоклетіана (243-316 рр. н. е.) - тетрархію, такомплексність структури адміністративної ієрархії Римської католицької церкви.

Зародження капіталізму і початок індустріального прогресу європейської цивілізації - головні фактори четвертої управлінської революції - «індустріальної», що відбулася у XVIII-XIX ст., результатом якої стало відділення менеджменту від власності (капіталу) і зародження професійного управління [3, с. 9].

П'ята управлінська революція - бюрократична епохи монополістичного капіталізму, що дала перші школи бізнесу і систему професійного навчання керівників. Менеджери спочатку перетворилися в професійну страту, а потім і в окремий від капіталістів соціальний клас.

Щодо наступної управлінської революції у науковій літературі тривають дискусії. Зокрема деякі вчені виокремлюють інформаційну революцію, враховуючи стрімкий розвиток інформаційних технологій, який відзначаються трансформаційним характером соціально-економічних відносин, відкриваючи нові можливості для інституту управління - комп'ютерні системи управління процесами і корпоративними комунікаціями, інформаційний моніторинг, експертні системи, штучний інтелект. На наш погляд, можна впевнено говорити про інформаційну управлінську революцію.

На початку ХХІ ст. формується новий інноваційно-креативний напрям розвитку системи управлінських відносин постіндустріальної економіки, який можна охарактеризувати як сьому управлінську революцію, що відзначається не тільки масштабним впливом інформаційних технологій, але й інноваційно-креативним напрямком розвитку управлінських концепцій. Важливим фактором підвищення ефективності системи менеджменту стає не тільки осягнення значних об'ємів інформації, а й інноваційно-креативне усвідомлення і використання даної інформації в управлінні.

Сьогодні багато економістів-дослідників та бізнес-консультантів стверджують, що саме інноваційно-креативний напрямок розвитку менеджменту компанії є запорукою її конкурентоспроможності в сучасних ринкових умовах. Алан Іні (Alan Iny), старший спеціаліст з питань творчості та сценарного планування провідної міжнародної консалтингової компанії BostonConsulting Group, співавтор книги «Мислення у нових рамках: нова парадигма креативності у бізнесі» (2013 рік) зазначає, що «креативність означає зміну способу бачення світу, що може дати вам змогу побачити нові продукти, переосмислити бізнес-процеси або трансформувати цілу галузь» [7]. Джордан Аян (Jordan Ayan), виконавчий директор міжнародної консалтингової компанії «Create-It!», експерт з питань креативності та автор книги «10 способів звільнити свій дух креативності та відшукати великі ідеї» («10 Ways to Free Your Creative Spirit and Find Your Great Ideas», 1996) зазначає, що «саме креативність стала однією з найважливіших персональних та бізнес-стратегій процвітання та успіху. Креативність вважають формою мистецтва, а не бізнес-інструментом. Але, на мою думку, саме креативність -- це та сфера, з якої зазвичай починається прибуткове зростання більшості компаній» і тому на сьогодні креативність можна розцінювати як потужний бізнес-інструмент, що дає можливість успішного ведення діяльності як працівників/менеджерів компанії, так і господарської діяльності компанії в цілому [8].

На сьогодні науковці розглядають креативний менеджмент, як складовий елемент більш комплексного поняття «інноваційний менеджмент». Разом з тим, Підкамінний І.М. та Самокиш О.В справедливо зазначаючь, що «із залученням в механізм інноваційного менеджменту креативних методів та засобів управління - утворюються новий його напрям - креативний менеджмент, який з часом може вийти за межі інноваційного менеджменту» [9, ст. 110].

Загалом, як стверджує Кузьмін О.Є. , - «креативний менеджмент можна розглядати з різних підходів: системного, функціонального, ситуаційного, поведінкового, адміністративного»:

· системного (визначається як підсистема інноваційного менеджменту, яка передбачає забезпечення здатності суб'єктів управління висувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації);

· функціонального (конкретна функція менеджменту, яка спрямована на забезпечення здатності суб'єктів управління висувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації, а також на безпосереднє акумулювання нових ідей);

· ситуаційного (сукупність сприятливих умов та обставин, що створюються керівниками підприємства для творчого розвитку трудового колективу і окремих працівників з метою акумулювання креативних ідей щодо вирішення виробничо-господарських проблем, подолання їх наслідків тощо);

· поведінкового (сукупність цілеспрямованих дій і вчинків керівників підприємства, спрямованих на акумулювання креативних ідей щодо вирішення виробничо-господарських проблем, подолання їх наслідків тощо, а також сприяння перманентному творчому розвитку трудового колективу і окремих працівників);

· адміністративного (сукупність дозвільно-розпорядницьких, спонукальних та інших управлінських відносин між керівниками і підлеглими на предмет встановлення цілей щодо пошуку креативних ідей, пов'язаних із вирішенням виробничо-господарських проблем, подоланням їх наслідків тощо, а також їх виконання) [5, ст. 162].

Ключовою рисою креативного менеджменту є його міждисциплінарна природа, оскільки, з одного боку, це - наукова дисципліна (менеджмент), а з другого - психологічна категорія (творчість).

Академічні дослідження креативного менеджменту розпочалися з кінця ХХ ст. у США, а потім і в Європі та Азії межах таких напрямків як «корпоративна креативність», «організаційна креативність», «креативний бізнес».

Системність креативного менеджменту забезпечує прогресивний розвиток компанії у сучасній постіндустріальній економіці, що відображає процес удосконалення освітніх програм для управлінців (МВА у сфері креативного менеджменту), проведення досліджень у спеціалізованих інститутах та університетах креативного менеджменту. Наприклад, успішно реалізуються наступніMBA програми започатковані у період 1980-х - 1990-х років: Harvard Business School (США) - програма МВА «Управління креативністю»; Stanford Business School (США) - дві МВА програми - «Креативність у бізнесі» та «Особистісна креативність у бізнесі»; Open University Business School (Великобританія) - програма МВА «Креативний менеджмент», що трансформувалась у програму «Сталий креативний менеджмент», Columbia Business School (США) - MBA програма «Підприємницька креативність»; Програма МВА чиказького університету DePaul - «Креативність у бізнесі»;Indiana University (США) - програма MBA «Креативність та інновації: створення нових венчурних ідей». У 2005 році у Китаї за підтримки університету Чженчжоу (Changzhou University) був заснований Інститут Креативного менеджменту, що був першим закладом у дослідженнях саме креативного менеджменту. У 2010 році в Японії був заснований Інститут Креативного менеджменту та інновацій при університеті Кіндаі (Kinki University) [6, с. 118-119].

На сьогодні питання креативного менеджменту активно дискутуються на різноманітних міжнародних конференціях, семінарах та симпозіумах як найбільш актуальний напрямок у теорії та практиці управління, що охоплює системний творчий підхід щодо управління діяльністю (system managing creativity) працівників/менеджерів та компанії в цілому [10, c. 64].

Загалом креативний менеджмент є найбільш динамічною складовою системи менеджменту XXI ст., а також з підсистемою інноваційного менеджменту, маючи понятійно-методологічний та практичний потенціал розвитку.

Висновки:

1. У науковій літературі менеджмент трактується як система наукових знань, мистецтво, професійна діяльність, сукупність функцій управління, апарат управління, інтеграційний процес. У своїй еволюції він пройшов шість революцій. Генерація принципово нових нових концепцій, підходів, методів, управлінських відкриттів підтверджуює парадигмальні зрушення у системі сучасного менеджменту та дає можливість говорити про настання нової інноваційно-креативної управлінської революції.

2. Креативний менеджмент, маючи дуалістичну і тому міждисциплінарну природу, відображає специфіку управління економічною діяльністю постіндустріального типу і характеризується неперервною інноваційністю системи корпоративних управлінських відносин з реалізацією кращих бізнес-практик з використанням надбань сучасної психології.

3. Вважаючи на значну, а в умовах глобальної конкуренції і вирішальну роль креативного менеджменту для ефективного функціонування і розвитку компаній, креативний менеджмент у кінці ХХ ст. утверджується у якості окремих навчальних бізнес-дисциплін, а на початку ХХІ ст. - як спеціалізовані МВА-програми провідних бізнес-шкіл та університетів США, Європи, Азії. Такого роду зарубіжний досвід доцільно адаптувати в системі економічної та бізнес-освіти України, що сприятиме якісному покращенню вітчизняного корпоративного менеджменту.

Література

корпоративний управлінський креативний менеджмент

1. История управленческой мысли: учеб. пособие / И.В. Лизунова. - Новосибирск: СГГА, 2013. - 291 с.

2. Менеджмент у сфері послуг: навч. посіб. / О.Б. Моргулець.- К.: ЦУЛ, 2012. - 384 с.

3. Кравченко А.И. История менеджмента: учебник / А.И. Кравченко. -- 3-е изд., перераб. и доп. -- М.: КНОРУС, 2010. -- С.432

4. Соболь С.М., Багацький В.М. Менеджмент: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни. -- К.: КНЕУ, 2005.-- С.225

5. Кузьмін О.І. Характеристика та місце креативного менеджменту в системі управління машинобудівним підприємством / О.І. Кузьмін, Д.К. Зінкевич // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. ? Вип. 19(10). - С. 159-167.

6. Elias G. Carayannis (2013), Encyclopedia of Creativity, Invention, Innovation and Entrepreneurship, Springer, New York, p. - 1908

7. Alan Iny (2014) “How Does Creativity Really Work?”

8. Jordan Ayan (2012), “Creativity on Demand”. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.managementconsultingnews.com/interview-jordan-ayan/

9. Підкамінний, І.М. Креативний менеджмент в системі менеджменту підприємства [Текст] / І.М. Підкамінний, О.В. Самокиш // Економіка та менеджмент: перспективи розвитку: матеріали доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Суми, 22-24 червня 2012 р. / За заг. ред.: О.В. Прокопенко. -- Суми : СумДУ, 2012. -- С. 109-110.

10. Василенко В.А. Сущность и значение креативного менеджмента //Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Экономика и управление». Том 23 (62). 2010 г. № 3. С. 64-71.

Размещено на Allbest.ru