Сучасні передумови антикризового системного менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 330.3:338.1

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

СУЧАСНІ ПЕРЕДУМОВИ АНТИКРИЗОВОГО СИСТЕМНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

М.О. Кравченко

Постановка проблеми. На сьогоднішній день в Україні сформувалась глибока криза. Кризові явища носять всебічний, резонансний, і, судячи по всьому, тривалий характер - за більшістю оцінок, тенденція рецесії в економіці зберігатиметься найближчі роки [1-3, 6, 7, 9]. Більшість традиційних підходів, сформульованих економістами-ідеологами концепції сталого розвитку для управління підприємствами, в умовах такої всеохоплюючої кризи виявляються неефективними. В таких умовах увага економістів повинна бути зосереджена на розробці методології антикризового менеджменту та управління стійкістю підприємств, які найбільш відповідають ситуації. Враховуючи системний характер кризових явищ, пошук такої методології необхідно здійснювати в напрямку розвитку концепції системної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці кризових явищ, їх впливу на економічні системи та антикризового управління цими системами присвячені праці багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема В. Василенка, В. Воронкова, В. Князєва, Е. Короткова, А. Мельника , Ф. Найта, В. Цвєткова, Ф. Фармера та інших. Серед економістів, які внесли істотний внесок у зближення економічної теорії з теорією систем і в тому числі досліджували проблеми системної стійкості та антикризового управління, необхідно виділити Ю. Гаврильца, В. Глушкова, В. Данилова-Данильяна, Г. Клейнера, Я. Корнаі, Б. Михалевського, Дж. Сороса, Ю. Черняка та інших. Останнім часом цей напрям досліджується в працях А. Батурина, М. Білоусенко, О. Іншакова, П. Лукши, В. Маєвського, О. Михалева, В. Стьопина, Д. Чернавського, інших.

Постановка завдання. Не намагаючись з'ясувати причинно-наслідковий зв'язок економічної кризи з геополітичними та соціальними явищами, ми спробуємо якомога об'єктивніше оцінити економічний стан, в якому опинилися вітчизняні промислові підприємства, з'ясувати перспективи та окреслити засади і принципи найбільш відповідної методології антикризового менеджменту.

Виклад основного матеріалу. Кризову ситуацію, що склалася, можна схарактеризувати як системну кризу - кризу базових відносин у політико-правовій та соціально-економічній сферах, на яких будувалася діюча модель розвитку країни [1, 2]. Така ситуація складається в тих випадках, коли кризогенні чинники закладені в самих принципах функціонування системи - за умови взаємної невідповідності політичної, правової, соціальної та економічної сфер через дію протилежно направлених груп чинників формується її надзвичайно нестійка рівновага. Вже сьогодні очевидним є те, що ця криза носить багатоаспектний, всеохоплюючий характер і не може бути подолана системою самостійно в рамках існуючого устрою.

Економіка країни знаходиться в рецесії, яка почалася задовго до соціально-політичних подій останнього року. За оцінками більшості вітчизняних та західних економістів, в найближчі роки економіку країну очікує стагнація [1-3]. Серед ключових показників, які демонструють гостре погіршення економічної ситуації в Україні та імовірно збережуть свою негативну динаміку протягом найближчих років, можна виділити[1]:

- зниження валового внутрішнього продукту - більше, чим на 5% порівняно з минулим роком;

- зменшення експорту - майже на 20% відносно показників аналогічного періоду минулого року;

- зростання державного боргу - за період з 2008 року частка боргу в ВВП збільшилася майже в чотири рази;

- знецінення гривні, безупинний відтік капіталу і неконтрольована фінансова ситуація - девальвація склала більше 60%;

- інфляція на рівні 20% і, як наслідок, надзвичайне зменшення реальної заробітної плати;

- динамічне зменшення обсягів роздрібних продажів - найсильніше з часів фінансової кризи;

- обвал промислового виробництва - скорочення відносно аналогічного періоду минулого року склало майже 17%.

Більш конкретно прогнозовану динаміку цих та інших макроекономічних показників на період 2015-2030 років наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Прогнозовані оцінки основних економічних показників України

Рецесія небезпечна тим, що може перерости в затяжну економічну депресію. Крім того, в умовах глобалізації посилюється залежності економік різних країн від світових подій. Тому ситуація є загрозливою не лише для нашої країни, але й для економік інших країн, які вже сьогодні відчувають наслідки кризи. За словами директора Міжнародного валютного фонду Крістін Лаґард, криза в Україні - це ризик для світової економіки. Ситуація, що склалася, впливає на міжнародну торгівлю, потоки капіталів і енергобезпеку в Європі [4].

За оцінками фахівців провідної міжнародної аудиторсько-консалтингової компанії «Deloitte», криза економічної системи зазвичай є результатом дії одного або одночасно декількох тригерів [5]:

- навмисне шкідництво з боку суб'єктів, інформаційні фальсифікації;

- руйнація промислово-технологічних та інших зв'язків, закріплених сформованою інфраструктурою (зв'язок, транспорт, енергетичні системи);

- фінансові злочини, в тому числі розкрадання, фінансові махінації;

- міжнародні, географічні конфлікти, геополітичні потрясіння;

- банкрутство суб'єктів;

- природні або техногенні фізичні катастрофи (землетруси, цунамі, пожежі).

Очевидно, що в нинішньому економічному середовищі України ми можемо спостерігати резонансний вплив майже усіх з перерахованих видів кризогенних чинників. Проаналізуємо ситуацію більш докладно.

Україна є надзвичайно залежною від торгівлі із зовнішнім світом, тому її економіка занадто вразлива до зовнішніх змін - наприклад, зміни світових цін на сировину та матеріали, товарної структури світової торгівлі, торгівельної політики країн-партнерів тощо. Ключовою є прив'язаність економіки України до імпорту енергоресурсів.

Останні два роки зовнішньоекономічна діяльність країна потрапила під потрійний негативний влив: на від партнерів по СНД, партнерів з країн ЄС та США. З боку країн Митного союзу такий вплив є наслідком циклічного економічного спаду в регіоні, падіння попиту на український експорт через політику імпортозаміщення; запровадження заходів протекціонізму та жорсткого економічного тиску, що пов'язано з відмовою України від інтеграції [1].

З боку інших країн такий вплив частково можна пояснити загалом пригніченим економічним станом більшості країн - знизився споживчий і інвестиційний попит [6]. А також трансформацією товарної структура світової торгівлі - після світової кризи суттєво скоротилися фізичні обсяги торгівлі сировинними товарами, одночасно відбулося зростання обсягів торгівлі машинами, обладнанням, транспортними засобами та споживчими товарами тривалого користування. Суттєвим джерелом негативного впливу для економіки України стало й гальмування темпів зростання країн, що розвиваються.

Ми приєднуємося до висновку, що визначальним чинником в цій ситуації стало те, що за відсутності чіткого геостратегічного вибору Україна опинилася в ролі об'єкта конкурентної боротьби трьох масштабних геополітичних сил, у кожної з яких своє бачення перспектив розвитку регіону, до якого територіально належить Україна [1].

Ситуація загострюється відсутністю економічних ресурсів, які необхідні для переорієнтації зовнішньоекономічних зв'язків країни в напрямку якогось певного шляху інтеграційного розвитку та проведення необхідної для цього структурної модернізації. Щойно зменшується обсяг експорту, Україна постає перед черговою валютною кризою, зменшенням доходів населення, згортанням бюджетних та недержавних програм розвитку. Звідси виникає залежність від фінансування, передусім зовнішнього, основним видом якого є запозичення. Внутрішні запозичення також є чималими. Проблема підсилюється тим, що перспективи сплати внутрішніх кредитів, які часто надавались збитковим підприємствам підтримуючи їхнє існування, замість того щоб оголосити банкрутами), дуже низькі. Визначною є глибока корумпованість економіки. Енергетична неефективність і відстоювання державними високопосадовцями приватних інтересів у питаннях видобутку сировини призвели до того, що енергетичний аспект став одним із основних в українсько-російській війні [7].

Під впливом зазначених негативних чинників бізнес-клімат у країні майже повністю зруйновано. Більшість видів економічної діяльності, найважливішими з яких є промисловість і будівництво, вже два роки демонструють від'ємну динаміку створення валової доданої вартості, а ті галузі, які демонструють позитивну динаміку, працюють не завдяки, а всупереч ситуації, що склалася. Показовим є суттєве скорочення обсягів промислового виробництва (див. табл. 1). Виділяючи причини, які обумовили таку динаміку, необхідно зазначити, що більшість галузей промисловості, за невеликим винятком, - це залишки радянського спадку, від надійності й довговічності якого Україна знову ж таки є дуже залежною. Тому порушення інтеграційних відносин негативно вплинуло і на цю сферу. Крім проблем, пов'язаних з кон'юнктурою зовнішнього ринку, скорочення обумовлене зниженням інвестиційної активності вітчизняних суб'єктів господарювання та низьким рівнем внутрішнього споживчого попиту, які не дозволяють компенсувати втрати, викликані звуженням зовнішнього ринку.

Провідні економісти (наприклад, Дж. Сорос, Г. Клейнер) зауважують, що в сучасних умовах господарювання, коли відбувається руйнування стійких границь між підприємствами, організаціями й навколишнім середовищем, спостерігається гіпертрофія середовищних характеристик економіки й внаслідок цього - виникнення низки резонансних «рефлексивних» подій. Це, у свою чергу, викликає «ефект доміно», при якому проблеми одного підприємства спричиняють погіршення стану інших [8, 9]. В цьому контексті слід зазначити, що важливими кризогенними системними чинниками, на дію яких звертають увагу багато дослідників, є вразливість інформаційної сфери та нетранспарентність інформаційного середовища, а також відсутність належного інституційного забезпечення [1, 10]. кризовий промисловий реформування менеджмент

Таким чином, ознаки сучасної кризи торкаються практично всіх сфер соціально-економічного життя, вступаючи в резонанс, багаторазово взаємно підсилюючи свою дію та охоплюючи економічні системи всіх рівнів.

Між економічними системами макрорівня (економіка країни) і мікрорівня (економіка підприємства) має місце залежність і певна подвійність, оскільки кожен з них являє собою відбиток іншого. Підприємство і країна інституціонально є дуже близькими - обидва типи економічних систем є відносно автономними, самостійними, зберігають свої межі і мають апріорно необмежений термін існування. Ці економічні системи також мають подібну функціональну структуру, що включає наступні сім функціональних підсистем: ментальну, культурну, інституціональну, когнітивну, організаційно-технологічну, імітаційну, історичну. Вище ми розглядали, що кризи макрорівня і кризи макрорівня мають одні й ті ж самі загальносистемні причини. У цих умовах будь-яке підприємство може розглядатись як своєрідна мікромодель держави [9].

Про необхідність реформування менеджменту вітчизняних промислових підприємств вже не вперше говорять економісти і самі керівники. Однак більшість керівників, підприємства яких «страждають» від впливу кризових явищ, звинувачують в основному державу та високопосадовців. Звичка покладатись в усьому на державу - своєрідний патерналізм - ми також отримали у спадок від радянського устрою, Багаторічне пригнічення приватної ініціативи та покладання надій на те, що держава впорається з усім, в підсумку зробили більшість сучасних керівників інертними, нездатними своєчасно реагувати на виклики, радикально змінювати стратегію та політику підпорядкованих їм підприємств, вживати заходів щодо швидкого виведення їх з кризи. Частково це пояснюється також специфікою так званих «агентських» відносин між керівниками та власниками підприємств, інтереси яких в основному протилежні.

В умовах погіршення економічної кон'юнктури та підвищеної провідності економічного середовища проблеми внутрішнього корпоративного управління, які до пори були компенсованими, сталі поширюватися від одного підприємства до іншого. Концепція економічної циклічності, досвід побудови післякризових моделей розвитку країн та відродження підприємств підтверджують, що спроби відновлення докризової моделі управління економічними системами різних рівнів унеможливлюють подальшу позитивну динаміку.

Підсумовуючи, ще раз підкреслимо, що заходи щодо трансформації української економіки, які необхідні для виходу й подолання наслідків кризи, необхідно починати з реформування системи менеджменту підприємств. Таке реформування повинно базуватись на найпрогресивніших досягненнях економічної теорії та менеджменту, з урахуванням стратегії інтеграційного розвитку країни та сучасних економічних трендів. Остаточного визначення напряму міжнародного вектора розвитку економіки країни ще не відбулося, але вже очевидно, що відбулося руйнування економічної структури, яка склалася як елемент єдиного народногосподарського комплексу. Незважаючи на те, що стратегія такої економічної незалежності поки що не отримала адекватної компенсації в формі повноцінного структурного включення в світову економіку та входження в Європейський Союз, очевидно, що Росію як звичного, знайомого стратегічного партнера ми втратили.

На думку експертів, на найближче майбутнє трендами, на які повинні спиратися вітчизняні керівники при побудові стратегії та відповідної системи менеджменту своїх підприємств, виступають такі чинники [11]:

- інтеграція в світовий економічний простір і глобальна конкуренція призведуть до того, що наші підприємства будуть неспроможними конкурувати з транснаціональними корпораціями (як мінімум, за ціною - через те, що не зможуть забезпечити відповідний рівень продуктивності праці і відповідно апріорі мають набагато нижчу операційну ефективність);

- зазначене змусить підприємства обирати серед двох стратегій: переходити до нішової моделі бізнесу - працювати на ринках, де транснаціональні корпорації послаблятимуть свої домінантні позиції, або ж співпрацювати з ними на умовах аутсорсингу;

- на світовому ринку такою «нішею» можуть стати ринки країн Латинської Америки, що відкривають додаткові можливості, зокрема, через подібність наших економік;

- за таких несприятливих обставин, єдиною ефективною концепцією менеджменту є «концепція їжака» Дж. Колінза - шукати відповіді на виклики середовища всередині підприємства, в системі, моделях, взаємодіях.

Викладене ще раз призводить нас до висновку про необхідність першочергового реагування на кризу з мікрорівня окремих підприємств. Тому проблеми реформування менеджменту підприємств - це той напрям, в якому повинні працювати економісти в найближчій перспективі.

Висновки з проведеного дослідження. Системна криза повинна стати поворотною крапкою як на шляху побудови ефективної економіки, так і на шляху розвитку сучасної економічної теорії. Виділені чинники ще раз підтверджують гостру необхідність реформування системи менеджменту вітчизняних підприємств. Саме підприємство являє собою мінімальну економічну систему, є основним елементом і «прототипом» економіки. Питання, які постають в цьому контексті: на яких засадах таке реформування повинно бути здійснене; в межах якої з існуючих економічних парадигм та теорій організації повинна будуватись методологія управління. Ми схиляємося до доцільності і найбільшої відповідності викликам сучасної системної кризи теорії системної економіки, започаткованої угорським вченим Я. Корнеі та опрацьованої й розвиненої російським вченим Г. Клейнером [9, 10]. В її межах економічні системи розглядаються з точки зору співвідношення їх просторово-часових характеристик, а вся сукупність систем ділиться на чотири класи:

- системи з визначеними межами в просторі і невизначеними у часі - об'єкти;

- системи з невизначеними межами і в просторі, і в часі - середовища;

- системи з невизначеними межами в просторі і визначеними в часі - процеси;

- системи з визначеними межами і в часі, і в просторі - проекти.

Ця теорія, на відміну від традиційного системного підходу, який спирається головним чином на ендогенне сприйняття системи як сукупності взаємозалежних елементів, заснована на екзогенному сприйнятті системи як певного «фрагменту» реальності, що виділяється в просторі і в часі. Тому вона дозволяє розглядати всі економічні системи, процеси і явища в єдиному ракурсі, як невід'ємні складові економік. Саме на таких засадах повинен ґрунтуватись сучасний антикризовий системний (в повному смислі - в тому числі обґрунтований системним трактуванням економіки) менеджмент. Ця теорія є розвиненою в основному на концептуальному рівні. Вона потребує доопрацювання, глибокого методологічного опрацювання та адаптації до окреслених вище реалій українського економічного простору.

Література

1. Системна криза в Україні: передумови, ризики, шляхи подолання: аналітична доповідь [Текст] / Я.А. Жаліло, К.А. Кононенко, В.М. Яблонський [та ін.]; за заг. ред. Я.А. Жаліла. -- К.: НІСД, 2014. -- 132 с.

2. Kurtz W. Ukraine Is On The Brink Of Total Economic Collapse / W. Kurtz, S. Look // Business Insider. -- Sep. 21, 2014.

3. Бирштейн Б. Расширенная нотация Сороса и моделирование рефлексивных экономических систем [Текст] / Б. Бирштейн, В. Боршевич, В.Тудос. -- Кишинев: Издательство «Эврика». Acta Academia, 1999. -- 174 с.

4. Клейнер Г.Б. Системный кризис, системный анализ, системный менеджмент. Сб. Стратегическое планирование и развитие предприятий. / Г.Б. Клейнер // Пленарные доклады Десятого всероссийского симпозиума. М.: ЦЭМИ РАН, 2010.

Анотація

В статті систематизовано ознаки кризової ситуації, що сформувалася в Україні. Опрацьовано дані економічних прогнозів, складених західними економістами щодо України. Виділені загальні групи чинників, що викликають кризові явища в економічних системах різних рівнів. На цих засадах сформульовано висновок про системний резонансний довготривалий характер кризових явищ в Україні. Узагальнені характеристики економічного простору та стану, в якому опинились вітчизняні промислові підприємства. Сформульовано висновок про першочерговість реформування системи менеджменту підприємств в череді заходів щодо трансформації української економіки, необхідних для виходу й подолання наслідків кризи. Обґрунтовано необхідність запровадження принципово нового підходу до управління економічними системами. Зроблено висновок про необхідність запровадження антикризового системного менеджменту та виділені засади для подальшої розробки його методології.

Ключові слова: системна криза, підприємство, системний підхід, реформування менеджменту.

The signs of crisis situation that emerged in Ukraine are systematized in the article. Economic forecasts data compiled by western economists for Ukraine are processed. General groups of factors that cause crises in economic system at different levels are dedicated. On this basis conclusion about the system resonance enduring character of the crisis in Ukraine is formulated. There are generalized characteristics of the economic area and situation in which domestic industry enterprises are turned out. The inference about the priority of enterprises management system reforming as first step to Ukrainian economics transforming needed to overcome the crisis is formulated. The necessity of introducing of new approach to economic systems management is grounded. The consequence about the necessity of implementation of anti-crisis management system is formulated and the principles of its development methodology are highlighted.

Keywords: system crisis, enterprise, system approach, management reforming.

Размещено на Allbest.ru