Принципи управління інтелектуальним потенціалом підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», м. Київ

Принципи управління інтелектуальним потенціалом підприємства

аспірант Т.Л. Бойко

Анотація

У статті досліджено теоретико-методичні аспекти застосування принципів управління у контексті проблематики інтелектуального потенціалу. Відповідно до загальнонаукової класифікації виділено дві групи принципів управління інтелектуальним потенціалом: базові (науковості, цілеспрямованості, об'єктивності, гнучкості й адаптивності, оперативності, безперервності, економічної доцільності й оптимальності), що є універсальними у процесі менеджменту, та специфічні (достатності ресурсів, наявності перспективи використання, взаємозалежності, динамічної рівноваги), які відображають особливості ресурсної сутності потенціалу як об'єкта управління. У рамках вказаної проблематики детально розкрито специфіку принципу економічної доцільності й оптимальності за ключовими напрямками: нарощенням рівня споживання інтелектуального потенціалу (залученням можливостей), максимізацією чистого ефекту від використання інтелектуального потенціалу, повним врахуванням витрат для оцінювання ефективності управління інтелектуальним потенціалом.

Ключові слова: інтелектуальний потенціал підприємства, управління інтелектуальним потенціалом, принципи управління, базові принципи, специфічні принципи, об'єкт управління, наявний потенціал, досягнутий потенціал.

Annotation

In the article theoretical and methodical aspects of implementing the principles of management are studied in connection to intellectual potential of the company. According to general scientific approach two groups of principles of the intellectual potential management are distinguished: basic principles that are comprehensive for the whole managerial process (scientism, purposefulness, impartiality, flexibility and adaptability, promptness, continuity, economic expediency and optimum) and specific ones reflecting resource features of potential as object of the management (resources sufficiency, future disposal availabilities, interdependence, dynamic equilibrium). Also the principle of economic expediency and optimum in the intellectual potential framework are revealed in three vectors: increase of the consumption level of the intellectual potential (involvement of all possibilities), maximization of the net effect from intellectual potential realization, full inclusion of expenses for accurate evaluation of the efficiency of the intellectual potential management.

Keywords: intellectual potential of the company, management of the intellectual potential of the company, principles of management, basic management principles, specific management principles, object of management, available potential, realized potential.

Постановка проблеми. Ефективне управління будь-яким підприємством як організацією повинне ґрунтуватися на певних правилах і засадах, що поєднують та узагальнюють як теоретичні досягнення наукової думки, так і позитивні результати їхнього практичного застосування, - так званих принципах менеджменту. Принципи управління похідні від загальних законів і відображають відносини, згідно з якими має створюватися, функціонувати і розвиватися система управління [5, с. 85]. Їхнє застосування має універсальний характер, тобто стосується кожного етапу та рівня деталізації процесу управління.

Нові економічні реалії визначають пріоритетним для довгострокового успіху підприємства формування та повноцінне використання його потенціалу, зокрема інтелектуальної складової як основи створення стійких конкурентних переваг і резервів майбутнього розвитку. У такому ракурсі управління інтелектуальним потенціалом розглядається як важливий повноцінний елемент стратегічного менеджменту підприємства. Відповідно, також актуалізується проблема дослідження, узагальнення та поглиблення принципів управління інтелектуальним потенціалом як одного з базових чинників забезпечення його ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці інтелектуального потенціалу, формуванню теоретико-методологічних засад його вивчення присвячено наукові праці західних дослідників, зокрема Т. Стюарта, Л. Едвінсона, М. Меллоуна, К.-Е. Свейбі, Й. Рууса, Д. Тіса, Б. Лева, Е. Брукінг, Р. Каплана, Д. Нортона, а також українських та російських вчених - О. Кендюхова, О. Бутнік-Сіверського, Б. Леонтьєва, Л. Лукичової, І. Бриль, В. Іноземцева, А. Козирєва, Г. Швиданенко, І Мойсеєнко та ін. Значний науковий доробок дозволяє окреслити основні теоретичні аспекти управління інтелектуальним потенціалом. Разом з тим, залишається актуальною необхідність у більш глибокому вивченні прикладних аспектів даної проблематики, зокрема щодо конкретизації та імплементації принципів управління інтелектуальним потенціалом.

Формулювання цілей статті. Метою статті є дослідження принципів управління інтелектуальним потенціалом підприємства та основ їхньої ефективної практичної імплементації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Теоретичні узагальнення дозволяють розглядати управління інтелектуальним потенціалом як складний, підпорядкований стратегічним намірам і цілям підприємства, безперервний процес формування та збалансування портфелю інтелектуальних ресурсів з визначеними можливостями (наявним потенціалом), їхнього споживання у процесі господарської діяльності, а також нарощування інтелектуального потенціалу підприємства через удосконалення наявної ресурсної бази та росту їхніх можливостей. Розкриття сутності процесу управління як економічної категорії передбачає його дослідження за базовими елементами: цілями, принципами, об'єктами та суб'єктами, функціями та методами.

Під терміном «принципи управління» варто, на нашу думку, розуміти правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких має створюватися, функціонувати і розвиватись система менеджменту організації [7]. У науковій літературі значного поширення набув поділ [4, 6, 8, 10] принципів управління на дві групи:

- загальні, або базові, які повинні виконуватися для будь-якого типу організацій на всіх рівнях менеджменту - від стратегічного до тактичного;

- специфічні, пов'язані з особливостями об'єкта управління, у межах даної проблематики - інтелектуального потенціалу.

Узагальнене авторське бачення класифікації принципів управління інтелектуальним потенціалом відображено на рис. 1.

Аналіз наукових досліджень [1, 3, 5] дозволяє виокремити в управлінні інтелектуальним потенціалом такі загальні принципи, які забезпечують успіх діяльності підприємства: науковість, цілеспрямованість, об'єктивність, гнучкість й адаптивність, оперативність, безперервність, економічна доцільність й оптимальність.

Принцип науковості виходить з того, що застосовувані методи та засоби управління повинні бути науково обґрунтованими та попередньо перевіреними на практиці. Побудові системи менеджменту інтелектуальним потенціалом має передувати детальний аналіз, виконаний на основі досягнень наукової думки з даного питання та досвіду вітчизняних і зарубіжних підприємств. Також цей принцип передбачає володіння та використання керівниками навичок теорії управління, у тому числі знання основних законів і закономірностей менеджменту.

Принцип цілеспрямованості визначає верховенство поставленої мети в управлінні інтелектуальним потенціалом. При цьому цілі повинні відповідати загальним вимогам - бути досяжними, вимірними, окресленими у часі та не суперечними, тобто підпорядковуватися загальній місії підприємства. Тому при плануванні вектору управління інтелектуальним потенціалом у першу чергу відбувається координація та суміщення поставлених цілей і завдань з стратегічними намірами підприємства.

Принцип об'єктивності відображає необхідність адекватної та неупередженої оцінки стану інтелектуального потенціалу та рівня його використання, а також застосування оптимальних методів для досягнення поставлених завдань.

Дотримання принципу гнучкості й адаптивності створює підґрунтя швидкої й адекватної трансформації чи удосконалення механізмів управління інтелектуальним потенціалом у випадку змін зовнішнього середовища, внутрішнього стану підприємства або переорієнтації стратегії.

управління інтелектуальний потенціал економічний

Рис. 1. Принципи управління інтелектуальним потенціалом підприємства

Принцип оперативності передбачає постійний моніторинг інтелектуального потенціалу підприємства, а також всієї діяльності, яка має на нього вплив, з метою своєчасного виявлення можливих проблем і реагування на них, або у випадку необхідності зміни підходу управління.

Принцип безперервності полягає у постійному процесі розподілу, використання, відтворення та розвитку інтелектуального потенціалу. Цей принцип є продовженням ідеї про безперервне існування та розвиток підприємства.

Дослідники виділяють окремо принципи оптимальності й економічності (економічної доцільності), які, на нашу думку, відображають різні аспекти у питанні вибору альтернативних варіантів і співвідношення результатів і витрат, а тому повинні бути об'єднані в один. Так, оптимальність передбачає вибір найкращого рішення в управлінні інтелектуальним потенціалом. Економічність визначає таке використання ресурсів, яке забезпечить максимальний ефект за критерієм «витрати-результат». Даний принцип є найбільш складним, оскільки має багатовекторне практичне застосування. Тому виділимо та детально опишемо відповідно до авторського бачення його три основні аспекти (рис. 2).

Рис. 2. Сутнісні аспекти принципу економічної доцільності та оптимальності

Потенціал підприємства в економічній змістовій перспективі відображає можливості генерування вхідних грошових потоків у процесі господарської діяльності через залучення та використання наявних ресурсів. Реалізована можливість фактично і є грошовим потоком, саме тому дохід підприємства можна вважати адекватним вимірником його використаного потенціалу. Розглядаючи інтелектуальну складову загального потенціалу підприємства, на нашу думку, варто характеризувати її саме як сукупність можливостей інтелектуальних ресурсів до створення доходу.

Зазначимо, що фактично отриманий дохід відображає рівень використаного потенціалу при обраній структурі ресурсів і способі їхнього використання при визначених зовнішніх умовах. Тобто, досягнутий потенціал може бути меншим за наявний. Таким чином, повне використання наявного інтелектуального потенціалу під час споживання інтелектуальних ресурсів є одним із ключових аспектів принципу економічної доцільності й оптимальності

Визначений через вхідний грошовий потік потенціал підприємства загалом та його інтелектуальна складова зокрема є абсолютною величиною, оскільки відображає результативність використання ресурсів. Другим важливим елементом принципу економічної доцільності й ефективності у процесі управління інтелектуальним потенціалом є ефективність його використання - порівняння грошового еквіваленту інтелектуального потенціалу як результату з витратами на його досягнення. Відповідно, відношення показника чистого ефекту до витрат на використання інтелектуального потенціалу характеризує рентабельність інтелектуальних ресурсів за реалізованими можливостями.

Указані два аспекти відображають один із етапів відтворення потенціалу - його використання у діловому циклі. До того ж, при розгляді проблематики чистого ефекту від споживання інтелектуального потенціалу було зазначено тільки один з видів витрат - на реалізацію можливостей у поточному періоді. При проведенні аналогії з фінансовою звітністю підприємства такі витрати можемо ототожнити з одноразовими видатками періоду. У той же час частина витрат формується у формі амортизації - поступовому перенесенні вартості необоротних активів на готову продукцію. Відповідно, витрати на формування, відновлення та підвищення рівня інтелектуального потенціалу повинні амортизуватися та бути включеними при розрахунку чистого ефекту від його використання. Звідси випливає третій аспект принципу економічної доцільності й оптимальності - повне врахування витрат для оцінювання ефективності використання інтелектуального потенціалу.

Друга група принципів управління інтелектуальним потенціалом відображає його ресурсні особливості та включає: достатність ресурсів, наявність перспективи використання, взаємозалежність, динамічну рівновагу [9, С. 138].

Принцип достатності ґрунтується на припущенні про наявність мінімального рівня ресурсів у ресурсному портфелі підприємства, необхідного для подолання точки беззбитковості. Потенціал підприємства як результуюча змінна залежить від ресурсів, залучуваних та споживаних у процесі діяльності підприємства. При цьому згідно теорії факторів виробництва існує взаємовплив між незалежними змінними, який полягає у наступному:

- для кожного виду ресурсу існує необхідний мінімум, без досягнення якого будь-яке залучення інших ресурсів супроводжуватиметься прямуючою до нуля граничною віддачею. Тобто, якщо у підприємства наявний обсяг хоча б одного з ресурсів не досягнув критичного значення, потенціал інших ресурсів не буде реалізовано повністю;

- для кожного виду ресурсу існує максимум, досягнення якого супроводжуватиметься прямуючою до нуля граничною віддачею. Тобто, наявний потенціал будь-якого ресурсу має верхню межу, яку неможливо перетнути незважаючи на рівень витрат щодо реалізації можливостей. Разом з тим, верхній бар'єр інтелектуальних ресурсів знаходиться значно вище, ніж матеріальних, що дозволяє постійно нарощувати їхній потенціал.

Таким чином, будь-які ресурси повинні бути залучені у достатній кількості для досягнення точки беззбитковості та вивільнення потенціалу всього ресурсного портфелю.

Принцип наявності перспективи використання відображає необхідність залучення інтелектуальних ресурсів у господарську діяльність підприємств. У випадку, якщо інтелектуальний ресурс не споживається, відбувається його матеріальне старіння та знецінення потенціалу. Для постійного підтримання потенціалу необхідні витрати, які можуть бути покриті тільки у випадку включення ресурсу в діяльність, що генерує грошовий потік. Якщо ресурс не використовується у короткостроковому періоді, доцільно аналізувати можливість його залучення у довгостроковій перспективі для посилення існуючих або створення нових конкурентних переваг, або видалення з портфелю.

Принцип взаємозалежності, з одного боку, передбачає наявність впливу змін інтелектуального елементу на весь потенціал підприємства, а також на результати його діяльності загалом, і навпаки, а з іншого - взаємопов'язаність управління інтелектуальними ресурсами та їхнім потенціалом. Як буде обґрунтовано далі, неможливо відділити управління інтелектуальним потенціалом від ресурсів, а тому всі заходи та дії щодо управління можливостями повинні стосуватися також їхніх носіїв.

Принцип динамічної рівноваги забезпечує постійне співвідношення між інтелектуальним потенціалом, внутрішнім станом підприємства та зовнішнім середовищем.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, з'ясовано сутність та зміст принципів управління інтелектуальним потенціалом як базових векторів, слідування яким забезпечить досягнення поставлених цілей. Доцільною та практично орієнтованою є класифікація на базові та специфічні принципи менеджменту. Базові принципи (науковості, цілеспрямованості, об'єктивності, гнучкості й адаптивності, оперативності, безперервності, економічної доцільності й оптимальності) задіяні на всіх рівнях управління та визначають концептуальні основи менеджменту інтелектуальним потенціалом. Специфічні принципи (достатність ресурсів, наявність перспективи використання, взаємозалежність, динамічна рівновага) відображають особливості інтелектуального потенціалу як об'єкту управління, зокрема його ресурсну сутність, з одного боку, та ймовірнісну природу, з іншого. Разом з тим, питання застосування принципів управління як складової процесу формування та імплементації конкретної стратегії менеджменту інтелектуальним потенціалом не є повністю розкритими та потребують, на нашу думку, подальшого дослідження та теоретично-практичної розробки.

Література

1. Бакунов О. А. Концептуальний підхід до управління потенціалом торговельного підприємства / О. А. Бакунов, М. О. Яременко // Європейський вектор економічного розвитку. - 2011. - № 2 (11). - С. 20-27.

2. Больботенко І. В. Принципи організації системи економічної безпеки суб'єктів аудиторської діяльності / І. В. Больбенко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер.: Економічні науки. - 2014. - Вип. 5. Ч. 2. - С. 36-40.

3. Грещак М. Г. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М. Г. Грещак, О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба; за ред. М. Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с.

4. Назарова Г. В. Інституціональність принципів управління корпораціями / Г. В. Назарова // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. - 2004. - Вип. 70. - С. 210-216.

5. Осовська Г. В. Основи менеджменту: Підручник / Г. В. Осовська, О. А. Осовський. Видання 3-є, перероблене і доповнене. - К.: «Кондор», 2006. - 664 с.

6. Скібіцька Л. І. Менеджмент: навч. посіб. / Л. І. Скібіцька, О.М. Скібіцький - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 416 с.

7. Стадник В. В. Менеджмент: підручник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. - 2-ге вид., вип., допов. - К.: Академвидав, 2007. - 472с.

8. Ткаченко С. А. Відносно реалізації загальних і специфічних принципів в процесі функціонування елементів підсистеми аналітичної обробки інформації функціонально розвинутих систем управління спеціального призначення промисловими підприємствами та виробничими об'єднаннями, в тому числі її функціональної структури [Електронний ресурс] / С. А. Ткаченко // Ефективна економіка. - 2014. - № 1. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2700

9. Фесенко І. А. Організаційно-економічний механізм управління ресурсним потенціалом вугледобувних підприємств / І. А. Фесенко // Вісник економічної науки України. - 2010. - № 1. - С. 138-142.

10. Холявка Л. Ю. Принципи формування і використання інтелектуального потенціалу підприємства / Л. Ю. Холявка // Вісник Національного університету «Львівська Політехніка». - 2013. - №776. - С. 190-200.

Размещено на Allbest.ru