Інновації в освіті: процес організаційних перетворень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інновації в освіті: процес організаційних перетворень

Обраний у 90-і роки вектор руху України до ринкової економіки і пов'язані з цим корінні зміни в провідних соціально-економічних сферах життя привели до зміни ролі, функцій і умов роботи установ сфери освіти.

Державна політика у сфері освіти спрямована на удосконалення освітньої системи в цілому, зміцненню свідомості важливості освіти і науки для розвитку суспільства. Реформи вищої школи привели до появи конкуренції на ринку освітніх послуг, зростанню прагнення самостійності і свободи вузів, збільшенню запитів суспільства і держави до галузі освітніх послуг, що призвело до зростання відповідальності вищих навчальних закладі за ефективність своєї діяльності.

Сучасним вищім навчальним закладам потрібно впровадження управлінських інновацій, інноваційних методів навчання та взаємодії з зовнішнім середовищем, що переводить ВНЗ до розряду відкритих комунікаційних систем. Введення державних стандартів нового покоління ставить перед освітою нові масштабні завдання, пов'язані з необхідністю застосування в навчальному процесі нових освітніх програм, розробки компетентнісної моделі випускника, проектуванням нових, привабливих для абітурієнтів освітніх програм, орієнтованих на запити роботодавців, що ускладнює процеси управління навчальним процесом і ВНЗ в цілому.

Традиційним методам і структурам управління, які використовуються в вузах, не вистачає адаптивності у сучасних швидкоплинних умовах, внаслідок чого управлінські рішення приймаються з запізненням, а самі вони можуть суперечити один одному.

Актуальність дослідження визначається необхідністю підвищення конкурентоспроможності ВНЗ на ринку освітніх послуг шляхом забезпечення ефективного функціонування та розвитку вищого навчального закладу з урахуванням мінливих соціально-економічних умов. Це доводить необхідність розробки інноваційних підходів до управління структурно-функціональними компонентами ВНЗ, створенню економічних моделей та інструментарію, які дозволять погоджувати економічні інтереси ВНЗ, як самостійного суб'єкта ринкових відносин, з завданнями системи вищої освіти та потреб замовників освітніх послуг.

Велика кількість фахівців займались дослідженням питань освітніх інновацій, серед яких: Й. Шумпетер, Ф. Хайек, Ф. Махлуп, П. Дракер, В.Р. Буковіц та Р.Л. Уільямс, Д.Ж. Скирме, Р. Руглес, Т. Стюарт, Р. Бакмен. Серед вітчизняних дослідників можна виділити: А.Л. Гапоненко, Н.П. Гибало, З.П. Румянцева, В.Г. Смирнова, А.В. Блинникова, М.В. Власова, А.Л. Гапоненко. Проте, пританням

Метою дослідження є визначення сучасного стану інноваційної діяльності у освіті в контексті сучасних економічних умов.

Освіта - це сфера стратегічних інтересів будь-якої країни, яка створює найпотужніший інвестиційний ресурс - людський потенціал. Для переходу нашої країни на інноваційний шлях розвитку, щоб забезпечити високі темпи росту економіки [5], необхідно в якості початкових умов мати не менше 70% працездатного населення з вищою освітою, що в свою чергу можливо при забезпеченні масовості освіти на рівні провідних країн світу, це 550-600 студентів на 10 тис. чоловік населення.

Вихід в постіндустріальну фазу розвитку суспільства, перехід до інформаційної економіки висуває нові вимоги до системи освіти, змушуючи модернізувати зміст освітніх програм майже в режимі реального часу, у міру появи нової науково-технічної інформації. У цих умовах неможливо забезпечити відповідність освітньої системи новим вимогам, використовуючи тільки бюджетний механізм фінансування з одного боку і традиційні освітні технології з іншого.

Вищі навчальні заклади повинні займати головне становище в інноваційній інфраструктурі України, об'єднуючи у собі кілька функцій: навчального центру, інноваційного центру, консалтингу, трансферу технологій. Однак, незважаючи: на переваги, історично надані університетам, вища школа не в повній мірі представлена на інноваційному ринку.

Донедавна у нас в країні успішне здійснення науково-дослідних робіт сприймалося як результат автоматичного процесу, який починався з наукового дослідження та проходив через стадіїрозробки, фінансування, виробництва, маркетингу і подальшого розповсюдження. При цьому менеджери боролися за поліпшення показників своєї стадії, та не особливо прагнули до розуміннявзаємин між різними етапами реалізацій технологій в цілому.

Перетворення провідних університетів країни в інноваційно-дослідні комплекси є найважливішою складовою стратегії інноваційного розвитку України. З одного боку, такі комплекси стаютьповноправними суб'єктами ринкової економіки як розробники і постачальники об'єктів інтелектуальної власності, продукції та послуг з новою якістю, затребуваними споживачами. З іншого боку, традиційне завдання університету ? підготовка висококваліфікованих фахівців ? отримає підтримку на базі створення багаторівневих освітніх систем, інтегрованих в соціально-економічне середовище регіону і країни в цілому.

Вища освіта в Україні, як і інші сфери виробничої і невиробничої діяльності, все гостріше відчуває тиск ринку. Маркетингові механізми, застосовувані при активізації інноваційного процесу, відкривають нові способи заповнення дефіциту коштів, що з'явився у зв'язку з скороченням державного фінансування науки.

Якщо поглянути на (табл. 1) в якій зображено кількість наукових кадрів України з 2008 року до 2013 рік. Проаналізувавши бачимо, що кількість працівників наукових організацій, кількість спеціалістів, які виконують наукові та науково-технічні роботи лише зменшується.

економічний інновація освіта

Таблиця 1. Наукові кадри України (тис.) [4]

Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій, за видами досліджень (табл. 2) збільшився лише тому, що менеджментом було прийнято рішення на стратегічний розвиток з урахуванням інновацій.

Таблиця 2. Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій, за видами (у фактичних цінах; млн. грн.)

Проведений аналіз довів, що однією з головних причин неефективної діяльності ВНЗ у галузі розробки, охорони та комерціалізації інновацій є недостатньо опрацьоване питання управлінняінноваційним процесом, у тому числі стратегічного планування у трьох ключових направленнях: стратегії розвитку та поведінки організації у зовнішньому середовищі, стратегії продукту і стратегії використання людського потенціалу. І хоча ВНЗ не є організацією комерційного типу, сама задача комерціалізації інновацій вимагає організації роботи вищої освіти у цій сфері, максимальнонаближеною до діяльності бізнес-структури.

Наша країна володіє високорозвиненим інтелектуальним потенціалом, який здатен ефективно розв'язувати інноваційні проблеми. За рахунок цього Україна могла б упевнено посісти належне місце серед перших країн з високим інтелектуальним потенціалом. Але найважливішою причиною, через яку українська держава не досягає першості у світі, є невміле генерування та використання знань. Важливою складовою економічного зростання є національна інноваційна система, яка являє собою сукупність інститутів, що забезпечують розвиток інноваційних процесів у межах країни [6].

Таким чином підсумовуємо, що економічний розвиток є безперервним процесом, що постійно оновлюється і характеризується тим, що якщо раніше основну додану вартість створювали промислові виробництва конвеєрного типу, то тепер все більшу частку валового продукту забезпечують різні види послуг (насамперед наукоємних). Виходячи з цього, можна стверджувати, що знання та інвестиції в них мають безпосередній вплив на економічне зростання і розвиток сучасної ринкової економіки, а головну роль у створенні доданої вартості в економіці починають відігравати високо технологічні, наукоємні виробництва.

Література

економічний інновація освіта

1. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / В.О. Василенко, В.Г. Шматко; за ред. В.О. Василенко. - Київ: ЦУЛ, Фенікс, 2003. - 440 с.

2. Владимиров А.И. Об инновационной деятельности вуза: монографія/ А.И. Владимиров. - М.: ООО «Изд. дом НАДРА», 2012. - 72 с.

3. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко. - Харків: Константа, 2006. - 272 с.

4. Експрес-випуск Державного комітету статистики України №292 від 22.11.13 р. [Електронний ресурс]. - Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

5. Ілляшенко С.М. Маркетинг. Менеджмент. Інновації: монографія [Текст] / за ред. С.М. Ілляшенка. - Суми: ТОВ «ТД «Папірус», 2010. - 624 с.

6. Соловйов В.П. Інноваційний розвиток регіонів: питання теорії та практики: монографія / В.П. Соловйов, Г.І. Кореянко, В.М. Головатюк. - К.: Фенікс, 2009. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru