Чинники і напрями розвитку політики корпоративної соціальної відповідальності українських компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧИННИКИ І НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИКИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ

О.С. Пархоменко,

к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки та організації діяльності суб'єктів господарювання,

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків

У статті досліджуються поняття корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), соціальної відповідальності бізнесу (СВБ). Автор наводить основні принципи політики КСВ за кордоном та в Україні, аналізуються підходи до реалізації заходів КСВ на вітчизняних підприємствах. Визначено основні чинники та стимули, що спонукають підприємців здійснювати заходи, спрямовані на підвищення рівня СВБ. Відзначаються певні відмінності у підходах до реалізації заходів з КСВ в діяльності вітчизняних та закордонних підприємців. Зазначається, що в Україні майже третина підприємств взагалі не здійснюють заходи із соціальної відповідальності, і таким чином, пошук шляхів для активізації соціально відповідальної діяльності і розвиток цієї сфери мусить бути пріоритетними завданнями для компаній. Пропонується низка напрямів розвитку КСВ, реалізація яких буде можлива за умови проведення системних заходів з боку держави по сприянню запровадження практики КСВ в Україні.

Ключові слова: корпоративна соціальна відповідальність, соціальна-відповідальність бізнесу, принципи соціальної відповідальності, чинники корпоративної соціальної відповідальності, стимули корпоративної соціальної відповідальності, корпоративна етика, корпоративне управління.

корпоративний соціальний відповідальність бізнес

The article deals with the concept of corporate social responsibility (CSR), social responsibility business (SRB). The author gives the basic principles of CSR policy abroad and in Ukraine, examines approaches to implement CSR activities in domestic enterprises. The main factors and incentives that encourage employers to take measures aimed at increasing the level of CSR have determined. There have been some differences in approach to implementing CSR activities of domestic and foreign entrepreneurs. It is noted that in Ukraine almost a third of companies does not carry out activities of social responsibility, and thus finding ways to enhance socially responsible activities and the development of this sphere should be a priority for companies. It is proposed a number of trends for development of CSR, which realization will be possible subject to a system of measures from the government to promote the implementation of CSR practices in Ukraine.

Keywords: Corporate social responsibility, social responsibility business, principles of social responsibility, corporate social responsibility factors, the incentives of corporate social responsibility, corporate ethics, corporate governance.

Постановка проблеми. Розвиток українського бізнесу, інтеграція України у світову економічну систему ставить перед українськими компаніями нові питання, одне з яких пов'язане з корпоративною соціальною відповідальністю.

Ф. Котлер вважав, що основними причинами, через які компаніям дуже важливо приділяти увагу питанням соціальної відповідальності, є потреба у сприйнятті компанії суспільством як відповідального корпоративного громадянина і запобігання негативній думці про компанію серед споживачів та ЗМІ [1]. Крім того, рівень розвитку соціально-відповідального бізнесу є одним з головних факторів добробуту суспільства.

Ось чому, в сучасних умовах питання соціальної відповідальності бізнесу перед громадою є як ніколи актуальними. При цьому активна соціальна позиція підприємців має полягати в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі з суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні в світовій і вітчизняній науковій літературі, присвяченій проблемам відносин бізнесу та суспільства, використовується велика кількість концепцій, які асоціюються із соціальною відповідальністю. Ці концепції «динамічні», і вони не стільки змінюють, скільки доповнюють і розвивають одна другу. Можна виокремити роботи найбільш відомих світових науковців, таких як: Д.Белла, Г.Боуена, Л.Ерхарда, А.Керолла, Т.Левітта, М.Мескона, А.Мюллера-Армака, М.Фрідмена; російських: І.Авадаєву, Ю. Благова, С.Івченко, Л.Коновалову, С.Туркіна та українських: І.Акімову, Л.Грицину, В.Нижника, О.Осінкіна, Ю.Саєнко, П.Яницького та інших.

Не дивлячись на значну активізацію інтересу до КСВ, ця сфера діяльності ще потребує дослідження і насамперед з'ясування причин повільного просування у підприємницькій практиці.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження чинників, що зумовлюють відношення українських підприємців до реалізації політики корпоративної соціальної відповідальності (соціальної відповідальності бізнесу), та визначення основних напрямів розвитку КСВ у сучасних умовах функціонування вітчизняного бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) (або соціальної відповідальності бізнесу (СВБ)) є в Україні ще достатньо новим поняттям, яке потребує додаткового визначення.

Так, Світова рада бізнесу зі сталого розвитку розуміє корпоративну соціальну відповідальність як довгострокове зобов'язання компаній поводитися етично та сприяти економічному розвитку, одночасно покращуючи якість життя працівників та їх родин, громади й суспільства загалом [2].

СВБ є добровільною діяльністю підприємств приватного і державного секторів, спрямованою на дотримання високих стандартів господарської діяльності, соціальних стандартів та якості роботи з персоналом, мінімізацію шкідливого впливу на навколишнє природне середовище з метою вирівнювання наявних економічних і соціальних диспропорцій; створення партнерських взаємовідносин між бізнесом, суспільством і державою; покращення результативності бізнесу в довгостроковому періоді [3].

М. Фрідмен вважає, що основна мета соціальної відповідальності підприємства полягає у зростанні і максимізації прибутку, а підприємці мають бути соціально відповідальними перш за все перед своїми працівниками [4, с. 2-3]. Крім того, можна розглядати соціальну відповідальність підприємства як спосіб управління бізнес-процесами з метою забезпечення позитивного впливу на суспільство [5].

У проекті форуму соціально відповідального бізнесу України [6, с. 8] зазначається, що соціальна відповідальність бізнесу - відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем.

Конфедерація роботодавців України вважає, що сутність КСВ полягає в добровільній ініціативі власника компанії або засновників організації з розробки і реалізації певних соціально спрямованих, неприбуткових заходів, що мають на меті якісне покращення зовнішнього для компанії або організації середовища [7].

При цьому більш ніж половина вітчизняних бізнесменів-практиків, за даними опитування щодо впровадження практики корпоративної соціальної відповідальності на українських підприємствах, вважають основними напрямами заходів із КСВ упровадження соціальних програм поліпшення умов праці персоналу, розвиток персоналу і його навчання, благодійну допомогу громадськості, ще частина експертів додають до цього переліку й етичне ставлення до покупців. Близько третини опитаних компаній відносять до КСВ участь у регіональних програмах розвитку і здійснення екологічних проектів, а близько 20% опитуваних розглядає як прояв соціальної відповідальності бізнесу відкрите надання інформації про діяльність компанії [8].

Отже, можна виділити такі основні напрями КСВ:

1. Удосконалення соціальної політики на виробництві.

2. Вирішення проблем охорони навколишнього середовища.

3. Захист та просування бренду компанії.

4. Удосконалення роботи з постачальниками, а також розробка етичних стандартів ведення бізнесу та розвитку лідерства.

Слід зазначити, що в Україні майже третина підприємств взагалі не здійснюють заходи із соціальної відповідальності, називаючи однією з головних причин цього брак коштів [9].

При цьому, за кордоном близько 10% коштів, які загалом інвестуються в корпоративний менеджмент, спрямовуються за статтею «соціальна відповідальність». 95% керівників провідних корпорацій, опитаних консалтинговою фірмою McKinsey у 2007 році, зазначили, що соціальні очікування від бізнесу істотно зросли навіть порівняно з попереднім роком. Спеціалізація за напрямом соціальної відповідальності стає дуже популярною в провідних бізнес-школах світу, а попит на консультантів цього профілю дедалі збільшується. Можливість участі в соціально значущій діяльності вважається додатковим чинником, що впливає на привабливість робочого місця.

Проте і в Україні останнім часом спостерігається позитивна тенденція щодо зростання ролі КСВ у практиці вітчизняних компаній: протягом останніх років (з 2005 по 2010) частка тих підприємств, які все ж таки мали спеціальний бюджет на проведення заходів із соціальної відповідальності, дещо збільшилася: з 14,3% у 2005 р. до 17% у 2010 р. (хоча при цьому відбулося зниження самого бюджету, що пов'язано з економічною кризою, яка тривала останні роки). Серед великих компаній більше 80% розробляють подібні бюджети, а в галузевому розрізі найбільша питома вага компаній, що виділяють бюджети під соціальний розвиток, знаходиться у фінансовому секторі (більше 50%), найменша - в сфері транспорту (близько 15%) [8, с. 29].

Сьогодні діяльність вітчизняних підприємств у сфері КСВ майже не відрізняється від практики, яка використовується їхніми світовими партнерами та конкурентами, однак при цьому на реалізацію заходів із КСВ в Україні впливають дещо інші фактори, ніж в Європі та США. Основою політики КСВ західних компаній є соціальні й екологічні аспекти їхньої діяльності. Крім того, запровадження практики корпоративної соціальної відповідальності активно вимагали засоби масової інформації: наприклад, у 1990-ті роки деякі транснаціональні корпорації легкої промисловості були звинувачені у використанні виснажливої системи праці в бідних країнах, де застосовувалась дешева робоча сила; також компанії видобувної галузі мали відповідати за порушення прав людини при використанні місцевої поліції для захисту своїх підприємств. Подібні корпоративні скандали (наприклад, з компаніями Enron і WorldCom) змусили підприємства посилити соціальний контроль. Проте керівники вітчизняних компаній вважають рушійною силою для запровадження системи КСВ не стільки зовнішні чинники, а передусім вимоги своїх акціонерів. Але у процесі виходу вітчизняних компаній на світовий ринок вони мають враховувати тиск зовнішніх факторів, серед яких головним є необхідність відповідати міжнародним стандартам [10].

Рейтинг основних заходів із КСВ за останні роки майже не змінився і наразі виглядає таким чином (від найпопулярніших заходів до таких, що вживаються найменше) [9, с.21]:

1. Розвиток власного персоналу.

2. Невикористання в організації дитячої праці.

3. Невикористання в організації примусової праці.

4. Захист здоров'я і безпеки споживача

5. Впровадження програми поліпшення умов праці.

6. Відсутність у трудових практиках дискримінації.

7. Впровадження енергозберігаючих технологій.

8. Застосування принципів етичного ставлення до споживачів.

9. Дотримання працівників на свободу об'єднань та колективні переговори.

10. Застосування принципів чесної конкуренції та етики.

11. Невикористання при взаємодії з представниками державних органів тиску, хабарів.

12. Організація надає благодійну допомогу громадськості.

13. Впровадження принципів та практик підзвітності.

14. Впровадження програм використання та утилізації відходів.

15. Застосування заходів із зменшення викидів в навколишнє середовище.

16. Організація інвестує свої ресурси в життя громади.

17. Заходи щодо захисту природних ресурсів.

Причому можна виділити низку відмінностей між сприйняттям основних напрямів КСВ у західних, російських та вітчизняних компаній.

У західних бізнес компаніях, згідно із опитуванням «Глобального Бізнес Барометру» (листопад-грудень 2007 р.), вважають, що сутність КСВ полягає у такому [11, с.11]:

1. Урахування інтересів зацікавлених представників суспільства під час прийняття бізнес-рішень.

2. Максимізація прибутків та діяльність в інтересах акціонерів.

3. Добровільна відмова від деяких прибутків через прагнення зробити «правильні речі».

4. Впровадження добробуту через працевлаштування та виплату податків підприємством своєчасно та у повному обсязі.

5. Підтримка ініціатив, що напряму приносять користь суспільству, але не завжди є прибутковими для акціонерів.

У свою чергу, російський бізнес вважає корпоративною соціальною відповідальністю філософію поведінки та концепцію, що вибудовується діловою спільнотою, компаніями та окремими представниками бізнесу відповідно до своєї діяльності. Метою цієї діяльності вбачається сталий розвиток для майбутніх поколінь і відбувається вона, ґрунтуючись на таких принципах [11, с.11]:

1. Виробництво якісної продукції та послуг для споживачів.

2. Створення привабливих робочих місць, інвестиції у розвиток виробництва та людського потенціалу.

3. Незаперечне виконання вимог законодавства: податкового, трудового, екологічного тощо.

4. Побудова добросусідських і взаємовигідних відносин з усіма зацікавленими сторонами.

5. Ефективне впровадження бізнесу, орієнтоване на створення додаткової економічної вартості, підвищення національної конкурентоспроможності в інтересах акціонерів і суспільства.

6. Урахування суспільних очікувань та загальноприйнятих етичних норм у діловій практиці.

7. Внесок у формування громадянського суспільства через партнерські програми та проекти суспільного розвитку.

Отже, на відміну від стану програм із КСВ за кордоном, в Україні є найменш поширеними соціально відповідальні заходи, які пов'язано з екологічними проблемами, та співпраця з громадою. Натомість дуже популярними є програми із захисту здоров'я і безпеки споживачів та трудові практики: заходи із розвитку власного персоналу, відмова від використання примусової та дитячої праці, відсутність дискримінації, впровадження програм поліпшення умов праці.

При цьому можна узагальнити названі компоненти КСВ за такими групами [11, с.11]:

корпоративна етика;

корпоративна соціальна політика стосовно суспільства;

корпоративна політика у сфері охорони навколишнього середовища;

принципи і підходи до корпоративного управління та корпоративної поведінки;

питання дотримання прав людини (включаючи рівні можливості для жінок і чоловіків, осіб, які мають особливі соціальні потреби, для різних вікових груп) у відносинах з постачальниками, споживачами, персоналом.

У галузевому розрізі лідерами у впровадженні заходів із соціальної відповідальності є підприємства зв'язку, готельного, консалтингового бізнесу. Навпаки, менш за все практика запровадження програм КСВ розповсюджена серед транспортних компаній, сільськогосподарських підприємств та підприємств, які виробляють продукцію промислового виробництва (рис. 1). На думку фахівців Центру «Розвиток КСВ», це пов'язано з динамічним характером бізнесу першої групи підприємств [9].

Рис. 1. Здійснення заходів із КСВ за галузями економіки

(% підприємств) [8, с. 15]

У виборі пріоритетності чинників, що впливають на рівень запровадження заходів із КСВ в Україні, значну роль відіграє форма власності підприємства. Наприклад, для державних підприємств найбільшу вагу мають запити з боку профспілок та органів місцевої влади, зовсім не впливає на мотивацію державних компаній такий фактор, як необхідність компенсування шкоди, заподіяної діяльністю або продукцією підприємства. У свою чергу, для приватних підприємств найбільше значення має потенційне зростання обсягів продажів та конкурентний і релігійний чинники, найменше - запити з боку профспілок. Для компаній колективної форми власності, акціонерних товариств значним стимулом виступає висвітлення їх практики соціальної відповідальності в ЗМІ, що сприяє формуванню позитивного іміджу компанії, та розуміння необхідності компенсувати шкоду, заподіяну навколишньому середовищу діяльністю або продукцією підприємства [9, с. 25].

Спільними стимулами для всіх підприємств у сфері КСВ є внутрішні переконання (моральні міркування та внутрішнє спонукання), а також зростання продажів компанії, копіювання дій конкурентів та запит з боку органів місцевої влади [9, с. 23].

Як уже зазначалося вище, основною причиною, за якою багато українських компаній не запроваджує практику соціальної відповідальності, є брак коштів. При цьому близько 25% підприємств сфери будівництва та 20% компаній сфери торгівлі і транспорту взагалі ніколи не замислювалися про впровадження програм і заходів із соціальної відповідальності. Крім того, досить значна частина підприємців вважає, що здійснення соціально відповідальних заходів є функцією виключно держави, а не бізнесу [9, с. 26].

Ті ж компанії, які все-таки здійснюють заходи із КСВ, зазвичай покладаються при їх запровадженні тільки на себе [9, с. 42]. Якщо програми соціальної відповідальності потребують залучення зовнішніх партнерів, то найчастіше ними виступають місцева влада, бізнес-партнери, засоби масової інформації та PR-агенції. Державні підприємства частіше за приватні та корпоративні співпрацюють з науковими, недержавними та міжнародними організаціями, натомість акціонерні віддають перевагу бізнес-партнерам та ЗМІ [9, с. 42]. У галузевому розрізі співпраця з діловими партнерами в плануванні заходів із КСВ найбільш популярна серед підприємств зв'язку, виробництві товарів народного споживання, виробництві промислових товарів та транспорті (24.4%, 19.6%, 18.4% та 18% відповідно) [8, с. 38]. Зі ЗМІ найчастіше співпрацюють підприємства зв'язку (10%) і транспорту (9%) [8, с. 39].

Важливим питанням, яке постає перед компанією, що починає працювати над програмами з КСВ, є їхня результативність: що матиме підприємство у разі впровадження соціально відповідальних заходів? Згідно із даними Центру «Розвиток КСВ», ті з українських підприємств, які постійно працюють у цій сфері, вважають, що такі заходи поліпшують ставлення працівників до компанії та її репутацію, покращують економічні показники роботи підприємства. Значна кількість великих компаній відчула полегшений вихід на ІРО та покращення стосунків з інвесторами. Важливим результатом своєї діяльності більшість компаній вважають користь для суспільства [9, с. 43].

Висновки. Отже, поступово вітчизняні підприємства починають переходити до нових стандартів співпраці із суспільством, розглядаючи планування і реалізацію соціально відповідальних програм як одне із своїх невід'ємних завдань. При цьому вони очікують й певних переваг, які може їм надати держава і тим самим стимулювати діяльність підприємств із КСВ. Для переважної більшості компаній, які впроваджують соціально відповідальні заходи, такою перевагою може бути пільгове оподаткування (особливо цим питанням переймаються транспортні й агропромислові компанії та підприємства зв'язку).

З детально сформульованими напрямками політики СВБ можна ознайомитися в Стратегії сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2020 року [3], проте їх реалізація буде можлива за умови проведення системних заходів з боку держави по сприянню запровадження практики КСВ в Україні, серед яких слід зазначити такі:

- створення Національної стратегії розвитку соціальної відповідальності;

- проведення інформаційно-просвітницької кампанії з питань соціальної відповідальності;

- впровадження принципів соціальної відповідальності в діяльність органів державної влади.

Джерелом фінансування реалізації зазначених напрямів можуть бути як державні кошти, інвестиції приватних компаній та організацій, фінансування за рахунок міжнародної технічної допомоги та ін.

Література

1. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. - К.: «Видавництво Олексія Капусти», 2004. - 348 с.

2. Офіційний сайт Всесвітньої ради бізнесу із сталого розвитку (WBCSD): [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.wbcsd.org/work-program/business-role/previous-work/corporate-social-responsibility.aspx.

3. Стратегія сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2020 року [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.svb.org.ua/sites/default/files/201309_strategiya_spriyannya_rozvitku_svb_v_ukrayini.pdf.

4. Friedman M. The Social Responsibility of Business is to increase its Profit [Online] // New York Times Magazine. - September, 13, 1970. - p.122-126. - http://www-rohan.sdsu.edu/faculty/dunnweb/rprnts.friedman.dunn.pdf.

5. Воробей В. Корпоративна соціальна відповідальність чи вигода? [Електронний ресурс] / В. Воробей // Києво-Могилянська бізнес-студія - 2005. - № 10. - Режим доступу: http://www.management.com.ua/cm/cm037.html.

6. Соціальна відповідальність бізнесу: принципи системної дії. - проект форуму соціально відповідального бізнесу України [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.civicua.org/main/data?t=2&c=2&q=860741

7. Конфедерація роботодавців України [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.confeu.org.

8. Соціальна відповідальність українського бізнесу [Електронний ресурс] / Результати опитування. - Київ, 2005. - Режим доступу: http://profunion.narod.ru/ao/index.html.

9. Корпоративна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспектива розвитку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.csr-ukraine.org/doslidjennya.html.

10. Из России с любовью. Национальный вклад в глобальный контекст КСО [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusal.ru/docs/FromRussiaWithLoveRUS.pdf.

11. Посібник із КСВ. Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності /Кол. автор.: Лазоренко О., Колишко Р., та ін. - К.: Видавництво «Енергія», 2008 - 96 с.

Размещено на Allbest.ru