Теоретичні і практичні принципи менеджменту та його основні функції у виробничій сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні і практичні принципи менеджменту та його основні функції у виробничій сфері

Відомо, що зміст управління в менеджменті як процесу розкривається в його функціях. Вони є видами діяльності, за допомогою яких суб'єкт управління впливає на керований об'єкт.

В умовах ринкової економки досягнення успіху в процесі виробництва матеріальних благ промислового підприємства, в більшості залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань потребує залучення висококваліфікованих фахівців майбутніх менеджерів виробництва де діє конкуренція як між виробниками так і напряму ринку збуту товарів та послуг За твердженням Р. Пушкар та Н. Тарнавської теорія менеджменту належить до розряду фундаментальних дисциплін у підготовці дипломованих менеджерів, маркетологів, бухгалтерів, спеціалістів фінансових та кредитних установ, усіх фахівців у галузі економіки та виробничо-збутової діяльності на ринку праці [6, 7].

А тому аналіз процесу управління, з точки зору його функцій, є основою для визначення обсягу роботи по кожній з них, а також чисельності управлінських працівників, і, в кінцевому результаті, формування певної структури та організації керуючої системи.

Сучасна теорія менеджменту виділяє системний, ситуаційний та процесуальний підходи в управлінні.

Процесуальний підхід був вперше запропонований представниками класичної школи в менеджменті, які сформулювали основні функції управління, вважаючи їх необхідними для будь-якої організації.

Процес в менеджменті - це сукупність послідовних дій для досягнення певного результату Предметом управлінського процесу є інформація, яку виконавці та керівники використовують у своїй діяльності, а засобами здійснення процесу - документи та технічні засоби приймання, передачі, реєстрації інформації, зазначають Р. Пушкар та Н. Тарнавська [6, 132].

Г.А. Дмитренко в своєму навчальному посібнику стверджує, що вражаючими успіхами західних країн у різних сферах суспільного розвитку, які ґрунтуються на досягненнях ефективно працюючої економіки, забезпечується раціональним сполученням трьох чинників:

- активної і доцільної праці людей;

- прогресивних знарядь і предметів праці, використовуючи новітні технології, а також винаходи промислові зразків, ноу-хау технологій;

- спосіб або манера поводження з людьми;

- мистецтво управління трудовими ресурсами та процесами виробництва;

- специфічні професійні здібності й адміністративні навички розуміння менеджменту [1,6].

Реактивне управління - це дуже розповсюджений підхід до управління. Його особливість полягає планування здійснюється безпосередньо перед початком дій чи вже в Управління зводиться до реакцій на поточні події.

Професор М.В. Вачевський зазначає, що сучасне життя в Україні позначене докорінними політичними, соціально-культурними, економічними одного з позитивних зрушень в економіці України [4, 240].

Досвід підтверджує, що весь спектр сучасних методів управління в менеджменті можна розмістити між двома такими границями: реактивне управління - цільове управління. Враховуючи такі принципи, менеджери можуть ефективно керувати організаційними структурами, на такій же основі, на якій вони керують роботою. Адже окремий працівник, їхні групи і колективи з їхніми матеріальними і духовними інтересами є головними елементами соціально-економічної системи.

Методи цільового знаходяться на другому спектрі при цьому керівник наперед визначає кінцеві управління результати своїх дій і розробляє програми робіт по їх досягненню.

змінами у всіх сферах. Формується ринкове середовище в якому менеджмент набуває особливого значення для будь-якої організації. Менеджерські функції виконують багато людей, яким необхідні спеціальні знання. І це вимагає від них опанування менеджменту та його функцій у виробничій сфері, що є одночасно і наукою і мистецтвом [4].

Аналіз останніх публікацій. Серед вітчизняних та зарубіжних науковців, роботи яких дозволяють виявити теоретичні і практичні засади менеджменту та його основні функції у виробничій сфері слід віднести авторів:, Б. Андрушків, О. Кузьмін, А.Андрев, Н. Гришина, М. Вачевський, Г Дмитренко, М. Єрмошенио, С. Єрохін, О. Стороженко, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури, Р. Пушкар, Н. Тарнавская, А. Немцов, В. Крижко та ін.

Мета дослідження - обґрунтувати теоретичні і практичні засади менеджменту та його основні функції у виробничій сфері

Виклад основного матеріалу. Складні умови господарювання, зміни в техніці і технологіях, зростаючі вимоги споживання вимагають від сучасних менеджерів-підприємців та менеджерів в галузі освіти - педагогічний менеджмент усіх рівнів управління, нових знань і навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва потреба у використанні менеджменту управління та його основних функцій у виробничій сфері та процесу праці менеджера освітнього процесу є життєва потреба у використанні менеджменту, одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління у виробничі сфері, стверджують В. Мадзігон, М. Вачевський як

Дуже часто його ефективність оцінюється за активністю керівника, а також за силою його натиску на підлеглих замість того, щоб цінувати людей за кінцевими результатами праці. За приклад у даному випадку, береться той керівник, котрий приходить у свій офіс раніше всіх і який, не маючи плану дій на день, вважає за потрібне реагувати на все, що проходить кругом і задовольняє у першу чергу тенденції тих, хто про них заявляє голосніше.

Такому підходу до управління характерна наявність шляхів вирішення проблем. Цей стиль не потребує постійної присутності керівника на його робочому місці. Яка б проблема не виникала, завжди є напрямок, який визначає порядок дій і методи розв'язання проблем у виробничій сфері.

Незважаючи на велику розмаїтість типів і видів менеджменту, їм притаманні загальні засади, вихідні положення і правила, які за визначенням М. Єрмошенка та С. Єрохіна, називають принципами менеджменту [2, 25].

Основний принцип менеджменту у виробничій сфері - оптимальне сполучення централізації і децентралізації управління. Його застосування на практиці виробництва означає, що за вищим рівнем управління закріплюються питання стратегічного характеру, а за низовими ланками - оперативне управління. Реалізація цього принципу вирішує проблему оптимального розподілу повноважень при прийнятті управлінських рішень. З основного принципу випливають наступні табл. 1.

Засновник класичної адміністративної школи управління А. Файоль (1841 - 1925) у книзі “Загальне і промислове управління”, опублікованій у 1916 р., перелічив наступні чотирнадцять принципів управління: розподіл праці; влада; дисципліна; єдність командування; єдність керівництва; підпорядкування індивідуальних інтересів загальному інтересу; винагорода; централізація; скалярний ланцюг (лінія влади); порядок; рівність; стійкість посад особового складу; ініціатива; честь мундира.

педагогічний менеджер виробничий навчання

Таблиця 1. Основні принципи управління в менеджменті виробничої сфери

Зазначимо, що успіхом у сфері управління вважається концепція наукового управління Фредеріка Уінслоу Тейлора (1856 - 1915), на початку нашого століття засновника школи наукового менеджменту [3]. У межах твердого раціоналізму він сформував основні принципи системи управління індивідуальною працею робітників:

- детальне дослідження трудових процесів, нормування праці на основі безпосереднього виміру витрат робочого часу за допомогою хронометражних спостережень;

- спеціальна система відрядної заробітної плати;

- методи добору, навчання та тренування робітників;

- підвищення і розподіл відповідальності за наслідки роботи між менеджерами та робітниками.

Головна заслуга фундаторів менеджменту Ф. Тейлора та А. Файоля полягає в тому, що вони довели: ефективно управляти людьми та виробництвом можна лише науково [3].

Слід зазначити, що у кожній країні підприємництво має своє особливо значення, свої відмінності, які залежать від психології, ментальності народу, історичних традицій, а також правових відносин в суспільстві, політики держави відповідно інвестицій, інновацій, протекціонізму, митної та податкової діяльності. Належного розвитку науки і освіти та підготовки до підприємницької діяльності майбутніх менеджерів та маркетологів із професійними компетентностями сучасної ринкової економіки.

Ефективність менеджменту забезпечується поєднанням воєдино чинників виробництва: капіталу, інформації, матеріалів, людей і організацій, самим головним з яких є людина. Людина - це не тільки засіб для досягнення мети, вона сама, її розвиток - мета менеджменту. Менеджмент спрямований відповідними методами на людину, на те щоб зусилля людей зробити більш ефективними. Під методами впливу розуміють сукупність прийомів і способів впливу на об'єкт управління для досягнення поставлених організацією цілей [6]. Усі методи менеджменту можна розділити на 4 групи до яких відносять табл. 2.

Ці методи лягають в основу сучасного менеджменту і висуває на перший план не внутрішні чинники - раціональну організацію виробництва, зниження витрат, а проблему чіткості й адаптації до мінливих умов зовнішнього середовища. Уряд, споживачі, конкуренти об'єкти постійної уваги менеджменту, організації.

Використовується ситуаційний підхід відповідно до аналізованих конкретних обставин, що впливають на результати роботи підприємства виробничої сфери в певний момент. Розробляються специфічні прийоми ефективного досягнення стратегічних і поточних цілей.

Таблиця 2. Методи управління менеджменту для досягнення поставлених цілей у виробничій сфері діяльності

Підприємство розглядається як система, що має суспільне призначення. Головний ресурс - людина. Мобілізувати її творчу активність можна лише на основі системи мотивацій.

Працівник не сліпий виконавець, а разом із менеджером - генератор ідей. Необхідно створити умови для реалізації творчого потенціалу працівників, виховувати у них почуття співгосподаря, співвласника підприємства. Для прикладу наведемо вислів із книги Акіо Моріта “Зроблено в Японії” де він назвав розділ про менеджмент “Ми всі одна родина”. Він писав: “У японських компаній немає ніяких секретів чи таємних рецептів успіху. Найважливіше завдання японського менеджменту - сформувати таке ставлення до корпорації, як до рідної родини, сформувати розуміння того, що в робітників і менеджерів одна доля”. Лише за таких умов реалізується спрямованість на інновації, без цього фірма не матиме стабільного становища на конкурентному ринку.

Усі сучасні дослідники процесу управління видів діяльності. Функція контролю дозволяє виявити проблеми та скоригувати діяльність організації до того часу, коли ці проблеми переростуть в кризу.

Таблиця 3. Основні функції менеджменту у виробничій сфері

Підтримування успіху. Важливим є й інший бік контролю, який полягає у підтримуванні сього того, що є успішним у діяльності організації. Один з найважливіших аспектів контролю - визначити, які напрями діяльності найбільше сприяли досягненню мети. Таким чином, визначаючи успіхи та невдачі, ми отримуємо можливість адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

менеджменту у виробничій сфері вважають класичний метод підходу, запропонованих А. Файолем, основою класифікації функцій менеджменту складається з чотирьох взаємопов'язаних функцій табл. 3.

Теоретичні і практичні засади менеджменту та його функції у виробничій сфері в процесі діяльності використовують певні ресурси, які необхідні для випуску продукції або надання послуг До ресурсів у виробничій сфері належать: люди (людські ресурси), капітал (фінансові ресурси) матеріали, технологія, інформація, інновації (винаходи, промислові зразки, товарні знаки, ноу-хау).

В.Д. Немцов, А.Є. Довгань зазначають, що найважливіша характеристика організації - її взаємозв'язок із зовнішнім середовищем. Всі підприємства та організації повністю залежать від зовнішнього світу, від зовнішнього середовища відносно як своїх ресурсів, так і споживачів, користувачів результатами, яких підприємство намагається досягти [5, 21].

Обґрунтовано, що зовнішнє середовище включає економічні умови, споживачів, урядові акти, законодавство, конкурентні організації, систему цінностей у суспільстві, громадську думку, техніку та технологію, інші чинники. Ці взаємозв'язані чинники чинять вплив на все у виробничі сфері, що відбувається всередині підприємства чи організації у процесі виробництва матеріальних благ для суспільства.

Економічна наука розглядає виробництво як єдність природних і суспільних відносин. Люди трудяться не поодинці, а спільно, групами, колективами. Праця кожної людини - це частка загальнолюдської парці, затрачуваної в суспільстві.

Доведено, що будь-яке виробництво пов'язане із організаційно-управлінською структуру рою суспільного виробництва. Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою. Воно має власну організаційну структуру, засноване на внутрішньому поділі управлінської праці менеджерів виробничої сфери.

Література

педагогічний менеджер виробничий навчання

1. Дмитренко ГА. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу. Навч. посібник.//Г Дмитенко. - К.: ІЗИН, 1996. -140 с.

2. Єрмоіенко М.М., Єрохівн СА, Стороженко С.А. Менеджмент. Навчальний посібник.// М. Єрмошенко, С. Єрохін., О. Стороженко. - К.: НАУ, 2006. - 656 с.

3. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. Навчально-методичний посібник. //В. Крижко, Є. Павлютенков. - К.: 1998. -192 с.

4. Мадзігон В.В., Вачевський М.В. Основи підприємництва та підготовка підприємців у системі економічної освіти. Навчальний посібник для учнів 10 - 11 класів. - К.: Педагогічна думка, 2011. - 312 с.

5. Немцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій. Навчальний посібник. // В. Нємцов, Л. Довгань, Г. Сініок. - К.: ТОВ “УВПК “екс Об. " 2000. - 392 с.

6. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент теорія і практика. Підручник. //Р. Пушкар, Н. Тарнавська. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 490 с.

Размещено на Allbest.ru