Ризик-менеджмент в контексті сучасних наукових досліджень

Постановка проблеми. Сучасний менеджмент передбачає управління, орієнтоване на результат. Аналіз досліджень і вивчення передового зарубіжного досвіду засвідчив, що у вітчизняній практиці спостерігається недостатність навичок у виявленні ризиків, відсутність системного розуміння взаємозв'язку між різними видами ризиків, обмежене розуміння сценаріїв «найгіршого розвитку подій». Крім того, у вітчизняних навчальних закладах ще не повною мірою застосовується координація функцій між практиками зниження ризиків та фінансування управління ризиками; при прийнятті стратегічних рішень не враховуються основи управління ризиками, не проводиться внутрішній аудит з метою отримання всебічного аналізу діяльності.

Забезпечення результативного управління навчальним закладом в сучасних умовах неможливе без ефективного управління ризиками, що вимагає дослідження закордонного досвіду та наукових публікацій "Наука і освіта", №6, 2014 з ризик-менеджменту авторів зарубіжних наукових шкіл, що сприятиме удосконаленню як теорії та методології вітчизняної науки ризикології, так і практиці управління ризиками в освітній системі України.

Аналіз наукових досліджень. Значний науковий доробок із проблем управління ризиком включає наукові праці відомих українських та зарубіжних вчених: А. Альгіна, T. Андерсена, І. Балабанова, Т. Бедфорд, В. Вітлінського, В. Гранатурова, Д. Галай, В. Глущенка, А. Дамодаран, Ю. Денисова, Заман, О. Сергєєва, О. Устенка, О. Ястремського, Г. Клейнера, Дж. Кальман, Е. Кох, М. Круї, Р. Кук, Н. Макарової, Р. Марк, Г. Монахан, Є. Уткіна, С. Ілляшенко, В. Черкасова, Г. Чернової, М. Хохлова, Москвіна, О. Шапкіна, А. Мура, К. Хлардена.

Проведений аналіз і узагальнення напрацювань зарубіжних фахівців із ризик-менеджменту дав підстави вітчизняному науковцю І. Посохову [4] виділити ряд провідних наукових зарубіжних шкіл, представниками яких є: американська (Д. Галая, Х. Грюнінга, А. Дамодарана, Ф. Джоріона, Дж. Кальмана, М. Круї, М. Маккарті, Р. Марка, Т. Фліна та ін.), англійська (Т. Андерсен Т. Бедфорд, А. Гріффін, А. Заман, Р. Кук, П. Світінг, П. Хопкін та ін.), німецька (А. Кемпф, К. Кюхнер, К. Мослер, Д. Сливка, Т. Хартман-Венделс, Д. Хесс, К. Хомбург, Ф. Шмідт, Г. Скрадін та ін.), швейцарська (P. Embrechts, A. Gisler, M. Wuthrich, H. Buhlmann, V. Bignozzi, M. Hofert, P. Deprez та ін.), австралійська (Г. Монахан та ін.), японські наукові школи (Мамдани, Сугено, Цукамото та ін.) ризик-менеджменту.

Мета статті: проаналізувати сучасні аспекти ризик-менеджменту та обґрунтувати актуальність його застосування в освіті.

Виклад основного матеріалу. Аналіз науково - методичної літератури засвідчив відсутність єдиного підходу тлумачення поняття «управління ризиком», по-різному визначає його риси, властивості, елементи, функції та етапи. Неоднозначність підходів пояснюється використанням різних методичних засад при вивченні цієї проблеми, оскільки управління ризиком - складне багатоаспектне і багаторівневе явище, яке характеризується складовими, що мають різноспрямований вплив на об'єкт управління.

У зарубіжній науковій літературі управління ризиками представлено як систематична і комплексна діяльність. Вчені вказують на те, що для прийняття обґрунтованих рішень необхідно враховувати ризики, їх слід оптимізувати, що під час прийняття рішень необхідно враховувати як потенційні ризики, так й історичні. У стандарті AS/NZS Standard 4360:1999 процес ризик-менеджменту визначено як систематичне використання наявних у розпорядженні менеджерів методів, способів і прийомів для вирішення завдань, що стосуються ризиків: установлення контексту, аналізу (виявлення й оцінки), впливу, моніторингу і комунікації [8].

Науковці визначають управління ризиком як багатоетапний процес, мета якого зменшити чи компенсувати збитки для об'єкта за несприятливих подій - Н. Хохлов [7, с. 16]; як процес прийняття та реалізації управлінських рішень, які мінімізують неприємний вплив на організацію збитків, викликаних випадковими подіями - Н. Макарова [2, с. 23]; як процес впливу на суб'єкт господарювання, при якому забезпечується максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків, їх обґрунтоване прийняття та зведення ступеня їх впливу до мінімальних меж, а також розробка стратегії поведінки даного суб'єкта в разі реалізації конкретних видів ризику - О. Устенко [6]; як сукупність принципів, методів і форм управління організацією та її поведінкою в зовнішньому середовищі в умовах невизначеності та конфліктності - Т. Мостенська, Н. Скопенко [3]; як сукупність методів, прийомів, заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикованих подій і вживати заходів щодо виключення або зниження негативних наслідків їх настання - В. Гранатуров [1, с. 7]; як сукупність дій економічного, організаційного і технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику; оцінку величини, розробку і реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та за- по бігання можливих втрат - Д. Штефанич [5].

На нашу думку, підходи до визначення сутності управління ризиками деяких науковців є занадто широким і визначає перелік з етапів та управлінських дій ризик-менеджменту. Найбільш вдалими вважаємо визначення, що наведені в працях науковців [5; 1; 7], де розкривається системний характер поняття ризик-менеджменту.

У світовій і вітчизняній спеціальній літературі поняття управління ризиками (ризик-менеджмент) використовується в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні управління ризиком (ризик-менеджмент) - мистецтво і наука про забезпечення умов успішного функціонування будь-якої виробничо-господарської одиниці в умовах ризику. У вузькому розумінні управління ризиком (ризик-менеджмент) - це процес розробки та впровадження програми зменшення будь-яких випадково виникаючих збитків.

Більшість вітчизняних науковців поняття «ризик- менеджмент» і «управління ризиками» розглядають як синоніми. Для зручності в англійській мові замість довгого визначення управління з урахуванням ризику використовують ризик-менеджмент, що у перекладі трансформувалося в управління ризиками. Однак, О. Старостіна, В. Кравченко стверджують, що варто завжди пам'ятати, що ризик-менеджмент - це не безпосереднє управління ризиками, а керування навчальним закладом з урахуванням ризику.

Ризик-менеджмент в освіті визначаємо як один з напрямків сучасного менеджменту, що вивчає проблеми управління ризиками, що виникають у діяльності навчального закладу. Традиційно науковці у теорії та практиці ризик-менеджменту виділяють три основних напрямки: по-перше, розробка системи заходів, спрямованих на попередження та профілактику ризиків (постійний аналіз напрямків діяльності навчального закладу дозволить менеджеру освіти своєчасно вживати заходів щодо запобігання загроз зовнішнього та внутрішнього середовища, своєчасно їх нейтралізувати); по-друге, мінімізація негативних наслідків, які можуть заподіяти ризики напрямкам діяльності навчального закладу (ризикована поведінка завжди дає можливість реалізувати як плюси, так і мінуси прийнятих рішень, завданням менеджера освіти є зниження витрати ризикового рішення і збільшення можливості навчального закладу); по-третє, напрям пов'язаний з можливістю отримувати в ситуації ризику додаткові доходи чи інші переваги шляхом раціонального використання ситуації.

Аналіз провідних наукових зарубіжних шкіл дає можливість стверджувати, що найбільш відомою школою у теорії фінансового ризику та ризик-менеджменту з 1955 року є американська школа, науковці якої зробили суттєвий внесок у дослідження банківських ризиків, корпоративного та фінансового ризик-менеджменту, оцінки капіталу, управління портфельними капіталами, принципів і методик стратегічного ризик-менеджменту. Науковці американської школи у своїх працях об'єднали різні галузі знань ризику, а саме: економічне обґрунтування його поведінкових аспектів, фінансову оцінку, безпосередньо управління ризиком, і вперше надають його повну картину; показують побудову організаційного зв'язку між функціями управління ризиком у компанії: стратегією, фінансами і поточною діяльністю, для того, щоб інструменти і результати оцінки визначалися процесом прийняття рішень. Дослідження Дж. Кальман спрямовані на управління та контроль ризиків, ризиків фінансування і фінансового управління.

Книгу науковців американської школи М. Круї, Д. Галая і Р. Марка «Основи ризик-менеджменту» визнано Міжнародною асоціацією професійних ризик-менеджерів - Professional Risk Manager's International Association (PRMIA) як основний посібник для підготовки до іспиту початкового рівня сертифікації - «Асоційований професійний ризик-менеджер» - Associate Professional Risk Manager (APRM). Тобто, це дослідження з оптимізації та управління ризиками, в якому визначено випробувані методи попередження, реагування та ефективного зниження операційного, ділового та фінансового ризиків; стратегії, які допоможуть компанії стати організацією адаптивного типу - організацією, яка сприймає ризик як нову можливість, завдяки якій можливо зробити управління ризиками обов'язком майже кожного співробітника і впровадити найважливіші поняття ризик-менеджменту на всіх рівнях управління.

Отже, ефективне корпоративне управління, безумовно, потребує немалих зусиль, особливо в періоди економічної та фінансової невизначеності, потоки капіталу спрямовані в ті країни, які готові вжити ці зусилля, гарне (якісне) корпоративне управління може покращити ситуацію.

Суттєві досягнення в розвиток теорії та практики ризик-менеджменту внесли англійські науковці-економісти, які зазначають, що підвищується актуальність ефективного управління ризиками, оскільки відсутність або помилкове управління ризиками може мати руйнівні наслідки на організації та економіку в цілому. Вчені стверджують про необхідність застосування імовірнісного аналізу ризику з метою кількісної оцінки ризику у ситуаціях, коли класичний статистичний аналіз важко або неможливо використати.

Англійські економісти розглядають фундаментальні поняття невизначеності, її відносини з імовірністю, межі з кількісною оцінкою невизначеності, зосереджуються на концептуальних і математичних основах, що покладені в основу кількісного визначення, інтерпретації та управління ризиками. Вчені розглядають як стандартні, так і важливі нові теми: використання експертної оцінки невизначеності.

Аналіз ефективних та помилкових дій корпорацій зі створення, управління власною репутацією та репутаційними ризиками розглядає А. Гріффін. Репутаційний ризик пов'язує з проблемою створення вартості у своїх працях А. Заман, де обґрунтовує цілісне уявлення щодо репутаційного ризику і управління ним, презентує методи управління репутаційним ризиком і досліджує вплив керівництва на управління репутаційним ризиком. Отже, в умовах сьогодення репутаційні ризики є ключовим чинником конкурентоспроможності організації, однак організації повинні реагувати на всі види ризиків, з якими вони стикаються.

Англійські економісти також розглядають управління фінансовими ризиками підприємства, визначають всі інструменти, необхідні для створення і функціонування системи управління ризиками, а також визначають цілу низку якісних і кількісних методів, які можуть бути використані для ідентифікації, моделювання та оцінки ризиків, а також описи стратегій щодо їх зниження.

Німецька наукова школа ризик-менеджменту ґрунтується на класичних працях, суттєві досягнення в теорії управління ризиками спрямовані на застосування нечітких моделей для аналізу даних і розвідки, які можна негайно застосовувати у власних проектах. Науковці наводять багато різних прикладів, у яких нечіткі моделі використовуються для створення складної системи планування. Управління ризиками зосереджено на дослідженнях, які ґрунтуються на сучасній мікроекономіці та емпіричних положеннях, такий підхід є необхідним через тісні зв'язки між різними видами ризику (ринковий, кредитний, ліквідності та операційний) і етапами процесу управління ризиками (вимірювання, управління ризиком).

Істотні досягнення у розробленні сучасної теорії з оцінки ризику відбулися у лабораторії з ризик- менеджменту (RiskLab Switzerland) Швейцарії. Слід констатувати, що активно брали участь також фахівці Базельського комітету з банківського нагляду - розробника світових стандартів Базель ІІ та Базель ІІІ.

Науковцями Австралії розроблено маркетингову стратегію для управління кредитним та операційним ризиком, взято участь у розробленні першої версії програми для управління ризиками SAS. Запропонований посібник [10] висвітлює управління ризиками на підприємстві і розкриває методологію досягнення стратегічних цілей, ретельно вивчає управління операційними ризиками, дозволяє використовувати ERM-методологію в організації, розкриває використання ERM для розширення можливостей компанії і підвищення її конкурентоспроможності.

Необхідно зазначити існування та плідну працю японської наукової школи (Мамдані, Сугено, Цукамото), використовуючи нечітку логіку та нечіткі множини [9].

Враховуючи досвід відомих зарубіжних шкіл ризик-менеджменту, ми дійшли висновку, що діяльність кожного підприємства/організації/установи завжди пов'язана із ризиком та можливими втратами, що потребує певного механізму, який би дозволив найраціональнішим способом врахувати ризик та мінімізувати втрати. Таким механізмом є ризик-менеджмент (управління ризиком). Визначено переваги ризик-менеджменту, а саме: ризик-менеджмент є основою для підвищення ефективності стратегічного планування; поліпшує ефективність/результативність діяльності навчального закладу; сприяє оптимальному використанню ресурсів навчального закладу; сприяє більшій відкритості діяльності керівництва і поліпшує комунікації; забезпечує вище керівництво коротким оглядом головних ризиків, з якими стикається навчальний заклад, а також відомостями про ресурси, виділені для впливу на вірогідні ризики; сприяє запобіганню ризиків у навчальному закладі, надаючи менеджерам освіти ефективну й послідовну методологію вивчення ризиків.

Висновки

Узагальнюючи представлені точки зору провідних науковців щодо управління ризиками та враховуючи основні положення теорії управління, можна зробити наступні висновки:

* існуючі теоретичні підходи до неоднозначного визначення ризик-менеджменту недостатньо повно його характеризують, оскільки більшість з них розглядають ризик-менеджмент як процес впливу на об'єкт управління з метою пошуку можливих шляхів зменшення, а не запобігання ризику; однак такий підхід не спрямований на розроблення попереджувальних заходів щодо уникнення майбутніх ризиків.

• ризик-менеджмент виступає дієвим інструментом управління навчальним закладом в мінливих сучасних умовах (економічна, політична нестабільність, інформаційний прогрес та ін.);

• ризик-менеджмент визначаємо як сукупність управлінських дій інтегрованого характеру, спрямованих на виявлення, аналіз і регулювання ризиків (у рамках зазначеного вище підходу управління ризиком розглядаємо як процес впливу на об'єкти навчального закладу, за якого забезпечується максимально широкий діапазон охоплення можливих ризиків, попереджувальні дії, їх обґрунтоване врахування при прийнятті управлінських рішень менеджером освіти та запобігання ризиків);

• основною метою ризик-менеджменту є забезпечення максимальної ефективності управління ризиками у навчальному закладі;

• існуючі підходи та методики щодо вирішення окремих проблемних аспектів ризик-менеджменту як дієвої системи управління ризиком у навчальному закладі й досі у вітчизняній науці і практиці не узагальнені, хоча існує нагальна потреба у створенні комплексної системи управління ризиками у навчальних закладах, яка враховувала би сучасні тенденції розвитку економічних, політичних та інших процесів у країні.

Література

1. Гранатуров В. М.Аналіз підприємницьких ризиків : проблеми визначення, класифікації та кількісні оцінки : монографія / В. М. Гранатуров, І. В. Литовченко, С. К. Харічков ; за наук. ред. В. М. Гранатурова. - Одеса : Ін-т проблем ринку та екон.-екол. досліджень НАН України, 2003. - 164 с.

2. Макарова Н. Риск-менеджмент (методология управления рисками в организации) : учебное пособие Н. Макарова. - Томск : Изд-во Томского политехнического университета, 2009. - 88 с.

3. Мостенська Т. Л. Ризик-менеджмент як інструмент управління господарським ризиком підприємства / Т. Л. Мостенська, Н. С. Скопенко // Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки. - 2010. - № 3. - С. 72-79.

4. Хохлов Н. В. Управление риском : учеб. пособ. для вузов / Н. В. Хохлов. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 239 с.

Размещено на Allbest.ru