Методологія дослідження та оцінки інформаційних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія дослідження та оцінки інформаційних ресурсів

М.Г. Монастирецький

Обгрунтовано необхідність й актуальність розробки методології до-слідження інформаційних ресурсів. Методологію представлено як по-слідовність етапів і програм дослідження. Одним із важливих резуль-татів роботи є виведення математичного виразу для оцінки коефі-цієнта корисності інформації і його інтерпретація.

Ключові слова: інформаційні ресурси, інформаційна система, інфор-мація, об'єкт інформатизації. інформаційний ресурс оцінка інтерпретація

Сучасні інформаційні системи (ІС) масштабу підприємств, корпорацій, ор-ганів державної влади представляють собою складний мультимодельний інтег-рований об'єкт проектування. Створення такого об'єкта методологічно перед-бачає розбиття його на сукупність самостійних взаємопов'язаних об'єктів. Таким чином, ІС розглядається як сукупність моделей та архітектур з різними проце-сами, функціями, інформаційними ресурсами, потоками даних й іншими статич-ними та динамічними аспектами діяльності корпорації. Це дозволяє розділити формування вимог до ІС на ряд ітераційних етапів, на кожному з яких задачі створення моделей та дослідження варіантів архітектур мають меншу розмірність і тому простіші, ніж задача визначення вимог до глобального об'єкта [1].

Одним з фундаментальних об'єктів кожної ІС є інформаційний ресурс. У зв'язку з цим актуальною задачою є розробка методології вироблення загальних принципів і алгоритмів дослідження інформаційного наповнення ІС або мережі. Така необхідність виникає при проектуванні механізму інформаційної взаємодії, статистичному аналізі, а також при плануванні проектів і програм формування та розвитку систем інформаційного забезпечення будь-якої сфери.

Наприклад, для забезпечення міжвідомчої інформаційної взаємодії при ство-ренні та використанні державних інформаційних ресурсів необхідне цілеспрямо-ване узгодження політики їх створення на державному та місцевому рівнях. Особливо це видно на прикладі державних кадастрів і регістрів, які містять інформа-цію про такі важливі об'єкти та суб'єкти як населення, юридичні особи, земельні та природні ресурси, об'єкти нерухомості і формують інформаційну основу для діяльності органів влади та керування будь-якого рівня [2]. Забезпечення цієї взаємодії вимагає розробки єдиної концепції формування інформаційних ресурсів. Цей процес є дуже відповідальним і, в свою чергу, вимагає досконального аналізу існуючого стану, визначення пріоритетів, орієнтирів та механізмів досягнення бажаного результату. У подальшому виникає необхідність моніторингу всієї системи формування і використання інформаційних ресурсів.

Існуючі методи збору та аналізу інформації класифікуються за трьома основними критеріями: кількісними, якісними, статистичними [3]. Методи збору і дослідження інформаційних ресурсів, що лежать в основі цієї методології, спираються на кількісні та якісні критерії.

Суть методології дослідження та аналізу полягає в наступному.

Процеси збору та моніторингу інформаційних ресурсів поділяються на три основні етапи.

1. Конкретизація мети дослідження.

2. Збір інформації та її класифікація.

3. Аналіз наявної та потрібної інформації, висновки.

Кожний етап, в свою чергу, поділяється на ряд програм, а ті, в свою чергу, на фази. Програми виконуються послідовно. У кінці кожної програми проводиться аналіз наявної інформації та змін, що сталися в предметній області. Наступна програма формується в залежності від результатів попередньої.

Останній етап може повторюватися циклічно в залежності від поточної зміни вимог або при виникненні додаткових умов.

Розглянемо кожний з етапів процесу.

Етап 1 «Конкретизація мети дослідження» включає такі програми:

-- вивчення предметної області;

-- аналіз загальної ситуації.

Вивчення предметної області означає ознайомлення з загальною ситуацією щодо стану інформатизації в конкретній структурі, виявлення схожих проектів та вивчення досвіду організацій, що вже працюють над цією проблемою.

При аналізі загальної ситуації проводиться систематизація досвіду різних організацій з тим, щоб окреслити головні питання, які повинні бути вирішені в процесі збору та моніторингу інформації. При цьому визначаються якісні та кількісні показники. Це трудомісткий та відповідальний етап роботи. Він суттєво впливає на якість моделювання в цілому.

Етап 2 «Збір інформації та її класифікація» включає такі програми:

-- вибір інформації та джерел її отримання;

-- класифікація інформації та джерел її отримання.

Кожна з цих програм передбачає проходження декількох фаз (див. табл. 1).

Таблиця 1. Етап «Збір інформації та її класифікація».

Далі перейдемо до характеристики фаз кожної програми.

Отже, перша -- формалізація об'єкта інформатизації.

Під об'єктом інформатизації будемо розуміти множину елементів деякої організаційної структури в цілому (для наочності за об'єкт інформатизації приймемо систему органів державної влади). Тоді формально об'єкт інформатизації можна описати:

O = {O0, O1, …, Ok, …, Op},

де O -- об'єкт інформатизації (сукупність органів державної влади); Ok -- елемент об'єкта інформатизації (окремий орган державної влади); p -- кількість елементів.

Наступна фаза -- структуризація елементів об'єкта інформатизації. Кожна структура має свої підрозділи, підпорядковані організації та установи, що входять до її структури. Як правило, вони виконують різні функції і володіють різною інформацією. Тому елемент об'єкта інформатизації Ok можна представити як множину структурних одиниць:

Ok = {S0, S1,… Sr, … Sm},

де Sr -- структурна одиниця елементу об'єкта інформатизації Ok; m -- кількість структурних одиниць елементу.

Фаза сегментація інформації. В цілому інформацію, яка використовується в сфері діяльності окремої структурної одиниці Sr, можна представити, як сукупність сегментів інформації:

F = {F0, F1, …, Fh, …, Fn},

де F -- інформація; Fh -- сегмент інформації; n -- кількість видів інформації згід-но з прийнятою класифікацією.

Перейдемо до програми класифікації інформації та джерел її отримання.

Перша фаза -- визначення джерел інформації.

У кожній конкретній ситуації ці джерела можуть бути різними, і це потребує уточнення: преса; друковані довідники; бази даних; матеріали, відібрані за допомогою каталогів та пошукових систем Internet; результати проведення опитування.

Основним джерелом отримання інформації є проведення опитування з визначеного кола питань. Це дає можливість отримати найбільш конкретну і повну інформацію щодо даного об'єкта. Процес опитування відбувається декількома способами.

Друга фаза цієї програми -- визначення критеріїв класифікації організацій.

За цими критеріями організації поділяються на групи. Формальними ознаками для такого поділу можуть бути однакові запитання, які адресуються деякій кількості організацій.

Уведемо позначення для груп -- Рі, вони утворюють деякі сукупності елементів об'єкта інформатизації. Наприклад, якщо всі організації поділені на дві групи, то ці сукупності можуть утворювати такі групи:

Р1 = {О2, О5, …, О15}; Р2 = {О1, О3, О4}.

Третя фаза -- визначення критеріїв класифікації інформації.

Інформацію можна поділити за критеріями: вид інформації (тематичний напрямок); місце походження (загальнодержавна, місцева, галузева); форма подання (паперова, електронна); технічні характеристики (частота оновлення, обсяг).

Остання, четверта фаза -- проведення опитування.

Для кожного Рі розробляється перелік питань, форма анкети та визначається форма проведення опитування. Формами проведення опитування можуть бути:

-- інтерв'ювання (по телефону, при особистій зустрічі);

-- анкетування (поштою, по факсу, електронною поштою).

Для більш ефективного збору інформації передбачено використовувати усі перераховані форми проведення опитування. При цьому на етапі попереднього опитування усім організаціям розсилається однотипна анкета. Далі, з урахуванням відсотка надісланих відповідей та одержаної інформації, визначається, яка форма опитування буде використовуватись на наступному етапі.

Одержану інформацію можна представити як сукупність Di інформаційних документів елементу об'єкта інформатизації Ok.

Етап 3 «Аналіз наявної та потрібної інформації, висновки» включає такі програми:

1) систематизація та класифікація одержаної інформації;

2) експертна оцінка;

3) удосконалення схеми збору інформації для наступного кроку моніторингу.

Програма систематизації та класифікації одержаної інформації передбачає систематизацію та класифікацію (Q = [Qij]) інформації, одержаної за допомогою анкетування. При цьому визначаються кількісні та якісні характеристики інфор-мації.

До кількісних характеристик відносяться обсяг та частота оновлення інформації. До якісних характеристик відносяться:

повнота -- відношення наявного числа записів до потенційно можливого;

достовірність -- відповідність інформації реальності;

актуальність -- своєчасність оновлення інформації;

релевантність -- відповідність одержаної інформації тому, що потрібно для побудови конкретної концептуальної моделі, наприклад, системи інформаційних ресурсів;

зручність користування -- наглядність та зрозумілість.

Під потрібною інформацією розуміється така, що необхідна для аналізу ситуації на даний момент, а також така, що необхідна організаціям-споживачам для здійснення своєї діяльності. Тому для кожної групи споживачів вивчається потреба в різних видах інформації. Потрібну інформацію можна класифікувати за такими характеристиками: група організацій-користувачів; вид інформації; місце надходження; бажані форми одержання інформації (Internet, БД, CD-ROM, довідник, інше); бажана частота отримання інформації; мета одержання (внутрішнє користування, розповсюдження, інше).

Друга й одна з найвідповідальніших програм цього етапу -- експертна оцінка. Має такі фази:

-- оцінку витрат збору для кожного сегмента інформації;

-- оцінку наявної та потрібної інформації;

-- оцінку важливості збору сегментів інформації;

-- визначення пріоритетів збору інформації;

-- оцінку коєфіцієнта корисності інформаціїї.

Оцінка витрат збору інформації (позначимо її символом ) проводиться для кожного сегмента інформації (Q = [Qij]). Оцінка проводиться за такими характеристиками: витрати матеріальних ресурсів; витрати трудових ресурсів.

Оцінки наявної та потрібної інформації зводяться в таблиці для кожного сегмента інформації Fh та структурної одиниці Sr. Всі оцінки подаються у відсотках: «100 %» -- найвища оцінка, «0 %» -- найнижча. Нижче наведено приклад таблиці «Оцінка потрібної інформації».

Таблиця 2. Оцінка потрібної інформації

Аналогічну структуру має таблиця «Оцінка наявної інформації».

Оцінка важливості збору сегментів інформації.

Аналіз наявної і потрібної інформації, а також витрат її збору дозволяє оцінити важливість збору кожного сегмента інформації. Умовно це можна записати виразом:

( & ) ,

де -- оцінка важливості збору Qij сегмента інформації; -- наявна інформація; -- потрібна інформація; -- оцінка витрат збору інформації.

Визначення пріоритетів збору інформації.

Проведення аналізу наявної та потрібної інформації, витрат та важливості збору для кожного сегмента інформації Fh дозволяють оцінити пріоритети збору інформації (те, що збирати реально та доцільно). Результати визначення пріоритетів для кожного із сегментів інформації представлені в табл. 3.

Таблиця 3. Оцінка кількісних характеристик та пріоритетів інформації.

Оцінка коєфіцієнта корисності інформаціїї.

Для усіх важливих сегментів інформації Fh визначаються одержані і бажані значення якісних характеристик інформації, які зведені до табл. 4.

На основі аналізу цих характеристик для кожного сегмента інформації визна-чається коєфіцієнт корисності hj інформації:

,

де -- одержана актуальність інформації; -- бажана актуальність інформації; -- одержана повнота інформації; -- бажана повнота інформації; -- одержана достовірність інформації; -- бажана достовірність інформації.

Тут терміни «бажана актуальність, повнота, достовірність» слід розуміти як ідеальні, коли ці параметри приймаються за 100 %, або як деяка їх величина, менша ніж 100 %, але достатня для вирішення конкретних задач.

Аналізуючи коефіцієнт корисності hi можна зробити висновок про доцільність подальшого збору даного сегмента інформації Fh.

Кожний із співмножників виразу для обчислення коєфіцієнта корисності hj інформації характеризує стан інформаційних ресурсів об'єкта інформатизації в розрізі одного з параметрів якості інформації. Ідеальна ситуація, коли складові коефіцієнта корисності hj наближаються до одиниці. Тоді можна робити висновок про збалансоване інформаційне забезпечення об'єкта інформатизації.

Таблиця 4. Оцінка якісних характеристик інформації.

Третя програма цього етапу -- «Удосконалення схеми збору інформації для наступного кроку моніторингу». Ця програма обумовлена необхідністю отримання найбільш повних і достовірних даних про наявність і стан інформаційних ресурсів конкретного об'єкта. Для досягнення мети, як правило, вона повинна виконуватися циклічно за декілька проходів. Вхідними даними для цієї програми є проведений аналіз і експертна оцінка кількісних та якісних характеристик сегментів інформації Fh. На цьому етапі уточнюється структурна організація об'єкта моделювання (склад елементів, конфігурація зв'язків між ними та способи збору інформації), уточнюються критерії класифікації джерел отримання інформації, визначається розподіл організацій по групах за новими критеріями класифікації, визначається форма анкет для різних груп організацій, визначається, яка форма опитування респондентів буде використовуватись на наступному етапі.

Закінчується розробка методології методичними рекомендаціями щодо функціонального обстеження інформаційних ресурсів, розробки форм анкети опитування та їх заповнення.

Склад і зміст документів у цьому випадку буде залежати від конкретного об'єкта дослідження.

Запропонована методологія дослідження інформаційних ресурсів була випробувана на першому етапі розробки Концепції системи національних інформаційних ресурсів, яка виконувалась у рамках Національної програми інформатизації України. Застосування методології дало можливість у стислі терміни отримати реальну картину стану інформаційних ресурсів в органах державної влади. Вирішення задачі дослідження інформаційних ресурсів в органах державної влади стало відправною точкою в розробці зазначеної Концепції.

Література

1. Проектирование ИС. Объект проектирования. -- «Утилекс. Айти 2000» // -- http:// www.utilex.ru.

2. Проект Концепції формування системи національних інформаційних ресурсів. Матеріали звіту // ІПРІ НАН України. -- 2001.

3. Методы сбора и анализа информации. -- «Compass» // -- http://compass.sostav.ru/ market_b.html.

Размещено на Allbest.ru