Методологічні підходи до дослідження проблеми розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою (остання чверть ХХ ст. - початок ХХІ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НАУКОВОГО ТЕЗАУРУСУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ (ОСТАННЯ ЧВЕРТЬ ХХ СТ. - ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Виокремлення управління освітою як наукової галузі вимагає формування, розвитку та впорядкування відповідного понятійного апарату. Багато термінів цієї галузі мають іншомовне походження, що передбачає необхідність вивчення особливостей їх використання у сфері управління освітою в Україні.

Різні аспекти проблеми управлінської діяльності в освіті досліджували О. Адаменко, К. Бабанський, В. Бегей, Є. Березняк, В. Бондар, О. Василенко, Л. Даниленко, А. Єрмола, В. Звєрєва, Г. Капто, О. Касьянова, Ю. Конаржевський, Б. Коротяєв, В. Лазарев, В. Пікельна, П. Третьяков, Є. Хриков та ін.

Але, незважаючи на появу нових наукових галузей в теорії управління освітою, таких, наприклад, як менеджмент освітніх інновацій, стратегічний освітній менеджмент, адаптивне управління, управління розвитком освітніх систем, психологія управління та інших, спеціального дослідження проблеми розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою останньої чверті ХХ ст. - початку ХХІ ст. не проводилось.

Отже, недостатня теоретична розробленість зазначеної проблеми, її теоретична та практична значущість спричинили необхідність здійснення аналізу розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою останньої чверті ХХ ст. - початку ХХІ ст.

Якість результатів дослідження цієї проблеми залежить від застосованих засобів і методів пізнавальної діяльності, тобто від обраної методології дослідження.

Таким чином, основною метою статті є визначення методологічних засад дослідження проблеми розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою останньої чверті XX ст. - початку XXL ст.

Проблема методології наукового дослідження широко представлена в роботах багатьох українських та зарубіжних вчених. Питання філософії, загальної методології та системного підходу вивчали А. Новиков, О. Пригожин, І. Стенгерс, Е. Юдін [9;10;14] та ін.

Питання методології педагогічної науки активно розроблялись у працях В. Журавльова, В. Загвязинського, В. Краєвського, М. Скаткіна [4;5;6; 11] та ін.

Наукові розвідки М. Богуславського, Б. Корнетова, О. Сухомлинської [2;8;12] присвячені обґрунтуванню методологічних підходів в історико- педагогічних дослідженнях, але, на думку Л. Ваховського, яку ми поділяємо, сутність методологій у роботах цих авторів викладається стисло, а основну увагу приділено розгляду методологічного знання конкретних історико- педагогічних проблем [3].

Новий погляд на методологію сучасного науково-педагогічного дослідження представлений у роботах О. Адаменко, Л. Ваховського, В. Курила, Є. Хрикова [1;3;7;13] та інших.

Так, О. Адаменко розроблені методологічні засади аналізу історії розвитку педагогічної науки, а методологія історико-педагогічного дослідження розглядається як поєднання якісної й кількісної стратегій [1].

У працях Л. Ваховського розглядаються проблеми методології дослідження історико-педагогічного процесу, здійснюється методологічний аналіз наративу в історико-педагогічному дослідженні [3].

В. Курило розкриває сутність соціалізаційного процесу крізь призму його критеріальних основ та критеріально-комплексний підхід до аналізу процесів розвитку системи освіти й педагогічної думки регіону, розробляє методологічні підходи і принципи вивчення періодичної преси як специфічного джерела педагогічного дослідження [7].

Сучасний стан, суперечності, закони та напрями розвитку педагогічної науки в Україні, методологію педагогічного дослідження, понятійно- термінологічний аналіз педагогічних досліджень, а також моделювання експериментальної системи висвітлює Є. Хриков [13].

Однак, незважаючи на це, питання методології педагогічної науки залишається в сучасній науковій літературі досить складним, адже не існує конкретних алгоритмів дослідження певної педагогічної проблеми.

Методологію нашого дослідження ми розглядаємо не просто як систему принципів і способів побудови теоретичної й практичної діяльності, а як проект пізнавальної діяльності, створений з урахуванням особливостей предмета пізнання й закономірностей мислення [3].

Ураховуючи особливості предмета нашого дослідження, який являє собою складне й багатофакторне явище, при обґрунтуванні методології його дослідження ми спиралися на широкий спектр знань не лише з педагогіки, а й із суміжних галузей - філософії, соціології, історії, теорії управління тощо. Отже, специфіка предмета нашого дослідження вимагає застосування міждисциплінарної методологічної бази.

Для вирішення цього завдання нам необхідно було розглянути системи методів, які застосовують у педагогічних розвідках, підібрати найоптимальніші для вирішення поставленої проблеми, а також систематизувати та надати шляхи застосування кожного з них.

Особливе значення для обґрунтування методології нашого дослідження має закон цілісності методологічних засад педагогічної науки, згідно з яким ефективність розвитку як всієї педагогічної науки, так і ефективність проведення окремого педагогічного дослідження, залежить від рівня розвитку та цілісності всіх рівнів методології педагогіки [8, с. 111].

Ураховуючи вищезазначене та спираючись на структуру методологічного знання Е. Юдіна [14], який виділяє чотири його рівні - філософський, загальнонауковий, конкретно-науковий та рівень конкретного дослідження, нами обґрунтована цілісна чотирирівнева методологія дослідження проблеми розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою останньої чверті XX ст. - початку XXI ст.

Зміст вищого - філософського рівня методології нашого дослідження складають теорія пізнання, головні положення діалектики та філософії нестабільності. Другий - загальнонауковий рівень становлять: системний та парадигмальний підходи. Третій - конкретно-науковий рівень складає сукупність законів, закономірностей, методів і принципів педагогічної науки. Четвертий рівень - технологічна методологія - складають методика й техніка дослідження, тобто набір процедур, які забезпечують одержання достовірного емпіричного матеріалу та його первинну обробку.

Різні рівні методології дослідження проблеми розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою останньої чверті XX ст. - початку XXI ст. систематизовано нами у таблиці 1.

Таблиця 1 Методологічні засади дослідження проблеми розвитку наукового тезаурусу вітчизняної теорії управління освітою останньої чверті XX ст. - початку XXI ст.