Оптимізація фінансування впровадження інновацій видавничими підприємствами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оптимізація фінансування впровадження інновацій видавничими підприємствами

Перехід економіки України на ринкові принципи функціонування та розвитку зумовлює необхідність змін в управлінні економічною системою як держави, так і окремих підприємств. Вітчизняні видавничі підприємства не стали винятком. Прагнення до забезпечення стійких тенденцій економічного зростання вітчизняних видавництв змушує їх до пошуку новітніх шляхів підвищення ефективності функціонування.

Однією з головних умов формування конкурентоздатної стратегічної перспективи розвитку видавничих підприємства є їх інноваційна активність. Саме тому у статті порушуються питання необхідності оптимізації фінансування впровадження різного роду інновацій на видавничих підприємствах.

У статті досліджено методичні підходи до фінансування впровадження інновацій видавничих підприємств з використанням економіко-математичних методів. Визначено специфічні особливості фінансування інновацій та критерії, які необхідно при цьому враховувати. Запропоновано концептуальну модель оптимізації фінансування впровадження інновацій видавничих підприємств.

Як засвідчують результати здійсненних попередньо лише дає змогу чітко узгодити інноваційну активність досліджень [2],[3] обґрунтована структура побудови та видавничого підприємства зі стратегічними векторами чітко визначена ієрархія інноваційних процесів видав його розвитку, але й забезпечить систематичне підприємств створює організаційний фундамент

і впровадження в практику передових виробничо-технологічних, продуктових, інформаційних та організаційно-управлінських інновацій у видавничій галузі, давши змогу більш чітко визначити стратегічні інноваційні пріоритети підприємства.

Варто врахувати при цьому, що обґрунтування інноваційних пріоритетів підприємства є одним з визначальних чинників його майбутнього розвитку, що не лише потребує відповідного фінансування, але й впливає на прибутковість і конкурентоспроможність підприємства у довготривалій перспективі. У цьому зв'язку вирішення питання фінансування впровадження інновацій у практиці видавничих підприємств вимагає ґрунтовних розрахунків, зокрема потребуючи застосування відповідного економіко-математичного інструментарію

Комплексна проблематика впровадження інновацій, зокрема питання фінансування даних процесі, знаходить своє дослідження у ряді робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників, зокрема таких як Г. Андрощук, І.Т. Балабанов, Л.Й. Гнилянська, М.М. Колон- тай, О.П. Старицька та ін. Однак, попри наявність у фаховій літературі певної уваги до проблем впровадження інновацій, ступінь їх вирішення на даний момент не відповідає потребам сучасних видавничих підприємств.

Зокрема одним з вагомих невирішених питань є формування оптимальної моделі фінансування впровад-ження інновацій, яка дозволяє збалансувати інноваційні пріоритети розвитку підприємства, врахувавши низку як кількісних, так і якісних критеріїв.

Відповідно, логічним напрямом подальших досліджень має стати розробка і запровадження у практику суб'єктів видавничої галузі економіко-математичної моделі, яка дозволить оптимізувати інноваційні пріоритети, розподіливши оптимальним чином інноваційний бюджет видавничих підприємств за визначеними напрямами.

Мета статті

Відповідно до виявлених прогалин у наукових дослідженнях з приводу визначення інноваційних пріоритетів видавничих підприємств, метою статті є розробка концептуального підходу до оптимізації фінансування впровадження інновацій видавничими підприємствами.

Завдання статті

Досягнення поставленої мети статті обумовило визначення наступних завдань:

1) розкрити особливості та обмеження фінансування впровадження інновацій підприємств;

2) визначити критерії, які потребують врахування при визначенні пріоритетів фінансування впровадження інновацій видавничих підприємств;

3) запропонувати модель оптимізації фінансування впровадження інновацій підприємства.

Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день як науковці, так і практики видавничої справи визнають, що саме інноваційний вектор має стати пріоритетним напрямом розвитку підприємств галузі. При цьому і перші, і другі цілком обгрунтовано зауважують, що одним з першочергових завдань, вирішення яких сприяє активізації інноваційних процесів у діяльності підприємств галузі, є завдання пошуку та оптимізації джерел фінансування впровадження інновацій.

При цьому необхідно врахувати ряд дуже важливих особливостей та обмежень у фінансуванні впровадження інновацій підприємствами [4], [6], [9], а саме: 1) суттєву, як правило, потребу в інвестиціях, при обмеженому інноваційному бюджеті вітчизняних видавничих підприємств; 2) високий рівень ризиків, що супроводжують проекти впровадження інновацій, та необхідність їх мінімізувати із міркувань економічної безпеки підприємства; 3) диференціацію інноваційних пріоритетів видавничих підприємств залежно від стадії розвитку, на якій вони перебувають; 4) вимоги до наявності інноваційного потенціалу підприємства, які висуває та чи інша впроваджувана інновація; 5) необхідність уникнути надмірної концентрації впроваджуваних інновацій, зокрема за видами і термінами впровадження, забезпечивши достатню диверсифікацію інноваційних пріоритетів.

На наш погляд, завдання вибору ефективної фінансової моделі впровадження інновацій видавничих підприємств полягає у тому, аби знайти оптимальний баланс між напрямками фінансування окремих інновацій видавничими підприємствами. У такому випадку виникає питання, якими є критерії оптимальності сформованого набору впроваджуваних інновацій, який, по суті, визначає оптимальну модель фінансування їх впровадження підприємством та визначає його інноваційні пріоритети.

На рис. 1 представлено групи факторів, які пропонується враховувати при формуванні оптимальної моделі фінансування впровадження інновацій видавничими підприємствами.

1. По-перше, це кількісні параметри, які характеризують ефективність і ризики фінансування впровадження тих чи інших інновацій. Звичайно, будь-яка модель фінансування впровадження інновацій, у першу чергу, повинна бути націлена на забезпечення максимальної ефективності капітальних вкладень, при обмеженні рівня ризиків інвестування у нові продукти, технології чи організаційно-управлінські процеси.

Відповідно до цього, математичне формування задачі пошуку оптимальної моделі фінансування інновацій видавничих підприємств за критеріями доходності і ризику вкладень виглядає так:

Обмеження моделі:

1) < № (обмеження по інноваційному бюджету), ІВ - інноваційний бюджет, яким володіє видавниче підприємство;

2) У X; ¦ R] > Rtnin - ІВ - (обмеження по ризикам); Rj - запас надійності проекту із впровадження j-ї інновації.

У даному випадку під ризиком (або запасом надійності) проекту із впровадження інновації розуміється ступінь відхилення внутрішньої норми доходності проекту (IRR) від обраної ставки дисконтування грошових потоків r: Rj = IRRj - r.

При цьому у залежності від ступеню схильності до ризиків, кожне підприємство визначає для себе мінімальний запас надійності по інвестуванню R min.

3) АУ ^ Щ (обмеження, що характеризує максимально необхідний під проект бюджет) Bj (припускаємо, що певний проект може бути профінансований у меншому за розрахунковий бюджет обсязі, проте ні в якому разі не у більшому, ніж максимальна потреба в інвестиціях під проект).

2. По-друге, при формуванні оптимальної моделі фінансування впровадження інновацій видавничим підприємством необхідно врахувати і їх якісні параметри. В даному випадку мова йде про те, що самі впроваджувані інновації мають відповідати умовам середовища, стадії розвитку самого підприємства, відповідати загальній стратегії підприємства, наявному інноваційному потенціалу, а також не допускати надмірної концентрації інновацій у окремих напрямах, сприяючи усуненню видових і строкових перекосів інноваційних пріоритетів підприємства.

Отже, вважаємо, що при формуванні оптимальної моделі фінансування впровадження інновацій підприємства необхідно врахувати такі параметри:

1) відповідність впроваджуваної інновації досягнутій стадії життєвого циклу підприємства, застосувавши коефіцієнт відповідності життєвому циклу (life cycles), LC;

2) відповідність впроваджуваної інновації накопиченому інноваційному потенціалу видавничого підприємства (innovative potential), IP;

3) максимально припустимий рівень видової і строкової концентрації впроваджуваних інновацій (CML), що характеризує диспропорції інноваційного розвитку підприємства.

Зокрема, як показали здійснені дослідження [1], [5], [7], під час проходження підприємством окремих стадій життєвого циклу відбувається зміна пріоритетів, причому як стосовно самих впроваджуваних інновацій, так і рекомендованих організаційних моделей їх впровадження. При цьому крива, яка характеризує рівень відповідності впровадження окремої інновації досягнутій стадії розвитку підприємства, має наступний вигляд (рис. 2).

Відповідно до рисунка 2, слід виділити три основні періоди, протягом яких змінюється рівень відповідності впровадження інновації стадії життєвого циклу у розвитку видавничого підприємства, а саме коефіцієнт відповідності LC набуває наступних значень:

1) у період {0; Tmin} спостерігається організаційна неготовність підприємства до впровадження певної інновації, при цьому коефіцієнт відповідності перебуває у межах LC = {0; LCmin};

2) у період часу після Tmax впровадження даної інновації є недоцільним, оскільки за рівнем свого розвитку підприємство "переросло" дану інновацію, а тому коефіцієнт відповідності також перебуває у межах LC = {0; LCmin};

3) момент часу {Tmin; Tmax} є періодом можливого ефективного застосування (впровадження) певної інновації, при цьому значення коефіцієнту відповідності перебуває у межах LC = {LCmin; LCmax}, набуваючи максимального значення у момент часу Topt.

Другий фактор, який необхідно обов'язково враховувати при обґрунтуванні оптимальної моделі фінансування впровадження інновацій видавничими підприємствами, є накопичений ними рівень інноваційного потенціалу.

Загалом підкреслимо, що стадійний розвиток інноваційної діяльності та послідовний перехід від "нижчих" до "вищих" моделей управління впровадженням інновацій висуває відповідні вимоги і до нарощування рівня інноваційного потенціалу, які можуть бути представлені графічно (рис. 3).

Представлені на рисунку 3 оцінки засвідчують, що по мірі переходу від "нижчих" до "вищих" моделей впровадження інновацій, вимоги до накопиченого рівня інноваційного потенціалу видавничого підприємства систематично зростають:

Окрім самого зростання вимог до інноваційного потенціалу підприємства, по мірі переходу від більш простих до більш складних моделей впровадження інновацій, також варто відмітити його прогресуючий характер (рис. 3). Прогресивне зростання вимог до інноваційного потенціалу підприємства може бути описане наступним чином:

Останній якісний критерій, який потрібно врахувати при оптимізації фінансування впровадження інновацій, є максимально припустимий рівень концентрації (передусім видової, меншою мірою - строкової) впроваджуваних інновацій, за якого не виникають диспропорції у інноваційному розвитку видавничого підприємства.

Як свідчать дослідження, керуючись лише фінансово-економічними критеріями, неможливо побудувати оптимальну модель фінансування впровадження інновацій видавничих підприємств. Зокрема у цьому випадку ігнорується такий аспект, як необхідність підтримки різнопланового, узгодженого та збалансованого інноваційного розвитку видавничого підприємства, що потребує відносно рівномірного вкладення коштів у різновиди інновацій - продуктові, виробничі, інформаційні чи організаційно-управлінські. Навпаки, керуючись лише фінансовими критеріями, підприємство сформує неоптимальну і незбалансовану структуру інноваційного портфелю, що характеризуватиметься очевидними перекосами (диспропорціями) у бік окремих різновидів інновацій.

Щоб усунути цей недолік, до моделі оптимізації фінансування впровадження інновацій потрібно ввести додаткове обмеження - обмеження максимально припустимого рівня видової концентрації інновацій, яке і дозволить уникнути небажаних диспропорцій у фінансуванні окремих інновацій, зробивши перспективний розвиток підприємство більш стійким та різноплановим.

Обмеження видової концентрації впроваджуваних видавничими підприємствами інновацій пропонуємо оцінювати на основі коефіцієнту (CML), що є аналогом відомого індексу Герфіндаля - Гіршмана [10], за допомогою якого оцінюється рівень ринкової концентрації.

CML = V Хі(6).

Цей індекс може мати значення від 0 до 1 (якщо Хі вимірюється не як відсоток, а як частка) і характеризує міру концентрації портфелю впроваджуваних інновацій так:

- індекс має значення нижче 0,1 - незначна концентрація портфелю впроваджуваних інновацій;

- індекс має значення від 0,1 до 0,18 - середня концентрація портфелю інновацій,

- індекс має значення вище 0,18 - висока концентрація портфелю інновацій.

Отже, саме комплексне урахування не лише кількісних (прибуток, прибутковість та рівень ризику), але і якісних критеріїв, а саме: відповідність інновацій стадії життєвого циклу та потенціалу підприємства, а також уникнення строкових і видових інноваційних диспропорцій, дозволить вибудувати оптимальну модель збалансованого фінансування впровадження інновацій видавничого підприємства.

Висновки

інноваційний ринковий стратегічний

За результатами здійсненого дослідження можемо дійти висновку, що найбільш вагомими особливостями впровадження інновацій, що потрібно враховувати при їх фінансуванні, є значна потреба у інвестиціях, високий рівень ризиків впровадження, диференціацію інноваційних пріоритетів залежно від стадії розвитку, значні вимоги до наявності інноваційного потенціалу підприємства та необхідність уникнути надмірної концентрації впроваджуваних інновацій, за видами і термінами впровадження.

У такому разі використання запропонованої економіко-математичної моделі оптимізації фінансування впровадження інновацій, що побудована на комбінації традиційних фінансових (ризик, прибутковість, потреба в інвестиціях) та якісних критеріїв (відповідність інновацій стадії розвитку підприємства, накопиченому рівню потенціалу та максимально припустимій видовій концентрації інновацій) дозволить обґрунтовано визначати інноваційні пріоритети підприємств, забезпечивши оптимальне фінансування їх впровадження та зробивши інноваційний розвиток підприємства у стратегічній перспективі більш стійких і збалансованим.

Література

інноваційний ринковий стратегічний

1.Андрощук Г. Стимулювання інноваційної діяльності // Стратегія економічного розвитку України. - 2007. - Вип.1 - 3. - С. 177 - 184.

2.Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб. и др.: Питер, 2010. - 207 с.

3.Возний О.М. Концептуальна модель процесу впровадження інновацій // Інн океанотехніц. - Миколаїв, 2012. - С. 577 - 579.

4.Гасько А. Основні обмежуючі чинники здійснення інновацій на підприємстві // Роль науки у підвищені технологічного рівня і ефективності АПК України. - Т., 2013. - С. 286 - 287.

5.Глухова Д. Сучасна бізнес-модель стратегічних інновацій // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К., 2012. - Вип. 105, ч. 2. - С. 46 - 50.

6.Гнилянська Л.Й. Сучасні проблеми впровадження інновацій та шляхи їх подолання // Науковий вісник.

- Львів, 2011. - Вип. 21.14. - С. 177 - 180.

7.Колонтай М.М. Инновационный менеджмент. - Минск: БГЭУ, 2004. - 190 с.

8.Старицька О. Визначення соціальної ефективності реалізації інновацій // Євроінтеграційні процеси в освіті та науці: трансформація та розвиток. - Т., 2013.

- С. 66 - 68.

9.Харченко О.С. Напрями удосконалення управління інноваціями на основі логістичної функції дифузії інновацій // Збірник наукових праць. - Донецьк, 2012.

Размещено на Allbest.ru