Інноваційне підприємництво як наукова категорія

Дослідження феномену підприємництва має доволі довгу історію. Хрестоматійною стала праця Альфреда Маршала "Принципи економічної науки", опублікована у 1890-му році, де запропоновано вважати підприємництво Історично першою назвою четвертого фактору виробництва, що доповнив класичну тріаду "земля" -- "праця" -- "капітал", була "організація"; назву четвертого фактора з часом було уточнено і в сучасних дослідженнях його іменують "підприємництвом" або "підприємницьким талантом". надзвичайно важливим ресурсом -- фактором виробництва, і поставлено його в один ряд з землею, працею та капіталом. У ХХ столітті в розвиток теорії підприємництва значний внесок зробили В. Валес, Д. Смоллбон, Н. Фоз, П. Клейн, Дж. Хагз, Ф. Саутет та ін. Однак у науці і досі відсутня єдність у розумінні змісту поняття "підприємництво".

На сьогодні здобуває все більшого поширення категорія "інноваційне підприємництво", викликаючи закономірне запитання: "А чи може бути підприємництво -- не інноваційним?" Адже згідно з визначенням, даним Йозефом Шумпетером [16] ще у 1934 році, підприємництво є процесом створення інновацій. Класичне розуміння інновацій не обмежує їх новими товарами та послугами -- Шумпетер запропонував розрізняти п'ять типів інновацій: введення нового продукту, запровадження нового методу виробництва (технології), створення нового ринку, освоєння нового джерела постачання сировини (ресурсів), впровадження нових способів (структури) управління.

Зважаючи на вищесказане, метою нашого дослідження є визначення сутності категорії "інноваційне підприємництво". Використовуючи наведену класичну класифікацію інновацій як методичний базис дослідження, можемо сформулювати робочу гіпотезу: неінноваційно- го підприємництва не існує; підприємництво завжди пов'язане зі створенням принаймні одного типу інновацій.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для доведення робочої гіпотези нами проаналізовано та систематизовано погляди на підприємництво зарубіжних дослідників, починаючи з 80-х рр. ХХ століття. Такий вибір матеріалів аналізу зумовлений поширенням обмеженого розуміння підприємництва у вітчизняній економічній літературі Підприємництво у публікаціях багатьох вітчизняних науковців та практиків має стійкий асоціативний зв'язок з малим бізне-сом. Причому, оскільки сферою застосування малого бізнесу на пострадянському просторі стали роздрібна торгівля та послуги для населення, то підприємництво пов'язується не лише з масштабами, але і з конкретними видами бізнес-діяльності., в т.ч. закріпленого в законодавстві України Поняття "підприємець" у вітчизняному законодавстві підмінене і характеризує змістовно іншу категорію -- "власник бізне-су"; на це, зокрема, звертає увагу в своїх дослідженнях 1997-го та 2003-го рр. Р. Скейз [7]. Так, у діючому Господарському кодексі України (ст. 42) підприємництво визначається як "самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одер-жання прибутку"..

Почнемо з того, що класичним втіленням підприємництва -- таким, що побудоване на одночасній реалізації різних видів інновацій з вищенаведеного переліку Шумпетера є створений "з нуля" інноваційний стартап. Прикладами стартапів, які швидко стали сучасними підприємницькими легендами є Microsoft, Amazon.com, McDonalds, Compaq Computer, Sun Microsystems. У дослідженні Д. Тіммонса та С. Спінеллі [7] 2007 року відзначається, що процес утворення стартапу починається з виявлення можливостей створення нового продукту/послуги або бізнесу, а не з ресурсів і команди. Як засвідчує широко відома модель підприємницького процесу Тіммонса-Спінеллі, саме параметри таких можливостей визначають вибір форми бізнесу, обсяги необхідних ресурсів та склад підприємницької команди. В розвиток даної моделі з'явились підходи до виявлення бізнес-можливостей та наступна систематизація їх Б. Баррінгером та Д. Іреландом [4] в три основні групи (аналіз трендів, розв'язок проблем та виявлення ринкових розривів). Необхідно ще раз підкреслити, що на сьогодні класичне втілення підприємництва -- стартап -- є синонімом інноваційного бізнесу, а публікації з даної проблематики являють собою осмислення практики, науковий аналіз та узагальнення результатів впровадження нових продуктів та технологій, створення нових комбінацій ресурсів, відкриття нових ринків та винайдення нових бізнес-моделей. Звідси в синонімічний ряд з терміном "підприємництво" в зарубіжній літературі стає означення "новий", тобто "інноваційний".

Підприємництво, на думку російського дослідника Г.В. Широкової [14], являє собою процес створення цінності шляхом формування унікального набору ресурсів через реалізацію можливостей, що відкриваються. На ціннісноутворюючу функцію підприємництва звертає увагу і Д.Тіммонс [7], відзначаючи, що підприємництво призводить до створення, прирощення, реалізації та оновлення цінності не лише для власників підприємства, а й для всіх зацікавлених сторін (стейкхол- дерів). Відповідно, концепція створення цінності також є "містком", що поєднує сучасні теорію підприємництва та теорію інновацій Зокрема сучасна концепція спів-створення цінності (Co-Creating Unique Value) К. Прахалада, в якій зацікавлені сторони є активною силою формування цінності.. Яскравою ілюстрацією використання спільного наукового поля теорій підприємництва та інновацій для управління ланцюжком створення цінності стало дослідження "відкритих інновацій" Г. Чесбро [2]: аналіз перспективності інноваційних бізнес-моделей, заснованих на використанні революційно нового механізму взаємодії стейкхолдерів -- учасників інноваційного процесу. Звертаючись до категоріального апарату Г. Чесбро, можна говорити, що підприємництво в форматі "відкритих інновацій" змістовно відповідає впровадженню щонайменше двох типів інновацій -- за класифікацією Шумпетера -- нових способів (структур) управління та нових продуктів.

Підприємництво не обмежується малими формами бізнесу -- великі компанії з акцентом на підприємницьку діяльність також можуть бути проактивними та інноваційними. Прикладом такої компанії є Apple Inc., лідер якої Стів Джобс вважається засновником підприємницької культури всередині фірми. Підприємницька поведінка у великій не новоствореній компанії отримала назву "внутрішньофірмове підприємництво" (інтрапренерство) і вперше була досліджена Г. Піншо [6] у 1980 році. За його словами, внутрішній підприємець створює всередині бюрократичної структури вже існуючого бізнесу "вогнище" креативності та свободи. Щонайпершим наслідком впровадження внутрішньофірмового підприємництва була поява венчурів -- виокремлення структурних підрозділів або створення самостійних бізнесів, які забезпечували реалізацію інноваційних проектів. С. Захра [10] відзначає, що трансформація бізнес- моделі через створення нових напрямків діяльності є одним з найбільш очевидних індикаторів внутрішньофірмового підприємництва. Таким чином в західній літературі внутрішньофірмове підприємництво стало синонімом інноваційної поведінки великих компаній, у відповідності з шумпетеріанською класифікацією інновацій -- введення нових продуктів та нових організаційних структур управління.

І. Адизес [1], автор відомих праць з теорії життєвого циклу організації (ЖЦО), у 2007 році запропонував концепцію управлінських орієнтацій, які домінують на різних етапах ЖЦО. Він доводить, що підприємницька орієнтація менеджменту, яка забезпечує компанії швидку адаптацію до змін та інноваційну поведінку, є не тільки умовою успішного "народження" бізнесу і захистом від "передчасної смерті в дитинстві", але і сприяє продовженню періоду стабільного "розквіту" та уникненню спадної траєкторії циклу саме за рахунок різного роду інновацій. Заслуговує на особливу увагу той факт, що ЖЦО крізь призму підприємницької орієнтації менеджменту являє собою почергове домінування інновацій різних видів. Підприємництво на етапі "зрілості" пов'язане в першу чергу з оновленням бізнес-моделі компанії і здатне призвести до суттєвого підвищення її ефективності. Так, згідно з прогнозами Пола Эрка Шотіля [15], керуючого партнера компанії McKinsey в країнах СНД та Центральної Європи, масштабне впровадження інновацій в Росії саме у зрілих традиційних (а не у нових) галузях може виявиться найпотужнішим джерелом зростання економіки. Підсумовуючи вищесказане, необхідно підкреслити, що підприємництво згідно з концепцією ЖЦО є інноваційним апріорі, але на різних етапах ЖЦО воно ґрунтується на різних, у відповідності з класифікацією Шумпетера, видах інновацій, вибір та комбінація яких обумовлюється задачею забезпечення максимальної ефективності компанії в кожен момент часу.

Осмислення феномену підприємництва як ключового елементу саморегулювання та розвитку ринкової економіки, започатковане Й. Шумпетером, було продовжено Р.Г. Коузом [12], лауреатом Нобелевської премії з економіки 1991 року. Здатність підприємництва відкривати нові можливості, по-новому комбінувати ресурси, впроваджувати нові продукти та методи управління у відповідь на зміну ринкової кон'юнктури дозволяє перманенто підтримувати ефективність господарської діяльності на рівні підприємства, забезпечуючи тим самим розвиток економіки країни. Підприємництво є особливим регулюючим механізмом ринку, відмінним від механізмів цінового і державного регулювання, і являє собою дієву альтернативу їх обом. Ступінь необхідного регулювання визначається відхиленням стану системи від рівноважного. Ще М. Кондратьєв [11] емпірично довів факт массовано- го впровадження проривних інновацій в найнижчій -- кризовій -- точці "довгої хвилі" економічної кон'юнктури: підприємництво активізується в момент кризи економіки і спрямовується на зміну технологічної основи виробництва ("запровадження нового методу виробництва (технології)" -- у відповідності з наведеною раніше класифікацією Шумпетера).

Сучасною методологічною основою підприємництва як механізма саморегулювання економіки є теорія тран- закційних витрат. Підприємець є ключовою особою, яка повсякчас аналізує та знаходить нові кращі способи організації взаємодії учасників ринку. В працях інституц- іоналістів (зокрема Р.Г. Коуза, про якого згадувалось вище, Д. Норта [5] та О. Уільямсона [8]) розкривається механізм вибору між контрактними відносинами та організацією фірми з метою економії транзакційних витрат. З позицій цієї теорії пояснюються сучасні економічні трен- ди: утворення надвеликих транснаціональних корпорацій, аутсорсинг бізнес-процесів підприємств, поява фрілан- серів та розвиток мережевих віртуальних компаній тощо. Таким чином, роль підприємця, в рамках теорії транзакційних витрат, відповідає пошуку і впровадженню нових способів (структури) управління, у відповідністю з класифікацією Й. Шумпетера.

Сучасний інституціоналізм, на відміну від неокласики другої половини ХХ століття, закцентовує увагу не на ресурсах самих про собі (їх обліку, пропорціях сполучення, оптимізації витрат і т.п.), а на взаємовідносинах учасників ринку -- власників ресурсів -- стейкхолдерів підприємства. Повернемось до центрального в теорії Шумпетера положення про підприємця, який прагне знайти нову комбінацію ресурсів (факторів виробництва), наслідком чого стає інновація. Через те, що ресурси в їх новітньому сенсі перестають бути "безособистісними" і стають невіддільними від їх стейкхолдерів, поведінка підприємця перестає визнаватись "суто економічною": актуалізуються саме управлінські та соціокультурні аспекти підприємництва. Як наслідок, у лексиконі теорії підприємництва з'явився термін "соціальна інновація", який в його сучасному значенні пов'язують з ім'ям видатного підприємця Мухаммада Юнуса (Muhammad Yunus) [9], засновника банку Grameen та автора концепції мікрокредитів, лауреата Нобелевської премії миру за порятунок від злиднів мільйонів людей.

ВИСНОВКИ

На завершення підкреслимо тотожність розвитку підприємництва та інновацій як визначальних критеріїв лідерства в сучасній глобальній економіці. Розвиток підприємництва є індикатором свободи конкуренції. Конкуренція -- одна з головних стимул-реакцій розвитку підприємств, саме вона змушує їх освоювати інновації. Змагаючись з конкурентами, компанії спочатку намагаються підвищити ефективність доступними управлінськими і недорогими технологічними поліпшеннями, а вичерпавши їх, наважуєються на створення принципово нових рішень -- масштабних інновацій, що вимагають часу, ресурсів і передових методів управління. Таким чином рівень інноваційного розвитку економіки країни в умовах глобальної конкуренції є співвідносним з рівнем розвитку підприємництва. В якості ілюстрації можна привести дані Глобального інноваційного індексу (The Global Innovation Index 2014 [3]): трійка країн-лідерів в сфері інновацій (Швейцарія, Великобританія, Швеція) забезпечила собі лідерські позиції саме за рахунок створення найкращих умов ведення бізнесу, обігнавши країни зі значно вищими досягненнями у сфері досліджень і розробок (зокрема, Німеччину та Японію). Україна, займаючи одинадцяту позицію за рівнем досліджень та розробок, за критерієм умов ведення бізнесу знаходиться на 122-му місці, і саме остання цифра визначає рівень інноваційного розвитку економіки нашої країни. Тільки усвідомлення тотожності підприємництва і інновацій, визначеної Йозефом Шумпетером ще на початку ХХ століття і стверджуваної новітньою теорією та практикою, розуміння їх як єдиної системи інноваційного розвитку економіки на рівні кожного окремого суб'єкта господарювання, суспільства та державного управління, здатне створити умови для прискореного економічного зростання України на інноваційній основі.

Література

1. Adizes I.K. Managing Corporate Lifecycles / Ichak Kalderon Adizes Prentice Hall Press; Revised edition, 1999. 460 p.

2. Chesbrough H.W. Open Innovation: The New Imperative for Creating And Profiting from Technology / Henry William Chesbrough. -- Harvard Business Review Press; First Trade Paper Edition edition, 2003. -- 272 p.

3. INSEAD. The Global Innovation Index 2014 [Electronic resource]: // http://www.globalinnovatio- nindex.org/content.aspx?page=GII-Home

4. Ireland D. Entrepreneurship: Successfully Launching New Ventures / D. Ireland, B. R. Barringer. -- Prentice Hall, 4rd Edition, 2012. -- 592 p.

5. North D. C. Institutions / Douglass C. North // The Journal of Economic Perspectives, 1991. -- Vol. 5, No. 1. Р. 97 --112. [Electronic resource]: http://www.econ.- uchile.cl/uploads/documento/94ced618aa1aa4d59bf- 48a17b1c7f605cc9ace73.pdf

6. Pinchot G. Intrapreneuring: Why You Don't Have to Leave the Corporation to Become an Entrepreneur / G. Pinchot -- New York: Harper & Row, 1985. -- 368 p.

7. Timmons J.A. New venture creation: entrepreneurship for the 21st century / Jeffry A. Timmons, Stephen Spinelli. -- McGraw-Hill/Irwin, 2004. -- 700 p.

8. Williamson O.E. The New Institutional Economics: Taking Stock, Looking Ahead / Oliver E. Williamson // Journal of Econovnic Literature. -- 2000. -- Vol. XXXVIII, September. -- Р. 595--613 [Electronic resource]: http:// se.xmu.edu.cn/oldversion/admin/manage/File/87/ 2577/1 1 10.pdf

9. Yunus M., Creating a World Without Poverty: Social Business and the Future of Capitalism / Muhammad Yunus with Karl Weber. -- N.Y.: PublicAffers, 2009. -- 320 p.

10. Zahra S.A. Environment, corporate entrepreneurship, and financial performance: taxonomic approach // Journal of Business Venturing. -- 1993. -- Vol. 8, №4. Р. 319 -- 340.

11. Кондратьев Н. Большие циклы экономической конъюнктуры / Н. Кондратьев -- М.: Экономика, 1989. 523 с.

12. Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер. с англ. Б. Пинскера. -- М.: Дело ЛТД, 1993. -- 192 с.

13. Скейз Р. Глобальный передел: как перестроить себя и свою компанию / Ричард Скейз; пер. с англ. И.С. Аникеева. -- Москва; Санкт-Петербург: Вершина, 2007. 206 с.

14. Широкова Г.В. Внутрифирменное предпринимательство: подходы к исследованию феномена / Г.В. Широкова, В.А. Сарычев, Е.Ю. Благов, А.В. Куликов // Вестник Санкт-Петербургсого унивенрситета. -- 2009. -- Сер. 8. -- Вып. 1. -- С. 3 -- 32.

15. Шотиль П.Э. Инновации в бизнесе / Пол Эрик Шо- тиль, Елена Кузнецова // Вестник McKincey -- 2010. -- № 21 [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: http:// vestnikmckinsey.ru/introduction/innovacii-v-biznese

16. Шумпетер Й. Теория экономического развития. Капитализм, социализм и демократия / Йозеф Шумпетер. -- М.: Эксмо, 2007. -- 864 с.

References

1. Adizes, I. K. (1999), Managing Corporate Lifecycles, revised edition, Prentice Hall Press, New Jersey, USA.

2. Chesbrough, H.W. (2003), Open Innovation: The New Imperative for Creating And Profiting from Technology, 1st ed., Harvard Business Review Press, New York, USA.

3. INSEAD (2014), The Global Innovation Index 2014, [Online], available at: http://www.globalinnovation- index.org/content.aspx?page=GII-Home (Accessed 31 July 2014).

4. Ireland, D. and Barringer, B. R. (2012), "Entrepreneurship: Successfully Launching New Ventures", 4rd Edition, Prentice Hall, New Jersey, USA.

5. North, D. C. (1991), "Institutions", The Journal of Economic Perspectives, [Online], Vol. 5, No. 1, pp. 97-112, available at: http://www.econ.uchile.cl/uploads/docu- mento/94ced618aa1aa4d59bf48a17b1c7f605c- c9ace73.pdf (Accessed 31 July 2014).

6. Pinchot, G. (1985), Intrapreneuring: Why You Don't Have to Leave the Corporation to Become an Entrepreneur, Harper & Row, New York, USA.

7. Timmons, J. A. and Spinelli, S. (2004), New venture creation: entrepreneurship for the 21st century, McGrawHill/Irwin, New York, USA.

8. Williamson, O. E. (2000), "The New Institutional Economics: Taking Stock, Looking Ahead", Journal of Econovnic Literature, vol. XXXVIII, pp. 595 -- 613.

9. Yunus, M., and Weber, K. (2009), "Creating a World Without Poverty: Social Business and the Future of Capitalism", PublicAffers, New York, USA.

10. Zahra, S.A. (1993), "Environment, corporate entrepreneurship, and financial performance: taxonomic approach", Journal of Business Venturing, vol. 8, no. 4, рp. 319--340.

11. Kondrat'ev, N. (1989), "Bol'shie cikly jekono- micheskoj kon'junktury", [Large cycles of economic conditions], Jekonomika, Moscow, The Russian Federation.

12. Kouz, R. (1993), "Firma, rynok i pravo" [The Firm, the market and the law], Delo LTD, Moscow, The Russian Federation.

13. Skejz, R. (2007), "Global'nyj peredel: kak perestroit' sebja i svoju kompaniju", [Global redistribution: how to rebuild yourself and your company], Vershina, Moscow St. Petersburg, The Russian Federation.

14. Shirokova, G.V. Sarychev, V.A. Blagov, E.Ju. and Kulikov, A.V. (2009), "Intra-enterprise: approaches to the study of the phenomenon", Vestnik Sankt-Peterburgsogo univenrsiteta, vol.1, рр. 3 -- 32.

15. Shotil', P. J. and Kuznecova, H. (2010), "Innovation in business", Vestnik McKincey, [Online], Vol.21, available at: http://vestnikmckinsey.ru/introduction/innovacii-v- biznese (Accessed 31 July 2014).

16. Shumpeter, J. (2007), "Teorija jekonomicheskogo razvitija. Kapitalizm, socializm i demokratija", [Theory of Economic Development. Capitalism, Socialism and Democracy], Jeksmo, Moscow, The Russian Federation.

Размещено на Allbest.ru