Аналіз основних категорій стратегічного управління навчальним закладом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізька державна інженерна академія

Аналіз основних категорій стратегічного управління навчальним закладом

УДК 65.012.32

Яришко Олена Володимирівна, асистент кафедри „Фінанси”

04.01.2005

Анотації

У статті зроблено аналіз основних категорій стратегічного управління навчальним закладом, визначено особливості стратегічного управління закладом освіти. Навчальний заклад розглянуто як відкриту систему, яка має вхід та вихід і на яку діють фактори зовнішнього середовища.. У статті запропоновано розподіл навчальних закладів на типи в залежності від пріоритетності параметрів (дохідність - розвиток особистості)

Е.В. Ярышко

Анализ основных категорий стратегического управления учебным заведением

В статье сделан анализ основных категорий стратегического управления учебным заведением, определены особенности стратегического управления образовательным учреждением. Учебное заведение рассмотрено как открытая система, которая имеет вход и выход, и на которую действуют факторы внешней среды. В статье предложено распределение учебных заведений в зависимости от приоритетности параметров (доходность - развитие личности).

Вступ

До основних категорій теорії стратегічного управління відносяться: закони управління; принципи управління; цілі стратегічного управління; стратегії; політика; методи; методики, технології; структура управління [3, с. 23].

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Управління освітою належить до соціального управління. Якщо у загальній теорії стратегічного управління категорії чітко визначені, то відносно стратегічного управління навчальним закладом вони фактично не мають чіткого визначення та пристосування, але вони так чи інакше мають вплив на навчальний заклад як на відкриту систему. Метою статті є аналіз категорій стратегічного управління навчальним закладом та визначення особливостей стратегічного управління навчальним закладом.

Результати

Для того щоб чіткіше проаналізувати категорії та визначити їх взаємозв'язок, розглянемо навчальний заклад як відкриту систему, яка має вхід та вихід. По-перше, навчальний заклад - це формальна складна організація, яка має статус юридичної особи, на вході є матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні та інші ресурси, на виході - продукція у вигляді освітніх послуг, дохід та велика соціальна відповідальність. Вона також складається з керуючої та керованої підсистем [4, с. 26]. До керуючої системи відносять ті складові елементи, які забезпечують процес управління, тобто це функції менеджменту, методи менеджменту, управлінські рішення. До керівної системи входять елементи, які забезпечують процес всіх видів діяльності. Таким чином, навчальний заклад (як відкриту систему) можливо відобразити як графічну модель (рис. 1).

Виходячи з того, що навчальний заклад - відкрита система, на неї діють фактори зовнішнього середовища і перш за все законодавча база згідно з якою метою освіти є різнобічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до світового суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Оскільки будь-який навчальний заклад діє згідно з законодавчою базою, то це буде місія (головна ціль). Якщо нема мети і оцінювати успішність діяльності навчального закладу неможливо [1, с.69]. Згідно з обраною місією розробляються цілі організації. Цей процес має назву цілеутворення, або цілепокладання, декомпозиція мети.

Рисунок 1 - Графічна модель навчального закладу як організації

Відомі фахівці стратегічного управління А.А. Томпсон та А.Дж. Стрікленд [7, с. 15] вважають, що визначення цілей необхідно для встановлення певного результату, який менеджери вважають найбільш важливими для досягнення успіху організації. На їх думку, найбільш важливі для досягнення успіху є цілі стратегічні та фінансові. Фінансові цілі - цілі, яких організація має досягти у фінансовій сфері. Стратегічні цілі необхідно фокусувати на конкуренції та створенні сильних конкурентних позицій у будь-якій сфері діяльності. Різновиди цих цілей, пристосовані до навчального закладу, наведені в таблиці 1.

У процесі визначення цілей постає проблема вибору серед них пріоритетних. Хоча і фінансовим, і стратегічним належать найвищий пріоритет (досягнення ключових результатів), труднощі виникають тоді, коли необхідно зробити вибір між діями, спрямованими на підвищення короткострокових фінансових показників та зусиллями щодо зміцнення положення організації у довгостроковій перспективі.

Таблиця 1 - Різновиди цілей навчального закладу відповідно до певних завдань

Розробка планів забезпечення досягнення цілей є функцією реалізації стратегії. Очевидно, що досягнення стратегічних цілей базується на внутрішньому потенціалі і ефективності його використання.

Для формування законів і принципів стратегічного управління навчального закладу за основу візьмемо найбільш відомі з законів стратегічного управління [3, с. 24] з коректуванням їх до специфічних якостей, пов'язаних з функціонуванням навчальних закладів.

1. Закон цілеполягання. Цей закон визначає, що цілі дії управлінського об'єкта потрібно вибрати на основі об'єктивних законів змін і специфічних законів функціонування цього об'єкта. В іншому випадку цілі дій будуть нереальними, а управління неефективним і хаотичним. Тобто цілі, які встановлюються у навчальному закладі, повинні відповідати законам його розвитку, до яких належить гуманізація освіти як фактор розвитку людських ресурсів. Оскільки освіта - це система, яка складається з трьох складових: навчання, виховання, розвиток людини. Головна мета (місія) будь-якої освітньої організації незалежно від рівня управління, на якому вона функціонує, полягає, на нашу думку, в забезпеченні навчання, виховання і розвитку особистості. Тобто кінцевим “продуктом” функціонування освітньої організації, на який повинні працювати всі рівні управління - від найвищого (Міністерство освіти і науки) до найнижчого і разом з тим основного (навчальний заклад), - є “живий” об'єкт, особистість, соціальна істота, яка включена в суспільні стосунки і є діячем (суб'єктом) цих стосунків. Тобто закон цілеполягання враховує дію закону розвитку особистості, що є ознакою освітньої організації, її унікальністю, неповторністю і водночас величезною складністю функціонування.

2. Закон необхідної розмаїтості. Цей закон встановлює розмаїтість дії керуючого органу, повинен бути не менший, ніж розмаїтість керованого. Тобто необхідно мати знання, вміння та навики, що забезпечать якість і ефективність управління. Оскільки закон цілеполягання визначає, що існує мінімальний обсяг інформації, який потребує орган керування для прийняття рішення і вироблення різних управлінських команд. Тому Закони, які приймаються органами влади, розпорядження МОНУ, повинні давати можливість до самоорганізації та самоуправління навчальним закладом як складної системи. В той же час розрядження адміністрації навчального закладу повинно забезпечити самоорганізацію окремих підрозділів.

3. Закон відповідності. Відповідно до І. Павлова, закон відповідності є головним законом життя. Діяльність навчального закладу повинна відповідати вимогам сучасності. Чим більше вимог до освіти, тим кращі якості і більший потенціал повинен мати навчальний заклад.

4. Закони, встановлені людьми. Це закони функціонування суспільства. Все, що існує, має свої закони. В будь-якому навчальному закладі існують певні закони, пов'язанні з його функціонуваннями у часі. Крім того, є законодавча база, яка регулює його діяльність.

Виконання цих законів потрібно враховувати при стратегічному управлінню навчальним закладом. Всі інші закони є специфічними для кожного навчального закладу і повинні розглядатися як окрема складова.

Оскільки принципи - це вимоги об'єктивного закону управління і правила їх виконання в управлінській діяльності. До принципів стратегічного управління, які реалізуються у навчальному закладі, можливо віднести: одновладдя (влада повинна бути сконцентрована в руках керівника) [3, с. 28]; оптимальне сполучення централізації і децентралізації в управлінні [3, с. 28] - цей принцип дозволяє успішно розподілити повноваження на прийнятті рішення на кожному рівні ієрархії управління і стратегічного рішення (розробка цілей, стратегії, політики на зовнішньому рівні управління організації); об'єднання прав, обов'язків і відповідальності (використовується при визначенні повноти влади і відповідності посадових осіб) [3, с. 28]; обґрунтування і усвідомлення вибору цілей і стратегій розвитку навчального закладу [3, с. 28]; залежність цілей окремого навчального закладу від місії освіти; принцип гуманізації - будь-які дії повинні бути спрямовані на розвиток особистості, забезпечення розвитку культури суспільства; орієнтація на якість освітніх послуг; принцип науковості та компетентності в управлінні, що передбачає застосування технологій педагогічного процесу, психології, фахових методик [8, с. 16]; принцип правової пріоритетності і законності передбачає узгодженість діяльності з законодавством України [8, с. 17]; принцип інформаційної достатності; принцип фінансово - економічної раціональності і ділової активності відображає залежність втілення всіх стратегічних цілей від можливостей науково - методичного , матеріально - технічного забезпечення, фінансування [8, с. 17].

Якісні зміни в керівному об'єкті повинні супроводжуватися необхідними змінами в системі управління - організаційних структурах, розподілу власті, делегуванні повноважень, професійно - кваліфікаційному складі кадрів. Функції і внутрішня структура системи управління повинні узгодитись із змінами у структурі цілей організації (деревом цілей).

Існує декілька класифікацій стратегій, запропонованих у працях відомих зарубіжних та вітчизняних вчених. В залежності від класифікаційної ознаки розрізняють стратегії: стратегічний управління освіта

ѕ за рівнем управління, на якому розробляється стратегія;

ѕ за стадією „життєвого циклу” підприємства;

ѕ за характером поведінки на ринку;

ѕ за позицією у конкурентному середовищі [6, с. 53].

Розглянемо дієздатність стратегій, розподілених за рівнем управління відносно навчального закладу. Стратегія розробляється за А.А. Томпсоном та Дж. Стрінкдендом на чотирьох організаційних рівнях. Стратегія нижнього рівня підтримує та доповнює стратегію вищого рівня, робить свій внесок у досягнення цілей на вищому рівні, який охоплює підприємство у цілому. Згідно із зазначеною вище класифікації стратегії поділяються на: корпоративну стратегію (в цілому для підприємства); ділову стратегію (для визначення кожного окремого виду діяльності); функціональну (для кожного функціонального напряму відповідної сфери діяльності); операційну (більш вузька для основних структурних одиниць). Для навчального закладу як вузькопрофільної організації важливе значення має ділова стратегія. Ділова стратегія навчального закладу - це план дій, вона націлена на встановлення і забезпечення у довгостроковому періоді конкурентоспроможності навчального закладу. Визначення стратегії навчального закладу можна подати у такому вигляді (рисунок 2), застосовуючи теоретичні положення, відображені в навчальному посібнику Нємцова В.Д. та Довгань Л.Є. [5, с. 303].

Рисунок 2 - Визначення стратегії для навчального закладу

Таким чином, стратегія визначається ціллю організації і впливає на її структуру, є ланкою у ланцюжку “принцип управління” - цілі - стратегії - методи - прийоми” [4, с. 30].

Стратегія є організуючим початком, за допомогою якої досягається виконання законів та принципів. В технічному аспекті організації діяльності стратегія - це метод стратегічного управління, вона водночас показує шляхи та порядок використання сил і засобів (тобто вхідних ресурсів) для отримання виходу, тобто це спосіб реалізації потреб законів управління.

Нижче проаналізуємо позитивні і негативні сторони методів, які можуть використовуватися як інструментарій стратегічного управління.

Почнемо розгляд з методу системного підходу. Як вже зазначалося, будь-який навчальний заклад - це відкрита система. Головні параметри - це доходи від подаваних послуг і виховний процес, спрямований на розвиток особистості. Значення вказаних параметрів визначається кількісними та якісними даними, що дає можливість віднести навчальний заклад до того чи іншого типу навчального закладу, що відображено на рисунку 3.

Рисунок 3 - Типи навчальних закладів стосовно пріоритетності параметрів (доходність - розвиток особистості)

Рисунок 3 дає можливість прийняти рішення щодо досягнення відповідних позицій на ринку освітніх послуг, а також розподілити стратегічні ресурси між стратегічними зонами. Схематичне зображення поділяється на дві зони: зона вимирання;зона розвитку.

Зона вимирання охоплює такі навчальні заклади, які можливо назвати:

„бізнесмени” - вони готові виконувати і надавати будь-які освітні послуги на замовлення клієнтів, тобто фактично працює фабрика “дипломів”

„баласт” - навчальні заклади, які “пливуть за течією”: відсутність розвитку нових сучасних спеціальностей; фактично не використовують нові освітні технології.

Такі навчальні заклади фактично є “мертвими” і не проходять акредитації і ліцензування. Їх прагнуть позбутися.

“Зона розвитку” або “зона життя” охоплює провідні заклади освіти - це „гуманісти” та „лідери”. „Гуманісти” - головна мета - це розвиток особистості, доходи є не важливою частиною для них, але тут, постає проблема фінансування, оскільки навіть державний заклад отримує лише частково кошти від держави, а на 40% або більше заробляє самостійно. Такі навчальні заклади мають гарні навчальні i виховні технології, якщо вміло їх реалізувати, вони зможуть піднятися до масштабів „лідера”, який вміло діє на ринку освітніх послуг. Тобто вони мають потенціал, але не реалізують його. Лише „лідер” постійно використовує нові технології, спрямовані на розвиток особистості, виділяє принципи гуманізації, вміло використовує свої можливості, реалізує їх на ринку, при цьому їх вартість є оптимальною і відповідає якості. Це по суті ідеальні навчальні заклади і домінанти у галузі.

Відкрита система - навчальний заклад має такі властивості, які викладені М.В. Володькіною [2, с. 10], але пристосуємо їх до навчального закладу.

1. Цілісність - кожна складова процесу управління, кожний окремий підрозділ поводить себе як єдине ціле. Кожна зміна, яка зачіпає частину системи, впливає на діяльність цілісної системи.

2. Диференціація - кожна частина системи виконує лише притаманні їй функції, між частинами не має взаємозаміни.

3. Централізація - одна з частин буде більш домінуючою і приведе до зміни в іншій частині, в нашому випадку це соціальна, що буде відповідати специфіці організації.

4. Інформаційний вихід, зворотний зв'язок та кодування - вхідний потік інформації обробляється системою і може прийматися або бути відкинутим.

5. Складність - кожний елемент системи є різнохарактерним, тобто частково відокремлений.

6. Механічність - можливе відокремлення окремої системи з часом. У нашому випадку це можливе відокремлення економічної системи від соціальної, що і приводить до пріоритетності фінансових цілей над соціальними і невідповідності стратегії навчального закладу до стратегії освіти в Україні.

7. Динамічність - відкрита система перебуває в постійному розвитку.

8. Циклічність - цикл ділової активності навчального закладу. Він буде у прямій залежності від потреби ринку в спеціалістах, яких готує навчальний заклад.

9. Адаптивність - кожна відкрита система має можливість адаптуватися у рамках граничних можливостей, тобто відповідно до малих ресурсів. Як приклад може бути відкриття нових спеціальностей згідно з потребами ринку, що приведе до збільшення ділової активності і зміни циклу життєдіяльності.

Таким чином, метод системного підходу дає можливість визначити навчальний заклад як відкриту систему і сформулювати властивості системи для забезпечення використання інших методів. Тобто цей метод є недостатнім для формування базової стратегії, а є лише основою.

Метод стратегічної діагностики фактично складається з формування відповідей на питання:

Як ми бачимо навчальний заклад?

Що ми будемо робити?

Що потрібно досягти?

Тобто ми за допомогою цього методу формуємо уяву майбутнього, визначаємо суть проблем.

Дамо відповідь на поставлені запитання.

По-перше, навчальний заклад як об'єкт соціального призначення повинен відповідати головним національним інтересам і забезпечувати зростання інтелектуального та духовного потенціалу нації, тобто високий рівень розвитку особистості.

По-друге, для забезпечення зазначеної відповідності та у зв'язку з частковим самофінансуванням навчального закладу потрібно підпорядковувати фінансові цілі головній місії освіти, тобто оптимізувати систему ціноутворення.

Як результат ми отримаємо оптимальне фінансування навчального закладу і забезпечимо покращання якості надаваних послуг.

Для вирішення проблеми можливо використовувати наведені нижче методи.

Метод експертних оцінок - ураховуються суб'єктивні думки експертів про майбутній перебіг подій. Так, на думку експертів, рівень національного благополуччя, що відповідатиме світовим стандартам, ми можемо досягнути лише тоді, коли працездатне населення на 40-60 відсотків будуть складати особи з вищою освітою. Методи експертних оцінок можуть застосовуватися для визначення рейтингу спеціальностей.

Методи стратегічного аналізу, застосовані на методах економічного аналізу і SWOT-аналізі та портфельному аналізі, і є основним методом для вищих навчальних закладів, на який опирається стратегічне управління.

Методи економічної і математичної статистики формуються на побудові моделей і є завершальним етапом.

Тобто при стратегічному управлінні навчальним закладом необхідно спиратися на всі методи в їх тісному взаємозв'язку. Система методів стратегічного управління безпосередньо впливає на якісні показники управління та діяльність організації.

Тактика навчального закладу повинна базуватися на короткострокових планах. Тактика навчального закладу повинна бути визначена в залежності від того, до якого типу може бути віднесено навчальний заклад. Фактично дії, які будуть віднесені до тактики, визначені на рисунку за допомогою двох стрілочок. Останньою важливою категорією є структура управління. Організаційна структура - це система, перш за все пов'язана з досягненням місії організації. Організаційна структура навчального закладу повинна відповідати певним вимогам: адаптивна до зовнішнього середовища; гнучкість; спеціалізація; оптимальність; оперативність; надійність; економічність; простота; несуперечливість нормативом.

Для проведення оптимізації структури навчального закладу потрібно відповісти на такі запитання:

1. Особливості структури навчального закладу:

1.1. Пов'язані з формуванням штату згідно з нормативами МОНУ.

1.2. Пов'язані з історією формування у даному навчальному закладі.

2. Спеціалізація, роль, відносне значення окремих підрозділів.

3. Стосунки між керівниками всіх рівнів управління.

4. Централізація та децентралізація ( центри відповідальності).

5. Дія інформаційних зв'язків між різними рівнями управління.

Для навчального закладу найбільш частіше використовують лінійно-функціональний тип структури. Структура вищого навчального закладу найчастіше складається з трьох рівнів: 1-й рівень - законодавчий орган ( рада трудового колективу) і вищий виконавчий підрозділ - дирекція ( І -ІІ рівень акредитації) або ректорат ( ІІІ - ІV рівень акредитації); 2-й рівень - відділення або факультети та адміністративно - господарські підрозділи; 3-й рівень - кафедри або предметно - циклові комісії. Уся відповідальність покладена на лінійних керівників, функціональний персонал має деякі контрольні функції. Управління централізовано. Важливі рішення приймаються директором або його заступниками. Велике значення має дія інформаційних зв'язків, при цьому головна увага повинна приділятися інструктивним матеріалам, спрямованим на досягнення цілей і підвищення ефективності діяльності. В сучасних навчальних закладах підвищується роль методичного відділу, який фактично займається організацією навчального процесу шляхом втілення інновацій у технології навчання, тим самим покращуючи якість освіти, забезпечуючи конкурентоспроможність вузу. При формуванні структури управління необхідно пам'ятати про специфіку освітніх послуг, оскільки головна увага повинна приділятися людині як об'єкту управління. Тому потрібно відокремлювати підрозділи, які займаються різними видами послуг.

Ефективність будь-якої структури управління можливо оцінити за показниками якісної успішності та рейтингу вузу. При зростанні якісної успішності, підвищення рейтингу (як показник можна взяти конкурс між вступниками до вузу) можна визначити, що організаційна структура діє ефективно. Крім того, критерієм можуть бути зміни у показниках якісної успішності вузу, його рейтингу та показника збільшення кількості адміністративного персоналу. Збільшення темпу зростання перших двох показників відносно третього буде вказувати на відповідність змінам у структурі відносно змін як надаваних освітніх послуг. Тому будь - які зміни у структурі закладу повинні відбуватися лише за умови покращання якості надаваних послуг та збільшення рейтингу навчального закладу. Будь-яке збільшення кількості структурних підрозділів, збільшення чисельності адміністративного складу приводить до збільшення фонду заробітної плати адміністративного персоналу, тобто постійних витрат вузу. Виходячи з того, що постійні втрати на одиницю продукції зменшуються з зростанням кількості надаваних послуг, тобто кількості студентів, збільшення кількості персоналу повинно проходити у меншій пропорції, ніж збільшення кількості абітурієнтів.

Необхідно відмітити, що розробка стратегії навчального закладу включає такі етапи: збір інформації; аналіз інформації; визначення проблем навчального закладу; формування місії; постановка цілей; розробка дерева цілей; аналіз і формування потенціалу; визначення функціональних стратегій; розробка стратегічного плану; коректування стратегій і оцінка їх ефективності.

Висновки

Таким чином, необхідно відмітити, що аналіз категорій стратегічного управління вказує на те, що:

Навчальний заклад - це відкрита система, на яку діють фактори зовнішнього середовища. Головним фактором є законодавча база.

При формуванні цілей навчального закладу необхідно фінансові цілі підкорити місії навчального закладу - тобто розвитку особливості.

Закони, принципи, методи стратегічного управління є діючими в системі освіти.

Розробка стратегії базується на положенні навчального закладу у теперішній час.

Проведення аналізу структури і її коректування є необхідною умовою стратегічного управління.

Література

1. Боголіб Т.М. Принципи управління вузом: Монографія. - К.: Т-во „Знання”; КОО. - 2004. - 204 с.

2. Володькина М.В. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. - К.: Знания - Прес, 2002. - 149 с.

3. Колпаков В.М., Дмитренко Г.А. Стратегический кадровый менеджмент: Учебное пособие. - К.: МАУП , 2002. - 280 с.

4. Кузьмін О.С., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту - Львів: Інтелект - Захід, 2002. - 228 с.

5. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. - К.: ТОВ „УВПК” Екс Об”, 2002. - 560 с.

6. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. , Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник - К.: ТОВ „ УВПК” Екс Об”, 2002. - 392с.

7. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов; Пер. с англ./Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

8. Управління навчальним закладом: Навчально-методичний посібник. У 2-х частинах. Ч1 Абетка менеджера освіти/О.І. Мармиза, О.М. Касянова, В.В. Григора та ін. - Харків: Веста, Видавництво „ Ранок”, 2003. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru