Державне регулювання корпоративного сектору в реалізації експансіоністських стратегій Китаю

Державне регулювання корпоративного сектору в реалізації експансіоністських стратегій китаю

А.В. Шаповал

Удосконалення державного регулювання економікою є одним з основних питань економічної науки. Державне регулювання корпоративного сектору як важлива складова державної економічної політики будь-якої країни, відноситься до зовнішньої структури системи корпоративного управління. Реформування економіки КНР обумовило переорієнтацію від закритої, центрально-планової до ринкової економічної системи, однак, при цьому країна зберегла досить великі розміри державного сектору, що є важливою складовою реалізації експансіоністських стратегій Китаю.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ

Теоретичним аспектам корпоративного управління присвятили роботи багато авторів, зокрема, О.А. Гавриш [1], Л.Є. Довгань [1], В.А. Євтушевський [2], П.В. Круш [1],

І.П. Малик [1], Л.О. Птащенко [3]. Проблематику організації управління холдингових структур розглядали В.А. Макарова [4], Т. Коллер [5] та інші. Питання державного регулювання корпоративного сектору висвітлені в роботах таких вчених, як С. Б. Авдашева [6], Я.М. Бергер [7], Л. Галь- періна [15], Дж. Дайер [8], А. Котов [9], Н. Панкратова [10], Е.В. Чиж [11], А. Щеглов [12] та ін. Дослідженню моделі розвитку китайської економіки присвячені роботи багатьох авторів, у тому числі М. Алексієнка [13], М. Байдарової [14], Лі Ган , Лі Лань, А.Островського [20], Д. Салла [16], А. Се- лищева [23], Чжай Дуншена, Цзінь Бея та інші. Разом з тим, роль та особливості державного регулювання корпоративного сектору в моделі економічного зростання Китаю залишились поза увагою дослідників, що і обумовило мету та за- дання дослідження.

ЦІЛІ СТАТТІ

Виявити роль та особливості державного регулювання корпоративного сектору Китаю.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

В останні роки, особливо у зв'язку з світовою фінансовою кризою 2007--2008 рр., в багатьох розвинених країнах спостерігається тенденція до зростання частки держави у приватних корпораціях. Г оловним напрямком такої політики стала не приватизація державних компаній, а розширення меж їх господарської самостійності -- на основі розділення права власності і права господарської діяльності. При цьому держава зберігає за собою значні повноваження щодо регулювання їх діяльності.

Таблиця 1. Загальна характеристика державного корпоративного сектору Китаю

У КНР частка держсектору за різними оцінками становить приблизно 50 % ВВП [27]. Наявність значного за обсягом державного корпоративного сектору підвищує роль і значення державного управління цими підприємствами. Державний корпоративний сектор економіки Китаю представлений корпораціями, що перебувають у державній власності, а також змішаними акціонерними компаніями з різною часткою державної власності. За чисельністю вони складають всього 11 % загальної чисельності підприємств в країні, однак, їх частка в реалізованому прибутку дорівнює майже 50 %, а в податкових надходженнях -- майже 57 % [7]. На сьогоднішній день в КНР існує майже 150 тис. державних підприємств, які в більшості належать місцевим органам влади. Однак основою державного корпоративного сектору є великі корпорації в базових галузях економіки. В цілому, держава зберігає за собою контроль і управління над головними базовими галузями і фінансовим сектором економіки КНР (табл.

У КНР в останні роки відбувається реформування системи управління державним корпоративним сектором з урахуванням світових тенденцій. Аналіз світового досвіду свідчить, що в практиці багатьох розвинених країн управління державним корпоративним сектором все частіше базується на використанні методів і механізмів, які застосовуються у приватному бізнесі. На основі узагальнення існуючих підходів до управління державним корпоративним сектором можна виділити дві моделі, які застосовуються у різних варіантах (рис. 1) [6].

Перша модель -- управління корпораціями державного сектору здійснюється одним або декількома органами виконавчої влади (міністерствами, відомствами).

Друга модель -- управління державними корпораціями здійснюється шляхом передачі державного пакета акцій в управління спеціально створеним інститутам (державним фондам або холдингам). При цьому найчастіше використовуються класичні варіанти стратегічних керуючих холдингів.

Керуючий класичний холдинг -- це холдинг, в якому материнська компанія здійснює єдине економічне управління дочірніми компаніями. В стратегічному керуючому холдингу таке управління обмежується вирішенням стратегічних завдань і не стосується поточної діяльності дочірніх компаній, чим забезпечується синергетичний ефект об'єднання. Як показує міжнародний досвід, формування державних холдингових структур у вигляді класичного стратегічного керуючого холдингу найбільше відповідає вимогам реалізації експансіоністських стратегій [4], [5].

Для вибору тієї чи іншої моделі управління принциповим є питання розміру державного пакета акцій. Держава може виступати як мажоритарний власник (володіти 50% +1 акцією), так і бути міноритарним власником. В останні роки саме міноритарна участь держави в корпораціях набуває все більшого розвитку. У випадку, якщо держава виступає міноритарним власником, тільки застосування другої моделі може забезпечити ефективне управління державним корпоративним сектором.

У разі мажоритарної власності другим принциповим питанням є визначення намірів виконавчої влади відносно реалізації прав власності. Якщо державні органи беруть на себе функції власника і менеджера одночасно, то вибір моделі управління залежить від ступеня розмежування прав на управління діяльністю і управління пакетом акцій. У разі, якщо держава вважає на доцільне не розділяти ці функції (наприклад, у разі недостатньої розвиненості фондового ринку), застосування другої моделі не є обов'язковим. У цьому випадку ефективне управління державним корпоративним сектором може бути забезпечено і в рамках першої моделі.

У світі є достатньо прикладів управління державним корпоративним сектором, які реалізують елементи двох моделей одночасно. Однак, як свідчить аналіз світового досвіду, загальної тенденцією є поступовий перехід до другої моделі із застосуванням централізованого механізму управління державним корпоративним сектором. Зокрема, держава може створювати державні холдингові компанії для управління своїм пакетом акцій в значній кількості інших компаній. Пр икладом таких державних керуючих холдингів є компанії IRI (Італія), OIAG (Австрія), SEPI (Іспанія) та ін.

Для системи управління державним корпоративним сектором КНР також є характерним послідовний перехід від першої до другої моделі (рис. 2). При цьому реалізується підхід, що базується на створенні єдиного державного керуючого холдингу.

У КНР єдиний державний керуючий холдинг SASAC (Державна комісія по контролю і управлінню активами) був створений у 2003 р. для реорганізації та консолідації управління галузей, де діяли державні підприємства. На початку формування холдинг SASAC об'єднав майже 200 великих державних корпорацій різних галузей. Слід зазначити, що особливістю холдингу SASAC є те, що під його контроль не підпадають державні корпорації фінансового сектору (банки, страхові компанії тощо) [12].

Головною метою створення холдингу стало бажання уряду відмовитись від надмірної опіки державних підприємств і перейти на сучасні методи управління ними з урахуванням світових тенденцій і позитивного досвіду у цій сфері. Головним завданням діяльності державного холдингу стало забезпечення максимально ефективного управління держсектором щодо реалізації встановлених урядом довгострокових стратегій з урахуванням визначених державою обмежень. Ще в кінці 2005 р. тодішній голова Наглядової ради SASAC Ли Сяонань, враховуючи складність реформування державного сектору, визначив, що процес створення сучасної системи управління державним корпоративним сектором продовжиться до 2015--2020 рр. [7]. Протягом цього періоду перед SASAC ставилося завдання, перш за все, проаналізувати переваги і недоліки різних форм участі держави в акціонерному капіталі корпорацій і на основі такого аналізу здійснити поступове скорочення державного сектору шляхом підготовки до послідовної повної або часткової приватизації державних підприємств.

В останні роки, у зв'язку з посиленням уваги керівництва КНР до реалізації експансіоністських стратегій державних корпорацій, перед холдингом SASAC було поставлено завдання сприяти створенню китайських ТНК, забезпечити їх лідерство у світових рейтингах 500 глобальних корпорацій [11]. Для консолідації ресурсів в базових галузях передбачалося прискорити процес об'єднання державних підприємств в 80--100 корпорацій-холдингів, з яких 30--50 мали забезпечити успішну конкуренцію з іноземними ТНК на глобальних ринках [26].

Для вирішення цих завдань була удосконалена законодавча база, зокрема, зняті обмеження щодо злиття і поглинання в базових галузях економіки та збільшення частки приватного (вітчизняного та іноземного) капіталу в корпораціях державного сектору, що мало привести до зростання обсягів приватних інвестицій у базові галузі промисловості. Фактично це сприяло зменшенню частки державної власності в акціонерному капіталі корпорацій.

Слід зазначити, що поставлені завдання послідовно реалізуються холдингом SASAC на практиці. На початку свого створення у 2003 р. SASAC об'єднував 196 великих державних підприємств, які отримали назву центральних державних підприємств (Central SOEs). Через 6 років їх чисельність скоротилася до 138. В 2010 р. під управлінням SASAC знаходилися 123 державних підприємств, а на теперішній час холдинг об'єднує 117 великих компаній, які складають основу державного корпоративного сектору економіки КНР [28]. Таким чином, за 10 років частка державного корпоративного сектору, об'єднана холдингом SASAC, скоротилася на 40 %.

Рис. 1. Умови застосування різних моделей управління державним корпоративним сектором

Таке чисельне скорочення структури SASAС відбувалося головним чином за рахунок злиття компаній в більш потужні корпорації. Наприклад, у 2004 р. на базі об'єднання трьох центральних державних авіакомпаній (Air China Limited, China National Aviation Company, China Southwest Airlines) був створений потужний Китайський національний авіаційний холдинг Air China, акції якого були успішно зареєстровані на Гонконгській і Лондонській біржах. Формування потужної Китайської фармацевтичної групи ChinaPharm у 2008 р. також є результатом поглинання ним таких центральних держпідприємств, як біоінженерна компанія CNBG та Шанхайський інститут фармпромисловості SIPI [10]. Процес укрупнення державних корпорацій продовжується і сьогодні. Так, у 2014 р. з метою зниження комерційних збитків та оптимізації власної міжнародної логістики розглядається можливість об'єднання в єдиний холдинг двох центральних держпідприємств -- морського контейнерного оператора COSCO і судноплавної компанії China Shipping [6]. холдинг корпоративний експансіоністський стратегія

На сьогодні корпорації холдингу SASAC за різними оцінками забезпечують від 30 до 50 % китайського ВВП. Менше третини цих корпорацій залишається в повній державній власності, в більшості інших компаній держава володіє контрольним пакетом акцій, при цьому поступово зростає кількість корпорацій з міноритарною державною власністю (табл. 2).

Ще один із шляхів реформування структури холдингу SASAC -- це зменшення частки державної власності за рахунок залучення приватних акціонерів. Прикладом може слугувати перетворення держави в міноритарного власника фармацевтичної групи ChinaPharm з результаті продажу у 2009 р. контрольного пакету акцій приватній комп'ютерній компанії Legend Holdings Ltd. Головними галузями, що контролюються держхолдингом SASAC, є енергетика, нафтогазова, вугільна промисловості, такі галузі машинобудування, як авіабудування, суднобудування, ракетно-космічне і оборонне машинобудування, транспорт, будівництво, телекомунікації. В управлінні державними корпораціями холдинг SASAC послідовно реалізує методи і підходи, що притаманні другій моделі. Так, керуюча компанія SASAC бере на себе виконання функцій державного власника і менеджера одночасно. При цьому, незважаючи на значні повноваження, надані холдингу китайським урядом, поступово впроваджується принцип організаційного розподілення функцій управління пакетом акцій і управління поточною діяльністю державних корпорацій. Головною функцією керуючої компанії SASAC є забезпечення стратегічного управління її дочірніми підприємствами -- державними корпораціями в рамках реалізації корпоративної експансіоністської стратегії. Про ефективність реалізації цього напряму свідчить поступове зростання чисельності корпорацій холдингу у рейтингу глобальних корпорацій (табл. 3). Зростає присутність корпорацій SASAC на глобальних ринках. У 2009 р. обсяг зарубіжних активів становив 19 % від загального обсягу активів центральних дер- жпідприємств, а прибуток від реалізації досяг 37 % від загального прибутку [29].

Резюмуючи вищенаведене, можна стверджувати, що система управління державним корпоративним сектором Китаю

Рис. 2. Порівняння термінів впровадження другої моделі в управління державним сектором країн світу

Висновки

Зміцнення позицій китайських державних корпорацій на глобальних ринках в значній мірі залежить від ефективності системи управління державним корпоративним сектором. УКНР в останні роки відбувається реформування системи управління державним корпоративним сектором з урахуванням світових тенденцій. Характерною рисою є послідовний перехід до моделі управління державною власністю на основі створення єдиного державного керуючого холдингу (SASAC), який об'єднує 117 великих корпорацій в базових галузях економіки. Головними галузями, що контролюються держхол- дингом SASAC, є енергетика, нафтогазова, вугільна промисловості, такі галузі машинобудування, як авіабудування,суднобудування,ракетно-космічне і оборонне машинобудування, транспорт, будівництво, телекомунікації. Головною функцією керуючої компанії SASAC є забезпечення стратегічного управління її дочірніми підприємствами -- державними корпораціями. Головним напрямом виконання цієї функції є реалізація корпоративної експансіоністської стратегії. Про ефективність реалізації цього напряму свідчить поступове зростання чисельності корпорацій холдингу в світових рейтингах глобальних корпорацій.

Література

1. Корпоративне управління [Текст]: навч. посіб. / О.А. Гавриш, Л.Є. Довгань, П.В. Круш, І.П. Малик; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т". -- К.: НТУУ "КПІ", 2010. 395 с.

2. Євтушевський В.А. Корпоративне управління [Текст]: підруч. / В.А. Євтушевський. -- К.: Знання, 2006. -- 406 с.

3. Птащенко Л.О. Економічні засади зовнішнього та внутрішнього корпоративного регулювання [Текст] / Л.О. Птащенко // Формування ринкових відносин в Україні. 2007. -- № 12. -- С. 30--34.

4. Макарова В.А. Организация финансового управления холдинговых структур [Текст]: конспект лекций / В.А. Макарова. -- СПб.: Отдел оперативной полиграфии НИУ ВШЭ, 2011. -- 186 с.

5. Коллер Т. Концепция холдинга: организационные структуры и управление [Текст] / Т. Коллер. -- Обнинск:

6. Авдашева С.Б. Холдинги с участием государственных и смешанных компаний: оценка российской практики в контексте мирового опыта [Текст] / С. Б. Авдашева, Препринт WP1/2003/04. -- М.: ГУ ВШЭ, 2003. -- 36 с.

7. Бергер Я.М. Экономическая стратегия Китая [Текст] / Я.М. Бергер. -- М.: Форум, 2009. -- 560 с.

8. Чиж Е.В. Китайский опыт корпоратизации промышленности [Текст] // Сб. науч. трудов "Беларусь-Китай"; 3-я Междунар. конференция "Китай в современном мире" (21-- 23 окт. 2010, БГУ). -- Вып. 9. -- 2011. -- С. 34--39.

9. Алексієнко М.С. Програмно-цільові підходи у регулюванні відкритої економіки та міжнародного співробітництва Китаю / М.С. Алексієнко // Збірник наукових праць. Вип. 53 / Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України; відп. редактор В.Є. Новицький. -- К.: ІСЕМВ НАН України, 2007. -- С. 210--218.

10. Г альперіна Л.П. Адаптаційний потенціал соціально- економічного розвитку країни до світогосподарських ризиків / Л.П. Гальперіна // Актуальні проблеми міжнародних відносин. -- 2012. -- № 105. -- Ч. 2. -- С. 29--34.

11. Салл Д. Н. Made in China: Чему западные менеджеры могут научиться у ведущих китайских предпринимателей / Д. Н. Салл при участии Юн Ванна; пер. с англ. -- Минск: Гравцов Паблишер, 2006. -- 224 с.

12. Островский А.В. Китайская модель перехода к рыночной экономике [Текст] / А. В. Островский; РАН, Институт Дальнего Востока. -- М.: [Ин-т Дальнего Востока], 2007. 205 с.

13. Селищев А.С. Китайская экономика в ХХІ веке [Текст] / А.С. Селищев, Н.А. Селищев. -- СПб.: Питер, 2004. 240 с.

Анотація

У статті з урахуванням світових тенденцій формування моделі управління державною власністю досліджено характерні риси державного управління китайського корпоративного сектору. Держава зберігає за собою контроль та управління корпорацій КНР в базових галузях економіки (енергетика, нафтогазова, вугільна промисловості, такі галузі машинобудування, як авіабудування, суднобудування, ракетно- космічне і оборонне машинобудування, транспорт, будівництво, телекомунікації). З метою переходу на сучасні методи д ержавного управління з урахуванням позитивного досвіду країн світу, в КНР створений єдиний державний керуючий холдинг SASAC (Державна комісія по контролю і управлінню активами). Керуюча компанія SASAC одночасно виконує функції державного власника та менеджера. Проаналізовано особливості державного регулювання корпоративного сектору економіки КНР в умовах реалізації експансіоністських стратегій.