Антикризове управління в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретична частина

1.1 Розвиток кризових явищ в Україні в 90-х роках

1.2 Санація як інструмент антикризового управління

Вступ

Фінансова криза - фаза розбалансованості діяльності підприємства, яка характеризується обмеженими можливостями впливу на його фінансові відносини. Проявом кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства є суттєве погіршення структури капіталу, платоспроможності і ліквідності під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Антикризове управління - система своєчасних прийомів і методів, здатних попередити фінансову кризу і уникнути банкрутства. Принципи антикризового управління: необхідність попереджуючого управління кризовими явищами у фінансовій діяльності підприємства шляхом ранньої їх діагностики та розробки системи превентивних заходів диференційований підхід до кризових явищ (факторів виникнення, виду кризи та стадії її розвитку) в залежності від рівня небезпеки та фінансового розвитку підприємства своєчасне та адекватне реагування на окремі кризові явища в фінансовому розвитку підприємства першочергова реалізація внутрішніх можливостей фінансової стабілізації фінансова санація з метою уникрення банкрутства.

1. Теоретична частина

1.1 Розвиток кризових явищ в Україні в 90-х роках

Незважаючи на всі спроби підняття економіки, Україна була достатньо ослаблена економічно, що відобразилось у наступних роках, через неефективне управління, країна заглиблювалася в кризові явища. Також негативним є те, що стратегія розвитку України, була неправильно змодельована, адже якщо б були прийняті більш рішучі дії можно було б за 5-7 років побороти залишки соціалізму, але це досі переслідує українську економіку. Саме тому вже з 1992 почався плавний перехід у кризову ситуацію.

Постійні кризові прояви свідчать про помилки реформування та необхідність подальших трансформацій вітчизняної економічної системи. У зв'язку з цим було проаналізовано етапність накладання кризових явищ на розвиток економіки країни. За часів незалежності України економіка тривалий час перебувала в стані кризи, тому слід виокремити етапи найбільш характерних проявів криз в економіці України з виділенням характерних рис та наслідків їх подолання:

- 1-й етап - революційних перетворень економічної системи (1991-1995 роки), події відбувались під час формування Україною державності та переході від 68 командно-адміністративної до ринкової економіки, але методи застосовувались застарілі, вони вичерпали свою функціональність ще в соціалістичному середовищі;

- 2-й етап - реформування економічної системи (1996-2000 роки), За результатами революційних перетворень ряд галузей господарського комплексу Україні знаходилися на межі зникнення, а саме: легка промисловість, виробництво будівельних матеріалів, деревообробна і целюлозно-паперова, машинобудівна, хімічна і нафтохімічна галузі. Ситуація потребувала невідкладних змін у політиці держави. Тому на вказаному етапі було здійснено ряд важливих реформ загальнодержавного значення: приватизаційна, грошова, лібералізації цін, конституційна, аграрна, інституційна;

- 3-й етап - гетерогенного зростання економіки (2001-2008 роки), цей період можна віднести до відносного «процвітання» та розвитку економі, адже відбулось зменшення державного боргу, збільшення соціальних виплат, активізація інвестиційного і банківського сектору, підвищення доходів населення зростання ВВП, що підвищило і рівень життя населення. Та все ж світова криза у 2008 році зачепила нашу економіку і відбулось глибоке занурення у кризовий процес;

- 4-й етап - економічного спаду (2009- донині), світова криза негативно вплинула на нашу економіку, почалися масове збідніння банківського сектору, зростання інфляції, знецінення національної грошової одиниці. Тобто, почалось зубожіння нації шляхом знецінення її реальних доходів, при цьому збільшився зовнішній борг, і зростає до сьогодні. Фінансова криза в економі плавно перейшла у боргову кризу, побороти яку ми не можемо до сьогодні[16].

З огляду на попередньо інформацію ми проаналізуємо зміни внутрішнього/зовнішнього боргу за період 1-2 етапів розвитку економіки.

Таблиця 1.1

Динаміка державного боргу України 1993-2000 рр. (млрд. дол.)

Складено автором на основі джерела: [20]

Як видно з таблиці 1.1 нагромадження боргів почало відбуватися вже 1993 року, адже зовнішній становив 0,4 млрд. дол., а вже в наступному році зріс до 3,6 млрд. дол. Внутрішній борг почав утворюватися вже 1996 року, він становив 5,3 млрд. дол.. така різка зміна показує негативні зрушення в економіці. Зовнішній борг вже у 200 році становив 12, 4 млрд. дол. Що на 12 млрд. дол.. більше ніж у 1993 році, ситуація в країні з кожним роком погіршувалась. Так внутрішній борг до 2000 скоротився до 2,8 млрд. дол.. що на 2,5 млрд. дол.. менше ніж у 1996 в на 0,9 млрд. дол.. менше ніж у попередньому році.

Рис. 1.1 Зміна реального ВВП України 1992 - 2000 рр. [20]

На рисунку зображена зміна ВВП, на початку формування економіки країни, ми бачимо що вже з 1993 року коли він становив 154,94 млрд. карб він впав за два роки майже на половину до 78,46млрд. карб. Лише у 1998 відбулось невеличке зростання до 69,09 з 68,41 порівняно з попереднім роком. Вже у 2000 році він становив 66,76 млрд. дана ситуація показує постійний спад у економіці. Тобто за період з початку 90-х по 2000 роки країна перебувала у постійному спаді економіки, та ефективність проведених реформ. Зважаючи, що 2000 року по 2008 відбулось свого роду оздоровлення економіки, та її розвитку, то наступний ми будемо аналізувати вже вплив світової фінансової кризи, та результати виходу з неї. Фінансова криза, була супроводжена падінням курсу гривні відносно долара, різким банкрутством банків, замороження значних коштів населення., що більше посилило паніку скорочення працюючих, та скорочення експорту. Також одночасно з тим оцінимо і вплив світової боргової кризи, яка стала наслідком попередньої. Оскільки для детального аналізу ми дослідимо наскільки відбулись зміни у рівні ВВП, та оцінимо і другі важливі економічні індикатори.

Таблиця 1.2

ВВП та доходи населення України 2008-2016 рр. (млрд.. грн..)

Складено автором на основі джерела:[17, 20]

З таблиці 1.2 випливає, що внутрішній валовий продукт зростав і з 2008 990,1млрд. грн. він зріс майже в 2 рази, до 2015 року - 1979,5 млрд. грн., хоча у 2016 році скоротився до 664,7 млрд. грн.. Також відбувається різкі зміни доходів населення, де у 2008 році з 845,6млрд. грн. вони зросли до 1266,18 млрд. грн. у 2012 році. Доходи населення відповідно постійно зростали, адже рівень цін зростав і відповідно це спричинило також зростання неофіційних прибутків. Тому, що з кожним роком гривня знецінювалась і тим самим реальні доходи набагато відрізнялися від номінальних, хоча у 2015 році вони зросли до 1744 млрд. грн., що на 899 млрд. грн.. більше ніж у 2008 році, показує позитивну тенденцію, але у 2016 році відбулось скорочення до 1418,9 млрд. грн. Та все ж за описані роки, рівень інфляції та індекси цін поступово збільшувалися, тим самим зменшували купівельну спроможність населення.

Рис. 1.2 Індекси цін в Україні з 2008-2014 роки (%) [25]

З останнього рисунку можна прослідкувати зміну індекс споживчих цін, відбувалось повільний спад, так з 2008 рівень з 112,3% впав до 99,8% у 2011 році, що показує позитивні зміни. А вже з наступного року почалося зростання з 100,5 % до 143,3% у 2014 році, що показує негативну тенденцію, адже зростали ціни, і тим самим ріс рівень інфляції падали реальні доходи населення. Індекс цін виробника та на реалізацію, також мали різкі зміни. Другий показник зріс у 2009 до 130% порівняно з попереднім 106,4 а вже у 2012 відзначився спадом до 97,1%, а на протязі 2-х років виріс до 154,5%, це негативно впливає на загальний економічний розвиток. Ціни виробника відносно плавно спочатку скоротилися з 2008 року 114,3 до 100,3% у 2011 році, а вже з наступного почали зростати і в 2014 досягли 125,4, що на 6,4% менше ніж у попередньому році. Дана діаграма показує наскільки нестабільними були індекси під час фінансової і боргової кризи, якщо на час першої вони падали, то друга спровокували різкий підйом. Кризові процеси на протязі 2008-2012рр. негативно впливали на інвестиційну привабливість країни. Та все ж, за час криз рівень інвестицій з-за кордону повільно зростав, це можна прослідкувати у наступній таблиці.

Таблиця 1.3

Прямі іноземні інвестиції з країн світу в економіку України (млн.. дол. США)

Складено автором на основі джерела:[24]

З огляду на таблицю найбільш інвестицій за період 2010 -2015 років надходив з Кіпру, найбільшим він був у 2014 році 18 978,5 млн. дол.. США, хоча вже у 2015 впав на 5 270,9 млн. дол. США і став 13 707,6 млн. дол. Дана ситуація спричинена тим, що раніше Кіпр мав статус офшорної зони, і велика кількість коштів була саме з України, а зараз вони просто повертаються у вигляді інвестицій. Найменше інвестицій надходить від Беліз в 2010 році було 120,0 млн. дол., та вже у 2014 році зросли до 1026,6 млн. дол. Та у 2015 році впали і 74 становили - 652,5 млн. дол. Як бачимо кризові явища не мали негативного впливу на інвестицій процес, а можливо навпаки збільшили рівень. Варто відзначити, що під час фінансової кризи відбулось знецінення грошової одиниці країни, тим самим скорочуючи експорт товарів з країни. Адже відбулось збільшення цін, зросла собівартість продукції тим самим, якість впала тому що, за тодішніх цін не вигідно було підтримувати. Також скоротився імпорт тому що, ціни товарів значно зростали із за нестабільно курсу. Зміни експорту/імпорту можна прослідку вати у наступній таблиці.

Таблиця 1.4

Експорт/імпорт товарів і послуг України (млрд.. дол.. США)

Складено автором на основі:[21]

На основі таблиці 1.4 експорт товарів і послуг спав з 78,7 млрд. дол.. у 2008 р. до 49,3 млрд. дол. у 2009 році, показує негативний вплив фінансової кризи. Та вже з 2010 року почав зростати з 63,2 млрд. дол. до 82,4 млрд. дол. у 2012 році тобто в цей період відбулось відносне стабілізування цін та стабілізування валютних курсів. Та вже з наступного року почалось скорочення і станом на 2016 рік було зафіксовано - 30,15 млрд. дол. Тобто, вже наступний спад був спричинений борговою кризою, та застоєм економіки. Імпортування товарів та послуг було найвищим у 2008 році, 92,0 млрд. дол.. а вже в наступному різке скорочення до 50,6 млрд. дол.. Також пізніше у 2012 відбувся знову підйом до 91,4 млрд. дол.. адже саме цей період характеризується відносною стабільністю. Та вже з наступного року почалося скорочення з 84,6 млрд. дол.. до 36,05 млрд. дол. у 2016 році. Як бачимо імпорт з експортом паралельно зростають та знижуються в залежності від зовнішніх і внутрішніх факторів впливу. Як бачимо в цілому дві останні кризи негативно вплинуло на економіку України, яка і без того була на стадії переходу. Та кризові ситуації погіршили рівень життя населення, і з кожним роком все важче вийти з кризи, адже зовнішні борги постійно зростають. Доходи населення все більше відходять у тіньовий 75 сектор через неефективне управління державою, через постійне збільшення ставок податку та зростання рівня корупції. Саме тому, для завершального аналізу проведеться дослідження державного боргу країни за останні декілька років.

Таблиця 1.5

Структура державного боргу України за 2008-2016 рр.

Складено автором на основі джерела:[43]

Аналізуючи структуру державного боргу у таблиці 1.5, зазначимо, що протягом усього періоду в структурі державного боргу переважає зовнішній борг. Виключення спостерігається у 2013 році. Так, у 2008 році внутрішній борг становив 23,6% від загальної суми боргу, а зовнішній - 45,4%, тобто зовнішній переважав у 1,9 рази. У 2014 році внутрішній борг складав 41,9% від загальної суми боргу, а зовнішній - 44,1%, тобто зовнішній переважав над внутрішнім у 1,1 рази. Таким чином спостерігалася тенденція до зменшення диспропорції між зовнішнім та внутрішнім державним боргом. У 2016 році відбулися суттєві зміни, а саме - збільшення частки державного зовнішнього боргу у структурі до 53,4%, його рекордний рівень приросту за вісім років на 71%, що, відповідно, негативно впливає на структуру боргу країни та ускладнює його обслуговування в майбутньому. Гарантований державою борг протягом 2008- 2016 рр. істотно змінюється, але загалом динаміка зростання є позитивною. За даний період гарантований державою борг зріс у 5 рази. Як закономірність можна відзначити зростання обсягів боргу у періоди криз і його скорочення у періоди стабільності. Так, найбільший приріст відзначено 2009 р. (54,9%), 2014 р. (47%) та 2015 р. (54,7%), і у 2016 році теж зріс до 264.33млрд. грн. Тенденцією, абсолютно без винятків, можна вважати щорічне зростання державного та гарантованого боргу України. Роками найбільш інтенсивного боргового зростання можна назвати 2009 та 2014- 2016 роки, які характеризуються наслідками загострення економічної нестабільності країни внаслідок високих валютних ризиків запозичень та значного боргового навантаження на бюджет. Світові останні кризи, негативно вплинули на економіки України. Адже відбулось значне підвищення рівня безробіття, знецінення грошової одиниці, загострення ситуації на банківському ринку, скорочення заощаджень населення, зростання рівня інфляції, та інші негативні наслідки. З огляду на це необхідно розробити і використовувати обширну стратегію виходу з кризи, та намагатись скоротити державний борг. Глобальна фінансово-економічна криза довела: за наявних зон вразливості, які спровоковані борговими процесами, уряд має створити ефективну систему управління боргами, враховуючи при цьому складні взаємозв'язки між борговою політикою і ступенем фінансової стабільності.

1.2 Санація як інструмент антикризового управління

Санація - сукупність заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на швидке покращення фінансових показників підприємства за рахунок зміни структури активів та пасивів підприємства. Основною метою санації є відновлення ліквідності та платоспроможності, а також, як і при реструктуризації, на відновлення прибутковості та конкурентоспроможності. Особливе місце при проведенні санації займають фінансово-економічні заходи, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх та зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, поліпшення виробничих відносин між членами трудового колективу.

У контексті заходів організаційно-правового характеру розрізняють 2 види фінансової санації:

1. Санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника;

2. Санація зі зміною правової форми та юридичного статусу підприємства. санація криза антикризовий управління

Заходи виробничо-технічного характеру пов'язані із модернізацією і відновленням основних фондів, поліпшенням асортиментної політики підприємства та якості продукції, зниженням її собівартості, ефективне використання наявного обладнання, мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва. Соціальні заходи передбачають застосування стимуляційних заходів працівників, які б сприяли зменшенню соціальної напруги на підприємстві та заохоченню працівників підприємства до максимального позитивного результату.

Головна мета фінансової санації -- якомога повніше задоволення вимог кредиторів завдяки поліпшенню фінансового стану підприємства-боржника. Санація підприємства здійснюється в таких випадках:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, що перебуває в стані кризи, коли існує реальна загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому;

2. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до Господарського суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності);

3. З ініціативи фінансово-кредитної установи;

4. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства;

5. З ініціативи Національного Банку України, якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку;

6. З ініціативи державного органу з питань, який займається питаннями банкрутства, якщо йдеться про санацію державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%.

Діючий Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом" від 30.06.99р. розмежовує поняття "санація" і "досудова санація". У цьому випадку санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його стану, а також на задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів і капіталу та зміною організаційної та виробничої структури боржника.

Підставою для прийняття рішення Господарським судом про фінансову санацію боржника після порушення справи про банкрутство може бути:

1. Наявність реальної санаційної концепції (програми, плану);

2. Реальна можливість підприємства-боржника виконати план санації, відновити платоспроможність підприємства та його успішну виробничо-господарську діяльність;

3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для здійснення фінансових заходів.

Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, що здійснюються власником майна підприємства-боржника, інвестором, з метою запобігання його ліквідації шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку справи про банкрутство.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів:

Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб).

Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.

При проведення фінансової санації підприємств виділяють три основні функціональні блоки:

1. Розробка плану санації.

2. Санаційний аудит.

3. Менеджмент санації.

В більшості випадків, розробкою санаційної концепції та плану санації, за доручення власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми в тісному взаємозв'язку із працівниками служб контролінгу суб'єктів господарювання (якщо такі є на підприємстві).

Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних сенаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації, сутність якого можна розглядати з двох позицій: інституціональної з функціональної.

З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам. До осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення Господарського сулу, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчених менеджерів, а також і колишнє керівництво підприємства. Вирішення питання щодо менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

З функціональної позиції менеджмент санації -- це система антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли постійно повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

1. Постановка цілей.

2. Формування та аналіз проблеми. При проведенні комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність санації суб'єкта господарювання.

3. Підбір або розробка санаційних заходів, згідно з визначеними цілями санації, та їх оцінка.

4. Прийняття рішення щодо проведення санації.

5. Реалізація затвердженого плану санації {проведення конкретних санаційних заходів);

6. Контроль за якістю реалізації запланованих заходів.

7. Аналіз відхилень при порівнянні прогнозних показників фінансово-майнового стану боржника у процесі та після реалізації плану санації.

Менеджмент підприємств, які перебувають у стані кризи, повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Адже завданням санаційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод. Слід зазначити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Размещено на Allbest.ru